Рішення № 103379112, 21.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року Справа № 160/22500/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови йому провести обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням станом на 29.01.2020 року та провести обчислення розміру додаткових видів грошового забезпечення, які залежать від посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 2 102 грн., встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік», з врахуванням положень пункту 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 та відмови у оформлені визначеного законодавством документу, з відомостями (інформацією) про розмір його грошового забезпечення, станом 29.01.2020 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-XII та з врахуванням положень Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704;

- визнати протиправними дії Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови йому провести обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, станом на 01.01.2021 року, провести обчислення розміру додаткових видів грошового забезпечення, які залежать від посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 2 270 грн., встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік», з врахуванням положень пункту 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 та відмови у оформлені визначеного законодавством документу, з відомостями (інформацією) про розмір його грошового забезпечення, станом 01.01.2021 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704;

- зобов`язати Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки провести йому обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, станом на 29.01.2020 року, провести обчислення розміру додаткових видів грошового забезпечення, які залежать від посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 2 102 грн., встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік», з врахуванням положень пункту 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 та відповідно до положень Наказу МОУ №937, здійснити оформлення визначеного законодавством документу, з відомостями (інформацією) про розмір його грошового забезпечення, станом 29.01.2020 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-XII, статті 9 Закону №2011-XII та з врахуванням положень Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 і долучити оформлений документ з відомостями (інформацією) про розмір його грошового забезпечення, станом 29.01.2020 року до його військово-облікової пенсійної справи за №111050;

- зобов`язати Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки провести йому обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, станом на 01.01.2021 року та провести обчислення розміру додаткових видів грошового забезпечення, які залежать від посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 2 270 грн., встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік», з врахуванням положень пункту 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 та відповідно до положень Наказу МОУ №937, здійснити оформлення визначеного законодавством документу, з відомостями (інформацією) про розмір його грошового забезпечення, станом 01.01.2021 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-XII та з врахуванням положень Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 і долучити оформлений документ з відомостями (інформацією) про розмір його грошового забезпечення, станом 01.01.2021 року до його військово-облікової пенсійної справи за №111050.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 12.08.2021 року він звернувся до відповідача з заявою щодо обчислення розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням, станом на 29.01.2020 року та станом на 01.01.2021 року і обчислення розміру додаткових видів грошового забезпечення, які залежать від посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2102 грн. та 2270 грн., відповідно. Проте, 16.09.2021 р. відповідач своїм листом №7/16198/11 відмовив йому в проведені обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, а також обчислення розміру додаткових видів грошового забезпечення, які залежать від посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 29.01.2020 р. та на 01.01.2021 р.. Так як, на думку відповідача, для цього немає підстав, оскільки перерахунок грошового забезпечення здійснюється виключно у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, як зазначено у абз.5 ст.63 Закону №2262-ХІІ. З даними діями відповідача, позивач погодитися не може, а тому був змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду від відповідача 17.12.2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при визначенні розміру посадового окладу з урахуванням тарифних коефіцієнтів згідно з додатками 1, 12, 13, 14 в якості розрахункової величини застосовується мінімальна заробітна плата, оскільки 50 % її розміру (2361,50 грн. з 01 січня 2020 року та 3000 грн. з 01.01.2021 року) перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений у 2020 році та 2021 році. Стосовно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18вказав, що ця справа розглядалась в контексті змін внесених постановою №103 та жодним чином не розглядалося окремо кожна внесена зміна відповідно до інших нормативно-правових актів, тобто таким рішенням скасувавши зміни внесені в пункт 4 постанови №704, яка на той час відповідала вимогам норм прямої дії, а саме пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VІІІ. А після визнання нечинними зміни внесені в пункт 4 Постанови №704, якщо навіть брати «попередню редакцію» пункту 4 Постанови №704 вона буде суперечити нормі прямої дії, яка забороняє використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, а тому використання 50% мінімальної заробітної плати для розрахунку грошового забезпечення не може використовуватися за будь-яких обставин. Враховуючи викладене, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

До суду 21.12.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що у своєму відзиві відповідач не спростував жодного з його тверджень, доказів та аргументів стосовно суті позовних вимог, а тому доводи викладені у відзиві вважає необґрунтованими. Так, з 29.01.2020 р. підставами для визначення розміру складових грошового забезпечення військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є Постанова КМУ №704 та Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». А, підставами для визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 01.01.2021 р. є Постанова КМУ №704 та Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Таким чином, з 29.01.2020 р. та 01.01.2021 р., він набув право на здійснення перерахунку своєї пенсії, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення, на виконання положень Постанова КМУ №704 та Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», відповідно.

З огляду на зазначене позивач вважає, що він маючи право на проведення з 29.01.2020 р. та з 01.01.2021 р. перерахунку основного розміру його пенсії з визначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 р. та на 01.01.2021 р., на відповідний тарифний коефіцієнт, не має змоги реалізувати своє право на перерахунок пенсії, у зв`язку з протиправною відмовою провести обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, станом на 29.01.2020 р. та станом на 01.01.2021 р., провести обчислення розміру додаткових видів грошового забезпечення, які залежать від посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» та Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік», з врахуванням положень пункту 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 р. №704 та відповідно до положень Наказу МОУ №937 р., здійснити оформлення визначеного законодавством документу, з відомостями (інформацією) про розмір свого грошового забезпечення, станом 29.01.2020 р., відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-XII та з врахуванням положень Постанови КМУ від 30.08.2017 р. №704 і долучити оформлений документ з відомостями (інформацією) про розмір грошового забезпечення, станом 29.01.2020 р. та станом на 01.01.2021 р. до своєї військово-облікової пенсійної справи за №112112. За таких обставин, позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства оборони України, перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

12.08.2020 р. позивач звернувся до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою, в якій просив:

- провести обчислення розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням, станом на 29.01.2020 р. та обчислення розміру додаткових видів грошового забезпечення, які залежать від посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 2 102 грн., з врахуванням положень Постанови КМУ від 30.08.2017 р. №704 та оформити визначений законодавством документ з відомостями (інформацією) про розмір його грошового забезпечення, станом 29.01.2020 р. відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови КМУ від 30.08.2017 р. №704;

- провести обчислення розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням, станом на 01.01.2021 р. та обчислення розміру додаткових видів грошового забезпечення, які залежать від посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 2 270 грн., з врахуванням положень Постанови КМУ від 30.08.2017 р. №704 та оформити визначений законодавством документ з відомостями (інформацією) про розмір його грошового забезпечення, станом на 01.01.2021 р. відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-XII та з врахуванням положень Постанови КМУ від 30.08.2017 р. №704;

- оформлений формалізований документ(и) з відомостями обчислення його грошового забезпечення станом на 29.01.2020 р. та станом 01.01.2021 р., відповідно до положень Наказу МОУ №937, долучити до його військово-облікової пенсійної справи №111050;

- надати йому, за адресою його проживання, копії визначених законодавством формалізованих документів з відомостями (інформацією) про обчислення розмірів його грошового забезпечення станом на 29.01.2020 р. та станом на 01.01.2021 р.».

16.09.2021 р. відповідач своїм листом №7/16198/11 повідомив позивача про те, що підстав для проведення обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 29.01.2020 р. та 01.01.2021 р. немає, оскільки перерахунок грошового забезпечення здійснюється виключно у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, як зазначено у абзаці 5 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Відповідачем також зазначено, що підвищення грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців з 29.01.2020 р. та 01.01.2021 р. не відбувалося.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Преамбулою Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 р. (далі - Закон № 2262-XII) передбачено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частинами першою, третьою статті 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 10 Закону №2262-XII призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 43 Закону № 2262-XII у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII передбачено, що призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Тобто, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів складових грошового забезпечення для такого перерахунку.

Кабінетом Міністрів України Постановою від 13.02.2008 р. № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» затверджено Порядок № 45.

Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 р. прийнято Постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу. Ця постанова набрала чинності з 01.03.2018 року.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 у редакції, чинній до 24.02.2018 р., розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови №704 містили примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

24.02.2018 р. набрала чинності Постанова №103, якою пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, з 24.02.2018 р. змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Водночас, зміст приміток до додатків 1, 12, 13 і 14 до Постанови №704 не приведено відповідно до положень пункту 4 цієї постанови, такими примітками передбачено використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 р. в справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 р., визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пунктів 5 і додатка 2 Порядку №45.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. в справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови №103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови №704.

Відповідно до пункту 4 Постанови №704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 приміток Додатку 1 та пункту примітки Додатку 14 до цієї постанови, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 р. мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, пункт 4 Постанови №704 визначено граничну нижню величину, яка береться для розрахунку посадового окладу, що складає розмір прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року, але не менше 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року. Тобто, у випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% розміру мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, 50% розміру мінімальної заробітної плати стають розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів та окладу за військовими (спеціальними) званнями.

Водночас, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII (далі – Закон №1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017 р., передбачено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 р.

Положення пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом на дату набрання законної сили судовим рішенням в справі № 826/6453/18 про визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови №103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови №704 (29.01.2020 р.), та неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, суд доходить до висновку, що при розв`язанні колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VIII та пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, перевагу слід надати положенням Закону як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Отже, згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Такі ж правила діють при визначенні грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби.

При вирішенні питання можливості при обчисленні грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії застосування як розрахункової величини для обчислення посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 29.01.2020 р. та 01.01.2021 р., суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як зазначено вище, частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII передбачено, що призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Тобто, законодавець пов`язує право особи на перерахунок пенсії, призначеної за Законом № 2262-ХІІ, із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

В цьому випадку відповідачем підтверджено, що діючим військовослужбовцям не підвищувалось грошове забезпечення з 01.01.2020 р. та 01.01.2021 р., при розрахунку грошового забезпечення діючих військовослужбовців не застосовувалась така розрахункова величина для обрахунку посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений саме на 01.01.2020 р. та на 01.01.2021 р.

Крім того, відсутнє відповідне рішення Уряду про зміну посадових окладів відповідної категорії військовослужбовців.

Відповідно, оскільки не підвищувались посадові оклади та оклади за спеціальним (військовим) званням військовослужбовцям із застосуванням іншої розрахункової величини, що власне й є підставою для перерахунку пенсії такій категорії осіб, у відповідача відсутні підстави для проведення обчислення нового розміру посадового окладу та окладу за військовим званням станом на 29.01.2020 року та на 01.01.2021 року та проведення обчислення розміру додаткових видів грошового забезпечення, які залежать від посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

В силу ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул.Шмідта, 16, м.Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 08353525) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма