Рішення № 103396511, 17.02.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2022 року Чернігів Справа № 620/15410/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання відмови незаконною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просить визнати відмову відповідача у зміні дати звільнення незаконною та зобов`язати відповідача змінити дату звільнення позивача з 01.10.2021 на 09.10.2021 та внести відповідні зміни до трудової книжки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ст.40 КЗпП України містить заборону звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

Суд ухвалою від17.12.2021 відкрив скорочене провадження у даній справі, надавши відповідачу строк для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову та роз`яснив наслідки такого неподання.

Від відповідача у встановлений судом строк надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує та зазначає, що звільнення позивача відбулося відповідно до його рапорту про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням, що свідчить про його волевиявлення звільнитися зі служби в поліції.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

22.09.2021 позивачем подано до відповідача рапорт про звільнення за власним бажанням із зазначенням дати звільнення з 01.10.2021.

Наказом відповідача від29.09.2021 № 350 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції з 01.10.2021, згідно з пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

13.10.2021 позивач звернувся із заявою до відповідача, в якому просив внести зміни до наказу від29.09.2021 № 350 о/с «По особовому складу» та провести з ним повний розрахунок, оскільки він з 30.09.2021 по 08.10.2021 перебував на лікарняному.

Відповідач листом від21.10.2021 № Ш-1466/55/01-2021 повідомив ОСОБА_1 , що розірвання трудового. договору відбулося за ініціативою позивача, а не за ініціативою відповідача, а тому дія норм частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) не поширюється.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зважає на таке.

Статтею 43 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правовідносини щодо проходження служби в органах внутрішніх справ врегульованоЗаконом України від02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію»(далі - Закон №580-VIII), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УССР від29.07.1991 №114 (далі - Положення №114).

За частиною першоюстатті 59 Закону №580-VIIIслужба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Проходження служби в поліції регулюється цимЗакономта іншими нормативно-правовими актами (частина першастатті 60 Закону №580-VIII).

Пунктом 7 частини першої статті 77 Закону №580-VІІІ передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (частина друга статті 77 Закону).

РозділомXIПрикінцевих та перехідних положень Закону №580-VІІІустановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цимЗакономакти законодавства застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Підпунктом «ж» пункту 64 Положення №114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Відповідно до пункту 68 зазначеного Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Тобто, у межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору можуть домовитися про звільнення у більш короткий строк.

Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Таким чином, видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника поліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірною.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Наведені положенняОсновного Законукореспондують з приписамиЗакону № 580-VІІІ, згідно з частиною першою статті 8 якого Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України.

Для правильного вирішення публічно-правого спору, предметом оскарження в якому є рішення суб`єкта владних повноважень, обов`язковим є перевірка такого рішення на відповідність критеріям, визначеним у частині другійстатті 2 КАСУкраїні, а саме чи прийняте (вчинене) таке рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом встановлено, що позивачем не заперечується те, що ним власноручно було написано рапорт, датований 22.09.2021, на ім`я начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з проханням звільнити його з поліції з 01.10.2021 за власним бажанням та прийнято наказ від29.09.2021 №350о/с.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що в подальшому позивач не звертався до відповідача із рапортом про відкликання свого рапорту про звільнення, та не заперечував проти отримання трудової книжки, тощо, що підтверджується розпискою.

Щодо тверджень позивача про те, що звільнення відбулось у період його тимчасової непрацездатності, то суд зауважує, що встановлена статтею 40 КЗпП України заборона звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності розповсюджується на випадки звільнення працівника з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з підстав, визначених частиною першої статті 40 КЗпП України (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), у той час, позивач був звільнений зі служби в поліції за власним бажанням згідно з пунктом 7 частини першоїстатті 77 Закону №580-VІІІ.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від09.08.2019 у справі №815/1490/16 та від22.11.2019 у справі №813/740/17.

Таким чином, в даних правовідносинах позивача звільнено за власним бажанням на підставі його рапорту, рапорт про звільнення він не відкликав і не звертався до відповідача про зміну дати звільнення до 01.10.2021, а тому відсутні правові підстави для внесення змін до наказу ДСР від29.09.2021 №350о/с «По особовому складу» та внесення відповідних змін до трудової книжки.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання відмови незаконною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Відповідач - Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул.Богомольця, 10, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43305056).

Повний текст рішення суду складено 17 лютого 2022 року.

Суддя Л.О. Житняк