Рішення № 103382046, 17.02.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/8325/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Ковтун Любові Яківни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17.12.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Ковтун Любові Яківни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.06.2021 № 121130003132 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2021 про призначення пенсії за віком та зарахувати в страховий стаж для призначення пенсії періоди роботи на Лисичанському заводі гумово-технічних виробів з 01.02.2006 по 31.08.2008, з 01.06.2009 по 31.12.2010 та в Лисичанському спеціалізованому підприємстві по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» з 01.11.2019 по 30.04.2021 періоди роботи в Будівельно-монтажному потягу № 392 тресту «Южтранстрой» з 29.11.1993 по 17.12.1997 та на шахті «Матроська» з 27.02.1998 по 27.05.1998.

В обґрунтування позову зазначено, що 28.05.2021 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян № 4 (м. Лисичанськ) Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.06.2021 № 121130003132 позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років.

Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж Позивача складає 21 рік 7 місяців 11 днів.

В рішенні зазначено, що до стажу роботи не враховано період роботи на Лисичанському заводі гумово-технічних виробів з 01.02.2006 по 31.08.2008, з 01.06.2009 по 31.12.2010 та в Лисичанському спеціалізованому підприємстві по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» з 01.11.2019 по 30.04.2021, у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків.

Також не враховано до стажу періоди роботи в Будівельно-монтажному потягу № 392 тресту «Южтранстрой» з 29.11.1993 по 17.12.1997 та на шахті «Матроська» з 27.02.1998 по 27.05.1998, оскільки не зчитуються печатки, якими завірені записи в трудовій книжці.

З 01.12.2004 по 28.09.2011 позивач працював на Лисичанському заводі гумовотехнічних виробів водієм автомобіля 1 класу автотранспортного цеху, за періоди з лютого 2006 року по серпень 2008 року та з червня 2009 року по грудень 2010 року, з листопада 2019 року по березень 2021 року відсутня інформація про сплату страхових внесків за даними персоніфікованого обліку, через що зазначені періоди не зараховано до страхового та пільгового стажу, у зв`язку з несплатою роботодавцем страхових внесків до Пенсійного фонду. Сам факт не зарахування сум страхових внесків, сплачених із заробітної плати позивача на рахунок Пенсійного фонду за відсутності вини позивача, не є підставою для відмови у зарахуванні спеціального (пільгового) страхового стажу за вказані періоди роботи та позивач не несе відповідальність за неналежне виконання підприємством своїх обов`язків по сплаті обов`язкових платежів.

З посиланням на норми Конституції України, Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування представник позивача вважає дії протиправними.

Ухвалою суду від 21.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), витребувано від відповідача документи, на підставі яких приймалось оскаржуване рішення (арк. спр. 30-32).

Ухвалою суду від 28.01.2022 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надати на адресу суду до 08.02.2022: копію заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з доданим документами; рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 03.06.2021 № 121130003132 за результатами розгляду заяви та документи, які використано під час його прийняття (арк. спр. 35).

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 21.12.2021 та ухвалу суду про витребування доказів від 28.01.2022 відповідачем отримано в електронному кабінеті 21.12.2021 та 12.02.2022 відповідно (арк. спр. 33, 37) та додатково направлено на офіційну електронну адресу відповідача (арк. спр. 36).

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачем не подано відзиву на позов, тому суд кваліфікує не подання відзиву, як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), 28.05.2021 звернувся із заявою про призначення пенсії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.06.2021 № 121130003132 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу (арк. спр. 45 зв.б.).

Зі змісту рішення вбачається, що страховий стаж позивача складає 21 рік 7 місяців 11 днів. До страхового стажу позивача не враховано періоди роботи з 29.11.1993 по 17.12.1997, з 27.02.1998 по 27.05.1995, оскільки не читаються печатки, якими завірені записи в трудовій книжні; для врахування періодів роботи в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні необхідно долучити трудові договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі; за періоди з лютого 2006 року по серпень 2008 року, з червня 2009 року по грудень 2010 року та з листопада 2019 року по березень 2021 року відсутня сплата внесків.

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_2 видана 28.07.1978 (арк. спр. 10-13) позивач (у межах позовних вимог) працював:

АП Будівельно-монтажний потяг № 392 тресту «Южтранстрой»:

запис 16. 29.11.1993 прийнятий водієм 1 класу;

запис 17. АП Будівельно-монтажний потяг № 392 тресту «Южтранстрой» перейменовано в АТ «Куп`янськтрасбуд»;

запис 18. 17.12.1997 звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;

шахта «Матроська»:

запис 19. 27.02.1998 прийнятий на роботу в гараж водієм;

запис 20. 27.05.1998 звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;

ВАТ «Лисичанський завод ГТВ»:

запис 21. 01.12.2004 прийнятий водієм автомобіля 1 класу автотранспортного цеху;

запис 22. 03.11.2009 переведений в цех № 28 автотранспорту та благоустрою водієм автомобіля 1 класу;

запис 23. 28.09.2011 звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства;

ЛКСП «Лисичанськводоканал»:

запис 30.23.11.2018 прийнятий машиністом (кочегаром) котельні 2 розряду;

запис 31. 29.03.2019 звільнений у зв`язку з закінченням строку трудового договору;

ЛКСП «Лисичанськводоканал»:

запис 32. 14.05.2019 прийнятий вантажником;

запис 33. 06.06.2019 переведений робітником з комплексного обслуговування та ремонту будинків 3 розряду;

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за 2001-2020 роки за формою ОК-5 від 05.02.2021 за персоніфікованими відомостями номер облікової картки: НОМЕР_1 ПІБ ОСОБА_1 в Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про страхувальників застрахованих осіб, зокрема: січень 2006 року, з вересня 2008 року по травень 2009 року, з січня по вересень 2011 року, щодо сплати ВАТ «Лисичанський завод ГТВ» внесків та з листопада 2018 року по липень 2019 року щодо сплати ЛКСП «Лисичанськводоканал» внесків (арк. спр. 14-15).

