Ухвала суду № 103397913, 19.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

19 січня 2022 року м. Київ № 640/14020/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі:

за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходилася адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром, починаючи із 05.12.2019.

22.07.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист по справі №640/14020/20.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю, яка мотивована неналежним виконанням з боку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судового рішення в даній адміністративній справі.

Розглянувши у порядку письмового провадження дану заяву, суд зазначає наступне.

За змістом норм ч. 1 і 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

При цьому, суд враховує, що з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №800/592/17 (ухвала від 20.06.2018) встановлення судового контролю може здійснюватися й після завершення розгляду справи.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

У силу положень ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Також у ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Поряд з цим, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав виконавчі листи на примусове виконання рішення суду, які пред`явлені до примусового виконання в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, позивач зазначив, що за наслідками його заяви, державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення по справі №640/14020/20.

Суд зазначає, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

В той же час, в ході встановлених обставин, судом не встановлено, що примусовий порядок виконання судового рішення не дав позивачу очікуваного результату, а відповідач ухиляється від виконання судового рішення, що свідчить про відсутність підстав для застосування судового контролю.

Керуючись ст. 241, 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про встановлення судового контролю в адміністративній справі №640/24020/20.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя А.С. Мазур