Ухвала суду № 103392875, 31.01.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14102/20

УХВАЛА

31 січня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2021р. у справі № 420/14102/20, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини А0666, в якому позивач просив:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0666 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.09.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

зобов`язати Військову частину А0666 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.09.2016 року по 28.02.2018 року включно в сумі 63631 гривня 10 копійок із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0666 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 07.09.2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258 гривень 75 копійок відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 р.;

зобов`язати Військову частину А0666 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4258 гривень 75 копійок за період з 01.03.2018 року по 07.09.2020 року включно у загальній сумі 128756 гривень 21 копійка відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 р.;

зобов`язати військову частину А0666 подати звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2021р. у справі № 420/14102/20 позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Військової частини А0666 щодо виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2016р. по 07.09.2020р.;

зобов`язано Військову частину А0666 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.09.2016р. по 07.09.2020р. включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.09.2016 р. по 28.02.2018 р. – січень 2008 року, а в період з 01.03.2018р. по 07.09.2020 р. включно – березень 2018 р. з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р.

Зазначене рішення набрало законної сили 12.04.2021 р. та на його виконання видано виконавчий лист від 26.04.2021р.

17.12.2021 р. (вхід. №71909/21) від ОСОБА_1 надійшла заява в порядку ст. 383 КАС України, в якій заявник просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини А0666 щодо незастосування січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.09.2016 року по 28.02.2018року при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі №420/14102/20;

визнати протиправною бездіяльність військової частини А0666 щодо невиплати в повному розмірі на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.03.2018 року по 07.09.2020 року включно - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі №420/14102/20;

встановити Військовій частині А0666 місячний строк з дня отримання ухвали для надання відповіді про результати розгляду окремої ухвали та інформації про вжиті заходи.

Враховуючи, що 16.11.2021р. справу № 420/14102/20 було направлено до П`ятого апеляційного адміністративного суду для розгляду апеляційної скарги позивачу повідомлено, що заява від 17.12.2021 р. (вхід. №71909/21) буде розглянута після повернення справи до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Положеннями ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява №18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Розділом IV КАС України врегульовано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Згідно з ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За приписами ч.6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Таким чином необхідною передумовою щодо задоволення судом заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, є встановлення обставин протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У ч. 4 ст. 372 КАС України встановлено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що питання визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду врегульоване статтею 383 КАС України.

Зі змісту наданих матеріалів вбачається, що постановою головного державного виконавця Лиманського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Івановим І.В. від 16.06.2021 р. відкрито виконавче провадження ВП № 65817676 з примусового виконання виконавчого листа № 420/14102/20, виданого Одеським окружним адміністративним судом 26.04.2021р.

Позивач зазначає, що відповідач всупереч абзацам 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, за період з 01.03.2018 року по 07.09.2020 року не виплатив позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в розмірі 4463,15 грн. На думку позивача, сума недоплати за період з 01.03.2018 р. по 07.09.2020 р. складає 134 935,90 грн., відтак дії посадових осіб військової частини А0666 є направленими на умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

Суд зазначає, що посилання заявника на власний розрахунок належної до виплати індексації грошового забезпечення є безпідставним, оскільки розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив військову службу, і на якого за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення.

Крім того, питання визначення належної до виплати позивачу індексації грошового забезпечення в грошовому еквіваленті не було предметом судового розгляду справи № 420/14102/20.

При цьому, позивач не довів обставин та не надав доказів, які б свідчили про протиправність рішень, дій чи бездіяльності відповідача, вчинених на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених рішенням суду.

Відповідно до ч.6 ст.383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що в даному випадку позивач у разі незгоди, на його думку, з розміром виплаченої індексації грошового забезпечення має право звернутися до адміністративного суду з позовом в передбаченому КАС України порядку.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2021р. у справі № 420/14102/20.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 151, 243, 248, 254, 373, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2021р. у справі № 420/14102/20, - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Суддя Г.П. Самойлюк