Відповідно до архівної довідки про заробітну плату від 01.11.2021 № ДН-2-01-48-7/21 виданої виробничим підрозділом «Харківська дирекція залізничних перевезень» позивачу виплачувалась заробітна плата з січня 1994 року по березень 1996 року, з березня по липень, з жовтня по грудень 1996 року, з лютого по липень, вересень та грудень 1997 року (арк. спр. 16).

Відповідно до архівної довідки від 01.11.2021 № ДН-2-01-48-7/20 виданої виробничим підрозділом «Харківська дирекція залізничних перевезень» позивач з 29.11.1993 по 17.12.1997 працював водієм (арк. спр. 18).

Згідно з архівною довідкою від 13.10.2021 № 2617/03-01, виданою Комунальною установою «Трудовий архів Лисичанської територіальної громади», позивач працював водієм на шахті «Матроська» з 27.02.1998 по 27.05.1998 (арк. спр. 22).

Листом від 26.08.2021 № 3388-3690/І-02/8-1200/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області позивача повідомило про відмову в призначенні пенсії, та прийняття рішення відповідачем (арк. спр. 7-8).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону № 1058-IV визначено, що за цим Законом призначаються пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника.

Згідно зі 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Абзацом першим пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

На момент звернення позивача (28.05.2021) позивачу виповнилось повних 60 років, що не заперечується сторонами.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина друга статті 45 Закону № 1058-IV).

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058).

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (в редакції яка діяла на момент звернення позивача).

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З посиланням на вказаний пункт Порядку № 22-1 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області обґрунтовує правомірність передачі заяви позивача на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

В свою чергу, порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Тобто, враховуючи положення п.2.3, 2.4 Інструкції № 58, записи про звільнення завіряються печаткою та повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Відповідно до абз. 2 пункту 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки працівників, цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17, від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 11.07.2019 №683/737/17.

На думку суду, відповідач отримавши документи про призначення пенсії належним чином не надав оцінку записам та відомостям трудової книжки, які в сукупності дають підстави для зарахування періодів роботи позивача до страхового стажу на підставі записів трудової книжки позивача.

Суд звертає увагу, що записи у трудовій книжці здійснені у хронологічній послідовності, а також чітко зазначені номери та дати наказів.

Суд наголошує, що саме на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання покладається відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду трудової діяльності з лютого 2006 року по серпень 2008 року, з червня 2009 року по грудень 2010 року та з листопада 2019 року по березень 2021 року, з яких не сплачено внески, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.

За приписами статті 113 Закону № 1058-IV держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту - Закон № 2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до статті 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Таким чином, обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску покладено саме на роботодавця.

Внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 та від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.12.2021 у справі № 348/1249/17.

Крім того відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за 2001-2020 роки за формою ОК-5 від 05.02.2021 наявна інформація про суму заробітку для нарахування пенсії за спірні періоди.

Тобто, відомості з форми ОК-5 підтверджують те, що позивач працював як найманий працівник, а тому на нього не може бути перекладено обов`язок роботодавця зі сплати страхових внесків.

Суд звертає увагу, що надані позивачем до позову довідки щодо спірних періодів датовані пізніше, ніж звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, а також прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Тобто, вказаним довідкам відповідачем не надавалась оцінка.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірні період роботи та записи трудової книжки (у межах предмету позову).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно відмовило позивачу у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи відповідно до записів трудової книжки, а тому рішення про відмову в призначенні пенсії від 03.06.2021 № 121130003132 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що позивач є особою похилого віку та відноситься до незахищеної версти населення.

Відповідно до статті 22 Основного Закону держави, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Частина 3 статті 22 Конституції України підкреслює, що за прийняття нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов`язки.

Отже, за наслідками судового розгляду судом встановлено, що органом Пенсійного фонду при вирішенні питання призначення позивачу пенсії за віком за заявою від 02.08.2021, неправильно обчислено страховий стаж.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати дискреційні повноваження, користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Порушене право позивача полягає у фактичній відмові відповідача - суб`єкта владних повноважень призначити пенсію.

Суд наголошує на тому, що порушення прав позивача відбулось ще під час розгляду заяви позивача.

У межах спірних правовідносин належним способом судового захисту порушеного права є:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.06.2021 № 121130003132 про відмову у призначені пенсії за віком згідно частини першої статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 ;

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 28.05.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У визнанні неправомірними дії відповідача слід відмовити, оскільки відповідні правові наслідки для позивача створює саме рішення від 03.06.2021 № 121130003132.

За встановлений обставин, суд також вважає необґрунтованими вимоги позивача про зарахування до стажу періоду роботи з 01.04.2021 по 30.03.2021, оскільки у спірному рішення відповідачем не надавалась оцінка за вказаний період та не приймалось рішення про відмову в його зарахуванні.

Згідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією № 7624755 від 10.12.2021 (арк. спр. 4).

З огляду на те, що судом встановлено порушення прав позивача і спір виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо обчислення стажу, внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, ідентифікаційний код 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.06.2021 № 121130003132 про відмову у призначені пенсії за віком згідно частини першої статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 28.05.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива