Рішення № 103406725, 11.02.2022, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/4621/21 Провадження 2/636/387/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2022 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого судді Золотоверхої О. О.

за участю секретаря судового засідання Караулової О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», інтереси якого представляє адвокат Безменко М. Є., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, який діє на підставі належним чином завіреної довіреності, звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив суд стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором у розмірі 247746,48 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 07.07.2016 (далі Заява). Відповідно до положень Заяви остання разом з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі Умови) та Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» (далі Тарифи), які розміщені на офіційному веб-сайті банку та надані відповідачу в письмовому вигляді для ознайомлення, складають між сторонами договір про надання банківських послуг (далі Договір), який, згідно з доводами позивача, за своєю правовою природою є договором приєднання. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у вигляді відновлювального кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, у межах установленого кредитного ліміту, який у подальшому змінювався згідно з умовами Договору. Відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов Договору, унаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 16.08.2021 становить 247746,48 грн та складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 201255,43 грн та за простроченими відсотками в розмірі 46491,05грн. На підставі викладеного представник позивача просив позов задовольнити.

Представник позивача подав клопотання про огляд веб-сайту, у якому просив здійснити огляд і фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов, які розміщені на офіційному веб-сайті позивача, для встановлення ідентичності вказаного розділу Умов на дату укладення Договору з цим же розділом, відображеним у витягу з Умов, який доданий до позовної заяви.

У судове засідання представник позивача не з`явився, разом з позовною заявою подав клопотання, у якому просив розглядати справу без його участі, вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судові засідання, призначені на 16.12.2021, 11.02.2022 не з`явився, відзив на позов не надав, про відкриття провадження в справі та про проведення судових засідань повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Зі згоди позивача, керуючись вимогами ч. 4 ст. 223, ст. ст. 280, 281 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані докази встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 7 ст. 85 ЦПК України у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

З огляду на те, що факт ідентичності змісту розділу 2.1.1 Умов, чинного на дату укладення Договору, зі змістом розділу 2.1.1 витягу з Умов, який доданий до позовної заяви, не доводить факту ознайомлення та погодження відповідача з Умовами та підписання відповідачем останніх, а тому не відноситься до предмету доказування в цій справі, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про огляд веб-сайту.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно доч.ч.1,2ст.207ЦК Україниправочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Представник позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що до Договору, укладеного шляхом підписання відповідачем Заяви, були застосовані норми цивільного законодавства, які регулюють таку форму договору як договір приєднання. Суд не може погодитися з таким твердженням і застосувати до вказаного договору норми договору приєднання з огляду на таке.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Ураховуючи вимоги статей 207, 1055 ЦК України кредитні договори, у тому числі які укладаються відповідно до ст.634 (договір приєднання), мають містити підписи сторін на всіх формулярах або інших стандартних формах, які містять умови такого договору.

До цих правовідносин не можна застосувати правила договору приєднання, передбачені ч. 1 ст.634 ЦК України, відповідно до яких договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Тарифи, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим позивачем, тобто банк міг додати до позовної заяви витяги з Умов і Тарифів у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Ці докази повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Окрім цього, Умови і Тарифи відповідно до вимог статей 207, 634, 1055 ЦК України мають містити підпис відповідача, оскільки законодавством установлені вимоги щодо письмової форми до всіх форм кредитних договорів, у тому числі, до договорів приєднання.

Позивач в обґрунтування своїх вимог надав суду витяг з Умов (а.с 43-78) та витяг з Тарифів (а.с.38?42), але вказані витяги не містять підпису відповідача, який би свідчив про те, що саме ці Умови та саме ці Тарифи розумів відповідач та ознайомився й погодився з ними підписуючи Заяву, а також те, що Умови й Тарифи в подальшому не змінювались без його відома.

Суд наголошує, що позивачем не надано суду копії примірників Умов і Тарифів, які відповідно до ст.ст.207, 1055 ЦК України, як складові частини кредитного договору, мають містити підпис відповідача, а надано лише витяги з них, тому суд не може на підставі наданих доказів установити факт підписання відповідачем Умов і Тарифів.

