Рішення № 103379136, 10.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року Справа № 160/17757/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А1126 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини А1126, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А1126 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за 410 днів за затримку повного розрахунку при звільненні зі служби з 19.05.2020 року по 02.07.2021 року;

- зобов`язати військову частину А1126 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за 410 днів за затримку повного розрахунку при звільненні зі служби з 19.05.2020 року по 02.07.2021 року.

В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначила, що вона має статус учасника бойових дій. Наказом командира військової частини А1126 №98 від 19 травня 2020 року її було звільнено у запас та виключено зі списків особового складу військової частини А1126 наказом від 14 травня 2020 року №54-РС з 19 травня 2020 року. Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідачем не проведено розрахунків з позивачкою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження служби у військовій частині А1126 в період з 01.11.2016р. по 28.02.2018 р. та за період з 01.03.2018р. по 19.05.2020р. Позивачка звернулася до командира Військової частини А1126 в якій просила нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за час проходження служби у військовій частині А1126 в період з 01.01.2016р. по 19.05.2020р., за період з дня звільнення 19.05.2020р. по день фактичного розрахунку індексації грошового забезпечення 02.07.2021 року. 10.09.2021р. Військовою частиною А1126 було направлено на адресу позивача лист, в тексті якого зазначено про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 та роз`ясненням, що згідно з законодавством, виплата компенсації у разі несвоєчасної виплати індексації, про виплату середнього заробітку не зазначено, оскільки індексація не є складовою грошового забезпечення. Виходячи із вищевикладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків. Позивачем було усунуто вказані недоліки у строк, тому ухвалою від 08.11.2021р. відкрито провадження у справі №160/17757/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Відповідачем ухвалу суду отримано 19.11.2021, проте відзиву на позовну заяву не надано.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням про статус учасника бойових дій серії НОМЕР_1

Пунктом 1 наказу командира в/ч А1126 (по стройовій частині) від 19.05.2020 № 98 визначено:

- старшого прапорщика ОСОБА_1 , начальника польової служби лазні взводу матеріального забезпечення 1 парашутно-десантного батальйону звільнено наказом командира військової частини А1126 від 14.05.2020р. №54-РС відповідно до пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу від 04 квітня 2006 року №3597-IУ з військової служби у запас підпунктом «а» та вважати таким, що справі та посаду здав 19 травня 2020 року;

- 19.05.2020 виключити зі списків особового складу Військової частини А1126, з усіх видів забезпечення та направити на військовий облік до Новокодацького ОМ ТЦК та СП Дніпропетровської області;

- щорічну чергову відпустку за 2020 рік не використала. Грошова допомога на оздоровлення за 2020 рік отримала;

- виплачено грошову компенсацію за 20 діб невикористаних додаткових соціальних відпусток, як мати двох дітей до 15 років за 2016 ,2017 рік;

- виплачено грошову компенсацію за 42 доби невикористаних додаткових відпусток як учасника бойових дій за 2018 рік, за 2019 рік, та за 2020 рік;

- відпустка за сімейними обставинами за 2020 рік із збереженням грошового забезпечення не надавалась;

- матеріальна допомога за 2020 рік для вирішення соціально-побутових питань не виплачувалась;

- виплачено одноразову грошову допомогу по звільненню за 18 календарних років у розмірі 50% грошового забезпечення;

-виплачено грошову компенсацію замість речового майна, замість предметів належних до видачі у сумі 33 379,12 грн.;

- вислуга років в Збройних Силах України станом на 19.05.2020 складає: календарна - 18 років 5 місяців, пільгова - 21 рік 0 місяців.

В матеріалах справи містяться відомості, що Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2021р. у справі №160/164/20 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021р. ОСОБА_1 було нараховано індексацію грошового забезпечення за час проходження служби у військовій частині А1126 за період з 01.11.2016р. по 28.02.2018р. та за період з 01.03.2018р. по 19.05.2020р. та перераховано 02.07.2021 року на картковий рахунок суму 14 567,98 грн.

Грошові кошти на рахунок позивача зараховані 02.07.2021 р. в сумі 14567,98 грн., що підтверджується відповідною випискою, яка міститься в матеріалах справи.

16.07.2021р. позивачка звернулась до командира Військової частини А1126 із заявою щодо нарахування та виплати середнього заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні за період з 01.11.2016р. по 19.05.2020р. та за період з дня звільнення по день фактичної компенсації.

Відповідачем було направлено на адресу позивача лист, в тексті якого зазначено, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 та роз`ясненням, що згідно з законодавством, виплата компенсації у разі несвоєчасної виплати індексації, про виплату середнього заробітку не зазначено, оскільки індексація не є складової грошового забезпечення.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.

Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - Кодексом законів про працю України.

З аналізу зазначених норм трудового законодавства випливає, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Крім того, у постанові від 15.09.2015р. по справі № 21-1765а15 Верховний Суд України прийшов до висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст.116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

З вказаного вбачається, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1126 (51270, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Гвардійське, код ЄДРПОУ 22994874) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за 410 днів у зв`язку з затримкою повного розрахунку при звільненні зі служби з 19.05.2020р. по 02.07.2021р.

Зобов`язати Військову частини А1126 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за 410 днів у зв`язку з затримкою повного розрахунку при звільненні зі служби за період з 19.05.2020р. по 02.07.2021р.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова