Ухвала суду № 103410383, 16.02.2022, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/327/22

Провадження №4-с/944/6/22

УХВАЛА

16.02.2022 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозник Д.Б.,

з участю секретаря судових засідань Климейко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Яворові скаргу представника АТ "Державний ощадний банк України" на дії та рішення державного виконавця Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельник Марії Михайлівни щодо винесення повідомлення від 21 грудня 2021 року про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання, заінтересована особа – ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

Представник АТ "Державний ощадний банк України" звернувся в суд зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельник М.М., в якій просив: поновити строк для подання даної скарги; визнати неправомірними дії та рішення державного виконавця щодо винесення повідомлення від 21 грудня 2021 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Яворівським районним судом Львівської області 08 листопада 2021 року, у справі № 944/967/21; скасувати зазначене повідомлення державного виконавця від 21 грудня 2021 року; зобов`язати державного виконавця вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Яворівським районним судом Львівської області 08 листопада 2021 року, у справі № 944/967/21.

Скаргу мотивує тим, що рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 28 вересня 2021 року у справі справі № 944/967/20 було задоволено позовну заяву Банку та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 09 січня 2020 року, розмір якої станом на 17 лютого 2021 року становив 55087,00 грн. На виконання цього рішення суд 08 листопада 2021 року видав виконавчий лист, який 16 листопада 2021 року було пред`явлено Банком до примусового виконання у Яворівський ВДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУ МЮ (м. Львів). Однак 21 грудня 2021 року державний виконавець Яворівського ВДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУ МЮ (м. Львів) Мельник М.М. винесла повідомленням про повернення стягувану без прийняття до виконання виконавчого листа № 944/967/20 від 08 листопада 2021 року з тих підстав, що у виконавчому документі не повністю зазначене місце проживання боржника, а саме: Військова частина 2615, с. Старині, але не зазначено вулицю та номер будинку. Проте, на думку скаржника, відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання. Дана позиція відповідає висновкам, викладених у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17 та від 19 вересня 2019 року у справі № 469/1357/16-ц. Відтак, відсутність у виконавчому листі відомостей про паспортні дані боржника, в тому числі і про повну адресу місця проживання боржника, не є підставами для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання. Крім того, із довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 від 19 грудня 2019 року № 168, він зареєстрований за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Старичі, Військова частина А2615, отже, суд вказав у виконавчому документі повну адресу зареєстрованого у встановленому порядку місця проживання боржника. Тобто у спірному випадку підстави для повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання, передбачені ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», об`єктивно відсутні, а тому дії та рішення державного виконавця щодо повернення виконавчого листа є неправомірними.

Крім того, 04 січня 2022 року Банк вже скеровував на адресу Яворівського районного суду Львівської області аналогічну скаргу на неправомірні дії та рішення державного виконавця Яворівського ВДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУ МЮ (м.Львів) Мельник М.М. щодо винесення повідомлення від 21 грудня 2021 року про повернення стягувану без прийняття до виконання виконавчого листа, однак ухвалою суду від 13 січня 2022 року скаргу було повернуто без розгляду з тих підстав, що скаргу на дії державного виконавця було подано Банком без додержання вимог ч. 2 ст. 183 Цивільного процесуального кодексу України в частині ненадання суду доказів про надсилання (надання) такої заяви іншим учасникам справи. При цьому, в резолютивній частині даної ухвали судом роз`яснено, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Строк, коли Банк дізнався про порушення його прав та законних інтересів, слід рахувати з дати отримання банком повідомлення державного виконавця Яворівського ВДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУ МЮ (м. Львів) Мельник М.М. від 21 грудня 2021 року про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання, а саме 29 грудня 2021. Таким чином, оскільки Банк в межах встановленого 10-денного строку оскаржив до суду повідомлення державного виконавця, а ухвалою суду від 13 січня 2022 року таку скаргу було повернуто скаржнику без розгляду, тому Банком пропущено з поважних причин вказаний строк для оскарження повідомлення державного виконавця, який Банк просить поновити.

Представник скаржника в судове засідання не з`явився, однак подав заяв про розгляд справи у його відсутності, скаргу підтримує, просить її задовольнити.

Державний виконавець Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Мельник М.М. та боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що розгляд скарги можливо здійснювати за відсутності учасників судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частинами 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 11 лютого 2022 року, є дата складення повного судового рішення 16 лютого 2022 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи скаржника, суд дійшов таких висновків.

Щодо строку подання скарги.

Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 ст. 449 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Також згідно з ч. 5 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановив суд, оскаржуване повідомлення державного виконавця Яворівського ВДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУ МЮ (м. Львів) Мельник М.М. від 21 грудня 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання надійшло на адресу Львівської філії АТ "Державний ощадний банк України" засобами поштового зв`язку 29 грудня 2021 року, що підтверджується відміткою про реєстрацію на цьому повідомленні.

