Ухвала суду № 103401704, 16.02.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

16 лютого 2022 року м. ХарківСправа № 922/4076/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши

заяву Акціонерного товариства "Електроважмаш" про відстрочення виконання судового рішення (вх. № 2986 від 08.02.2022) у справ

за позовом Акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України, м. Київ. про стягнення коштів в розмірі 28473882,89 грн. за участю представників:

стягувач - Киричук Р.П., адвокат;

заявника (боржника) - Бакулін А.С., за самопредставництвом;

третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

08.02.2022 до Господарського суду Харківської області від Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" надійшла заява, в якій останнє просить суд відстрочити виконання судового рішення, а саме: постанови Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі № 922/4076/20, до 31.08.2022.

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 09.02.2022, заява була прийнята судом до розгляду та призначена до розгляду у судовому засіданні на 16.02.2022 о 12:50 год.

У судовому засіданні 16.02.2022 представник боржника підтримав подану заяву та просив суд її задовольнити. В обґрунтування поданої заяви, надав до суду довідку щодо фінансового стану заявника, станом на 30.11.2021 (вх. № 3776).

Присутній у судовому засіданні 16.02.2022 представник стягувача проти заяви заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні, з підстав, викладених у наданих до суду запереченнях (вх. № 1158).

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Розглянувши заяву боржника, суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.04.2021 позов по справі № 922/4076/20 частково задоволено, стягнуто з ДП «Завод «Електроважмаш» на користь АТ «Сбербанк» заборгованість у сумі 6008530,45 грн., пеню за прострочення сплати заборгованості за користування кредитною лінією у сумі 4385474,46 грн. та 155910,07 грн. судового збору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 змінено рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2021. Стягнуто з АТ «Завод «Електроважмаш» (правонаступника ДП Завод Електроважмаш) на користь АТ «Сбербанк» заборгованість у сумі 5172499,27 грн.; пеню за прострочення сплати заборгованості за користування кредитною лінією у сумі 3664163,50 грн. та 187512,39 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2021 залишено без змін. У зв`язку з цим, змінено резолютивну частину рішення суду: Стягнути з Акціонерного товариства "Завод Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Акціонерного товариства "Сбербанк" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 11.03.2014 №05-Н/14/12/КЛ-КБ в сумі 5172499,27 грн.; пеню за прострочення сплати заборгованості за користування кредитною лінією в сумі 3664163,50 грн. та 187512,39 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову; стягнути з Акціонерного товариства «Сбербанк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784) на користь Акціонерного товариства «Завод Електроважмаш» (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) 35040,20 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги».

09.12.2021 проведено державну реєстрацію змін до Статуту Акціонерного товариства "Сбербанк", які були погоджені 22.11.2021 НБУ. П. 1.4. Статуту, повне офіційне найменування банку - Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк".

Постановою Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 за касаційною скаргою АТ Сбербанк, постанова Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 залишена без змін.

Відповідно до п.9 ч.3 ст.129 Конституції України обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Ст. 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.327 ГПК України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Обґрунтовуючи вказану заяву, АТ "Завод "Електроважмаш" вказує на наступне:

- найнегативнішим чином на заявника впливає така надзвичайна подія, як епідеміологічна ситуація через поширення гострої респіраторної хвороби COVSD, спричиненою короновірусом SaRs-Co-V-2. Через надтяжкий епідеміологічний стан на підприємстві АТ Завод Електроважмаш були винесені накази про встановлення на підприємстві неповного робочого тижня, неповного робочого дня та накази про простій на підприємстві. Майже весь 2021 рік АТ "Завод "Електроважмаш" не здійснював повноцінну господарську діяльність. У 2022 році у зв`язку з тим що наказ №309 від 24.07.2020 продовжує діяти повноцінна господарська діяльність не відновлена;

- у 2019 - 2021 роках на рахунки АТ "Завод "Електроважмаш" декілька разів були накладені арешти, що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами, виникненню заборгованості по заробітній платі та по сплаті податків та соціальних внесків до Державного бюджету. Накладення арештів у той час призвело до ланцюгової реакції негативних економічних наслідків в діяльності заявника, які не здолані й на цей час. У сукупності, періодичне блокування господарської діяльності заявника, шляхом накладання арештів на всі його рахунки та кризовий стан в галузі машинобудування, сприяло виникненню ситуації коли заявник змушений здійснювати часткові виплати не тільки контрагентам, але і працівникам стосовно заробітної плати, платежів до бюджету та комунальних платежів з незалежних від нього причин. Отже, відсутність можливості погашення заборгованості за кредитним договором перед АТ Сбербанк у час фінансової кризи підприємства, що зумовлена об`єктивними причинами, може бути визнана судом поважною причиною відстрочення виконання рішення суду;

