Рішення № 103378869, 16.02.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/11735/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області ( далі відповідач ГУ НП у Волинській області) про стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 29.07.2020 по 25.02.2021 в сумі 27751,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходила службу на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління національної поліції у Волинській області (далі - ГУНП у Волинській області). Наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області № 227 о/с від 29.07.2020 з 29.07.2020 її звільнено із вказаної посади, та призначено на посаду старшого слідчого відділення Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області. Накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади нею було оскаржено в судовому порядку.

В подальшому, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі №140/12686/20 скасовано, прийнято по справі нову постанову, якою частково задоволено адміністративний позов позивача, зокрема, визнано протиправними та скасовано пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції у Волинській області № 1156/в від 12.06.2020 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників СУ ГУ НП у Волинській області, що стосується накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади, наказ № 227 о/с від 29.07.2020 в частині призначення ОСОБА_1 старшим слідчим слідчого відділення Луцького районного відділення поліції ГУ НП у Волинській області, звільнивши із займаної посади старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП у Волинській області, поновлено її на попередній роботі та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 29.07.2020 по 25.02.2021.

На виконання даного рішення суду ГУ НП у Волинській області видано наказ № 81 щ/с від 19.03.2021 про поновлення її на попередній роботі та виплачено різницю в заробітку в розмірі 6535,87 грн.

Позивач не погоджується із сумою виплаченої їй різниці заробітку за час виконання нижчеоплаченої роботи, оскільки відповідачем безпідставно не було враховано при її обрахунку норми Закону України «Про національну поліцію», Постанови КМ України № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі Постанова №988), «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 (далі Порядок №260).

Крім того, звертає увагу, що відповідачем при обрахунку різниці за час виконання нижчеоплачуваної роботи не було враховано вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), якою безпосередньо регламентовано питання виплати середньої заробітної за час вимушеного прогулу чи виконання нижчеоплачуваної роботи. Вказане призвело до невиплати позивачу різниці в заробітній платі визначеної судом в сумі 27751,99 грн. З цих підстав просить позов задовольнити та стягнути вказану суму.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача письмового відзиву на позов не подав.

Частиною 6 статті 162 КАС визначено, що у разі неподання відзиву на позов суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 16.02.2022 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження в даній справі з тих підстав, що на даний час має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління національної поліції у Волинській області.

Наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області № 227 о/с від 29.07.2020 позивача звільнено із вказаної посади та призначено на посаду старшого слідчого відділення Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області.

Вказаний наказ було оскаржено в судовому порядку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі №140/ 12686/20 в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021 апеляційну скаргу позивача було задоволено частково; визнано протиправними та скасовано пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції у Волинській області № 1156/в від 12 червня 2020 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників СУ ГУ НП у Волинській області, що стосується накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади; наказ № 227 о/с від 29.07.2020 в частині призначення ОСОБА_1 старшим слідчим слідчого відділення Луцького районного відділення поліції ГУ НП у Волинській області, звільнивши із займаної посади старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП у Волинській області, поновлено її на попередній роботі та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 29.07.2020 по 25.02.2021.

На виконання даного рішення суду, ГУ НП у Волинській області видано наказ № 81 щ/с від 19.03.2021 про поновлення ОСОБА_1 на попередній роботі (а. с. 18).

У подальшому ОСОБА_1 виплачено різницю за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 29.07.2020 по 25.02.2021 в розмірі 6535,87 грн. Вказане підтверджується відповідним розрахунковим листом за березень 2021 року (а.с.22).

Позивач не погоджуючись із сумою нарахованої та виплаченої різниці в заробітку звернулась із позовом до суду.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаєЗакон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію"(далі - Закон № 580-VIII), який набрав чинності 07.11.2015.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію"поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988) та «Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» затвердженого Наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.04.2016 № 669/28799 (далі - Порядок № 260).

Зазначені правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та у випадку виникнення спорів з цього приводу.

Пунктом 1 Постанови № 988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п.3 Порядку № 260 закріплено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Виходячи із змісту вказаних нормативних актів ними врегульовано питання: оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи ,одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, винагороди за участь в антитерористичній операції - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

Відтак застосуванню до спірних правовідносин підлягають інші законодавчі акти, які регламентують виплату середнього заробітку.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1ст. 27 Закону України "Про оплату праці"визначається за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок 100), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та виплати різниці в заробітку за період виконання нижчеоплачуваної роботи.

