Рішення № 103407751, 17.01.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/24879/21

2/760/258/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Фареник А.О.

представника позивача - Бокатої А.В .

відповідача- ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради / Київської міської державної адміністрації / «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача:

- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 7 612, 43 гр.;

- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 494, 93 гр.;

- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 14 461, 38 гр.;

- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 223, 70 гр.

Посилається в позові на те, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» (видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та централізоване постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630.

Відповідно до п. 8 Правил та Закону послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, такий договір є договором приєднання.

На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг Споживачем.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.

Відповідач від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася (не відключалася).

Відповідач вчасно не сплачувала за спожиті послуги з централізованого опалення та /або централізованого постачання гарячої води, в результаті чого станом на 01 липня 2021 року утворилася заборгованість у розмір 15 685, 08, яка складається з:

- 14 461, 38 гр. - заборгованість за послуги з централізованого опалення;

- 1 223, 70 гр. - заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води.

Крім того, на підставі Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», підприємство прийняло право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 8 107, 36 гр., яка складається з:

- 7 612, 43 гр. - заборгованість за послуги з централізованого опалення;

- 494, 93 гр. - заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води.

Згідно п. 3.4.2 Договору цесії новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей.

Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року №111 (4511).

З урахуванням цього. з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 23 792, 44 гр., яка складається з:

- 15 685, 08 гр. - сума заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води;

- 8 107, 36 гр. - сума заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 02 листопада 2021 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов.

З рекомендованого повідомлення вбачається, що відповідач отримала копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками 16 листопада 2021 року.

/ а. с. 126 /

22 листопада 2021 року до суду надійшов відзив у якому відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у повному обсязі.

Посилається на те, що заборгованість, яка виникла до 01 травня 2018 року, не підлягає сплаті в зв`язку з пропуском позивачем строку для звернення до суду, що підставою ля відмови в позові.

Стверджує, що здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги відповідно до показників лічильника №194556 в повному об`ємі і додає таблицю розрахунків та копії документів про сплату послуг.

Зазначає, що позивач не забезпечує своєчасність надання, безперервність і відповідну якість послуг.

Вважає, що вимоги позивача в частині заборгованості за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води у період з 01 травня 2018 року по 01 липня 2021 року не відповідають дійсності.

Щодо заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 14 461, 38 гр. у період з 01 травня 2018 року по 01 липня 2021 року просить здійснити перерахунок теплової енергії.

Враховуючи вищевикладене, просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За ініціативою суду справа була призначена до розгляду з викликом сторін.

16 грудня 2021 року до суду надійшли пояснення представника позивача, у яких заперечує проти тверджень відповідача, поданих у відзиві.

Посилається на те, що обчислення строків позовної давності щодо стягнення заборгованості з оплати спожитих до 01 травня 2018 року відповідачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води починається з моменту укладення договору про відступлення права вимоги.

Також, наголошує на тому, що розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 30 червня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 детально відображає нарахування, оплати споживача, спожиті Гкал. та діючий тариф, а тому є належним та допустимим доказом та встановлює споживання відповідачем таких послуг у вказаному обсязі.

Стверджує, що інформацію про повірку лічильника (по ГВП) в квартирі АДРЕСА_1 відповідач до КП «Київтеплоенерго» в спірний період не передавала.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та додала копію заяви від 28 вересня 2016 року, у якій зазначила про відсутність гарячої води з червня 2016 року та заяву про застосування строків позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Встановлено, що відповідач зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 та є споживачем житлово-комунальних послуг, які надає позивач.

/ а.с. 53 /

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» (видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

КП«Київтеплоенерго» на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).

Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року №111 (4511).

З розрахунку позивача при зверненні до суду вбачається, що розмір заборгованості відповідачки становив 23 792, 44 гр., яка складається з:

- 15 685, 08 гр. - сума заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води;

- 8 107, 36 гр. - сума заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"/ на момент виникнення спірних правовідносин у редакції Закону України № 1875-IV від 24 червня 2004 року / житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад, залежно від функціонального призначення, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

За змістом ч. 3 ст. 16 Закону комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Таким чином, відповідач була та є споживачем житлово-комунальних послуг.

Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з п.1 ч.3 ст.20 Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

За змістом ст. 29 Закону надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року.

Відповідно до пункту 8 Правил послуг надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на підставі типового договору.

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що в газеті «Хрещатик» за 06 серпня 2014 року та 28 березня 2018 року опубліковано договір про надання послуг, який відповідає змісту типового договору і є договором приєднання і який може бути укладений шляхом приєднання до нього відповідача, як споживача.

Зазначив також, що будинок АДРЕСА_1 підключений до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, що є свідченням виконання КП «Київтеплоенерго» послуг.

В свою чергу відповідач від вказаних послуг не відмовлялась і від вказаних мереж не відключалась.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За змістом ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У тих випадках, коли закон не встановлює обов`язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Таким чином, якщо умови усного договору виконуються сторонами, то він вважається укладеним, а умови прийнятими обома сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Як зазначено вище, позивач на підставі ліцензії №591 від 10 квітня 2018 року є виробником і постачальником теплової енергії споживачам і з 01 травня 2018 року надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

В порушення вимог закону відповідач плату за надані послуги вносила частково, що привело до виникнення заборгованості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з того, що відповідач нерегулярно вносила плату за надані житлово-комунальні послуги, що привело до виникнення заборгованості, вимоги позивача про їх стягнення є обгрунтованими.

