Ухвала суду № 103396447, 17.02.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

17 лютого 2022 року м. Чернігів Справа № 620/17756/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, питання про закриття провадження у справі

за позовомОСОБА_1 доЧернігівського обласного центру зайнятостіпровизнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Чернігівського обласного центру зайнятості (далі відповідач), в якому просить:

визнати протиправною відмову Чернігівського обласного центру зайнятості у знятті з реєстрації трудового договору № 05011400791/4, що укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що зареєстрований Донецьким міським центром зайнятості 05.03.2014, що викладена в листі від 26.10.2021 № 392;

зобов`язати Чернігівський обласний центр зайнятості зняти з реєстрації трудовий договір №05011400791/4, що укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що зареєстрований Донецьким міським центром зайнятості 05.03.2014, у зв`язку з припиненням його дії на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України - за власним бажанням з 01.07.2014.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що відповідач протиправно відмовив їй у знятті з реєстрації трудового договору, оскільки процедура припинення трудових відносин та надання статусу безробітного внутрішньо переміщеній особі передбачена положеннями статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а саме внутрішньо переміщена особа, яка звільнилася з роботи (припинила інший вид зайнятості), за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення іншого виду зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструється як безробітна та отримує допомогу по безробіттю, соціальні та інші послуги за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття відповідно до законодавства.

Внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви). У разі припинення приймання поштових відправлень на/з території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, така заява подається до відповідного районного, міськрайонного, міського, районного у місті центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.

Взята на облік внутрішньо переміщена особа, яка не має документів, необхідних для надання статусу безробітного, отримує статус безробітного без вимог, що застосовуються за звичайної процедури. До отримання документів та відомостей про періоди трудової діяльності, заробітну плату (дохід), страховий стаж допомога по безробіттю таким особам призначається у мінімальному розмірі, встановленому законодавством на випадок безробіття.

Відповідач у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю обґрунтовуючи тим, що у відповідності до вимог абз. 2, 3 частини 4 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» позивачу рішенням від 21.09.2021 було надано статус безробітного, призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю. Разом з тим, відповідно до положень Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 № 260, зняття з реєстрації трудового договору можливо вчинити лише за умови присутності як роботодавця, так і працівника з відповідними документами (пункт 8). Делегування повноважень зі звільнення працівника іншій особі, яка не є стороною в договорі, законом не допускається. У разі відсутності однієї зі сторін у центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації є рішення суду про припинення трудових відносин, яке набрало законної сили.

Розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї матеріали, суд вважає, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Положеннями частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом оскарження - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За правилами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З огляду на наведені вище нормативні положення не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2021 позивач звернулась до Сновської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості, в якій просила: прийняти заяву про припинення трудових відносин між нею та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 від 01.10.2021, яка посвідчена державним нотаріусом Сновської районної державної нотаріально контори 01.10.2021, зареєстрована в реєстрі за №1265; зняти трудовий договір № 05011400791/4, зареєстрований 05.03.2014 у Донецькому міському центрі зайнятості, з реєстрації укладений між нею та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 ; призначити допомогу по безробіттю за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття.

Листом від 26.10.2021 № 392 Сновська районна філія Чернігівського обласного центру зайнятості повідомила про те, що рішенням від 21.09.2021 № НТ210921 позивачу було надано статус безробітного, призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю як внутрішньо переміщеній особі (без наявності трудової книжки) на строк 180 календарних днів (з 21.09.2021 по 19.03.2022) відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 7 Закону Україні «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». У разі надходження документів, які підтверджують припинення виду зайнятості з фізичною - особою підприємцем ОСОБА_2 рішення про призначення допомоги по безробіттю буде переглянуте відповідно до законодавства та буде здійснений перерахунок допомоги по безробіттю з дня призначення.

Також посилаючись на пункт 8 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України від 08.06.2001 № 260, Філія зазначила про те, що зняття з реєстрації трудового договору можливо вчинити лише за умови присутності як роботодавця, так і працівника з відповідними документами. Делегування повноважень зі звільнення працівника іншій особі, яка не є стороною в договорі, законом не допускається. У разі відсутності однієї зі сторін у центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації є рішення суду про припинення трудових відносин, яке набрало законної сили. Враховуючи викладене підстави для проведення дій по зняттю з реєстрації трудового договору відсутні.

Не погоджуючись із відмовою у знятті трудового договору з реєстрації позивач звернулась до адміністративного суду.

З огляду на вказане, суд зауважує, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи не стільки щодо правомірності оскаржуваного рішення про відмову у знятті з реєстрації трудового договору, скільки щодо реалізації позивачем її трудових прав.

Вказане свідчить, що має місце спір про цивільне право.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що з метою захисту прав та інтересів позивача останній просить зобов`язати відповідача зняти з реєстрації трудовий договір №05011400791/4, який укладено між нею та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , зареєстрований Донецьким міським центром зайнятості 05.03.2014, у зв`язку з припиненням його дії на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України - за власним бажанням з 01.07.2014.

Однак, суд, розглядаючи адміністративні справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення запису про зняття з реєстрації трудового договору.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися судами цивільної юрисдикції.

Згідно з частиною 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Оскільки, відповідно до ухвали суду від 15.12.2021 позивач була звільнена від сплати судового збору за подання даної позовної заяви, підстави для повернення судового збору з бюджету відсутні.

Керуючись статтями 238, 241-243, 248, 294-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру зайнятості про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити позивачу, що, відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію ухвали про закриття провадження у справі надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про закриття провадження у справі.

Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю. О. Скалозуб