- на теперішній час в АТ "Завод "Електроважмаш" працює близько 2500 найманих працівників, відтак, у разі виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі №922/4076/20 у заявника може виникнути критична ситуація, в частині зростання заборгованості з заробітної плати, яка також може призвести до вимушеного скорочення штату працівників, та соціального напруження в регіоні;

- АТ "Завод "Електроважмаш" унікальне підприємство з розробки і виготовлення потужних гідрогенераторів, гідрогенераторів-двигунів, турбогенераторів для теплових та атомних електростанцій, електродвигунів. ДП Завод Електроважмаш (назва заявника до перетворення) включено до Постанови Кабінету Міністрів від 04.03.2015 №83 як об`єкт державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Від продукції АТ "Завод "Електроважмаш" залежить енергетична безпека та незалежність України. Заявник звертає увагу суду, що поставка продукції АТ "Завод "Електроважмаш" на українські електричні станції є вкрай необхідним для реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність», затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 №605-р., реалізація якої у випадку зупинення діяльності заявника, може опинитися під загрозою зриву. Одночасне стягнення коштів за рішенням суду у справі №922/4076/20 критично відобразиться на фінансовому становищі заявника та на фінансовому стані України, оскільки заявник належить до державного сектору економіки та таке стягнення є загрозою для сталого економічного розвитку заявника підприємства, що є стратегічним для держави, від якого залежить енергетична безпека та незалежність України. Така обставина обумовлена, зокрема, тим, що відповідно до ч.5 ст. 11 Закону України Про управління об`єктами державної власності від 26.09.2006 №185-V господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах. У статутному капіталі АТ "Завод "Електроважмаш" 100% акцій належить державі, таким чином, одночасне виконання рішення та направлення на це значних фінансових ресурсів призведе до прямих збитків держави у вигляді не отримання передбачених законодавством виплат;

- заявника згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.12.2021 №1801-р включено до переліку підприємств, державні пакети акцій яких підлягають приватизації, прийнятого у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України № 36-р. від 16.01.2019. Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 №2269-VIII, зокрема ч. 4 ст. 12, передбачено ряд обмежень у здійсненні господарської діяльності суб`єктом (підприємством), щодо якого розпочато процедуру приватизації на весь період її проведення, а також особливий порядок розпорядження його майном. Все це призводить до зменшення швидкості виконання господарських операцій, а тому й до зменшення можливості швидкого виконання рішення суду по цій справі, тим більше, враховуючи, великий розмір сум, що підлягають сплаті за рішенням;

- наряду з цим, Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (№ 2864-ІІІ від 29.11.2001) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, мораторій розповсюджується, в тому числі, "на випадки звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою". Отже, в силу вищезазначеного, ні сам заявник за власною ініціативою, ні державний виконавець в рамках виконавчого провадження, не мають юридичної можливості реалізувати майно заявника з метою виконання судового рішення. А накладення арешту на рахунки заявника під час виконання судового рішення, як вже було зазначено вище, призведе до фактичної неплатоспроможності та, як наслідок, до зупинки роботи заявника і його подальшого банкрутства. Окрім того, постановою Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 12.10.2012 передбачено, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, крім іншого, враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Тобто, при розгляді даної заяви необхідно враховувати, відсутність механізму реалізації майна та критичну ситуацію для третіх осіб у разі блокування рахунків підприємства, відповідно примусове виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі №922/4076/20 з високою ймовірністю може призвести до банкрутства (неплатоспроможності) заявника в подальшому, що у свою чергу призведе до неможливості або ускладнень щодо її повного виконання;

- рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 11.03.2021, введеного в дію Указом Президента України №107/2021 від 19.03.2021, щодо АТ Сбербанк строком на три роки були застосовані обмежувальні заходи (санкції): «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (запобігання виведенню капіталів за межі України на користь пов`язаних з банком осіб». Таким чином, виконання постанови Східного апеляційного господарського суду у справі №922/4076/20 на користь стягувача може призвести до реальних та потенційних загроз національним інтересам та економічній стабільності України;

- у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 12.10.2012 також зазначено, що питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду, є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін. Заявник вказує на те, що він на цей час являє з себе збиткове підприємство, але воно має важливе стратегічне значення для держави. Стягувач є надпотужною фінансовою установою. Згідно загальнодоступних даних з інтернет-ресурсу bank.gov.ua станом на 01.12.2021 активи стягувача складають 33185,3 млн. грн., капітал 13130,7 млн. грн., фінансові результати 3675,5 млн. грн. Акціонером стягувача, який не позбавлений права виконувати функції з його керування, направлення на його адресу фінансових ресурсів є найпотужніша фінансова установа Російської Федерації ПАТ Сбербанк Росії. На державі лежить зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і таким чином, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00). Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №904/4566/18 та від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17.

