Рішення № 103405669, 18.02.2022, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа № 430/1581/21

Провадження № 2/430/59/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Попова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Романової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; треті особи Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 ; треті особи Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку № 1295від 04.10.2006 року. Позивач зазначає, що при купівлі житла вони знали, що в цьому будинку зареєстрований син власника ОСОБА_2 але їх запевнили, що він приїде і скасує свою реєстрацію місця проживання за цією адресою. Факт реєстрації підтверджується довідкою № 72 від 06.07.2021 року, виданою виконкомом Валуйської сільської ради. Проте відповідач не проживають у будинку позивача, що підтверджується копією довідки № 828 від 29.06.2021 року. Позивач зазначив, що йому не відомо де проживає відповідач і невідомі його контакти для того, щоб із ним зв`язатись. Остання його адреса проживання: АДРЕСА_1 . Також, за таких обставин позивач не може повним чином реалізовувати своє право власності. Тому, за викладених вище обставин єдиним шляхом його права як власника є звернення до суду.

Позивач в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі.

Відповідач судовезасідання повторноне з`явився,про дату,час імісце судовогозасідання повідомлявсяналежним чином,причин неявкисуду неповідомив,заяви пророзгляд справиза йоговідсутності досуду ненадходили.Відповідач своїмправом наподачу відзивуне скористався. Позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подавав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення. Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача за доказами, що містяться в матеріалах справи при заочному розгляді справи відповідно до положень ст. 281 ЦПК України.

Треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, до суду надали заяви, в яких просили розглянути справу без їх участі, позовні вимоги признають не заперечують проти їх задоволення.

Представник третьої особи Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника, вирішення спору залишив на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідно до копії договору купівлі-продажу будинку 04.10.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Станично-Луганського районного нотаріального округу Луганської області Незнайкою Н.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1295, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , крім цього факт право власності підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно: № 12279198 від 25.10.2006 року, 12278837 від 25.10.2006 року, 12279050 від 25.10.2006 року та технічним паспортом на садибний індивідуальний житловий будинок.

В зазначеномубудинку зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,що підтверджуєтьсядовідкою №828від 29.06.2021року,виданою секретарем виконкому сільської ради Н.П.Новосельською, однак відповідач ОСОБА_2 у житловому будинку позивача не проживає з 2006 року, що підтверджується довідкою № 72 від 06.07.2021 року, виданою секретарем виконкому сільської ради Н.П.Новосельською.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права користування житловим приміщенням.

Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 47КонституціїУкраїни визначено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно ст. 317 та ст. 319 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Права власникажитлового будинку,квартири визначеніст.383ЦК України: власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва, та ст. 150 ЖК Української РСР, в якій йдеться про те що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, а також інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», коли особа була відсутня понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати її такою, що втратила право на жилу площу.

Відповідач за місцем своєї реєстрації не проживає понад рік, житловим будинком не користуються, житлово-комунальні послуги та витрати на його утримання не сплачує, домовленості з позивачем про збереження користування житлом понад строк укладено не було, а тому правових підстав для подальшої його реєстрації у житловому будинку позивача наразі немає, внаслідок чого суд приходить до висновку про необхідність визнання відповідача таким, що втратив право користування вищевказаним житловим будинком.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд враховує, що позивач, звертаючись до суду з позовом, не заявляв вимог про стягнення з відповідача на його користь судового збору, а тому вважає судові витрати залишити за рахунок позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 10-12, 76-80, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; треті особи Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням,розташованим заадресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Попова