Ухвала суду № 103386096, 18.02.2022, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

18.02.2022

227/169/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі

Головуючого судді Левченка А.М.,

за участю

секретаря судового засідання Савіної І.О.,

прокурора Зарубіна М.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Васильєвої Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12022052230000006 від 04.01.2022 року клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білицьке, Добропільського району Донецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності,

ВСТАНОВИВ

Згідно обвинувального акту досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 в 2013 році, точну дату слідством не встановлено, в особистих інтересах вирішив здійснити самовільне будівництво будівлі, а саме: гаражу розмірами: шириною 5,29 м, довжиною 7,05 м та висотою від 2,62 м до 2 м, який збудовано зі шлакоблоку, даху покритого шифером, з залягаючим фундаментом та збудовано на самовільно зайнятій земельній ділянці прилеглої до багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 , що перебуває у комунальній власності Добропільської міської ради Покровського району Донецької області та відноситься до земель житлової та громадської забудови.

Достовірно знаючи та розуміючи, що ним буде вчинено неправомірні дії, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, в 2013 році, точну дату слідством не встановлено, ОСОБА_1 , в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі - продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст. 125 Земельного Кодексу, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельної ділянки, та його державної реєстрації, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, ч.5 ст. 26, п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», п.3.2. «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», самовільно захопив земельну ділянку прилеглу до будинку АДРЕСА_2 , на якій самовільно, не маючи жодних дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт та проектів, погоджених в установленому порядку, за власні кошти побудував одноповерхову будівлю, яка у відповідності до ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відносяться за класами наслідків (відповідальності) будівель і споруд CCI з незначними наслідками, а саме: гаражу розмірами - шириною 5,29 м, довжиною 7,05 м та висотою від 2,62 м до 2 м, який збудовано зі шлакоблоку, даху покритого шифером, з залягаючим фундаментом на самовільно зайнятій земельній ділянці прилеглої до багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 , що перебуває у комунальній власності Добропільської міської ради Покровського району Донецької області.

При цьому, зазначена вище ділянка не сформована, вона не має кадастрового номеру, чітко встановлених меж, площі, право користування земельною ділянкою, прилеглої до багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 , а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, не перебуває у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, оскільки відповідна землевпорядна документація співвласниками квартир не розроблялась.

Таким чином, ОСОБА_1 , обвинувачується в самовільному будівництві споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

В судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Прокурор та представник потерпілого не заперечували проти задоволення клопотання.

Частиною 2 статті 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, санкція якого на час вчинення діяння передбачала покарання у виді штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Відповдно до ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Частиною 2 ст. 12 КК України, в редакції чинній на момент прийняття рішення, передбачено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Таким чином 2 ст. 12 КК України, в редакції чинній на момент прийняття рішення, яка поліпшує становище обвинуваченого, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на ОСОБА_1 , який вчинив відповідне діяння до набрання таким законом чинності.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років ( п. 1, 2 ч. 1 ст. 49 КК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Таким чином, у даному кримінальному провадженні наявні передбачені законом підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності та прийняття судом рішення про закриття кримінального провадження.

Керуючись ст. 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12022052230000006 від 04.01.2022 року, про звільнення його від кримінальної відповідальності задовольнити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 12022052230000006 від 04.01.2022 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України закрити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

.

Головуючий суддя А.М. Левченко