Ухвала суду № 103380150, 14.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 лютого 2022 року Справа № 160/121/22 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали позовної заяви Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою,-

ВСТАНОВИВ:

05.01.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

- стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Департаменту патрульної поліції (р/р UА578201720313261001202092745 в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 40108646) вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився у сумі 3 528 (три тисячі п`ятсот двадцять вісім) грн. 43 коп.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2022 цій позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/121/22 та дана адміністративна справа розподілена судді Бухтіяровій М.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 позовну заяву Департаменту патрульної поліції було залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, в якій зазначити реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача - ОСОБА_1 , або номер і серію її паспорта, а також докази надіслання копії цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі; та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 направлена позивачу засобами поштового зв`язку та отримана 24.01.2022 згідно із відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

08.02.2022 року позивачем подано заяву «щодо виконання вимог ухвали», до якої долучено наступні додатки: копія довіреності представника; копія конверта про отримання ухвали Дніпропетровського ОАС (з датою 22.01.22 на відбитку штемпелю Укрпошти); копія останньої сторінки позовної заяви; заява про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив наступне. Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Частиною 5 ст. 122 КАС України встановлено місячний строк на звернення особи до адміністративного суду, у спірних правовідносинах, що пов`язані із проходженням публічної служби. Однак, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду. Відносини між суб`єктом владних повноважень та особою щодо матеріальної відповідальності регулюються Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ. Статтею 4 вказаного Закону врегульовано питання застосування строків притягнення до матеріальної відповідальності, а саме особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди. Отже, позивач вважає, що звернувся до суду з вимогою щодо відшкодування завданої шкоди в строки визначені ст.4 Закону № 160-ІХ та з урахуванням позиції Верховного Суду, сформованої у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.

Розглянувши заяву позивача та доводи на обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Отже служба в поліції є публічною службою.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач ОСОБА_1 перебувала на публічній службі в Департаменті патрульної поліції у званні старший сержант поліції на посаді поліцейський взводу №2 роти №2 батальйону тактико-оперативного реагування.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 26.01.2021 року №81о/с відповідача було звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 02 лютого 2021 року з вислугою років на день звільнення зі служби в поліції 04 роки 11 місяців 15 днів.

В цьому ж наказі також було визначено суму відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, у розмірі 3528,43 грн.

За приписами статті 20 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські мають єдиний однострій. Поліцейський отримує однострій безоплатно. Правила носіння та норми належності однострою поліцейських затверджує Міністр внутрішніх справ України.

Механізм забезпечення поліцейських одностроєм згідно з нормами належності однострою поліцейських (у мирний час), організацію його використання та обліку визначає Порядок забезпечення поліцейських одностроєм (у мирний час), затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 вересня 2017 року № 772 (далі - Порядок № 772).

Пунктом 2 розділу І Порядку № 772 встановлено, що однострій загальна назва форменого одягу поліцейського, що складається з предметів, які видаються в тимчасове користування для виконання службових завдань, тренувань, навчань, занять тощо (інвентарне майно), та предметів особистого користування, які видаються в постійне користування і не використовуються як інвентарне майно.

Згідно з пунктом 3 Розділу І Порядку №772, одностроєм згідно із цим Порядком забезпечуються поліцейські, зокрема, які проходять службу на відповідних посадах у Національній поліції України.

Відповідно до пункту 10 розділу V Порядку №772, відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, здійснюється з урахуванням термінів його експлуатації та у випадку втрати, пошкодження та/або звільнення поліцейського зі служби, зокрема, за власним бажанням.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що в разі звільнення поліцейського зі служби, ним повинна відшкодовуватись вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився.

Тобто, видача предметів однострою особистого користування особі, так само як і відшкодовування нею вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, нерозривно пов`язане із проходженням такою особою публічної служби.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За характером спірних правовідносин і за їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, оскільки пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебувала на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями, що призвели до стягнення грошових коштів за вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився.

А отже місячний строк звернення до суду розповсюджується як на позови, подані фізичними особами, так і на позови, подані суб`єктами владних повноважень.

Враховуючи те, що відповідача звільнено зі служби в поліції з 02.02.2021 наказом від 26.01.2021 №81о/с, тому починаючи з 03.02.2021 розпочався перебіг саме місячного строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з позовом про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився.

Однак, з цим позовом позивач звернувся до суду лише 31.12.2021 (згідно з відбитком поштового штемпеля на поштовому конверті), тобто з пропуском місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Посилання Департаменту патрульної поліції на те, до спірних правовідносин має застосовуватися не місячний, а трирічний з дня виявлення завданої шкоди через те, що відносини між суб`єктом владних повноважень та особою щодо матеріальної відповідальності регулюються Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» і особу може бути притягнуто до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, суд оцінює як неприйнятні з огляду на те, що звернення позивача до суду з цим позовом зумовлене саме проходженням відповідачем публічної служби в поліції, забезпеченням її відповідними предметами однострою особистого користування, та подальшим не поверненням останньою після звільненню зі служби в поліції вартості таких предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився.

При цьому, суд вважає за доцільне зауважити, що у разі віднесення цього спору, за доводами позивача, саме до категорії спорів про майнові права позивача, а не до спорів, пов`язаних з публічною службою, яким наразі і являється цей спір, підстави для його розгляду саме в порядку адміністративного судочинства були б відсутні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі №818/1688/16 зазначено, що у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

За усталеною практикою Верхового Суду (в тому числі, згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, ухвали Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 620/1778/20) спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання матеріальної відповідальності, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом, підтверджені відповідними та належними доказами.

Однак, позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин незалежних від позивача, які унеможливили його своєчасне звернення до суду з даною позовною заявою.

Згідно з частинами першою-другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи те, що позивачем не наведено поважних причин пропуску звернення до суду, а його доводи про своєчасне звернення до суду є хибними, суд дійшов, що заява про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Відповідно до пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивачем не наведено поважних причин пропуску звернення до суду, у зв`язку із чим у заяві про поновлення строку було відмовлено, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами позивачу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Щодо сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2270,00 грн., суд роз`яснює, що відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі повернення заяви або скарги, а тому позивач не позбавлений права звернутись до суду з відповідною заявою про повернення сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 123, 169, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Департаменту патрульної поліції про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою - повернути позивачеві - Департаменту патрульної поліції.

Роз`яснити, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Бухтіярова