Ухвала суду № 103403781, 17.02.2022, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 184/379/22

Номер провадження 2/184/217/22

17 лютого 2022 рокум. Покров

Суддя Орджонікідзевського міського суду Коваль А.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: ОСОБА_2 , відповідача 2: ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Одночасно із поданням позову, заявник звернувся в суд із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області скеровано позовну заяву, вимоги якої передбачають визнання договору дарування №176 укладеного 25.02.2021 року приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулик Олександром Петровичем між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарована) - недійсним. Предметом обумовленого вище договору є гараж (реєстраційний номер майна: 1228927512121), розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, тільки-но відповідачі дізнаються про наявні позовні вимоги, одразу ж існуватиме цілком імовірний ризик того, що гаражна будівля буде реалізована на користь інших осіб. За таких умов предмет позову не існуватиме, що матиме фатальні наслідки, оскільки власником майна вже буде зовсім інша особа. На підставі викладеного та враховуючи те, що існує висока ймовірність відчуження нерухомо майна, що утруднить виконання рішення суду, ОСОБА_1 просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом здійснення заборони на відчуження (без обмеження/позбавлення права користування нерухомим майном) гаражу (реєстраційний номер майна: 1228927512121), розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч.1 та 2статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннямистатті 150 ЦПК Українита до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3ст. 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, щостаттею 124 Конституції Українивизначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей2,18,153 ЦПК Українипоширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьоїстатті 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

Враховуючи наведені заявником обставини, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав вважати, що як тільки відповідачі дізнаються про наявні позовні вимоги, існуватиме ризик того, що гаражна будівля буде реалізована на користь інших осіб, а відтак предмет позову не існуватиме.

За таких обставин суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом здійснення заборони на відчуження (без обмеження/позбавлення права користування нерухомим майном) гаражу (реєстраційний номер майна: 1228927512121), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав заявника, за захистом яких він звернувся до суду із позовною заявою про визнання договору дарування недійсним.

Заходи забезпечення позову в розумінні норм процесуального закону носять тимчасовий характер і покликані унеможливити настання обставин, за яких виконання ухваленого судом рішення буде утрудненим або взагалі стане неможливим.

Зазначені заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами, які заявлені ОСОБА_1 , адже їх вжиття буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, не зумовить фактичного вирішення спору по суті та не порушує будь-яких прав третіх осіб.

Зважаючи на те, що такий спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлювальної шкоди відповідачам чи третім особам, а також відсутність обставин, визначенихст. 154 ЦПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зустрічного забезпечення.

На підставі викладеного, з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами та змісту викладених обставин, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову у вигляді заборони на відчуження (без обмеження/позбавлення права користування нерухомим майном) гаражу (реєстраційний номер майна: 1228927512121), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є достатніми та необхідними забезпечення реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, оскільки існує реальна загроза відчуження вказаного нерухомого майна, що може призвести до утруднення виконання рішення суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.149-154,259,260 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: ОСОБА_2 , відповідача 2: ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним задовольнити.

Заборонити відчуження (без обмеження/позбавлення права користування нерухомим майном) гаражу (реєстраційний номер майна: 1228927512121), розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Орджонікідзевського міського суду А. М. Коваль