В той же час, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

З точки зору ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідач, заперечуючи проти позову, заявила про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості, яка виникла до 01 травня 2018 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2,4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого, з точки зору п.1 ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

В пункті 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та пункті 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» Європейський суд зазначає, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Зі змісту позову вбачається, що право вимоги про стягнення заборгованості із споживачів, яка виникла до 01 травня 2018 року, позивач отримав на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року, укладеного з ПАТ`Київенерго».

Тобто, уже при укладенні договору позивач володів інформацією про наявність вказаної заборгованості.

З даним позовом до суду позивач звернувся у вересні 2021 року.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, після укладення договору цесії до позивача перейшли як права, так і обов`язки первісного кредитора в обсязі його прав.

Відповідно до умов Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, до позивача перейшло право вимоги ПАТ «Київенерго» до відповідачки з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води.

Встановлений законом строк для звернення до суду з вимогами в цій частині закінчився в квітні 2021 року.

З урахуванням цього суд приходить до висновку про відмову в позові в частині стягнення з відповідачки заборгованості за надані послуги до 01 травня 2018 року з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Що стосується заборгованості, що виникла після 01 травня 2018 року, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, а саме в частині стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення.

В свою чергу суд не знаходить підстав для стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в квартирі відповідачки встановлено квартирний засіб обліку споживання гарячої води / лічильник /.

Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що нарахування здійснювалися по будинковому лічильнику, оскільки відповідач не передавала показників споживання і не надала інформації про повірку лічильника.

Відповідно до п.11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку.

Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках:

- у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу);

- у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення.

За наявності витоків із загальнобудинкової мережі споживачі, які не мають квартирних засобів обліку або не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку, оплачують послуги з холодного, гарячого водопостачання та водовідведення за встановленими нормативами (нормами) за місяць, у якому ці витоки виявлено.

Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що відповідач показники лічильника споживання гарячої води не подавала і цих послуг не оплачувала.

З урахуванням цього плата йому нараховувалася за надані послуги гарячого водопостачання за показаннями будинкового засобу обліку води.

Посилаючись на дані Правила будь-яких доказів знімання показань лічильника гарячої води та обсягу спожитої гарячої води в будинку представник позивача не надала.

Актів обстеження у формі, визначеній п.11 Правил, також не надала.

Хто, окрім власників квартир у будинку, є споживачами гарячого водопостачання, доказів суду також не надано.

Яким чином знімалися показання будинкового лічильника та яким чином фіксувалася кількість спожитої гарячої води щомісяця представник позивача в судовому засіданні також не змогла пояснити.

Нараховуючи плату за спожиту гарячу воду в приведених у розрахунку обсягах споживання, представник позивача також не пояснила, яким чином розподілялася спожита кількість води в будинку за розрахунковий період, яка кількість спожита власниками квартир, у яких встановлені квартирні засоби контролю, у яких такі засоби обліку не встановлені, яка кількість використана іншими споживачами, визначеними п.11 Порядку.

Чи проводився взагалі такий розподіл спожитої води та чи виставлялися рахунки на її оплату іншим споживачам у будинку, окрім власників квартир, як це визначено п.11 Порядку, представник позивача в судовому засіданні також не пояснила, посилаючись на відсутність такої інформації.

Крім того, яка кількість води споживалася в цілому по будинку в кожному розрахунковому періоді, яким чином ці показники знімалися та розподілялися між споживачами, та чи зафіксовані яким-небудь чином, представник позивача в судовому засіданні не повідомила, пославшись на те, що не володіє будь-якою інформацією з цього приводу.

Відповідно до ч.ч.1,3, 4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані посуги водопостачання, на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 5,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням цього та викладеного вище, ненадання позивачем доказів, необхідних для встановлення обсягу спожитої гарячої води відповідачкою та заборгованої суми за надані послуги, а також встановлення її наявності взагалі, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.

Суд також не приймає до уваги заперечення відповідачки в судовому засіданні щодо відсутності заборгованості за послуги теплопостачання, виходячи з наступного.

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що нарахування за спожиті послуги проведені правильно, всі здійснені відповідачкою оплати враховані при розрахунку заборгованості.

З будь-якими претензіями щодо неякісного надання послуг з теплопостачання відповідачка не зверталася.

Доказів зворотнього відповідачка в судовому засіданні не надала і твердження представника позивача не спростувала.

З урахуванням цього суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення, спожиті з 01 травня 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього, розміру задоволених вимог позивача, з відповідача підлягає стягненню 1 379, 74 гр. судового збору.

Керуючись ст.ст. 1, 19, 20, 21 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», ст. ст. 15, 16, 205, 509, 525, 633, 639 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 / на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради / Київської міської державної адміністрації / »Київтеплоенерго» / 01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421/ 14 461, 38 гр. заборгованості за послуги централізованого опалення, спожиті з 01 травня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 / на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради / Київської міської державної адміністрації / »Київтеплоенерго» / 01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421/ 1 379, 74 гр. судового збору.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 лютого 2022 року.

Суддя Л.А. Шереметьєва