Рішення № 103394450, 16.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2022 р. № 520/22719/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заічко О.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460), про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 17.09.2020 року, винесене щодо громадянина (підданого) Великої Британії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що рішення відповідача про скасування посвідки на тимчасове проживання є протиправним, оскільки не містить жодних посилань на підстави його прийняття, а також посилань на те, які саме дії позивача загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в України. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вказав, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача наголосив на тому, що оскаржуване рішення було прийнято на підставі інформації, отриманої від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області, відповідно до якої ОСОБА_1 систематично та грубо протягом 2020 року порушував Правила Дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року, що відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322 є підставою для скасування посвідки.

На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Справа розглянута відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням перебування судді Заічко О.В. у відпустці з 24.01.2022 по 04.02.2022 року.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 (Кауаlі Lаtih) є громадянином (підданим) Великої Британії, уродженцем Йорданії, що підтверджується національним паспортом № НОМЕР_3 від 27.03.2019Року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджується, що 11.06.2019року Головним управлінням ДМС у Харківській області Каялі Лаітху було видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_4 , строком дії до 01.08.2024 року. \

Підстава для видачі ОСОБА_2 посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_4 від 11.06.2019 року код « 04/ 13» (навчання).

З повідомлених позивачем обставин судом встановлено, що ОСОБА_3 є студентом 6-го медичного факультету Харківського національного медичного університету, що визнається га не оспорюється відповідачем.

Відповідно до заяви - анкети № 177235000 від 29.05.2019 року Головним управлінням ДМС України в Харківській області було здійснено обмін посвідки на тимчасове проживання в Україні та видано позивачу посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_4 строком дії до 01.08.2024 року.

17 вересня 2021 року Головним управлінням ДМС України в Харківській області було прийнято рішення № 63011500029528 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_4 , виданої громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 № 322.

У відповідь на адвокатський запит адвоката Єрьоменка А.В. листом від 23.10.2021 року Головним управлінням ДМС в Харківській області було повідомлено, що підставою (приводом) для прийняття оскаржуваного рішення слугувала інформація, надана Управлінням патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції стосовно громадянина Великої Британії ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 який систематично та грубо порушував Правила дорожнього руху.

Сторона позивача вважає оскаржуване рішення відповідача щодо скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 17.09.2021 року незаконним, протиправним та невмотивованим, а доводи і міркування відповідача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не базуються на законі, оскільки оскаржуване рішення не містить будь-яких посилань на підстави його прийняття, а також посилань на те, які саме дії позивача загрожують національній остені, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Зазначені обставини зумовили позивача звернутись з даним позовом до суду.

По суті спірних відносин суд зазначає наступне.

Стаття 26 Конституції України встановлює, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, а також порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначається Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3773-VI від 22.09.2011 (далі - Закон України № 3773-VI).

Законом, який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773).

Визначаючись із основним поняттями, визначеними чинним законодавством, суд зазначає, що згідно ч.1 ст.1 Закону №3773 іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом;

посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Згідно ч. 3, 14 ст. 5 Закону №3773 Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

У відповідності до ч.1 ст. 5-1 Закону №3773 строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить:

1) у випадку, визначеному частиною четвертою статті 4 цього Закону, - строк дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства;

2) у випадку, визначеному частиною п`ятою статті 4 цього Закону, - строк реалізації проекту міжнародної технічної допомоги, який зазначається в реєстраційній картці проекту;

3) у випадку, визначеному частиною дванадцятою статті 4 цього Закону, - два роки;

4) у випадку, визначеному частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, - період навчання, який зазначається в документі, що підтверджує факт навчання в Україні;

4-1) у випадку, визначеному частиною двадцятою статті 4 цього Закону, - три роки;

5) в усіх інших випадках, визначених статтею 4 цього Закону, - один рік.

Частина 3 вказаної статті передбачає, що строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено необмежену кількість разів, за наявності підстав, передбачених законом.

Згідно ст. 5-3 Закону №3773 посвідка на тимчасове проживання видається у десятиденний строк з дня отримання заяви про її оформлення або продовження строку дії посвідки.

Відповідно до частини 5 статті 5-1 Закону України №3773-VI строк дії посвідки на тимчасове проживання в усіх інших випадках, визначених статтею 4 цього Закону, - один рік.

Підстави для скасування посвідки визначені постановою КМУ №322 від 25.04.2018 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання» (далі Порядок №322).

Відповідно до пункту 63 Порядку № 322, посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:

1) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;

2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи;

3) коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі;

4) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в`їзду в Україну;

6) отримання особою паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України), посвідки на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист;

6-1) якщо з`ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з`ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся;

6-2) отримання від іноземця або особи без громадянства заяви про скасування виданої посвідки;

7) в інших випадках, передбачених законом.

Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування (пункт 64 Порядку № 322).

Згідно п.68 Порядку №322 іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадку, визначеного підпунктом 6 пункту 63 цього Порядку).

Іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки на підставі підпункту 3 пункту 63 цього Порядку, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України протягом семи днів з дня звільнення від відбування покарання.

Відповідно до пункту 77 Порядку № 322 рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку.

Із змісту оскарженого рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 17.09.2020 року вбачається, що таке прийняте на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322.

Суд наголошує, що відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Як вже зазначалось судом відповідач прийняв оскаржене рішення у зв`язку з отриманням 03.09.2021 року Головним управлінням ДМС України в Харківській області з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області інформації, а саме: листа стосовно громадянина ОСОБА_1 , відповідно до якої ОСОБА_1 систематично та грубо протягом 2020 року порушував Правила Дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме:

- 19.01.2020вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП);

- 24.01.2020 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.126 КУпАП;

- 24.01.2020 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП;

- 24.01.2020 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.126 КУпАП;

- 29.02.2020 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.121 КУпАП;

- 05.03.2020 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч .1 ст.126 КУпАП;

- 05.03.2020 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- 01.04.2020 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 6 ст.121 КУпАП;

- 02.05.2020 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.126 КУпАП;

- 12.05.2020 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.126 КУпАП;

- 14.05.2020 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.126 КУпАП;

- 15.05.2020 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.126 КУпАП;

- 24.05.2020 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.121 КУпАП;

- 24.05.2020вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.126 КУпАП;

- 06.06.2020вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.127 КУпАП;

- 20.09.2020вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 6 ст.121 КУпАП;

- 20.09.2020вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.130 КУпАП;

- 29.10.2020вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.І ст.122 КУпАП.

Таким чином, в ході розгляду справи суд приходить до висновку про те, що позивачем вчинялись адміністративні правопорушення, які можуть вважатися такими, що загрожують громадському порядку.

Також суд зазначає, що відповідно до пп. 3, 6 та 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 № 2469-VIII (далі - Закон № 2469-VIII) громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз; загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України; національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Положеннями ст. 5 Закону № 2469-VIII визначено, що державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 2469-VIII до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Міністерство внутрішніх справ України, Державна міграційна служба України.

Суд у свою чергу вважає за необхідне зазначити, що патрульна поліція України (Департамент патрульної поліції) міжрегіональний територіальний орган Національної поліції України, який складається зі структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і його територіальних (відокремлених) підрозділів.

Департамент патрульної поліції та його підрозділи мають забезпечувати публічну безпеку й порядок, охороняти права й свободи людини, інтереси суспільства й держави, протидіяти злочинності, в рамках закону надавати допомогу особам, які такої допомоги потребують.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону № 2469-VIII Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

На виконання приписів ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію" під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Статтею 2 Закону України "Про Національну поліцію" на Національну поліцію покладено завдання забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності.

Підпунктами 1-4 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 систематично та грубо протягом 2020 року порушував Правила Дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року, що підтверджується листом Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області № 10443/41/14/01-2021 від 31.08.2021 р.

В ході розгляду справи відповідачем надані належні та допустимі, достатні та достовірні в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ докази, що свідчать про те, що дії позивач вчинив дії, які загрожують здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Отже, загальні підстави, умови, форми, основні ознаки правопорушення, що створюють їх склад, за що особу може бути притягнуто до одного з видів відповідальності та процедуру такого притягнення має визначати закон.

Вина у вчиненні злочину або адміністративному правопорушенні встановлюється в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідно.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність передбачених підпунктом 4 пункту 63 Порядку № 322 підстав для скасування посвідки на тимчасове проживання.

Відповідно до п. 64 Порядку - рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Згідно із п. 65, 66 Порядку, копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття. Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, № 63011500029528 від 17 вересня 2021 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_4 , виданої громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 № 322, прийняте законно та обґрунтовано, з урахуванням інформації, наданої Департаментом патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області, відповідно до вимог законодавства, що встановлює порядок правовідносин у сфері документування іноземців посвідками на тимчасове проживання в Україні.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 278 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460), про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Заічко О.В.