Ухвала суду № 103379000, 16.02.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у встановленні судового контролю

16 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/8996/21 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною відмови щодо не нарахування та не виплати з 17.02.2021 щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов`язання провести з 17.02.2021 нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі №140/8996/21 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 17.02.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 17.02.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).

Вказане рішення суду не було оскаржено в апеляційному порядку та набрало законної сили 10.12.2021.

04.02.2022 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України шляхом зобов`язання відповідача у встановлений судом строк подати звіт про виконання рішення суду від 09.11.2021 в повному обсязі, оскільки виконавче провадження з виконання вказаного рішення Волинського окружного адміністративного суду було відкрито і відповідачем у справі повідомлено про те, що позивачу проведено нарахування в розмірі 44 123,77 грн. за період з 17.02.2021 по 09.12.2021, однак доплата, нарахована за рішенням суду буде виплачена після надходження коштів, передбачених у Держбюджеті на цю мету (стягнення за рішеннями судів).

У відзиві на заяву відповідач вимоги заяви не визнав, та вказав, що згідно з частиною 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого Законом про Державний бюджет. Відповідно до пунктів 20 і 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Вказує, що до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у 2021 році надійшло 7968 рішень суду у справах про пенсійне забезпечення, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, на загальну суму боргу 639 341 250,80 грн. Однак, бюджетом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, затвердженим Головою правління Пенсійного фонду України 15 березня 2021 року (зі змінами), виділено кошти у сумі 4 597,9 тис. грн на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.

У грудні 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області направлено запит до Пенсійного фонду України щодо порядку виконання рішень суду, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Листом Пенсійного фонду України від 06.01.2022 року №2800-030203-9/764 повідомлено, що бюджетом Пенсійного фонду України на 2021 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2021 № 126, на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачалося 360, 0 млн грн, які протягом першого півріччя 2021 року використано в повному обсязі.

Враховуючи недостатність бюджетних призначень для Пенсійного фонду України на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду певна кількість таких рішень суду в даний час перебуває на обліку та після виділення коштів з Державного бюджету України заборгованість за такими рішеннями буде погашена.

Окрім вищевказаного відповідач стверджує, що положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належить, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та передбачає покарання за невиконання рішення суду. Але оскільки рішення суду по справі №140/8996/21 добровільно викопано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області в межах покладених зобов`язань, подання Звіту та притягнення до відповідальності є недоречним.

Враховуючи наведене, вважає, що відсутні підстави вважати дії відповідача неправомірними.

Вирішуючи подану позивачем заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 140/8996/21, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтею 382 КАС України, за приписами частини першої та другої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини восьмої цієї ж статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 1 частини шостої статті 246 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині рішення у разі необхідності вказується про порядок і строк виконання рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинен бути вказаний обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття рішення у справі.

Разом з тим, вказаною нормою статті 382 КАС України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто, суд наділений правом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення лише у випадку, коли існують беззаперечні докази нехтування відповідачем виконання судового рішення.

Аналіз норм статті 382 КАС України дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи. Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача. Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може і під час прийняття судового рішення у справі.

Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правовим наслідком такого судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття судового рішення у справі. Враховуючи викладене, суд позбавлений процесуальної можливості встановлення судового контролю за відповідною заявою позивача вже після постановлення рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/18826/14 та від 07 листопада 2019 року у справі № 361/11754/13-а, яка в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом під час вирішення клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

При цьому, судом не взято до уваги посилання заявника на ухвалу ВП ВС від 20.063.2018 у справі №800/592/17, оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла єдиного висновку - про наявність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_3 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року, водночас висновків щодо можливості та підстав для встановлення судового контролю після постановлення судового рішення дана ухвала не містить.

Матеріали справи свідчать, що приймаючи рішення від 09.11.2021 у справі № 140/8996/21, Волинський окружний адміністративний суд не встановлював судовий контроль за виконанням цього судового рішення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили у порядку передбаченому статтею 382 КАС України.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до частини восьмої статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

На думку суду, вказана норма додатково свідчить на користь висновку про можливість встановлення заходів судового контролю, передбачених нормою статті 382 КАС України лише під час ухвалення судового рішення. Так, у вказаній нормі законодавець фактично відзначив, що окрім заходів судового контролю зазначених у резолютивній частині судового рішення, суд здійснює контроль за виконанням судового рішення і у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, тобто шляхом розгляду позовних заяв про оскарження рішень, дій та бездіяльності державних чи приватних виконавців, які допущені в ході примусового виконання судового рішення.

Тобто, суд з метою забезпечення належного виконання судового рішення або встановлює судовий контроль за виконанням судового рішення безпосередньо під час ухвалення цього рішення або вирішує спірні питання, які виникають в ході його виконання в порядку статті 287 КАС України.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Тому, з огляду на наведене, суд звертає увагу позивача на те, що спонукання чи примус відповідача до фактичного виконання рішення можливі, зокрема, в порядку, передбаченому статями 287, 382 та 383 КАС України, однак станом на сьогодні, з підстав зазначених вище суд позбавлений можливості вживати заходи судового контролю, передбачені статтею 382 КАС України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви позивача від про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі належить відмовити.

При цьому, суд також вважає за необхідне вказати, що в рішенні від 09.11.2021 у справі № 140/8996/21 судом не вказано про зобов`язання відповідача здійснити виплату перерахованої суми пенсії позивача одним платежем, що також свідчить про неможливість встановлення судового контролю у редакції, викладеній позивачем у заяві від 04.02.2022.

Керуючись ст. 241, 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя С.Ф. Костюкевич