Ухвала суду № 103379623, 08.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 лютого 2022 року Справа № 160/24928/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали позовної заяви Комунального підприємства Дніпропетровська обласна дитяча лікарня Дніпропетровської обласної ради до Східного офісу Державної аудиторської служби України про визнання дійпротиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємства Дніпропетровська обласна дитяча лікарня Дніпропетровської обласної ради до Східного офісу Державної аудиторської служби України, в якій позивач просить: визнати протиправними та скасувати вимоги пункти 1, 2, 3, 4, 5 вимоги Східного офісу Держаудитслужби, викладені у листі Східного офісу Держаудитслужби від 29.12.2020 року№04-04-15/9206 Про усунення виявлених порушень.

Позовна заява не відповідала вимогам ст. ст. 122, 123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи наявність недоліків судом було винесено ухвалу від 13 грудня 2021 року про залишення позовної заяви без руху. Позивачу встановлено десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:

- нову редакцію позовної заяви для суду та відповідно до кількості учасників справи із зазначенням вірного коду ЄДРПОУ відповідача, відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі здійснювалися; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися. власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску;

- належним чином завірені докази на підтвердження фактичних обставин справи відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду від 13.12.2021 року отримана позивачем 27.01.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Таким чином граничним строком на усунення недоліків позовної заяви є 07.02.2022 року (включно).

25.01.2022 року на адресу суду надійшов супровідний лист з додатками, який був переданий судді 26.01.2022 року, в якому, мовою оригіналу, зазначено «наступним з метою усунення недоліків надаємо уточнену позовну заяву та копії додатків до позовної заяви завірені належним чином. Додатки:

- уточнена позовна заява з додатками завіреними належним чином».

Розглянувши уточнену позовну заяву, судом встановлено, що вимоги ухвали суду від 13.12.2021 року позивачем в повному обсязі не виконані.

Так, в ухвалі суду від 13.12.2021 року, суд звернув увагу позивача, що за кодом ЄДРПОУ - 40477689 зареєстровано орган державної влади - Східний офіс Держаудитслужби.

В уточненій позовній заяві в якості відповідача позивачем визначено, мовою оригіналу, «Східний офіс Держаудитслужби служби України» з кодом ЄДРПОУ 40477689.

При цьому позовні вимоги заявлені до Східного офісу Держаудитслужби.

Таким чином вимоги ухвали суду в цій частині позивачем залишені поза увагою і як наслідок не виконані.

Крім того, суд, своєю ухвалою зобов`язав у новій редакції позовної заяви зазначити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.

Вимоги ухвали суду в цій частині позивачем залишені поза увагою і як наслідок не виконані.

Також в ухвалі суду від 13.12.2021 року було зобов`язано позивача надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску.

Заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а також докази поважності причин його пропуску позивачем до суду не надано.

Отже, вимоги ухвали суду в цій частині позивачем залишені поза увагою і як наслідок не виконані.

В уточненій позовній заяві позивачем зазначено, що до 29.07.2021 року позивач намагався вирішити даний спір в досудовому порядку, строк пред`явлення позову починається з 29.07.2021 року.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному строк звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

На підставі аналізу сформульованих цим судом позицій можливо дійти висновку про те, що правова визначеність та принцип верховенства права є взаємопов`язаними, оскільки правова визначеність спрямована на чіткість та передбачуваність правового статусу особи, дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

При цьому ЄСПЛ у справах Салов проти України, п. 93, Сутяжник проти Росії, п. 38) підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, підсумовуючи вище викладене, можливо дійти висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення таких строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, позивач оскаржує пункти 1, 2, 3, 4, 5 вимоги Східного офісу Держаудитслужби, викладені у листі Східного офісу Держаудитслужби від 29.12.2020 року№04-04-15/9206 Про усунення виявлених порушень.

Суд звертає увагу, що на лист Східного офісу Держаудитслужби від 29.12.2020 року№04-04-15/9206 Про усунення виявлених порушень, позивачем було надано письмову відповідь 29.07.2021 року.

Таким чином 29.01.2021 року позивачу достеменно було відомо про оскаржувані пункти 1, 2, 3, 4, 5 вимоги Східного офісу Держаудитслужби, викладені у листі Східного офісу Держаудитслужби від 29.12.2020 року№04-04-15/9206 Про усунення виявлених порушень.

В уточненій позовній заяві позивачем зазначено, що до 29.07.2021 року позивач намагався вирішити даний спір в досудовому порядку, строк пред`явлення позову починається з 29.01.2021 року.

Суд не погоджується з даним твердженням позивача та вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Так, в матеріалах позовної заяви відповідні скарги на рішення, дії або бездіяльність Східного офісу Держаудитслужби, а також докази звернення з такими скаргами відсутні.

Також відсутні будь-які рішення за наслідком розгляду скарг.

В матеріалах справи містяться листи, які позивач направляв відповідачу та в яких висловлював незгоду з вимогою Східного офісу Держаудитслужби, викладені у листі Східного офісу Держаудитслужби від 29.12.2020 року№04-04-15/9206 Про усунення виявлених порушень.

Суд зазначає, що тривале листування з відповідачем не може вважатися процедурою досудового врегулювання спору.

Крім того, суд вважає, жодним з нормативно-правових актів не передбачено ні можливості, ні обов`язку досудового порядку вирішення такого спору.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19) виклав правову позицію, згідно якої отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Тому, факт звернення до відповідача з листами не визнається досудовим порядком вирішення спору, що може створити об`єктивні передумови для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та стати належною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду.

Верховний Суд у постанові від 19 січня 2021 року по справі № 300/1411/19 зазначив, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року по справі №540/2097/18 виклав правову позицію, що юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.

Отже позивач звернувся до суду з даним позовом з пропуском строку звернення встановленого статтею 122 КАС України, а його висновки про те, що ним строк звернення до суду не порушений є хибними по вище викладеним мотивам.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Тобто практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Частинами 1,2 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд наголошує, що в ухвалі від 13.12.2021 р., окрім недоліків позовної заяви, які необхідно усунути позивачу, та строку протягом якого позивач повинен це зробити, також було зазначено спосіб усунення цих недоліків надання:

- нової редакції позовної заяви для суду та відповідно до кількості учасників справи із зазначенням вірного коду ЄДРПОУ відповідача; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску.

Однак, позивачем ці вимоги суду були залишені поза увагою.

Як зазначалося вище ухвала суду від 13.12.2021 року отримана позивачем 27.01.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Таким чином граничним строком на усунення недоліків позовної заяви є 07.02.2022 року (включно).

Позивач на усунення недоліків не надав до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, не надав жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, не зазначив підстав неможливості своєчасного звернення до суду з зазначеними вимогами у встановлений КАС України строк, не зазначив вірного коду ЄДРПОУ відповідача, відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Таким чином, суд вважає, що позивач станом на 08.02.2022 року в повному обсязі не виконав вимоги ухвали суду від 13.12.2021 року.

Клопотання від позивача про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви на адресу суду також не надходило.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись ст.ст. 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства Дніпропетровська обласна дитяча лікарня Дніпропетровської обласної ради до Східного офісу Державної аудиторської служби України про визнання дійпротиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) відповідно до ст.256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.02.2022 року.

Суддя О.М. Неклеса