Рішення № 103389316, 18.02.2022, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1230/22

Справа №754/14824/21

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне рішення суду виготовлено 18 лютого 2022 року)

15 лютого 2022 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О.В., секретар судового засідання: Гончаренко М.М., справа № 754/14824/21

ОСОБА_1 - позивач

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» - відповідач

Вимоги позивача: поновлення на роботі і стягнення оплати за час вимушеного прогулу

Савченко Г.М. - представник відповідача

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, який подавався в новій редакції і в якому посилаючись на порушення своїх трудових прав, позивач просить: 1. Визнати незаконним наказ відповідача № 492 к-тр від 26.08.2021 про звільнення позивача; 2. Поновити позивача на посаді майстра з експлуатації ЖЕД № 202 відповідача; 3. Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.08.2021 по день постановлення рішення суду про поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становить: 28377,60 грн..

У судовому засіданні відповідач позов не визнав та не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності позивача.

Позивач у судове засідання не з`явився і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема під розписку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Позивачу достовірно відомо про час і місце розгляду справи.

З урахуванням виколаденого та ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності позивача.

Вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Наказом відповідача від 20.05.2021 № 285\к-тр позивача прийнято на роботу з 21.05.2021 на посаду майстра з експлуатації ЖЕД № 202 зі строком випробування 2 місяці.

Наказом відповідача від 26.08.2021 № 492\к-тр позивача звільнено з роботи 26.08.2021 з причин невідповідності виконуваній роботі протягом строку випробування п. 11 ст. 40 КЗпП України з підстав: 1. Доповідна записка від 29.07.2021 № 719 Дідренц В.В. начальника ЖЕД № 202; 2. Стаття 28 КЗпП України; 3. Лист від 27.07.2021 № 2711-07\2021 та лист від 30.07.2021 № 2757-07\2021.

Наказом відповідача від 04.02.2022 № 101/50-508 «Про внесення змін до наказу від 26.08.2021 № 492\к-тр «Про припинення трудового договору ОСОБА_1 » внесено зміни до наказу від 26.08.2021 № 492\к-тр в частині «Підстава - пункт 1» та дану частину наказу викладено в редакції: «Підстава 1. Доповідна записка від 27.07.2021 № 719 Дідренц В.В. , начальника ЖЕД № 202».

Відповідно до доповідної записки начальника ЖЕД № 202 Дідренц В.В. № 719 від 27.07.2021, адресованої директору відповідача, позивач за період роботи виявила себе з негативної сторони, не виконує свої посадові обовязки, не контролює та не організовує роботу ротітників з комплексного прибирання, не реагує на зауваження, не з`являється на планові наради, ігнорує керівництвом ЖЕД-202. Робітники з комплексного прибирання скаржаться на майстра з експлуатації ОСОБА_1 , що вона заважає їм працювати, задає некоректні питання, не організовує роботу згідно посадових інструкцій та технологічної карти. Робітники з комплесного прибирання відмовляються працювати з таким майстром. Начальник ЖЕД № 202 просить звільнити позивача в зв`язку з тим, що позивач не відповідає займаній посаді та не пройшов випробувальний термін.

Листом відповідач від 27.07.2021 № 2711-07\2021, адресованим позивачу, останньому повідомлено, що його рівень професійної підготовки є недостатнім для виконання завдань та обов`язків майстра з експлуатації ЖЕД і позивача повідомлено, що його буде звільнено 30.07.2021 на підстав п. 11 ст. 40 КЗпП України в зв`язку з встановленням невідповідності виконуваній роботі протягом строку випробування.

Листом відповідача від 30.07.2021 № 2757-07\2021, адресованим позивачу, останньому повідомлено, що в зв`язку з його непрацездатністю, що припала на день звільнення 30.07.2021, позивача буде звільнено після закриття листка непрацездатності та надання підтверджуючих документів тимчасової непрацездатності до відділу управління персоналом.

Згідно ст. 28 КЗЩпП України, коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах. У разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Згідно ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 25.04.2018 у справі № 826/27339/15 «Положенням статті 28 Кодексу законів про працю України визначено, що коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах. Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення. У період випробувального терміну роботодавець з`ясовує професійні та ділові якості працівника, його здатності виконувати якісно і сумлінно свої обов`язки за трудовим договором. У разі якщо роботодавець в період випробування працівника прийде до негативного висновку щодо відповідності працівника роботі, яка йому доручається, він має право розірвати з працівником трудовий договір з причини незадовільного результату випробування. Прийняти таке рішення роботодавець має право в будь-який час протягом іспитового строку, в т. ч. не чекаючи дня закінчення цього строку. При цьому, роботодавцеві надано право самостійно визначати, чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято. Висновок роботодавця про невідповідність працівника роботі має бути обґрунтованим і документально підтвердженим. З огляду на вищезазначене, відповідач вправі вирішувати питання відповідності працівника займаній посаді та приймати рішення за наслідками роботи працівника в період строку випробування, що й відповідає меті встановлення такого випробувального терміну.».

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Будь-яких конкретних правових доказів, які б свідчили та давали суду правові підстави для висновку про порушення трудових прав позивача відповідачем, позивач суду не надав і судом таких доказів не здобуто.

Доводи позивача про порушення трудового законодавства при звільненні, ретельно і детально перевірядись судом у процесі розгляду справи та окрім посилання на це самого позивача, не знайшли свого підтвердження конкретним правовими доказами.

Зокрема про наступне звільнення позивача повідомлено належним чином про що вказано вище.

Доводи про не проведення атестації при звільненні є безпідставними, оскільки проведення такої атестації не було обумовлено при прийнятті на роботу.

Доводи про не ознайомлення з посадовою інструкцією не відповідають дійсності, оскільки з цією інструкцією позивач під підпис ознайомлений 20.05.2021.

Сама по собі незгода позивача з висновками роботодавця про те, що позивач не витримав випробування не свідчить про неправильність звільнення.

Доводи щодо неправильності дати складання доповідної начальника ЖЕД № 202, спростовані та усунуті самим роботодавцем, шляхом видачі наказу про внесення змін до наказу про звільнення про що зазначено вище.

При звільненні позивача, згода профспілки не потребувалась.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги недоведеними.

За таких обставин у задоволенні позову відмовляється.

При поданні позову позивач не сплачував судового збору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 1. Судовий збір справляється: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Згідно ч. 1 і ч. 2, ч. 7 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 7. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Харківське шосе, 148 А, ЄДРПОУ: 39604270).

Судові витрати понесені позивачем покласти на позивача.

Судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: