Рішення № 103393600, 02.02.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/24799/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та стягнення суми недоотриманої пенсії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у листі №1500-0403-8/79169 від 22.06.2021 у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої суми пенсії ОСОБА_2 в розмірі 25521,09 грн., згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.03.2021 реєстровий №8-29, посвідченого державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Садовою Т.В.;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 різницю між виплаченою та недоотриманою за свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09.03.2021 сумою пенсії ОСОБА_2 в розмірі 25521,09 грн., яка належить їй згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.03.2021, реєстровий №8-29, посвідченого державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Садовою Т.В.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, відповідно до свідоцтва про спадщину за законом, успадкувала суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , який був її батьком, у сумі 264736,41 грн. Вказана сума підтверджена пенсійним органом листом на адресу Приморської державної нотаріальної контори м. Одеси.

Разом з цим, після звернення позивача до пенсійного органу з свідоцтвом про спадщину, Головним управлінням ПФУ в Одеській області здійснено перерахунок суми недоотриманої пенсії, яка склала 239215,32 грн. Ця сума виплачена позивачу 29.07.2021 р.

На переконання позивача, відповідач неправомірно зменшив суму недоотриманої пенсії, недоплативши останньому 25521,09 грн.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 10.12.2021 р. відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

13.01.2022 р. за вхід.№ЕП/1266/22 надійшов відзив на позов ГУ ПФУ в Одеській області, в якому, зокрема, наголошено на тому, що позивач не зверталась до Головного управління ні в шестимісячний строк ні зі Свідоцтвом про прийняття спадщини щодо отримання недоотриманої пенсії, а отже Головним управлінням не розглядалось це питання та відповідно рішення не приймалось.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який був батьком ОСОБА_1 .

Державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Садовою Т.В. здійснено запит до пенсійного органу з метою встановлення суми недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у відповіді від 18.11.2020 р. №1500-0425-8/91130 на запит нотаріуса від 17.11.2020 р. №1020/02-14 повідомлено, що сума недоотриманої пенсії за період з 17.11.2017 р. по 31.10.2020 р. становить 264736,41 грн.

09.03.2021 р. державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Садовою Т.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №8-29, спадкоємцем майна ОСОБА_2 у вигляді суми недоотриманої пенсії у розмірі 264736,41 грн. визначена ОСОБА_1 .

09.03.2021 ОСОБА_1 було передано Свідоцтво про право на спадщину від 09.03.2021 до Управління пенсійного фонду в Приморському районі м. Одеси.

12.04.2021 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із запитом від 12.04.2021, в якому просила надати інформацію щодо дати припинення виплати пенсії ОСОБА_2 та довідку про нараховану та фактично виплачену пенсію за період з 01.07.2014 по 04.09.2020 з розбивкою по місяцям.

Листом №1500-0403-8/56864 від 06.05.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало відомості про розмір нарахованої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.07.2014 по 04.09.2020 з розбивкою по місяцям. Сума боргу склала 402760,61 грн.

06.05.2021 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із запитом від 06.05.2021, в якому просила надати відповідь про виконання наданого 09.03.2021 свідоцтва про право на спадщину від 09.03.2021 року.

ОСОБА_1 повторно 08.06.2021 через канцелярію Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надала запит від 06.05.2021 (відмітки про отримання Пенсійним фондом запитів 06.05.2021 та 08.06.2021 містяться на документі).

Листом №1500-0403-8/79169 від 22.06.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило ОСОБА_1 у виплаті пенсії в сумі, зазначеній в свідоцтві на право на спадщину за законом від 09.03.2021 (у розмірі 264736,41грн.), посилаючись на ст. 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та зазначило про наявність підстав для виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 лише в сумі 239215.32грн. (за період з 08.03.2018 по 30.09.20201).

Крім того, у цьому листі зазначено:

«…На підставі Вашої заяви від 09.03.2021 р. та наданого пакету документів повторно розрахована сума боргу недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка за період з 08.03.2018 року по 30.09.2020 року становить 239215,32 грн…»

29.07.2021 Пенсійний фонд здійснив виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_1 в сумі 239215,32грн.. що підтверджується банківською випискою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції), сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Частина 3 статті 52 Закону України №1058-IV також узгоджується зі змістом статті 1227 Цивільного кодексу України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Пунктом 2.26 розділу ІІ Порядку передбачено, що подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2020 р. по справі №522/16537/20.

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 09.03.2021 р. №63834871, до реєстру внесено запис про реєстрацію видачі свідоцтва про право на спадщину, спадкова справа №66763717, спадкодавець ОСОБА_2 , спадкоємець ОСОБА_1 , спадкове майно недоотримана пенсія, вартість майна 264736,41 грн.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позов зазначав, що позивач не зверталась до Головного управління ні в шестимісячний строк ні зі Свідоцтвом про прийняття спадщини щодо отримання недоотриманої пенсії, а отже Головним управлінням не розглядалось це питання та відповідно рішення не приймалось.

Вказане твердження спростовано судом при розгляді справи, як таке, що не ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Як встановлено судом, відповідачем розглядались заяви позивача.

Так, листом №1500-0403-8/56864 від 06.05.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало відомості про розмір нарахованої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.07.2014 по 04.09.2020 з розбивкою по місяцям. Сума боргу склала 402760,61 грн.

Листом №1500-0403-8/79169 від 22.06.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило ОСОБА_1 у виплаті пенсії в сумі, зазначеній в свідоцтві на право на спадщину за законом від 09.03.2021 (у розмірі 264736,41грн.), посилаючись на ст. 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та зазначило про наявність підстав для виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 лише в сумі 239215.32грн. (за період з 08.03.2018 по 30.09.20201).

Крім того, у цьому листі зазначено:

«…На підставі Вашої заяви від 09.03.2021 р. та наданого пакету документів повторно розрахована сума боргу недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка за період з 08.03.2018 року по 30.09.2020 року становить 239215,32 грн…»

29.07.2021 пенсійний орган здійснив виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_1 в сумі 239215,32грн.. що підтверджується банківською випискою.

При цьому, підставою для відмови позивачу у виплаті повної суми недоотриманої пенсії, розмір якої визначено у свідоцтві про право спадщини за законом, слугувало звернення позивача до органу Пенсійного фонду у строк, що перевищує 3 роки з дня смерті пенсіонера.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 46 Закону № 1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Аналіз наведених положень дає підставу зрозуміти, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає саме стаття 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як така, що регулює правовідносини, які виникли після смерті пенсіонера та після визнання певної суми недоотриманої пенсії спадщиною.

Проте, стаття 46 зазначеного Закону подібних вказівок не містить та, на думку суду, призначена для реалізації саме особою, яка безпосередньо отримує пенсію. Також положення зазначеної статті застосовуються лише у випадку встановлення власної вини пенсіонера, що полягає у недоотриманні пенсії. Втім, доказів наявності або відсутності такої вини матеріали справи не містять.

Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів.

Положення частин 2, 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.03.2019 у справі №617/7748/12.

За таких обставин, суд вважає, що враховуючи положення статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які підлягають застосуванню в контексті даної справи за можливе визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Права та охоронювані законом інтереси особи за відсутності будь-яких механізмів захисту залишатимуться декларативними. Тож у разі незаконного посягання на майнові та особисті немайнові права та законні інтереси особи, останні повинні підлягати захисту, що, у свою чергу, вимагає від держави забезпечення належного правового регулювання з тим, щоб визначити засоби реалізації таких прав та інтересів, а також закріпити ефективні способи їх захисту.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16).

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Відтак, суд дійшов висновку що належним способом захисту в даній справі є саме стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 різниці між виплаченою та недоотриманою за свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09.03.2021 суми пенсії ОСОБА_2 в розмірі 25521,09 грн., яка належить їй згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.03.2021, реєстровий №8-29, посвідченого державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Садовою Т.В.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст. 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 у загальній сумі 908,00 грн., сплачені згідно квитанції №7514496 від 15.11.2021 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та стягнення суми недоотриманої пенсії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у листі №1500-0403-8/79169 від 22.06.2021 у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої суми пенсії ОСОБА_2 в розмірі 25521,09 грн., згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.03.2021 реєстровий №8-29, посвідченого державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Садовою Т.В.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 різницю між виплаченою та недоотриманою за свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09.03.2021 сумою пенсії ОСОБА_2 в розмірі 25521,09 грн., яка належить їй згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.03.2021, реєстровий №8-29, посвідченого державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Садовою Т.В.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім гривень) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385)

Головуючий суддяН.В. Потоцька