Ухвала суду № 103393255, 01.02.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/26301/21

УХВАЛА

01 лютого 2022 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Юхтенко Л.Р., розглянувши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ40108740, місцезнаходження: 65014, м.Одеса, вул. Єврейська, 14) про визнання не правомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 21 грудня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ40108740, місцезнаходження: 65014, м.Одеса, вул. Єврейська, 14) про визнання не правомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява обґрунтована тим, що дії та бездіяльність відповідача є протиправною.

Ухвалою від 28 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано термін для усунення виявлених недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин поважності пропуску строку звернення до суду та доказу сплати судового збору.

Через канцелярію суду 27 січня 2022 року від позивача надійшла заява на виконання ухвали, а саме: квитанція № 0.0.2344592574.1 від 17.11.2021 року в розмірі 908,00 грн. та уточнена позовна заява.

Розглянувши вказану заяву, суддя доходить висновку про необхідність продовження строку на усунення недоліків позовної заяви викладених в ухвалі від 28.12.2021 року, з таких підстав.

Відповідно до ч. 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовних вимог, просить зобов`язати нарахувати та виплатити на користь позивача всі належні суми на день звільнення та за несвоєчасний розрахунок середній заробіток за час затримки усіх належних йому виплат у день звільнення.

У позовній заяві позивач зазначив, що він був звільнений з військової служби 04.03.2021 року, а одноразова грошова допомога при звільненні була перераховано із затримкою лише 16 червня 2021 року.

У постанові від 18.03.2020 року по справі № 711/4010/13-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:<… Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України, частина перша статті 1 Закону України «Про оплату праці»).

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» й «оплата праці», які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» у редакції, чинній на час звільнення позивачки, відносила до структури заробітної плати основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Означена структура заробітної плати відображена також у розробленій відповідно до Закону України «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці і стандартів Системи національних рахунків Інструкції зі статистики заробітної плати (далі - Інструкція), затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, що був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До цього фонду, який складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат, включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору та суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці (пункти 3.8 і 3.9 Інструкції).

Отже, вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (пункт 34); від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 60)).

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що як вихідна допомога, так і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні мають разовий характер…>.(пп. 48-54 постанови ВП ВС від 18.03.2020 року по справі № 711/4010/13-ц ).

З наведеного висновку вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні мають разовий характер та не відноситься до оплати праці, у розумінні цього терміну, визначеного законодавством України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Тому, суд доходить висновку, що при обранні норми матеріального права, що належить до застосуванню спірних правовідносин, мають бути враховані висновки щодо застосування норм права, викладені в останніх постановах Верховного Суду.

З огляду на те, що виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні є разовим платежем, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимогивідносяться до вимог щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а отже строк звернення до суду встановлюється місячний строк з дати порушення права позивача, у даному випадку з дати отримання одноразової грошової допомоги при звільненні,з розміром якої позивач не погодився, тобто дати остаточного розрахунку, з 16.06.2021 року.

Проте позивачем до первинного позову та уточненої позовної заяви не додано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Посилання позивача на триваюче правопорушення є безпідставними, оскільки відповідно до позовних вимог позивач просить визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати середнього заробітку за час затримки виплати та зобов`язати нарахувати та виплатити всі належні суми на день звільнення та нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки, тобто позовні вимоги пов`язані з певною датою, з якої розпочинається затримка та здійснений повний (чи частковий) розрахунок, а також дата з якої дізнався позивач про неправильний розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні. З позову вбачається, що станом на подачу позову такою датою є 16 червня 2021 року. Позивачем не надано заяви про визнання пропуску строку звернення до суду з поважних причин, починаючи з 16 червня 2021 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

При таких обставинах, суддя доходить висновку про необхідність продовження строку на усунення недоліків викладених в ухвалі від 28.12.2021 року шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин поважності пропуску строку звернення до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122,123,160,161,167,169,256, 294 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Продовжити строк ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на усунення недоліків викладених в ухвалі від 28.12.2021 року про залишення позову без руху.

2.Повідомити заявника про необхідність усунути недоліки, викладені в ухвалі протягом десяти днів з моменту її отримання шляхом надання безпосередньо до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду (адреса: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога,14) документів, що підтверджують усунення викладених в ухвалі недоліків.

3.Роз`яснити заявнику, що відповідно до п. 3 розділу УІ Прикінцеві положення КАС України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

4.Роз`яснити заявнику, що в іншому випадку заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду не пізніше п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Р. Юхтенко