04 січня 2022 року Банк скерувв на адресу Яворівського районного суду Львівської області скаргу на неправомірні дії та рішення державного виконавця Яворівського ВДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУ МЮ (м.Львів) Мельник М.М. щодо винесення повідомлення від 21 грудня 2021 року про повернення стягувану без прийняття до виконання виконавчого листа.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 13 січня 2022 року вищевказану скаргу було повернуто без розгляду у зв`язку з ненаданням суду доказів надсилання (надання) такої заяви іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 449 Цивільного процесуального кодексу України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Зважаючи на викладене вище, суд зазначає, що Банк дізнався про порушення його прав та законних інтересів після отримання оскаржуваного повідомлення державного виконавця від 21 грудня 2021 року, а саме 29 грудня 2021 року і подав скаргу у встановлений законом 10-денний строк.

Водночас, оскільки ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 13 січня 2022 року скаргу було повернуто скаржнику без розгляду, суд вважає, що Банком пропущено з поважних причин вказаний строк для оскарження повідомлення державного виконавця, а тому такий строк слід поновити.

Щодо вимог скарги.

Судом встановлено, що рішенням Яворівського районного суд Львівської області від 28 вересня 2021 року у справі № 944/967/20 було задоволено позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 та стягнуто із відповідача на користь заборгованість за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 09 січня 2020 року, розмір якої станом на 17 лютого 2021 року становив 55087,18 грн., з яких заборгованість за основним боргом (кредитом) – 49840,48 грн, проценти за користування кредитом – 5094,30 грн, 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) – 110,60 грн, 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом – 41,80 грн.

На виконання вказаного рішення Яворівським районним судом Львівської області 08 листопада 2021 року було видано виконавчий лист, який Банком подав до примусового виконання до Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Однак 21 грудня 2021 року державний виконавець Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельник М.М. повернула виконавчий лист стягувачу з підстав, що у виконавчому документі не повністю зазначено місце проживання боржника ОСОБА_1 , саме Військова частина 2615, с.Старичі, без зазначення вулиці та номера будинку.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 та ст. 129-1 Конституції України до основних засад судочинства належить обов`язковість рішень суду. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Також відповідно до ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

У рішенні у справі «Янголенко проти України», №14077/05 від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес. Відтак, розглядаючи скарги на дії судових виконавців, суди повинні давати обґрунтований аналіз обставин порушення виконавчого провадження, визначати значущість помилок чи недоліків, допущених судовим виконавцем в контексті того, щоб не допустити без виконання остаточних та значущих судових рішень на шкоду однієї з сторін виконавчого провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» №15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Пунктом 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», на яку посилається державний виконавець в оскарженому повідомленні, передбачено, що однією з підстав повернення стягувачу виконавчого документу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем є, зокрема, те, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника – фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань стягувана та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб – платників податків).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 168 від 19 грудня 2019 року, виданої Виконавчим комітетом Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Старичі, Військова частина А2615.

Така ж адреса вказана у виконавчому листі.

Отже, суд вказав у виконавчому документі повну адресу зареєстрованого у встановленому порядку місця проживання боржника ОСОБА_1 .

Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені також в постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17 та від 19 вересня 2019 року у справі № 469/1357/16-ц.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку, що у спірному випадку в державного виконавця Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельник М.М. буди відсутні правові підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання, передбачені ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а також такі дії державного виконавця є проявом надмірного формалізму, що є неприпустимим, в зв`язку з чим суд визнає оскаржувані дії та рішення державного виконавця неправомірними.

Також, виходячи зі змісту ст. 451 Цивільного процесуального кодексу України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Зокрема, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби провести певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Водночас, суд не може зобов`язувати державного виконавця або іншу посадову особу до вчинення конкретних дій, вчиненню яких відповідно законодавства передує певна процедура.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Отже, державний виконавець вирішує питання про початок примусового виконання після отримання виконавчого документа із заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Проте, як описано вище, державний виконавець оскаржуваним повідомленням від 21 грудня 2021 року повернув стягувачу без прийняття до виконання виконавчий лист, виданий Яворівським районним судом Львівської області 08 листопада 2021 року, у справі № 944/967/21, тобто не відкривав виконавчого провадження і не розпочинав примусового виконання рішення. Також сам виконавчий лист на даний час знаходиться у стягувача. Відповідно, виконавець зможе вирішити питання про прийняття до виконання зазначеного виконавчого листа лише після його подання стягувачем із заявою про примусове виконання рішення та іншими необхідними документами, з врахуванням при цьому висновків суду, викладених в даній ухвалі.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що вимога скаржника про зобов`язання державного виконавця вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Яворівським районним судом Львівської області 08 листопада 2021 року, у справі № 944/967/21 є передчасною, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 450, 451 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Поновити Акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" строк для подання скарги.

Скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельник Марії Михайлівни щодо винесення повідомлення від 21 грудня 2021 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Яворівським районним судом Львівської області 08 листопада 2021 року у справі № 944/967/21.

Скасувати повідомлення державного виконавця Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельник Марії Михайлівни від 21 грудня 2021 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Яворівським районним судом Львівської області 08 листопада 2021 року у справі № 944/967/21.

У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Повний текс ухвали складено 16 лютого 2022 року.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом п`ятнадцяти днів із дня складення її повного тексту.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Д.Б.Поворозник