Рішення № 103411788, 08.02.2022, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/19512/21

Провадження №2/523/2767/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2022 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Єпутатової В.В.,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні,цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про встановлення факту знаходження на утриманні та зобов`язання призначити безстроково щомісячну страхову виплату у зв`язку зі смертю потерпілого внаслідок трудового каліцтва,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить суд встановити факт що має юридичне значення перебування позивача на утриманні ОСОБА_2 що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати відповідача призначити позивачу безстроково щомісячну страхову виплату у зв`язку із смертю ОСОБА_2 з дати встановлення МСЕК причинного зв`язку смерті потерпілого з раніше одержаним каліцтвом, тобто з 02.07.2019 року.

Позов мотивується тим, що ОСОБА_2 отримував пенсію за віком та додатково працював слюсарем у КП «Теплопостачання міста Одеси». Позивач отримувала пенсію за віком.

03.11.2017 року ОСОБА_2 отримав травму внаслідок нещасного випадку на роботі, та 28.02.2018 року був оглянутий комісією МСЕК і визнаний інвалідом 1 групи «А», який потребує стороннього догляду.

Фондом соціального страхування України ОСОБА_2 , крім іншого, призначена щомісячна страхова виплата в сумі 7888,58 грн.

Оскільки ОСОБА_2 потребував стороннього догляду, позивач звільнилась з роботи та доглядала його і основним доходом сім`ї була його пенсія і страхова виплата.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 08.08.2019 року встановлено факт проживання позивача і ОСОБА_2 однією сім`єю і позивачу призначено пенсію по втраті годувальника.

В подальшому позивачу стало відомо, що вона має право на отримання страхової виплати в зв`язку зі смертю потерпілого від нещасного випадку на виробництві згідно ч.1 ст.41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Однак, на звернення позивача 28.11.2019 року відповідач вказав що призначення страхових виплат по втраті годувальника не є можливим без судового рішення про встановлення факту перебування заявника на утриманні ОСОБА_2 .

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 22.01.2020 року по справі №523/19129/20, я ким задоволена заява ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, та постанова Одеського апеляційного суду від 10.06.2020 року про залишення без змін зазначеного рішення, скасовано постановою Верховного Суду від 26.05.2021 року з підстав наявності спору про право та неможливості розгляду зазначеної справи в порядку окремого провадження.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому заперечує проти позову з підстав підсудності справи іншому суду, позивач не надала суду доказів щодо встановлення її постійного джерела існування, утримання повинно бути повним або допомога яка надавалась утриманцю повинна бути постійною, тоді як позивач отримувала пенсію за віком в розмірі більшому ніж прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність через що її неможна вважати особою, яка потребувала допомоги.

В додатках до відзиву зазначено копію довідки від 23.09.2019 року.

В судове засідання сторони з`явились та підтримали свої правові позиції.

Судом встановлено:

З матеріалів справи вбачається, що позивач та ОСОБА_2 з 28.04.1974 року по 01.12.1992 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Після розірвання шлюбу подружжя продовжувало проживати разом однією сім`єю.

Згідно копії свідоцтва про смерть від 09.02.2019р. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом від 02.07.2019 року, вбачається, що смерть ОСОБА_2 настала у зв`язку з отриманням трудового каліцтва від 28.02.2018 року, акт № 87ТР .

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 08.08.2019 року встановлено факт проживання позивача і ОСОБА_2 однією сім`єю по день смерті останнього.

На підтвердження доходів отриманих в період з квітня 2017 року по квітень 2018 року позивачем надано довідку про доходи № 02/12 від 02.12.2019 року згідно якої дохід за вказаний період склав 52523, 36 грн.

Відповідно до довідки про доходи виданої позивачу на підтвердження перебування її на обліку в Суворовському об`єднаному управління ПФУ в м. Одесі в Одеській області, сума пенсії за період з січня 2017 року по листопад 2019 року складає 56766, 47 гривень .

Судом встановлено, що відповідно до довідки про доходи ОСОБА_2 наданої КП «Теплопостачання м. Одеси» від 02.12.2019 року вих. № 03/01-417, дохід останнього в період з січня 2017 року по грудень 2017 року, склав: 61707, 25 гривень, за січень 2018 по березень 2018 року, до виплати, склав: 28 467, 61 гривень.

Позивач зверталась до Одеського міського відділення Фонду соціального страхування України в Одеській області з заявою про призначення її страхових виплат у зв`язку зі смертю годувальника.

Згідно листа-відповіді Фонду соціального страхування Управління виконавчої дирекції Фонду в Одеській області Одеське міське відділення від 24.10.2019 року вих. № 05/4040 позивачу було відмовлено з підстав ненадання необхідних документів на підтвердження факту перебування на утримання померлого.

На підтвердження факту перебування на утримання померлого, позивачем надано акти засвідчені головою ЖБК «Вимпел-21» відповідно до яких зазначено, що заявник проживала разом з померлим ОСОБА_2 та перебувала на його утриманні, та довідку №41 від 04.11.2019р., засвідчену начальником ЖБК «Вимпел-21» щодо проживання позивача та ОСОБА_2 однією адресою, ведення спільного господарства та перебування позивача на утриманні ОСОБА_2 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18-21).

Також судом досліджено рішення № 11 Спеціальної Комісії від 28 листопада 2019 року щодо розгляду заяви про призначення страхової виплати за втратою годувальника, згідно з яким заяву позивача залишено без задоволення у зв`язку з неможливістю встановлення факту перебування на утримання без судового рішення.

Суд визначає доказ що наданий до відзиву відповідачем як такий, що є неналежним, так як його взагалі неможливо прочитати та встановити наявність інформації щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Копіями справ про страхові виплати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтверджено обставини правомірності виплат померлому та обґрунтованість розміру та способу страхової виплати яку просить призначити позивач.

Інших доказів на підтвердження обставин викладених у відзиві відповідач не надав.

Факт перебування фізичної особи на утриманні встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Таким чином, позивач скористалася своїм правом на звернення до суду із позовом про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2 та надала про це відповідні докази.

Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Статтею 46 Конституції Українивстановлено - громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно зіст.173 КЗпП Українишкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1ст.1200 ЦК Україниправо на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Аналогічні вимоги міститьстаття 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV, згідно з якою у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сімї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сімї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Відповідно до п. б) ч.1 ст.21Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Згідно з ч.1 ст.25Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Як передбачено ст. 36Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі - Закон) Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Відповідно до ч.1,3 ст.40Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставіпостанови цього Фондуабо рішення суду особам, які мають право на виплати у зв`язку із смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати. Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченні трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення.

Посилання відповідача на правову позицію викладену Верховним Судом в постанові від 02.12.2020 року по справі №212/5707/17 є хибним, так як предметом доказування в справі є не встановлення потреби в утриманні особи, а саме перебування її на утриманні у померлого, тим більше, що норма права (ст.41 Закону, ст.1200 ЦК) не вимагає встановлення такої потреби.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 знаходилась на утриманні ОСОБА_2 до настання його смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 та має право на одержання щомісячних страхових виплат як непрацездатна особа, яка перебувала на утриманні померлого, тому встановлення підвідомчого судові факту має для позивача юридичного значення, що є підставою для задоволення цієї позову в частині встановлення факту.

Щодо позовної вимоги вчинити певні дії:

Відповідно дост. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 3 ЦПК Українивизначено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права.

З огляду на наведене, враховуючи принцип верховенства права, порушені права позивача підлягають відновленню, так як позивач вже зверталась до відповідача з заявою про відновлення свого права на страхові виплати і її було відмовлено.

З огляду на наведене, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, позовна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача здійснити певні дії.

Загалом позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.5,6,10,263-265ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про встановлення факту знаходження на утриманні та зобов`язання призначити безстроково щомісячну страхову виплату у зв`язку зі смертю потерпілого внаслідок трудового каліцтва задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебувала на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонту соціального страхування України в Одеській області ЄДРПОУ 41322052 призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 безстроково щомісячну страхову виплату, у зв`язку зі смертю потерпілого - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , з дати встановлення МСЕК причинного зв`язку смерті потерпілого з раніше одержаним каліцтвом, тобто з 02.07.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якомуповнерішення судунебуловручено уденьйогопроголошення абоскладення,маєправона поновленняпропущеногострокуна апеляційнеоскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 18.02.2022 року.

Суддя