Рішення № 103382001, 16.02.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/395/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17.01.2022 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі- І відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі ІІ відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 26.11.2021 №121630009753 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком та в зарахуванні до загального страхового стажу період роботи за записом трудової книжки НОМЕР_1 від 22.08.1979;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за № 10220 від 24.11.2021 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до її загального страхового стажу період роботи за записами трудової книжки НОМЕР_1 від 22.08.1979, який дає право на призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24.11.2021.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 24.11.2021 вона звернулася до І відповідача, з заявою про призначення пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для призначення пенсії надані оригінали документів.

У грудні 2021 року позивач отримала рішення другого відповідача про відмову у призначені пенсії за віком, у зв`язку з тим, що при призначенні пенсії до страхового стажу не зараховано періоди роботи, зазначені у трудовій книжці НОМЕР_1 від 22.08.1979, оскільки на титульній сторінці трудової книжки не читабельна печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), яким заповнювалася трудова книжка, та дата народження заявника зазначена неповністю, тільки рік 1961 (відсутнє число та місяць).

Вважає рішення другого відповідача щодо відмови в призначенні пенсії, в зарахуванні позивачу до загального стажу зазначеного періоду роботи в трудовій книжці, є протиправним та порушує конституційне право позивача на соціальний захист.

03.02.2022 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян надійшов відзив на позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (арк. спр. 38-40) в якій заперечує проти позову та зазначає, що позивач 24.11.2021 звернулась до Управління з заявою про призначення пенсії за віком.

За наслідками розгляду заяви позивача від 24.11.2021 та наданих ним документів Головним управління Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення від 26.11.2021 № 121630009753 про відмову у призначені пенсії позивачу, страховий стаж якого склав 16 років 06 місяців 21 день.

Згідно відмови у призначені пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 26.11.2021 № 121630009753, до страхового стажу періоди роботи позивача за записами трудової книжки НОМЕР_1 від 22.08.1979, оскільки на титульній сторінці трудової книжки не читабельна печатка підприємства (або відділу кадрів) яким заповнювалася трудова книжка, та дата народження заявника зазначена не повністю, тільки рік 1961 (відсутнє число і місяць).

Враховуючи зазначене періоди роботи відповідно до трудової книжки не можуть бути зараховані до трудового стажу. Для цього позивачу необхідно підтвердити ввесь трудовий стаж довідками про роботу відповідно до пункту 3 Порядку №637.

Таким чином, у відповідача, як і у Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, на час розгляду заяви позивача від 24.11.2021, відсутні законні підстави для зарахування вказаних періодів до страхового та пільгового стажу роботи.

Просить суд відмовити у задоволені позову.

03.02.2022 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян надійшов відзив на позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (арк. спр. 38-40) в якій заперечує проти позову та зазначає, з огляду на це, відповідно до принципу екстериторіального розгляду заяв, рішення від 26.11.2021 №121630009753 приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, яким відмовлено у зв`язку з відсутнім необхідним страховим стажем.

24.11.2021 при зверненні до І відповідача позивач надала наступні документи: заяву про призначення пенсії від 24.11.2021 за №10220; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.11.2021 за №919- 5000414465; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру від 20.02.1998; довідку про відкритий рахунок в банку; свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_1 ; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 ; заяву про виплату пенсії або грошової допомоги від 24.11.2021; згоду на збір та обробку персональних даних; трудову книжку серії НОМЕР_1 від 22.08.1979.

При розгляді наданих позивачем документів разом із заявою про призначення пенсії за віком, а саме: трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.08.1979, Головне управління встановило, що титульний аркуш книжки засвідчено печаткою непридатною для читання та дата народження Позивачки вказана не повністю, зазначено тільки рік народження 1961, а дата і місяць народження відсутні.

У зв`язку з вищевказаним, записи трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.08.1979 не враховано при обчислені стажу. Позивачку повідомлено Головним управлінням у рішенні №121630009753 від 26.11.2021 про необхідність підтвердити весь трудовий стаж довідками про роботу у відповідності з п.3 Порядку №637.

Проте, додаткових документів про стаж, що визначені п. 3 Порядку №637, які б підтверджували весь трудовий стаж позивача, не надходило до Головного управління.