Заявник вказує на те, що при розгляді заяви, необхідно прийняти до уваги вищезазначені обставини, які ускладнюють одночасно виконання судового рішення - загроза банкрутства підприємства заявника, що може у свою чергу призвести до неможливості виконання рішення у повному обсязі з одного боку, недопущення невиконання рішення суду на користь стягувача, що може найбільш ефективно бути реалізовано у більш пізній час, коли заявник має здолати період істотної фінансової кризи та зможе виконати постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі №922/4076/20 з найменшою шкодою для своєї господарської діяльності.

При цьому для стягувача, враховуючи його фінансову спроможність, такий більш пізній час не є надмірним і не має розглядатися як такий, що суперечить вимогам розумного строку. Тобто, принцип "дотримання балансу інтересів сторін", що міститься у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 12.10.2012 та "справедливого балансу" у розумінні статті 6 Конвенції при задоволенні даної заяви про відстрочення виконання рішення суду не буде порушено та не призведе до суттєвого порушення інтересів стягувача.

Стягувач в обґрунтування заперечень проти задоволення заяви вказує на те, що станом на сьогодні та з урахуванням чинних на 18 січня 2022 року судових рішень у справах № 922/4076/20, № 922/4053/20 та № 922/4077/20 загальна заборгованість АТ "Завод "Електроважмаш" за договором про відкриття кредитної лінії №29-В/12/12/ЮО від 01.10.2012, Договором про відкриття кредитної лінії №30-В/12/12/ЮО від 01.10.2012 та Договором про відкриття кредитної лінії №05-Н/14/12/КЛ-КБ від 11.03.2014 становить 14710357,46 доларів США та 216206262,50 грн. та складається з: загальної заборгованості за Кредитною лінією - 14710 357,46 доларів США та 5382460,19 гривень; пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту 216 206 262,50 гривень. За укладеними між АТ "Завод "Електроважмаш" та АТ «МР Банк» (нове найменування АТ "Сбербюанк") договорами застави № 29-В/12/12/ЮО/Z від 08.10.2012 за яким в заставу передавалось право вимоги на отримання грошової виручки в сумі 2011501480,59 рос. руб. за поставку електрообладнання для тепловозів та електровозів, яке існує та/або виникне в майбутньому у заставодавця за Контрактом №5/16 від 27.01.2016 укладеного між заставодавцем та Industrial Fields Limited (№5540210) (Об`єднане Королівство Великобританія, м. Лондон); застави №30-В/11/12/ЮО/2 від 02.11.2012 за яким в заставу передавалось право вимоги на отримання грошової виручки в сумі 670500493/53 рос. руб. за поставку електрообладнання для тепловозів та електровозів, яке існує та/або виникне в майбутньому у заставодавця за Контрактом №5/16 від 27.01.2016 укладеного між заставодавцем та Industrial Fields Limited (№5540210) (Об`єднане Королівство Великобританія, м. Лондон); застави №05-Н/14/12/КЛ-КБ/З1 від 11.03.2014 за яким в заставу передавалось право вимоги на отримання грошової виручки в сумі 66693344,00 рос. руб. за поставку електрообладнання для тепловозів та електровозів, яке існує та/або виникне в майбутньому у заставодавця за Контрактом №5/16 27.01.2016 укладеного між заставодавцем та Industrial Fields Limited (№5540210) (Об`єднане Королівство Великобританія, м. Лондон); застави від 12.01.2017 за яким в заставу передано - товари в обігу, згідно Додатку 1, Додатку 2, заставна вартість яких складає 104 622 341,96 грн.