Пунктом 2 Постанови 100 визначено, що чинність цієї постанови поширюється на підприємства, станови і організації незалежно від форми власності, а також на ізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників. Роз`яснення з питань обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження надаються Міністерством економіки, а у разі коли виплати за середньою заробітною платою провадяться з бюджету або громадських фондів споживання, - за участю Міністерства фінансів і відповідних фондів.

Відповідно до вимог абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Зі змісту Порядку, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, встановлено, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби. (Правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, справа №805/1110/17-а адміністративне провадження №К/9901/22563/18).

При обрахунку різниці у виплаті середнього заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи позивачу суд бере до уваги період, визначений судовим рішенням у справі № 140/12686/20 з 29.07.2020 по 25.02.2021 включно, та відповідні довідки про середню заробітку плату позивача на посаді, яку вона займала до звільнення та після цього.

Відтак, сумарна кількість календарних днів з 29.07.2020 по 25.02.2021 становить 211 днів.

Сумарний розмір грошового забезпечення на нижчеоплачуваній роботі виплачений позивачу за це період становить 83699,12 грн.

Працюючи на попередній посаді старшого слідчого в особливо важливих справах позивач за цей же період мала отримати 117986,98 грн (виходячи із середньоденного заробітку -559,18 грн).

З врахуванням норм обрахунку середнього заробітку відповідно Порядку 100 різниця в заробітку позивача за цей період на різних посадах становить 34287,86 грн, яка повинна бути стягнута в її користь.

Відповідачем в порушення Закону України «Про оплату праці», Порядку 100 нараховано та виплачено різницю в розмірі заробітку позивачу в сумі 6535,87 грн.

Відтак, враховуючи вищевказане на користь позивача із ГУ НП у Волинській області слід стягнути 27751 грн. (34287,86 грн -6535,87 грн).

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач в даному випадку при нарахуванні та виплаті різниці в заробітку позивачу діяв всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача підлягають до повного задоволення.

Що стосується стягнення витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 132 КАС України).

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченомустаттею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої, четвертої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті134 КАС України).

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини сьома статті 134 КАС України).

Гонорар адвоката формується з дотриманням вимог Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 самостійно адвокатом.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та статей 28, 29,30 Правил Адвокатської етики, затвердженої звітно-виборним З`їздом адвокатів України 09.04.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правничої (правової) допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката представником позивача надано: договір про надання правової допомоги від 01.10.2021, № 14-а/21, додаток №1 до даного договору, яким визначено суму гонорару в розмірі 7000,00 грн за надання правової допомоги, детальний опис виконаних робіт від 09.12.2021, рахунок фактура № РФ-00015 від 03.12.2021 про оплату послуг адвоката на суму 7000,00 гривень та акт здачі-прийняття виконаних робіт від 06.12.2021.

В даному додатку та і в договорі, акті приймання здачі виконаних робіт відсутній перелік наданих робіт, а визначено лише сталу суму гонорару за надання правової допомоги.

Такий перелік визначено адвокатом в детальному описі виконаних робіт.

Правова допомога адвоката позивачу відповідно детального опису акту складається з: ознайомлення з документами наданим клієнтом та їх правовий аналіз (2 год.); консультування клієнта з приводу спору та узгодження правової позиції (30 хв.); ознайомлення з матеріалами наданими на адвокатський запит (30хв); ознайомлення з матеріалами наданими на заяву про добровільне виконання рішення суду (30 хв.); підготовка та подання позовної заяви (5 год.); підготовка та подання детального опису виконаних робіт (30 хв), вартість вказаних виконаних робіт становить 7000,00 грн.

Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Суд звертає увагу, що послуги з ознайомлення з матеріалами справи, збирання доказів, підготовка та подання заяв, клопотань про відкладення розгляду справи, відповіді на відзив охоплюються загальною діяльністю адвоката та повинні входити до складу послуги підготовка позовної заяви, а отже не можуть бути самостійною складовою витрат на правову допомогу та і не є співрозмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Отже, на переконання суду, розрахунок витрат на правову допомогу, який міститься в додатку до договору № 1, детальному описі виконаних робіт, акті здачі приймання робіт є необґрунтованим, неспівмірним із затраченим часом та обсягом наданих адвокатом послуг.

Тому суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, вважає, що з огляду на зміст наданих послуг, кількість затраченого адвокатом часу, складність справи, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, що становить вартість послуг із написання та подання до суду позовної заяви. Решту витрат на правову допомогу повинен понести позивач.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 29.07.2020 по 25.02.2021 в сумі 27751,99 грн (двадцять сім тисяч сімсот п`ятдесят одна гривня 99 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 11, код ЄДРПОУ 40108604).

Суддя Р.С. Денисюк