Рішення № 103395695, 18.02.2022, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/11070/21

н/п 2/766/3765/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Булах Є.М.,

справа №766/11070/21; провадження №2/766/3765/22

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в залі суду в місті Херсоні цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 )

до

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (ЄДРПОУ 40484607, місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21)

предмет тапідстави позову: про захист прав споживачів, визнання договору позики недійсним

негайно після закінчення судового розгляду по суті, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та,-

встановив:

І. Виклад позиції позивача.

02 липня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним договору позики, укладеного між сторонами.

В обґрунтування позову вказав, що 27 лютого 2021 року сторони уклали договір №3163296, відповідно до якого позивачем отримано позику.

Ознайомившись зі змістом договору, позивач вважає його недійсним, оскільки ТОВ «МІЛОАН» було надано фінансову послугу шляхом укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, який не було підписано позивачем у розумінні ЗУ «Про електронну комерцію».

Вказав, що укладений між сторонами Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту містить ознаки Кредитного договору.

Крім того, відповідачем не було письмово повідомлено позивача про всю необхідну інформацію щодо умов договору. Відповідач скористався тим, що позивачу бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і той був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач не надав відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. В оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту та відповідачем було проігноровано вимоги законодавства та не було надано розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. У зв`язку з цим реально нарахований відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим, ніж зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів.

За вказаних обставин позивач вважає, що порушені його права, як споживача, а відтак договір є недійсним в силу вимог закону, а тому є нікчемним правочином та за наслідками, такий правочин не породжує юридичних наслідків, крім тих, що пов`язанні з його недійсністю, а тому просив визнати спірний договір недійсним.

ІІ. Виклад позиції відповідача.

20 грудня 2021 року представник ТОВ «МІЛОАН» подав відзив на позовну заяву, за змістом якого у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

По суті позовних вимог підтвердив факт укладення 27.02.2021 року між сторонами договору про споживчий кредит № 3163296 на суму 15 000, 00 грн. зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами зі строком кредитування на 30 календарних днів, терміном повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом до 29.03.2021 року, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку Позичальника, зазначену в анкеті-заявці в Особистому кабінеті позивача.

З посиланням на ЗУ «Про електронну комерцію», ЦК України та судову практику у подібних правовідносинах вказав, що при укладенні оспорюваного договору засади законодавства щодо порядку та умов укладення договорів порушено не було, посилання позивача на здійснення нечесної підприємницької практики та порушення ЗУ «Про захист прав споживачів» вважає безпідставними.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.07.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у ТОВ «МІЛОАН» належним чином засвідчену копію договору позики №3163296, укладеного 27 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН».

20 грудня 2021 року представник ТОВ «МІЛОАН» подав відзив на позовну заяву до якого долучив примірник витребуваного договору та докази направлення відзиву із додатками для сторони позивача.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Позивач у встановлений в ухвалі від 07.07.2021 року 5-денний строк з дня отримання відзиву відповідача (поштове повідомлення №0410600193027 отримано 21.12.2021 року) правом на подачу відповіді на відзив не скористався. Станом на дату розгляду справи відповідь на відзив до суду не надходила.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

27 лютого 2021 року між сторонами укладено договір позики №3163296, за умовами якого позикодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений пунктом 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у пункті 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлені пунктом 1.4 договору терміни та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Сума кредиту становила 15 000,00 грн.(п.1.2. Договору) Кредит надається строком на 30 днів з 27 лютого 2021 року(п.1.3. Договору). Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 29 березня 2021 року(п.1.4. Договору).

Пунктом 1.5. кредитного договору передбачено, що загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 8 400,00 грн. в грошовому виразі 681.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у пунктах 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 23 400,00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані, виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та, що позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі.

Згідно пункту 1.5.2. кредитного договору, проценти за користування кредитом: 6750,00 грн, які нараховуються за ставкою 3 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Пунктом 1.6. кредитного договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені у пункті 2.2.3 цього договору.

В свою чергу пунктом 2.2.3. кредитного договору зазначено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пунктом 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним у пункті 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену пунктом1.6 договору. Якщо визначена пунктом 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем, визначеним у пункті 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно пункту 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів в період правомірного користування кредитом є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний період під час прострочення, це означає, що в період правомірного користування кредитом позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою, встановленою пунктом 1.6 та процентною ставкою, визначеною пунктом 1.5.2 договору. Якщо після настання дати, встановленої пунктом 1.4 договору позичальник продовжуватиме користуватись кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства. Незважаючи на інші умови договору сторони домовились, що якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 Договору в період прострочення позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, передбачених статтею 625 ЦК України вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 Договору. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Із пункту 2.3.1 цього договору вбачається, що позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі, сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості за кредитом. За наявності між сторонами відповідної домовленості (акцептованої позичальником пропозиції позикодавця відповідно до розділу 6 Правил), а також на підставі пункту 3.2.7 договору, пролонгація може здійснюватися на інших умовах ніж передбачено цим пунктом.

Згідно пункту 2.3.2 цього договору волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це згідно пункту 6.14 Правил підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений пунктом 2.5 договору.

Пунктом 2.4.1. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого пунктом 1.4. договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник, починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в пункті 1.4 цього договору з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню в розмірі 0,00% від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50% від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Як вбачається з пункту 6.1 цього договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікацій системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток.

Згідно пункту 6.2 цього договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству.

Пунктом 6.3. кредитного договору зазначено, що, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного Договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у тому числі, Правилами та Графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, зокрема, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеними умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб - сайті товариства tengo.com.ua та є невід`ємною частиною цього договору. На момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього Договору, про які він не повідомив Товариство (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо)

Згідно платіжного доручення №40488771 від 27.02.2021 року ТОВ «МІЛОАН» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 15000, 00 грн згідно договору про споживчий кредит 3163296.

Як вбачається з додатку № 1, який є графіком розрахунків, сторони домовилися, що дата платежу 29 березня 2021 року, кредит 15000,00 грн, комісія 1650,00 грн, проценти 6750,00 грн, разом 23400,00 грн.

Згідно Графіків розрахунків (Додатки до кредитного договору №3163296) строк дії договору щоденно пролонгувався включно до 28 травня 2021 року (кредит 15000,00 грн., комісія 1650,00 грн., проценти 51750,00 грн., разом 68400,00 грн).

Згідно розрахунку за договором №40488771 від 27.02.2021 року станом на 11.06.2021 року ОСОБА_1 не має заборгованості перед ТОВ «Мілоан».

11.06.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимог №72-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «»Кредит-Капітал» набуло право вимоги заборгованості за кредитним договором №40488771 від 27.02.2021 року.

V. Оцінка Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики, укладеного між сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Абзацом 2 ч.2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно із ч.2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як передбачено п.5 ч.1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі по тексту - Закон №675-VIII) електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 5 цього Закону встановлено, що одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Таким чином, електронні договори за юридичною силою прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить, що кредитний договір №40488771 від 27.02.2021 року є електронним договором, оскільки був укладений сторонами в електронній формі, який прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а особливості його укладення визначено Законом №675-VIII.

Відповідно до ч.3 статті 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 статті 11 Закону №675-VIII).

Відповідно до ч.6 статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, у т.ч.: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону №675-VIII передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 статті 3 Закону №675-VIII). Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Доступ до особистих даних, з метою отримання кредиту, що знаходяться в Особистому кабінеті особи має тільки вона сама, оскільки самостійно визначає логін і пароль для доступу до Особистого кабінету.

Таким чином, твердження позивача про те, що порядок акцептування пропозиції відповідача не відповідає абз.3 ч.6 статті 11 Закону №675-VIII, у зв`язку із чим оскаржуваний у судовому порядку кредитний договір не прирівнюється до договору укладеного у письмовій формі, спростовуються вищенаведеними обставинами справи. Без отримання СМС-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Позивачем та кредитором не був би укладений.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 року по справі №127/33824/19.

Із змісту оспорюваного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Кредитором було виконано вказані вимоги закону та визначено термін погашення заборгованості по кредиту, визначено сукупну вартість кредиту і проценти, розписано, які суми позивач зобов`язаний буде сплатити. В свою чергу позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту та саме на таких умовах, про що свідчить оформлення ним Анкети-заяви на кредит та підписання оспорюваного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Твердження позивача на не зазначення в договорі ціни та сукупної вартості кредиту та його непоінформованості про вартість послуг та розмір витрат, реальну ставку річних та сукупну вартість сум, що входять до кредитної заборгованості, судом не сприймається, оскільки спростовується доказами наявними в матеріалах справи.

Підписавши Кредитний договір №40488771 від 27.02.2021 року, позивач підтвердив власну волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків за таким договором та повністю погодився з його умовами.

Крім того, факт виконання позивачем зобов`язань за умовами договору про споживчий кредит №40488771 від 27.02.2021 року, додатково свідчить про визнання умов кредитного договору.

Суд критично оцінює доводи Позивача щодо незаконності умов кредитного договору та посилання на порушення кредитором вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на наступне.

Згідно із статтею 18 цього Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У ч.3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначений (невичерпний) перелік несправедливих умов договору, зокрема, встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим щодо нього та порушує принцип рівності сторін, а відтак проаналізувавши умови оспорюваного кредитного договору та врахувавши встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність в спірному договорі несправедливих умов.

Крім того, стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює заборону на здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Так, за ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

За висновком КЦС у складі ВС у постанові від 01.08.2018 року по справі №445/1011/17 правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Однак, позивачем не доведено, що при укладенні спірного договору у діях кредитора були наявні ознаки нечесної підприємницької практики, а також те, що такий договір було укладено шляхом введення його в оману, як і не доведено умислу кредитора щодо вчинення дій по введенню позивача в оману.

За висновками ВСУ у постанові від 25.12.2013 року в справі №6-94цс13, однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 79 ЦПК України та ч. 6 ст. 81 ЦПК України докази мають відповідати ознакам достовірності, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За відсутності надання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження недійсності укладеного між сторонами 27 лютого 2021 року кредитного договору, враховуючи що при підписанні даного договору позивач ознайомився та погодився з його умовами, та проаналізувавши умови кредитного договору та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність у договорі ознак нікчемності та недійсності.

Твердження позивача про недійсність укладеного договору та невідповідність його умов вимогам закону, судом сприймаються як спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від його добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов`язань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

За викладених обставин суд приходить до висновку про недоведенність позовних вимог та відмовляє у їх задоволенні у повному обсязі.

VІ. Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

VIІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

У відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Приймаючи до уваги звільнення позивача від сплати судового збору за подання позову про захист прав споживачів, ураховуючи що в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для стягнення судового збору з відповідача в дохід держави у суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 203, 215, 634, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 89, 258-259, 263-265, 274-279, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (ЄДРПОУ 40484607, місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21) про захист прав споживачів, визнання договору позики недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.3 розділу ХІI «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», ЄДРПОУ 40484607, місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21

Повний текст рішення складено 18.02.2022 року.

Суддя Є.М. Булах