При цьому, згідно довідки АТ "Завод "Електроважмаш" за №244/265 від 08.07.2021 контрагентом (Industrial Fields Limited) проведено оплату за всю поставлену АТ "Завод "Електроважмаш" продукцію (відвантажено/поставлено продукції на суму 7402737469,60 рос. руб., і дебітором сплачено 7402737469,60 рос. руб.). Тобто, оскільки будь-яких нових поставок продукції АТ "Завод "Електроважмаш" за Контрактом №5/16 від 27.01.2016 не відбувалось, акти прийому-передачі товару між покупцем та продавцем не підписувались, то в Industrial Fields Limited відсутній обов`язок сплати на користь АТ "Завод "Електроважмаш" грошових сум, що свідчить (підтверджує) відсутність майнових прав за договорами застави №29-В/12/12/ЮО/2 від 08.10.2012, №30-В/11/12/ЮО/2 від 02.11.2012 та №05-Н/14/12/КЛ-КБ/З1 від 11.03.2014. Натомість, є очевидним, що АТ "Завод "Електроважмаш", отримавши 7,4 млрд. рос. руб. мало всі можливості погасити зобов`язання перед АТ «МР Банк» за кредитними договорами, але цього зроблено не було, і пояснень куди пішли отримані кошти не надано. АТ «МР Банк» було передано в заставу право вимоги за Контрактом №5/16 від 27.01.2016. Зі змісту листа від 29.12.2021 за №261-22/537 вбачається, що АТ "Завод "Електроважмаш", всупереч ст. 82 ЗУ «Про акціонерні товариства» немає наміру вживати будь-які дії щодо задоволення кредиторських вимог до завершення процедури приєднання. За даними показників фінансової звітності АТ "Завод "Електроважмаш" (за 2019 рік, 2020 рік та дев`ять місяців 2021 року) за дев`ять місяців 2021 року боржник отримав 323152 тис. грн. чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи в розмірі 21123 тис. грн. При цьому за 2020 рік, боржник отримав 821775 тис. грн. чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в противагу 1894734 тис. грн. за 2019 рік, 2382934 тис. грн. за 2018 рік. Згідно даних про чистий фінансовий результат (2350, 2355) АТ "Завод "Електроважмаш" за дев`ять місяців 2021 року отримав збиток 351319 тис. грн. у порівняні з показниками за аналогічний період 2020 року зі збитком 360965 тис. грн. При цьому боржник за 2020 рік отримав збиток 450989 тис. грн., збиток 77975 тис. грн. за 2019 рік, збиток 24315 тис. грн. за 2018 рік. Тобто фінансові результати АТ "Завод "Електроважмаш" погіршуються, що з кожним днем зменшує імовірність задоволення вимог позивача. АТ «МР Банк» є товариством, видом діяльності якого банківська діяльність. Кредитування віднесено до виду діяльності, а саме: банківської діяльності є залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Грошові кошти є активом (інструментом), в т.ч. за рахунок якого, банк здійснює свою підприємницьку діяльність направлену на отримання прибутку. Перебування грошових коштів в безоплатному користуванні порушує засади добросовісної конкуренції та дає неправомірні переваги АТ "Завод "Електроважмаш" перед іншими підприємствами, у т.ч. і над АТ «МР Банк», який зобов`язаний сплачувати проценти за користуванням залученими коштами. Отже, відстрочення виконання рішення суду щодо сплати заборгованості ставить у нерівні та неконкурентні умови стягувача, оскільки АТ "Завод "Електроважмаш" отримає право на безоплатній умові користуватися кредитними коштами, тобто не сплачувати плату (проценти) за таке користування, здійснюючи підприємницьку діяльність націлену на отримання прибутку. В противагу цьому іншім підприємствам АТ «МР Банк» за залучені кошти сплачує відсотки (оскільки залучає кошти за правочинами на платній основі), а також здійснює інші платежі, в т.ч. на користь держави, щодо внесення плати за банківські ліцензії, плати по оренді, плати за програмне забезпечення. При цьому, законодавством передбачені правові механізми і врегулювання кредитної заборгованості: шляхом підписання угод між кредитором і боржником; залучення боржником коштів шляхом отримання кредитів на реструктуризацію кредитної заборгованості; отримання позики; випуску акцій та облігацій, а також інші інструментів які є у розпорядження боржника і застосування яких дозволить боржнику виконати рішення суду і не порушувати права АТ «МР Банк» за кредитним договором, що має дуже затяжний характер (з вересня 2018 року). Твердження заявника про складне фінансове становище, що спричинене впровадженням карантину та перебуванням підприємства у простої, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки карантинні заходи мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін. Складне фінансове становище заявника (відповідача), яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Із зазначеного, можна зробити висновок, що наведені заявником обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається заявник, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. При цьому, фінансове становище боржника є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки.

