Постанова № 103405345, 16.02.2022, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1608/21

Провадження № 2-а/396/5/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2022 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання Пасічник І.М.,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні впорядку окремихкатегорій термінових адміністративнихсправ вм.НовоукраїнкаКіровоградськоїобластісправу №396/1608/21за адміністративнимпозовомОСОБА_1 до інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Шуцького Валерія Павловича, Управління патрульної поліції в Миколаївській області про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Шуцького Валерія Павловича, Управління патрульної поліції в Миколаївській області про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначає, що 15.11.2021 року інспектором взводу 1 роти 2 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Шуцьким В.П. винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА № 141864. Відповідно до якої ОСОБА_1 15.11.2021 року о 04:59 год. у м.Миколаєві по вул.Кузнецькій, 60 у темну пору доби керував транспортним засобом, на якому не горіли лампи фар задніх габаритних (вогнів) ліхтарів та з неосвітленим номерним знаком, чим допустив порушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 та ч.6 ст.121 КУпАП.

Позивач вважає, що постанова підлягає скасуванню, оскільки всі світлові прилади працювали належним чином, доказів його порушення відповідачем не надано.

Ухвалою від 26.11.2021 року відкрито провадження по справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

11.02.2022 року від представника відповідача Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив, відповідно до якого представник просив відмовити в позові, посилаючись на відеозапис, на якому зафіксовано порушення позивача, який додав до відзиву.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, надав відеозапис, який просив долучити в якості доказу.

Відповідач інспектор взводу 1 роти 2 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Шуцький В.П. в судове засідання не з`явився, по невідомим суду причинам, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подано відзив.

Суд, дослідивши матеріали справи та письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.11.2021 року відносно ОСОБА_1 інспектором взводу 1 роти 2 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Шуцьким В.П. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА № 141864 за ч.6 ст.121, 1 ст.121 КУпАП, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень (а.с. 15).

Згідно змісту вказаної постанови, ОСОБА_1 керував 15.11.2021 року о 04:59 год. в м.Миколаєві по вул.Кузнецькій, 60 транспортним засобом RENAOLT MAGNUM з напівпричепом LAG 03.33, реєстраційний номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості, на якому не горіли лампи фар задніх габаритних (вогнів) ліхтарів та з неосвітленим номерним знаком, чим порушив п.31.6б, 2.9в ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення за ч.1,6 ст.121 КУпАП, об`єднано згідно ст.36 КУпАП. Відеофіксація здійснювалася за допомогою приладу Xioami ВС 1732.

Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Частиною 2 ст.19Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Стаття 14Закону України«Про дорожнійрух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41Закону України«Про дорожнійрух» регулюються Правилами дорожньогоруху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 1.3ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.9 (в) ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений.

Згідно п.31.6 б ПДР України забороняється водієві подальший рух транспортних засобів у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.

Частиною першоїст.121КУпАП передбаченаадміністративна відповідальністьза керуванняводієм транспортнимзасобом,що маєнесправності системигальмового аборульового керування,тягово-зчіпногопристрою,зовнішніх світловихприладів (темноїпори доби)чи іншітехнічні несправності,з якимивідповідно довстановлених правилексплуатація йогозабороняється,або переобладнанийз порушеннямвідповідних правил,норм істандартів,- тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною шостою статті 121КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст.36КУпАП привчиненні однієюособою двохабо більшеадміністративних правопорушеньадміністративне стягненнянакладається закожне правопорушенняокремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

За приписами частини 1 статті 8Закону України«Про Національнуполіцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту положень п.п.3, 8, 11 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом ч.1, 2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, у порушенні правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, зокрема, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

На підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови відповідач надав суду, на якому зафіксовано події щодо керування позивачем транспортним засобом у темну пору доби із неосвітлюваним заднім державним номерним знаком та не горіли лампи фар задніх габаритних (вогнів) ліхтарів.

Дослідивши наданий відповідачем відеодоказ з місця події, судом встановлено, що інспектор поліції в темну пору доби зупинив позивача і вказав йому на те, що в нього не світяться задні габаритні вогні та неосвілюється задній державний номерний знак. Після чого ОСОБА_1 відразу почав намагатись полагодити ліхтарі, що освітлює задній номерний знак та задні габаритні вогні. При цьому він намагався переконати працівників поліції, що в автомобілі просто відійшов контакт, що це не поломка і він про це не міг знати та за деякий час усунув несправність, хоча інспектором зафіксовано усунення несправності лише декількома секундами.

Те, що позивач усунув несправнясть також підтверджується відеозаписом, який був долучений до матеріалів справи позивачем, на якому було зафіксовано, що задній номерний знак підсвічувався та горіли габаритні вогні.

Отже, ОСОБА_1 на місці зупинки ТЗ усунув несправність освітлення номерного знаку та габаритних вогнів, однак незважаючи на це, відповідачем було винесено оскаржувану постанову.

Отже суд зважає на ті обставини, що технічні несправності, які були виявлені на керованому позивачем транспортному засобі, виникли під час його руху та позивач усунув вказані інспектором несправності на місці, що підтверджується відеозаписом наданий позивачем.

Суд також враховує вимоги п.31.5ПДР України у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 ПДР України.

Крім того, суд зазначає, що в постанові про адміністративне правопорушення серії БАА №141864 від 15.11.2021 року не вказано, що до постанови додається відеозапис, в тому числі з бодікамери інспектора чи відеореєстратора. Вказано, що фіксація здійснювалася на незрозумілий прилад Xioami ВС 1732. Та в самій постанові не зазначено, що додається доказ відеофіксації порушення.

За змістом викладеного, частина третя статті 283КУпАП містить імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, приписами частини третьої статті 283КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, пунктом 9 статті 31Закону України«Про Національнуполіцію» передбачено, що поліція може застосовувати такий превентивний захід, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Порядок застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів регулює Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за № 28/32999 (далі - Інструкція № 1026).

Порядок застосування відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах визначений розділом ІІІ Інструкції № 1026, відповідно до пунктів 1, 2 якого відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Як вбачається зі змісту постанови інспектора серії БАА №141864 від 15.11.2021 року, така не містить посилання на марку та номер відеореєстратора та нагрудної бодікамери, хоча у відзиві відповідачем зазначено, що надається відеозапис з нагрудного та автомобільного відеореєстртору патрульних поліцейських, у зв`язку з чим такий відеозапис не може вважатися належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до закріпленого в ст.62Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу Українипро адміністративніправопорушення (п.21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірної постанови наданими суду доказами у своїй сукупності, які не дають ствердно вказати на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1,6 ст.121 КУпАП, а тому з урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідача є неправомірною, яку належить скасувати, тим самим задоволивши позовні вимоги.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху, які стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно частини третьої статті 286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, вищевикладене, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У зв`язку з чим сплачений при подачі позову судовий збір підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст.5-10, 14, 77, 139, 242-246, 250,295,297,286 КАС України,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову винесену інспектором взводу 1 роти 2 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Шуцьким Валерієм Павловичем серії БАА №141864 від 15.11.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121, ч.6 ст.126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 коп.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Повний текст рішення складено 16.02.2022 року.

Суддя: А. А. Русіна