
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 лютого 2022 року м. Київ справа №320/2180/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3027 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність, стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно та стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині грошової компенсації за не отримане речове майно,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини 3027 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості за не отримане речове майно позивачу, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно";
- стягнути з відповідача грошову компенсацію за не отримане речове майно позивачу передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. №178, відповідно довідки військової частини 3027 про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні позивачу № 8 від 25 січня 2021 року, а саме у розмірі: 47 190 грн. 96 коп.;
- стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні грошової компенсації за не отримане речове майно, передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. №178, відповідно довідки військової частини 3027 про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас позивача № 8 від 25.01.2021 року, на користь позивача у загальній сумі - 133 648 грн. 68 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом командира військової частини 3027 від 21 квітня 2020 р. №78 було припинено контракт та звільнено позивача з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, однак, всупереч Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. №178 (далі - Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно), під час звільнення грошову компенсацію замість належних до видачі предметів речового майна за час проходження військової служби виплачено не було.
Крім того, зазначив, що оскільки грошову компенсацію за неотримане речове майно позивачу не виплачено в день його виключення із списків частини, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому, відповідно до статті 117 КЗпП України вважає, що має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 3 березня 2021 р. відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, відзив до суду не подав, з клопотанням та іншими заявами до суду не звертався.
Згідно з вимогами ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляд судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежать від неї.
Із урахуванням наведеного суд зазначає, що за час розгляду справи відповідач правом надання до суду відзиву не скористався, необхідні документи до суду не подав, не зазначив про об`єктивну причину їх ненадання і не надав доказів, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
За таких обставин суд визнає, що відповідач без поважних причин не надав докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, а тому згідно з приписами ст.77 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до наказу Командира військової частини 3027 Північного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (по стройовій службі) від 21 квітня 2020 р. № 78 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення старшину ОСОБА_1 , звільненого відповідно до підпункту «г» пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби у запас Збройних Сил України у зв`язку із скороченням штатів, наказом начальника Північного Київського територіального управління Національної гвардії України від 19 березня 2020 р. № 16 о/с, без права носіння військової форми одягу.
Згідно з позовом 21 квітня 2020 р. позивач звернувся з рапортом відповідача щодо грошової компенсації речового майна до Командира військової частини 3027 Національної гвардії України. Проте, питання про виплату під час остаточного розрахунку грошової компенсації вартості за недотримане речове майно не було вирішено.
14 січня 2021 р. представник позивача – адвокат Короленко Тарас Леонідович звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому зокрема зазначав про здійснення остаточного розрахунку із позивачем стосовно виплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Листом відповідача від 27 січня 2021 р. № 1/27/14-120-П-1-А3 позивача повідомлено, що здійснення виплати компенсації вартості за неотримане речове майно буде здійснено після надходження фінансування, а гроші будуть перераховані за реквізитами, які надані у рапорті.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.
Щодо позовних вимог про визнання незаконною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості за не отримане речове майно позивачу, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно", суд зазначає таке.
Відповідно до вимог частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон №2011-XII, відповідно до статті 1 якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з вимогами статтею 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-XII).
Згідно з вимогами частиною 1 статті 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до вимог пунктів 4, 5 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно з вимогами пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 червня 2017 р. №475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017р. за №797/30665 (далі - Інструкція №475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно». Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.
З вищенаведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів. Відтак, доводи представника відповідача про відсутність підстав для виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно є необґрунтованими.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 3 жовтня 2018 р. у справі № 803/756/17 (адміністративне провадження №К/9901/38716/18).
Відповідно до вимог абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 р. № 1153/2008, (дія якого відповідно до ч.3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Матеріалами справи підтверджено, що станом на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини сума заборгованості за неотримане речове майно склала 47 190 грн. 96 коп. Позивач подав рапорт відповідачу про виплату йому компенсації за неотримане речове майно, що не заперечувалося відповідачем у відповіді на запит адвоката. Вказану суму станом на момент розгляду справи відповідачем не відшкодовано, доказів на спростування вказаного відповідачем не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у сумі 47 190 грн. 96 коп., та стягнення з відповідача грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно у вказаному розмірі.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні грошової компенсації за не отримане речове майно, передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. №178, відповідно довідки військової частини 3027 про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас позивача № 8 від 25.01.2021 року, на користь позивача у загальній сумі - 133 648 грн. 68 коп., суд зазначає що вказана позовна вимога є передчасною, оскільки відповідачем станом на прийняття рішення не проведено остаточного розрахунку з позивачем. Вирішення такої позовної вимоги можливе виключно за умови встановлення кінцевої дати проведення розрахунку з позивачем та визначення періоду затримки розрахунку при звільненні (в цій частині). За наведених обставин підстави для задоволення цієї позовної вимоги відсутні.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими в частині, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3027 Національної гвардії України щодо невиплати заборгованості за не отримане речове майно ОСОБА_1 , передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".
Стягнути з Військової частини 3027 Національної гвардії України грошову компенсацію за не отримане речове майно ОСОБА_1 передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. №178, відповідно до довідки військової частини 3027 про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні позивачу № 8 від 25 січня 2021 року, а саме у розмірі: 47 190 (сорок сім тисяч сто дев`яносто) грн. 96 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач – Військова частина 3027 Національної гвардії України, адреса: вул. імені Генерала Кульчицького, буд. 1, м. Вишгород, Київська область, 07301, код ЄДРПОУ- 08803649.
Суддя Журавель В.О.
Дата складення рішення суду 17 лютого 2022 року.
Судове рішення № 103381768, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 17.02.2022. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 320/2180/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: