Ухвала суду № 103388613, 16.02.2022, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/5673/21

Провадження № 1-кп/643/557/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2022 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Степанюк Д.Р.,

за участю:

прокурора - Рент-Яциченко М.В.,

перекладача – Алієва Е.,

потерпілого – ОСОБА_1 ,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

представника потерпілих – адвоката Бєлокриницького А.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката Найдьонової О.Г.,

захисника – адвоката Конюшенка І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12021220470000213 від 21.01.2021 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження №12021220470000213 від 21.01.2021 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.

16 лютого 2022 року у судовому засіданні прокурором заявлені клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В обґрунтування поданих клопотань прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачені можуть переховуватися від суду; можуть незаконно впливати на іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні, впливати на свідків, у кримінальному провадженні; можуть вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити протиправну діяльність, тому просив продовжити стосовно обвинувачених строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Зазначив, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, вчинених у складі організованої групи, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна та, усвідомлюючи тяжкість такого покарання, яке може бути застосовано до обвинувачених, вони можуть переховуватися від суду, окрім того, обвинувачені можуть мати заощадження, за рахунок яких можуть протягом тривалого строку переховуватися від суду. В обґрунтування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, - незаконно впливати на іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні, впливати на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні, прокурор зазначає, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 володіють особистими даними потерпілих, здобутими під час їх протиправних дій, злочини, у вчиненні яких вони обвинувачуються, скоєні із застосуванням насильства, небезпечних для життя чи здоров`я потерпілого, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме – можуть вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити протиправну діяльність обґрунтовуються прокурором тим, що припинення тривалої протиправної діяльності організованої групи, до складу якої входили ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не було добровільним, а є наслідком діяльності правоохоронних органів, у зв`язку з чим, вони можуть продовжувати вчиняти тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні 16 лютого 2021 року заперечував проти продовження строку застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокат Конюшенко І.П. в судовому засіданні заперечував проти продовження строку застосування стосовно його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив суд в задоволенні клопотання прокура відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні 16 лютого 2022 року заперечував проти продовження строку застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат Найдьонова О.Г. у судовому засіданні 16 лютого 2022 року заперечувала проти продовження строку застосування стосовно її підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування обраної позиції зазначила, що ризики, на наявність яких в обґрунтування клопотання посилається прокурор, є виключно її припущеннями, жоден з ризиків не доведений та не підтверджений. Посилалась, що її підзахисний, утримуючись у Харківському слідчому ізоляторі, вимоги режиму тримання та правила внутрішнього розпорядку даної установи не порушує, його поведінка свідчить про дотримання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, також зауважила, що прокурором не обґрунтовано, чому стосовно її підзахисного не може бути застосовано інший, більш м`який запобіжний захід.

Потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник – адвокат Бєлокриницький А.О. у судовому засіданні 16 лютого 2022 року клопотання прокурора про продовження строку застосування стосовно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримали, вважали за неможливе обирати стосовно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, доходить висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з огляду на таке.

Так, ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 25 січня 2021 року стосовно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 01 години 05 хвилин 23.03.2021.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 19 березня 2021 року продовжено підозрюваному ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 31 (тридцять один) день, тобто до 21 квітня 2021 року (включно), без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 25 січня 2021 року стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 02 години 05 хвилин 23.03.2021.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 19 березня 2021 року продовжено підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 31 (тридцять один) день, тобто до 21 квітня 2021 року (включно), без визначення розміру застави.

У подальшому ухвалами Московського районного суду м. Харкова строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжувався на шістдесят днів, востаннє – до 19 лютого 2022 року, встановлено строк дії ухвали до 19 лютого 2022 року в частині продовження строку тримання під вартою.

За правилами ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обвинувачених закінчується 19 лютого 2022 року.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше, як це закріплено положеннями ст. 177 КПК України.

Вимогами ст. 178 КПК України закріплено обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема, тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слідчий суддя встановив, у тому числі, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та на продовження існування яких посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою, а саме: можливість запобігання спробам підозрюваних: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злочинів, свідчать про їх суспільну небезпеку. Санкція ч. 3 ст. 146 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, санкція ч. 4 ст. 189 КК України – покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Суд, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочинів, які, відповідно до положень ст. 12 КК України, відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, суспільну небезпечність злочинів, які інкримінуються обвинуваченим, у тому числі тяжкого кримінального правопорушення проти волі, честі та гідності особи, за яке передбачене законом покарання до 10 років позбавлення волі, а також особистість обвинувачених, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв`язків, законних джерел отримання заробітку, моральні переконання, майновий стан та зв`язки з державою, в якій обвинувачені зазнають судового переслідування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Також суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 є громадянином іншої держави.

Надаючи оцінку доводам ОСОБА_3 та його захисника щодо наявності в нього малолітньої дитини, на підтвердження наявності існування в нього міцних соціальних зв`язків, судом враховується те, що суду не надано жодних доказів на підтвердження таких обставин.

Щодо тверджень захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Конюшенка І.П. стосовно можливості зміни його підзахисному запобіжного заходу на будь-який інший, не пов`язаний з позбавленням волі, зокрема застави, суд зважає на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, а тому визначення розміру застави суд не вбачає за можливе.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Так, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими, беручи до уваги вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що наявні обґрунтовані підстави для продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

У суду відсутні підстави вважати про наявність у обвинувачених міцних соціальних зв`язків, членів родини, з якими вони спільно проживають, та інших осіб на їх утриманні, обвинувачені не мають місця роботи, законних джерел отримання заробітку, як наслідок, постійного та стабільного джерела доходу.

Зважаючи на тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та покарання, а також, зважаючи на вище наведені обставини, суд доходить висновку, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , доведені прокурором та продовжують існувати.

Стороною захисту не надано жодних доказів на підтвердження наявності в обвинувачених міцних соціальних зв`язків, офіційного працевлаштування і, як наслідок, постійного та стабільного джерела доходу, які могли бути враховані судом під час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою.

На думку суду, наявність у обвинуваченого ОСОБА_3 зареєстрованого місця проживання в м. Харкові, як і надана захисником обвинуваченого ОСОБА_4 характеристика, видана за місцем його тримання Харківським слідчим ізолятором, згідно з якою він характеризується посередньо, вимоги режиму тримання та правила внутрішнього розпорядку СІЗО не порушує, не нівелюють наведених вище висновків суду.

Суд ураховує, що характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злочинів свідчать про підвищену суспільну небезпеку; санкція ч. 3 ст. 146 КК України передбачає покарання від п`яти до десяти років позбавлення волі, санкція ч. 4 ст. 189 КК України – від семи до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування суворих запобіжних заходів, водночас таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши до особи запобіжні заходи, а саме – тримання під вартою. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Наведені вище обставини у сукупності свідчать про продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та виправдовують тримання осіб під вартою, та неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а відтак суд вважає за доцільне продовжити строк тримання обвинувачених під вартою строком на шістдесят днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 197, 199 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, - задовольнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 16 квітня 2022 року включно.

Встановити строк дії ухвали до 16 квітня 2022 року в частині продовження строку тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 16 квітня 2022 року включно.

Встановити строк дії ухвали до 16 квітня 2022 року в частині продовження строку тримання під вартою.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору.

Ухвала протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченими - у той же строк, з моменту вручення їм копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 18 лютого 2022 року.

Суддя: Я.Ю. Семенова