На підставі викладеного суд вважає, що оскільки витяги з Умов і Тарифів (а.с. 38-78), які надані позивачем на підтвердження своїх вимог, не містять підпису відповідача, а позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та саме ці Тарифи розумів відповідач підписуючи Заяву, а також те, що Умови та Тарифи в подальшому не змінювались, то їх не можна розцінювати як частину Договору, укладеного сторонами 07.07.2016 шляхом підписання Заяви. Отже, суд відхиляє умови Договору, викладені у витягу з Умов (а.с. 43-78) та у витягу з Тарифів (а.с. 38-42) через недостовірність таких доказів, а при вирішенні справи керується лише тими умовами Договору, які сторони узгодили шляхом підписання Заяви.

Представник позивача додав до позовної заяви копію паспорту споживчого кредиту (а.с. 36-37), але вказаний документ підписаний сторонами 11.08.2020, у той час як Заява, з підписанням якої було укладено Договір, підписана сторонами 07.07.2016. У самій Заяві (копія а.с. 35) не міститься посилань на паспорт споживчого кредиту, а також не вказано про те, що останній є складовою частиною Договору. У паспорті споживчого кредиту (копія а.с. 36-37), у свою чергу, не вказано, що останній укладається сторонами як додаткова угода до Договору або до Заяви. Окрім цього, як указано в паспорті споживчого кредиту (копіяа.с.37) указана інформація зберігає чинність та є актуальною до 26.08.2020 (а.с. 37).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщуєна своємуофіційному веб-сайтіінформацію,необхідну дляотримання споживчогокредиту споживачем.Така інформаціяповинна міститинаявні таможливі схемикредитування укредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою уДодатку 1до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначенимиЗаконом України"Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбаченихЗаконом України"Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Споживач зобов`язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі.

З огляду на вказані вище норми законодавства про споживче кредитування, ураховуючи усталену практику з ознайомлення споживачів з умовами надання кредитів фінансовими установами, подібні норми права, які були викладені у Законі України «Про захист прав споживачів», у редакціях, які діяли до набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», суд приходить до висновку, що паспорт споживчого кредиту (копія а.с. 36-37) не є складовою частиною Договору, укладеного сторонами шляхом підписання Заяви, а є інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма) і носить виключно інформативний характер. Відповідно до норм діючого законодавства, усталеної практики фінансових установ, підписання споживачем паспорту споживчого кредиту свідчить про те, що останній ознайомився з викладеною в ньому інформацією, а не про згоду з умовами, які в ньому викладені. При цьому, споживач у такому випадку не усвідомлює паспорт споживчого кредиту та його умови як складову частину кредитного договору, який буде укладений у майбутньому. Навіть з самого паспорту споживчого кредиту (копія а.с. 36-37) вбачається, що останній носить інформативний характер, зокрема, у ньому зазначені орієнтовна вартість кредиту та річна процентна ставка з розрахунками, виходячи з ймовірних сум, які можливо нададуться в кредит, а не домовленість сторін щодо конкретних умов надання кредиту; у ньому містяться графи, де зазначено: "умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживачого кредиту...", "дата надання інформації", "ця інформаціє зберегає чинність та є актуальною", "споживач має право безкоштовно отримати копію проекту договору про споживчий кредит" тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Суд наголошує, що паспорт споживчого кредиту підписаний сторонами 11.08.2020 та вказана в ньому інформація зберегає чинність та є актуальною до 26.08.2020. Таким чином, викладені в паспорті споживчого кредиту умови надання кредиту не відносяться до предмету доказування в цій справі.

На підставі викладеного, суд відхиляє умови надання кредиту, викладені в паспорті споживчого кредиту (копія а.с.36?37), через неналежність такого доказу.

З копії Заяви (а.с. 35) вбачається, що в останній відсутні відомості про домовленість сторін щодо розміру коштів, які надаються в кредит, процентів за користування кредитом, комісій, розміру неустойки за порушення зобов`язань. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлюється у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення строків виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Вимог про стягнення процентів з підстав та у розмірах, установлених актами цивільного законодавства, зокрема, статтею 1048 ЦК України, позивачем не заявлено.

З огляду на викладене задоволенню підлягають лише вимоги позивача про стягнення фактичної суми, наданої в кредит (тіло кредиту).

Вказане вище узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм статей 207, 633, 634, 638, 1054, 1055 ЦК України в аналогічній справі, викладеними в постанові від 3 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 263 ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 62Положення «проорганізацію бухгалтерськогообліку,бухгалтерського контролюпід часздійснення операційноїдіяльності вбанках України»,затвердженого постановоюправління Національногобанку України№75від 04.07.2018,передбачено,що випискиз особовихрахунків клієнтівє підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З розрахунку заборгованості (а.с. 7-8) вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 247746,48 грн. При цьому, указаний розрахунок охоплює період з 11.08.2020 по 16.08.2021, але Договір укладений 07.07.2016 та, як убачається з указаного розрахунку, станом на 11.08.2020 заборгованість відповідача вже складала 194733,19 грн. Таким чином суд установив, що розрахунку заборгованості (а.с. 7-8) містить не повні відомості про заборгованість відповідача за Договором.

З виписки за договором №б/н станом на 19.08.2021 (а.с.9-32) вбачається,що відповідач погашав свою заборгованість за відсотками та комісіями, правомірність нарахування яких позивач не довів перед судом. У зв`язку з тим, що позивач не довів правомірність нарахування відсотків і комісій, погашена відповідачем сума заборгованості за відсотками та комісіями підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Відомості про розмір унесених відповідачем сум для погашення розміру заборгованості за відсотками і комісіями, які відображені в розрахунку заборгованості (а.с. 7-8), різняться з відомостями щодо розміру погашеної заборгованості, які відображені у виписці за договором №б/н станом на 19.08.2021 (а.с.9-32). З огляду на те, що виписка за рахунком відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є документом первинної бухгалтерської документації суд вважає такий доказ належним і достовірним підтвердженням учинених відповідачем грошових операцій за його банківським рахунком. Ураховуючи розбіжності у відомостях про заборгованість відповідача, які містяться у розрахунку заборгованості (а.с. 7-8) порівняно з випискою за договором №б/н станом на 19.08.2021 (а.с.9?32), а також те, що розрахунок заборгованості (а.с. 7-8) містить не повні відомості про заборгованість відповідача за Договором, суд ураховує виписку за договором №б/н станом на 19.08.2021 (а.с.9-32) як доказ, який відображає дійсні та повні відомості щодо розміру заборгованості відповідача за Договором і внесених відповідачем на погашення заборгованості за Договором сум, і віддає йому перевагу, а розрахунок заборгованості (а.с.7?8) в частині розрахунку внесених відповідачем сум для погашення заборгованості з відсотків і комісій відхиляє.

З виписки за договором №б/н станом на 19.08.2021 (а.с.9-32) вбачається, що до загальної заборгованості відповідача за Договором включались суми з відсотків та комісій у загальному розмірі 161929,37 грн, які підлягають вирахуванню з суми заборгованості відповідача з тіла кредиту, оскільки правомірність таких нарахувань позивач не довів перед судом, і таким чином, сума заборгованості буде становити лише заборгованість з тіла кредиту.

Суд установив, що сума заборгованості відповідача за Договором, яка складається з тіла кредиту, становить 85817,11 грн (247746,48?161929,37), які підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметомдоказування єобставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд розподіляє судові витрати пропорційно розміру задоволений позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 626, 628, 1046, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 279, 280?282, 284, 289, 352, 354, пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 07.07.2016, яка складається з заборгованості з тіла кредиту, у розмірі 85817 (вісімдесят п`ять тисяч вісімсот сімнадцять) грн 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» пропорційно розміру задоволених позовних вимог понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору, у розмірі 1287 (одна тисяча двісті вісімдесят сім) грн 26 коп.

Заочне рішенняможе бутипереглянуте судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача. Заявупро переглядзаочного рішенняможе бутиподано протягомтридцяти днівз дняйого проголошення. Учасниксправи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд якщотака заяваподана протягомдвадцяти днівз днявручення йомуповного заочногорішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складене 16.02.2022.

Суддя О. О. Золотоверха