Рішення № 103408722, 18.02.2022, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року м. Мукачево Справа №303/9612/21

2/303/2380/21

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді Кость В.В.,

розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомленнясторін в цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 від імені якої діє ОСОБА_2

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ»

треті особибез самостійнихвимог: (1) приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович;

(2) приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 від імені якої діє ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача, зазначивши третіми особами - приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича та приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечу Олександра Васильовича про визнання виконавчого напису від 20.01.2021, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрованого в реєстрі під № 4898 (надалі Виконавчий напис), таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що Виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства, оскільки сума заборгованості не є безспірною, так як відбулося нарахування відсотків поза межами строку кредитування. Крім того, договір позики не входив до переліку документів, на яких може бути вчинено виконавчий напис, оскільки такий договір не є нотаріально посвідченим.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Треті особи пояснень щодо суті спору не надали.

Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що згідно із частиною першою ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичних осіб,прав таінтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається уст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.20Цивільного кодексуУкраїни право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено, що 21.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» (надалі - Товариство) та ОСОБА_1 (надалі - Споживач) було укладено Договір позики № 7511973 (надалі Договір), згідно з яким Товариство надало Позичальнику позику у сумі 3100 гривень строком до 26.07.2018 року.

На підставі договору відступлення прав вимоги №03042017 від 3 квітня 2019 року відповідач набув права вимоги за Договором.

20 січня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 4898, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором №7511973 від 21.06.2018 за період з 30.10.2018 по 06.01.2021 у загальному розмірі 11931,90 гривень (в т.ч. 3100,00 гривень прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8831,90 грн прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом), загальна сума, що підлягає стягненню 12931,90 гривень.

На підставі постанов приватного виконавця виконавчого округуЗакарпатської областіЛукечі ОлександраВасильовича від 22.02.2021 відкрито виконавче провадження ВП № 64604714 з примусового виконання Виконавчого напису та звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи у контексті з доводами та запереченнями учасників судового процесу з приводу вищевказаної позовної вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 18 Цивільного кодексу Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо поданідокументи підтверджуютьбезспірність заборгованостіабо іншоївідповідальності боржникаперед стягувачемта заумови,що здня виникненняправа вимогиминуло небільше трьохроків Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Положення частини першої статті 88 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду№ 7-р(I)/2020 від 01.07.2020.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

З наведеного можна зробити висновок, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів).

Із змісту Виконавчого напису вбачається, що такий вчинений на підставі пункту 2 Переліку документів.

Разом з тим, постанова Кабінету Міністру України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою доповнено вказаний Перелік документів пунктом 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», була визнана незаконною та нечинною на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 по справі № 826/20084/14 (залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 № К/800/6492/17, № К/800/7651/17).

Таким чином, з урахуванням приписів статті 87Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Тобто, на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису (20 січня 2021 року), Договір, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, не входив до Переліку документів.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження №12-5гс2).

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17.

Що стосується доводів позивача про відсутність безспірної заборгованості, суд зазначає наступне.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень стст.87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 5.07.2017 №6-887цс17.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей15,16,18 Цивільного кодексу України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

З даних Виконавчого напису вбачається, що з позивача на користь відповідача стягнута сума, яка включає в себе прострочене тіло кредиту та прострочені відсотки за період з 30.10.2018 по 06.01.2021.

Щодо правомірності нарахування вказаних сум суд зазначає наступне.

Так, п. 1.3 Договору визначено строк позики кількість календарних днів, на які надається позика, та спливає 26.07.2018.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі№ 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом,а такожобумовлену вдоговорі неустойку припиняєтьсяпісля спливувизначеного цимдоговором строкукредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Припис абзацу другого частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право відповідача нараховувати відсотки за користування кредитом за несвоєчасне погашення кредиту, припинилося з 26.07.2018 (кінцевий строк кредитування).

При цьому у Виконавчому написі зазначено період стягнення з 30.10.2018 по 06.01.2021, тобто нарахування проведено після спливу строку кредитування.

З наведеного випливає, що, зазначена у Виконавчому написі грошова сума кредитної заборгованості не є безспірною, оскільки включає нарахування за період, протягом якого відповідач не мав право нараховувати відсотки.

З урахуванням того, що на момент вчинення Виконавчого напису (20.01.2021) приватний нотаріус неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23, тобто такий вчинено з порушенням порядку вчинення виконавчих написів, нотаріус,серед іншого,не переконавсяналежним чиному безспірностірозміру сум,що підлягаютьстягненню завиконавчим написом,та безспірностіхарактеру правовідносин,позовні вимоги ОСОБА_1 слідзадоволити,а Виконавчий написвизнати таким,що непідлягає задоволенню.

Разом з тим, з урахуванням ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 908,00 гривень.

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 41, 124, 129, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 20.01.2021, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі під №4898 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» заборгованості в сумі 12931,90 гривень.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 суму 908,00 (дев`ятсот вісім) гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Рішення суду набирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

6. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Представник позивача: Гриниха Тетяна Юріївна ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» (04071 м.Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, код ЄДРПОУ 39992082).

Треті особи без самостійних вимог: (1) приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (10008, м.Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35);

(2) приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович (м.Ужгород, пл.Кирила і Мефодія, 1, оф 59)

Суддя В.В. Кость