До заяви про призначення пенсії від 24.11.2021 позивач не надала наступні документи, проте до позовної заяви їх долучила:

- копію архівної довідки №395 від 14.09.2016 про кількість відпрацьованих днів за період з вересня 1996 по грудень 1996 на Брянківському державному підприємстві по організації шкільного харчування Берізка, виданої адміністрацією міста Брянки Луганської народної республіки, в якій, зокрема, зазначено, що в архівних документах накази про прийняття на роботу, про звільнення ОСОБА_1 не містяться, особова картка (ф. №Т-2) ОСОБА_1 на збереження не надходила, тому вказані розрахункові відомості, інших даних за період роботи ОСОБА_1 не знайдено; - копію архівної довідки №251 від 06.08.2015 за період роботи з 11.09.1978 по 01.04.1993 на Брянківському ОРС виробничого об`єднання Стахановуголь, виданої виконавчим комітетом Брянківської міської ради Луганської області;

- копію архівної довідки №252 від 06.08.2015 за період роботи з 01.04.1993 по 01.02.1996 на Брянківському АКО №2, виданої виконавчим комітетом Брянківської міської ради Луганської області;

- копію архівної довідки №248 від 06.08.2015, виданої виконавчим комітетом Брянківської міської ради Луганської області про розмір заробітної плати на підприємстві Стахановуголь за період з квітня 1983 по листопад 1985, в якій, зокрема, зазначено, що розрахункові відомості нарахування заробітної плати працівників Столової №1 за період з лютого 1979 по вересень 1979 на збереження до архіву не передавалися, інформацією про їх місцезнаходження архів не володіє. Найменування грошових одиниць в розрахункових відомостях про нарахування заробітної плати не вказано. Розмір заробітної плати вказано у відповідності до грошових одиниць, дійсних на період зазначений у довідці;

- копію архівної довідки №249 від 06.08.2015 про розмір заробітної плати на підприємстві Комерційний центр за період з липня 1987 по березень 1993, виданої виконавчим комітетом Брянківської міської ради Луганської області, в якій, зокрема, зазначено, що розрахункові відомості та особові рахунки нарахування заробітної плати працівників Столової №10 за період з жовтня 1985 по червень 1987 на збереження до архіву не передавалися, інформацією про їх місцезнаходження архів не володіє. Найменування грошових одиниць в особових рахунках нарахування заробітної плати не вказано. Розмір заробітної плати вказано у відповідності до грошових одиниць, дійсних на період зазначений у довідці;

- копію архівної довідки №250 від 06.08.2015 про розмір заробітної плати на підприємстві Столовая №2 за період з квітня 1993 по січень 1996, виданої виконавчим комітетом Брянківської міської ради, в якій, зокрема, зазначено, що найменування грошових одиниць в особових рахунках нарахування заробітної плати не вказано. Розмір заробітної плати вказано у відповідності до грошових одиниць, дійсних на період зазначений у довідці;

- копію довідки №135 від 21.07.2016 про роботу на шахті Краснопольська за період з 04.07.1995 по 29.04.2000 (не проглядається штамп та печатка підприємства, що видало довідку);

- копію довідки №136 від 21.07.2016 про заробіток для обчислення пенсії за період з липня 1995 по квітень 2000 (не проглядається штамп та печатка підприємства, що видало довідку);

- копію довідки №135а від 21.07.2016, виданої Філіалом Шахти Вергелівська Державного унітарного підприємства Луганської Народної Республіки (не проглядається печатка підприємства, що видало довідку);

- копію довідки №135б від 21.07.2016 про перейменування та правонаступників Шахти Вергелівська (не проглядається штамп та печатка підприємства, що видало довідку);

- копію довідки №141 від 25.07.2016, в якій зазначено, що довідка про заробітну плату №136 від 21.07.2016 за період з 1995 по 2000 роки видана на підставі особових рахунків (не проглядається штамп та печатка підприємства, що видало довідку);

- копію довідки №78 від 17.09.2013 про заробітну плату для обчислення пенсії за період з липня 1999 року по серпень 1999 року, з липня 2000 року по серпень 2000 року, з червня 2001 по серпень 2001, з липня 2002 по серпень 2002, з липня 2003 по серпень 2003, з липня 2004 року по серпень 2004 року, з липня 2005 року по серпень 2005 року, з липня 2006 року по серпень 2006 року, з липня 2007 року по серпень 2008 року (не проглядається штамп та печатка підприємства, що видало довідку);

- копію довідки №96 від 17.07.2011 про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи з березня 2004 по травень 2011, виданої Відділом з фізичної культури і спорту Брянківської міської ради Луганської області;

- копію довідки №96 від 21.09.2016 про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи з травня 2011 по серпень 2015 (не проглядається печатка підприємства, що видало довідку).

При обчисленні стажу Головне управління взяло до уваги індивідуальні відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відповідно до якого страховий стаж позивача становить 16 років 6 місяців 21 день.

Просить суд відмовити у задоволені позову.

09.02.2022 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян надійшов відзив на позов Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в якій заперечує проти позову з підстав, аналогічних викладених у відзиві на позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (арк. спр. 57-60).

Ухвалою суду від 24.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 33-34).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), 24.11.2021 звернулась із заявою про призначення пенсії, зареєстрованою за № 10220 (арк. спр. 43, 63), додавши документи, зазначені в розписці-повідомлені.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 26.11.2021 №121630009753 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу (арк. спр. 10, 41, 80).

Зі змісту рішення вбачається, що страховий стаж позивача складає 16 років 6 місяців 21 день. Результати розгляду документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки НОМЕР_1 від 22.08.1979, оскільки на титульній сторінці трупової книжки не читабельна печатка підприємства (або печатка відділу кадрів) яким заповнювалася трудова книжка, та дата народження заявника зазначена не повністю, тільки рік 1961 (відсутні число і місяць). Враховуючи зазначене періоди роботи відповідно до трудової книжки не можуть бути зараховані до трудового стажу. Для цього заявнику необхідно підтвердити весь трудовий стаж довідками про роботу у відповідності з пунктом 3 Порядку № 637.

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 22.08.1979 (арк. спр. 12-14, 49-54, 72 зв.б. 77, ) позивач (у межах предмету позову) працювала:

Брянківський ВРП виробничого об`єднання «Стахановугілля»:

запис 1. 11.09.1978 прийнята учнем касира контролера їдальні № 13;

запис 2. 26.09.1978 переведена учнем касира контролера ресторану «Світлана»;

запис 3. 21.02.1979 переведена касиром контролером їдальні № 1;

запис 4. 26.09.1979 переведена касиром контролером їдальні № 1;

запис 5. 18.04.1980 переведена калькулятором ресторану «Світлана»;

запис 6. 26.02.1982 переведена нормувальником ресторану «Світлана»;

запис 7. 04.10.1982 переведена в.о. ст. бухгалтера ресторану «Світлана»;

запис 8. 01.10.1985 переведена бухгалтером їдальні №10;

запис 9. 01.07.1987 переведена головним бухгалтером їдальні № 13:

запис 11. 31.07.1989 переведена старшим бухгалтером на правах головного столової № 2;

запис 12. 05.03.1991 Брянківський ВРП виробничого об`єднання «Стахановугілля» реорганізований в Брянківське торгівельно-виробниче підприємство концерну Луганськвугілляобслуговування;

запис 13.31.03.1993 звільнена за п. 5 ст. 36 КЗпП України (за переведенням);

запис 14.01.04.1993 прийнята за переведенням ст. бухгалтером на правах головного;

запис 15.31.01.1996 звільнена за п. 5 ст. 36 КЗпП України.

Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Краснопольївська»:

запис 16. 04.07.1995 прийнята бухгалтером їдальні;

запис 17. 29.04.2000 звільнена за ст. 38 КЗпП України.

Архівними довідками від 06.08.2015 №№248, 249, 250, 251, 252 видані Брянківською міською радою Луганської області та архівною довідкою № 395 від 14.09.2016 виданої Адміністрацією міста Брянка ЛНР, а також довідкою про заробіток для обчислення пенсії № 136 від 21.07.2016 підтверджено записи трудової книжки та виплату позивачу заробітної плати за період з квітня 1980 року по листопад 1985 року, з липня 1987 року по березень 1993 року та з квітня 1993 року по грудень 1995 року (арк. спр. 17, 18, 19, 20, 21, 22).

Згідно з протоколом призначення пенсії № 121630009753 страховий стаж позивача складає 16 років 06 місяців 21 день, до якого зараховано періоди: з 29.04.1996 по 31.12.1997, з 01.01.1998 по 31.05.1999, з 01.06.1999 по 31.01.2002, з 01.02.2002 по 30.04.2002, з 01.07.2002 по 24.07.2002, з 01.08.2002 по 20.08.2002, з 01.07.2003 по 21.07.1003, з 01.08.2003 по 21.08.2003, з 12.03.2004 по 16.05.2011 та з 17.05.2011 по 31.03.2015 (арк. спр. 42).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 20.12.1985 серії НОМЕР_7 прізвище позивача до реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , прізвище після шлюбу ОСОБА_3 (арк. спр. 16, 48, 72).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону № 1058-IV визначено, що за цим Законом призначаються пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника.

Згідно зі 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Абзацом першим пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

На момент звернення (24.11.2021) позивачу виповнилось повних 60 років, що не заперечується сторонами.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина друга статті 45 Закону № 1058-IV).

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058).

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

За приписами пункту 1.6 Порядку № 22-1 внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637«Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Відповідно до пункту 2.7 Порядку № 22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбаченіпідпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6цього розділу.

За приписами пункту 2.23 Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

За приписами пункту 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

В свою чергу, порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Тобто, враховуючи положення п.2.3, 2.4 Інструкції №58, записи про звільнення завіряються печаткою та повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Відповідно до абз. 2 пункту 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Суд зазначає, що станом на час внесення частини спірних записів до трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162), положення якої подібні положенням Інструкції № 58.

Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки працівників, цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17, від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 11.07.2019 №683/737/17.

Судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, відмовляючи в зарахуванні записів трудової книжки, посилається на Інструкцію №58.

Суд не приймає вказані доводи, оскільки позивачем надано необхідні документи.

На думку суду, відповідач отримавши документи про призначення пенсії належним чином не надав оцінку записам та відомостям трудової книжки, які в сукупності дають підстави для зарахування записів трудової книжки до страхового стажу позивача.

Записи у трудовій книжці здійснені у хронологічній послідовності, а також чітко зазначені номери та дати наказів.

На титульній сторінці трудової книжки здійснено запис про виправлення по батькові позивача від 14.05.1986, в той час як остання працювала на лише Брянківському ВРП виробничого об`єднання «Стахановугілля».

Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області частково зараховує період роботи позивача з 04.07.1995 по 29.04.2000, до страхового стажу з 01.01.1998 по 31.05.1999 та з 01.06.1999 по 31.01.2002 (записи 16-17).

Суд наголошує, що саме на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання покладається відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок.

Необхідно зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Суд також звертає увагу, що відповідачами не піддається сумніву належності трудової книжки саме позивачу.

Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області позивачу зараховано без спірних періодів страховий стаж 16 років 06 місяців 21 день, та не зараховано 17 років 07 місяців 18 днів (період роботи з 11.09.1978 по 28.04.1996).

З наведеного розрахунку, суд дійшов висновку про наявність у позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії страхового стажу понад 28 років необхідних для призначення пенсії за віком.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав у Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області не зарахувати до страхового стажу позивача спірних періодів роботи та не враховувати записи трудової книжки в цілому.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області протиправно відмовило позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи відповідно до записів трудової книжки, а тому рішення про відмову в призначенні пенсії від 26.11.2021 №121630009753 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що позивач є особою похилого віку та відноситься до незахищеної версти населення.

Відповідно до статті 22 Основного Закону держави, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Частина 3 статті 22 Конституції України підкреслює, що за прийняття нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов`язки.

Отже, за наслідками судового розгляду судом встановлено, що органом Пенсійного фонду при вирішенні питання призначення позивачу пенсії за віком за заявою від 24.11.2021, невірно обчислено страховий стаж.

Суд не приймає посилання відповідачів на неприйняття архівних довідок, та зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів. Так, у справі Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".

Україною, відповідно до Закону № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої установою, що знаходяться на окупованій території, як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення позивача.

Суд приймає до розгляду зазначені довідки.

Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують саму установу, що видала таку довідку.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що подані позивачем довідки містять відомості, які підтверджуються записи трудової книжки позивача за спірні періоди, суд дійшов висновку, що у відповідачів відсутні підстави їх не враховувати.

Разом з цим, суд наголошує, що записи трудової книжки позивача містять відомості щодо призначення, переведення та звільнення позивача за спірні періоди, що є підтвердженням трудової діяльності позивача.

Суд також наголошує, що страховий стаж, набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, а страховий стаж, набутий після 01.01.2004, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, у даних правовідносинах надання уточнюючих довідок підприємств, установ або організації не обов`язком, оскільки надання даних довідок здійснюється лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі №П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Абзацом першим пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи приписи пункту 4.2 Порядку № 22-1, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов`язок щодо повторного розгляду заяви позивача, саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, як визначений суб`єкт призначення.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України виходить за межі позовних вимог, та вважає за необхідне:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 26.11.2021 №121630009753 про відмову у призначені пенсії за віком згідно частини першої статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 ;

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно частини першої статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за заявою від 24.11.2021 зареєстрованою за номером 10220, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за №10220 від 24.11.2021 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до її загального страхового стажу період роботи за записами трудової книжки НОМЕР_1 від 22.08.1979, який дає право на призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24.11.2021, слід відмовити з мотивів викладених в рішенні суду.

Долучене до відзиву на позов рішення від 30.11.2021 № 121630009753 про відмову у призначені пенсії за віком згідно частини першої статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 (арк. спр. 81), суд не приймає, оскільки зміст рішення ідентичний рішенню від 26.11.2021 щодо розгляду заяви позивача від 24.11.2021.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією № 65 від 13.03.2022 (арк. спр. 5).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь позивача судові витрати у розмірі 992,40 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (ідентифікаційний код 21295057, місцезнаходження: вул. 28 армії, буд. 6, м. Херсон) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 26.11.2021 № 121630009753 про відмову у призначені пенсії за віком згідно частини першої статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно частини першої статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за заявою від 24.11.2021, зареєстрованою за номером 10220, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві грн 40 коп).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Смішлива