Рішення № 103394137, 17.02.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2022 року м. Рівне №460/14832/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та виплати пенсії станом на день її призначення відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача з 20.02.2012 року виникло право на отримання пенсії за віком, та зважаючи на 35 років стажу роботи на відповідних посадах в закладах охорони здоров`я, позивач вважає, що у нього наявне право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення та звернувся відповідною заявою до відповідача. Отримавши від відповідача відмову у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 03.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. На обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що на момент досягнення пенсійного віку стаж роботи на посадах, що дає право на отримання спірної грошової допомоги, становив 28 років 2 місяці 8 днів, що є недостанім для призначення такої допомоги. Щодо зарахування до спеціального стажу позивача періоду навчання у Куйбишевському медичному інституті та військової служби у Збройних силах СРСР, відповідач зазначив, що у нього відсутня інформація про належність вказаного інституту до закладів охорони здоров`я і посад, визначених у довідці Сарненського районного військового комісаріату від 28.01.2021 р. №38,- до лікарських посад у закладах охорони здоров`я.

Крім того, проходження служби в лавах Радянської Армії не включене до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, у якому зазначив про безпідставність тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та вказав на відсутність доказів на підтвердження позиції відповідача.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до вимог ч.3 ст.263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

З 20.02.2021 року позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Загальний страховий стаж позивача становить 38 років 6 місяць.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 23.09.2021 року за № 9401-9231/Ж-02/8-1700/21 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для нарахування та виплати спірної грошової допомоги з мотивів, аналогічних наведеним у відзиві.

Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Щодо бездіяльності відповідача щодо виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII встановлено, що, зокрема, час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Тобто, відповідно до змісту наведеної норми, обов`язковою умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, різновидом якої є пенсія за вислугу років, є, зокрема, навчання за фахом, робота особи за професією або на посаді, що дає право на призначення такої пенсії, на момент призову на строкову військову службу.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем у відзиві, що у відповідності до військового квитка позивача вч№ НОМЕР_1 від 05.01.1993 року та за даними Сарненського районного військового комісаріату, з 18.08.1982 по 30.06.1984 роки позивач був слухачем у військово-медичному факультеті при Куйбишевському медичному інституті, з 21.08.1984 працював у 362 окремому навчальному медичному батальйоні 117 гвардійської навчальної танкової дивізії командиром навчального взводу – викладачем-лікарем до 30.11.1985 року, а з 30.11.1985 по 14.04.1986 р. - командиром навчального взводу – викладачем. З 14.04.1986 року позивач був відряджений по заміні в розпорядження Головнокомандувач групою Радянських військ в Німеччині на посаду старшого ординатора анестезіологічного відділення окремого медичного батальйону та працював там на різних лікарських посадах до 15.05.1991 року. З 15.05.1991 року по 10.12.1992 року позивач працював начальником відділень у військових госпіталях Закавказького військового округу. Відтак, позивач перебував на військовій службі з 18.08.1982 по 10.12.1992 року, що сукупно складає 10 років, 3 місяці і 22 дні.

Підпунктом «г» пункту 1 Положення про порядок обчислення стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров`я, затвердженого постановою ради міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397, встановлено, що лікарям та іншим працівникам охорони здоров`я до стажу роботи за спеціальністю зараховується служба в складі Збройних Сил СРСР.

Таким чином, враховуючи, підпункт «г» пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397 «Про пенсію за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та сільського господарства», що давала право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я, суд вважає, що період проходження позивачем військової служби з 18.08.1982 року по 10.12.1992 року зараховується до стажу роботи позивача на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, з чого слідує, що у позивача сукупно спеціальний стаж складає 38 років і 6 місяців.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.

Пунктом 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу (далі - Порядок № 1191), що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік № 909).

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених вище норм права можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується із наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 462/5636/16-а та від 19 березня 2019 року справа № 466/5637/17.

Матеріалами справи стверджується, що відповідачем зараховано до спеціального стажу позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, періоди його роботи, що в сукупності становлять 38 років і6 місяців, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 від 05.01.1993 р. та трудовою книжкою НОМЕР_3 .

Таким чином, загалом стаж роботи позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, становить більше 35 років, що є достатнім для отримання ним спірної грошової допомоги.

Відтак, вимоги позивача в частині зобов`зання відповідача виплатити спірну грошову допомогу також підлягають до задоволення.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1).

При цьому, статтею 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2).

Частиною третьою статті 134 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги від 19.10.2021 року, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 27.10.2021 року та квитанція №58989488 від 27.10.2021 р.

Суд констатує, що сторонами договору про надання правничої допомоги від 19.10.2021 року є позивач та фахівець у галузі права – ОСОБА_2 . Документального підтвердження, що фахівець у галузі права – Прозапас Олексій Іванович є адвокатом, позивачем до суду не надано. Таким чином, суд вважає не доведеною обставину, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу, що надані адвокатом.

За наведеного, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1800,00 грн. не підлягає задоволенню.

Разом з тим, до судових витрат належить судовий збір, що сплачується за подання позовної заяви до суду. Позивачем долучено квитанцію №58979584 від 27.10.2021 року про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн. Відтак, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимоги про стягнення судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 908,00 грн. з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

На переконання суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на момент розгляду справи, не надав суду достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність та обґрунтованість своїх дій. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 908,00 грн.

У задоволенні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1800,00 грн. – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м.Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Повний текст рішення складений 17 лютого 2022 року

Суддя У.М. Нор