Окрім того, АТ "Завод "Електроважмаш" не надало доказів стосовно здійснення необхідних заходів з метою покращення матеріально-фінансового становища, що б дозволило заявнику виконати рішення після спливу строку на відстрочення.

Отже, не можуть братися до уваги посилання заявника на те, що покращення фінансового стану підприємства очікується через рік, оскільки вказане посилання ґрунтується на основі припущень щодо фінансових розрахунків та аналізу поточного фінансового стану підприємства та його покращення не підтверджено належними та допустимими доказами, а висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях. АТ "Завод "Електроважмаш" не було вчинено жодних дій для виконання порушених зобов`язань перед АТ «МР Банк».

Стягувач також зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів і що АТ «МР Банк» пішов на поступки в перемовинах та відкликав подані позови в 2019 році, надавши відповідачу ще часу для добровільного виконання зобов`язань. Натомість, строк у три роки, ефективно відповідачем не був використаний, а кредитна заборгованість не була погашена.

Ч. 1 ст. 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд зазначає, що відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися, як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але, затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для відстрочки виконання рішення, можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто, відстрочення виконання судового рішення, пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Визначальним фактором, є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом Українине визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Правовий аналіз ст. ст. 239 та 331 ГПК України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними (ст. ст. 76-78 ГПК України).

Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи спірний договір відповідач усвідомлював усі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на його умови.

У той же час, суд приймає до уваги ту обставину, що підприємство боржника має стратегічне значення для економіки та безпеки України, має обмеження, пов`язані з процесом його приватизації, примусове виконання рішення у цій справі може призвести до банкрутства (неплатоспроможності) боржника.

Дійсно, на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною, як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява N 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02, ухвала від 07.10.2003).

Одночасно з цим, постановою Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 12.10.2012 передбачено, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, крім іншого, враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У постанові Пленуму також зазначено, та сторонами по справі підкреслюється, що питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.

Згідно даних з офіційного інтернет-ресурсу bank.gov.ua, про що й наведено відповідачем у заяві про відстрочення виконання судового рішення, станом на 01.12.2021 активи позивача складають 33185,3 млн. грн., капітал 13130,7 млн. грн., фінансові результати 3675,5 млн. грн.

З огляду на це, суд вважає, що задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення не порушить принципів справедливого балансу" та розумного строку у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не призведе до суттєвого порушення інтересів стягувача. Натомість відстрочення виконання рішення суду не спровокує неплатоспроможність боржника.

Також суд не бере до уваги доводи позивача щодо недостатності (відсутності) майна, майнових прав, переданих у заставу, оскільки питання пов`язані зі зверненням стягнення застави та задоволення вимог заставодержателя мають вирішуватися не в межах розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення, а можуть вирішуватися в окремому судовому процесі.

Щодо доводів стягувача щодо неможливості у подальшому після закінчення терміну відстрочення виконати Постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 по даній справі через наявну процедуру реорганізації відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005-р Про погодження реорганізації Акціонерного товариства Завод Електроважмаш, шляхом приєднання до Акціонерного товариства Турбоатом, Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Фонду державного майна щодо реорганізації Акціонерного товариства Завод Електроважмаш (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення Акціонерного товариства Завод Електроважмаш у процесі приватизації, шляхом приєднання до Акціонерного товариства Турбоатом (код згідно з ЄДРПОУ 05762269).

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 08.09.2021 №1570 Про припинення Акціонерного товариства Завод Електроважмаш, шляхом приєднання до Акціонерного товариства Українські енергетичні машини, Акціонерне товариство Завод Електроважмаш припиняється шляхом приєднання до Акціонерного товариства Українські енергетичні машини.

Згідно ст. ст.76,77 ГПК Україниналежними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У зв`язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Виходячи з загальних принципів, гарантованих Конституцією України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи національним законодавством компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

За таких обставин, зважаючи на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, предмет та напрями діяльності відповідача, скрутний фінансовий стан останнього, дотримуючись балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку, щодо задоволення заяви Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» про відстрочення виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст.234,235, 240,331 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" про відстрочення виконання судового рішення (вх. № 2986 від 08.02.2022) - задовольнити.

Відстрочити виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі № 922/4076/20 - до 31.08.2022.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повна ухвала підписана 17.02.2022.

СуддяР.М. Аюповасправа № 922/4076/20

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.