Ухвала суду № 103394752, 16.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

16 лютого 2022 р. Справа № 520/27020/21Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Військової частини 3057 Національної гвардії України (просп. Нахімова, буд. 186, м. Маріуполь, Донецька область, 87525, 23313948) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини 3057 Національної гвардії України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини № 3057 Національної Гвардії України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за не отримане речове майно за весь період моєї служби з 12.02,2015 року по 28.05.2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на День звільнення з Військової іастини № 3057 Національної Гвардії України 28.05.2019 рік;

- зобов`язати Військову частину № 3057 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за не отримане речове майно за весь період моєї служби з 12.02.2015 року по 28.05.2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Військової частини № 3057 Національної Гвардії України 28.05.2019 рік.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 р. адміністративний позов було залишено без руху. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали. Повідомлено позивачу про можливість виправлення недоліків позовної заяви шляхом подачі до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду або докази того, що строк звернення до суду не пропущено.

З 31.01.2022 р. по 11.02.2022 р. суддя Рубан В.В. перебувала на лікарняному.

На зазначену ухвалу позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на Постанову Верховного суду від 23.08.2019 року у справі № 2040/7697/1825 та на Практику ЄСПЛ.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду.

Між тим, суд не приймає до уваги вказані обставини як поважні причини пропуску строку звернення до суду з наступних підстав

Згідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивач в поданому адміністративному позові просить визнати протиправними дії Військової частини № 3057 Національної Гвардії України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за не отримане речове майно за весь період його служби з 12.02,2015 року по 28.05.2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на День звільнення з Військової частини № 3057 Національної Гвардії України 28.05.2019 рік та зобов`язати Військову частину № 3057 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за не отримане речове майно за весь період його служби з 12.02.2015 року по 28.05.2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Військової частини № 3057 Національної Гвардії України 28.05.2019 рік.

З цього приводу суд зазначає, що судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 визначено правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно та строки її виплати.

Так, зі змісту положень Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232, висновується, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.

Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов`язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.

Варто також мати на увазі, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців) та інвентарним майном, яке є власністю військової частини та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення бойового чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації.

Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.

Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, то таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.

Стаття 116 КЗпП оперує поняттям "всі суми, що належать працівнику", а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.

Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.

Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.

Враховуючи визначену у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Такий правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, в постановах від 26 травня 2021 року у справі №380/5093/20, 30 серпня 2021 року у справі № 520/7668/2020.

Судом встановлено, що позивач звільнений з військової служби 28.05.2019 року відповідно до наказу командира військової частини 3057 від 28.05.2019 року № 102.

Однак, з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду лише 16.12.2021 року, тобто з пропуском місячного строку, встановленого чинним Кодексом адміністративного судочинства України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.

Водночас, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 9901/473/18, від 11 березня 2019 року у справі № 9901/95/19, від 08 квітня 2019 року у справі № 9901/138/19 та від 03 червня 2019 року у справі № 640/3940/19.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

З урахуванням вказаного, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до п.9 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачу у випадках, передбачених частиною 2 ст. 123 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 169, 248, 256, 293, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 3057 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Рубан В.В.