Рішення № 103377644, 03.02.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.2022 Справа №607/4461/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сливки Л.М.

за участі секретаря судового засідання Бублінської О.Ю.,

представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Молинь Романа Петровича, представника відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Панькова Олександра Павловича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молинь Роман Петрович до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про зняття арешту, накладеного на майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молинь Р.П. пред`явила до суду позов до відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), у якому просить скасувати арешт накладений на майно власником якого є померлий ОСОБА_2 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 29866032 від 18 листопада 2011 року, виданої Першим відділом Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 12015152 та зареєстровано 27 грудня 2011 року; вилучити обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №12015152, зареєстроване 27 грудня 2011 року реєстратором Тернопільська філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

В обґрунтуваннязаявлених позовнихвимог покликаєтьсяна те,що 29грудня 1994р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набулина правісумісної власностіквартиру заадресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.Позивачка ОСОБА_1 є єдиноюспадкоємицею післясмерті сина ОСОБА_2 .Однак,при оформленнісвоїх спадковихправ,нотаріусом буловиявлено те,що постановоюПершого відділуДержавної виконавчоїслужби Тернопільськогоміського управлінняюстиції проарешт майнаборжника таоголошення заборонина йоговідчуження №29866032від 18листопада 2011року булонакладено арештна всенерухоме майно ОСОБА_2 ,реєстраційний номеробтяження:12015152від 27.12.2021р.Відповідно довідповіді Тернопільськогоміського відділуДВС Південно-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції№14117від 04березня 2021року встановленощо навиконанні увідділі неперебувають виконавчіпровадження відносноборжника ОСОБА_2 ,однак,перебували виконавчіпровадження відносноборжника ОСОБА_2 ,а саме: НОМЕР_1 з виконаннявиконавчого листа№2-2263/11від 28вересня 2011року,виданого Тернопільськимміськрайонним судомТернопільської областіпро стягненняіз ОСОБА_2 на користьАТ КБ«Приватбанк» 18435,98гривень заборгованості закредитним договором.Також,відповідно доінформації отриманоїз державноївиконавчої службидане виконавчепровадження булозакінчене напідставі п.2ст.47Закону України«Про виконавчепровадження» 27листопада 2015року тавиконавчий документповернутий стягувачу.Відомостей проповторне пред`явленняданого виконавчоголиста ворганах ДВнемає.Таким чином,даний виконавчийлист довиконання післяповернення стягувачуне пред`являвся,та кредиторомне пред`являлосяжодних вимогдо позивачкияк спадкоємиціпісля померлого ОСОБА_2 .Покликаючись нате,що строкпред`явлення даноговиконавчого листадо виконаннясплинув,а такожте,що наявністьобтяження позбавляєпозивачку можливостіреалізувати своєправо щодоприйняття спадщини після померлого ОСОБА_2 , а саме частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачці ОСОБА_1 та померлому ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 березня 2021 року провадження у зазначеній справі було відкрите, та справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження, з викликом сторін.

Від відповідачаАТ КБ«ПриватБанк» надійшовдо судувідзив напозов,у якомузаперечує противикладених обставинта пред`явленихпозовних вимог.В обґрунтуваннясвоїх твердженьпокликається нате,що відповіднодо укладеногодоговору №TEXRFD06300505від 18вересня 2008року ОСОБА_2 отримав кредиту розмірі3425,76гривень зісплатою відсотківза користуваннякредитом урозмірі 0,12%на рікна сумузалишку заборгованостіза кредитомз кінцевимтерміном повернення18липня 2009року.У зв`язкуіз невиконаннямзобов`язаньБоржником заКредитним договоромАТ КБ«ПриватБанк» звертавсяіз позовому Тернопільськийміськрайонний судТернопільської областіпро стягненнязаборгованості врозмірі 18435,98гривень.Рішенням Тернопільськогоміськрайонного судуТернопільської областівід 22березня 2011року посправі №2-2263/11позов банкузадоволено тастягнуто заборгованістьз боржника ОСОБА_2 .На виконаннярішення судувидано виконавчийлист №2-2263/11від 28вересня 2011року настягнення заборгованості,який бувпред`явлений довиконання відповідачем15листопада 2011року доПершого відділудержавної виконавчоїслужби Тернопільськогоміського управлінняюстиції.На підставізаяви стягувачадержавним виконавцембула винесенаПостанова провідкриття виконавчогопровадження від18листопада 2011року за№29866032.Проте,відповідачу небуло відомопро поверненнявиконавчого листа,про щовказує позивачка,оскільки вказанийвиконавчий листне бувотриманий АТКБ «ПриватБанк»та жодноїінформації протаке поверненнябанку відомоне було.Так,представник відповідачастверджує прохибність твердженняпозивачки прозакінчення річногостроку пред`явленнявиконавчого документа,який минувпісля поверненнявиконавчого листа,оскільки станомна 05.10.2016року набувчинності ЗаконУкраїни «Провиконавче провадження»,відповідно доякого строкпред`явлення виконавчоголиста довиконання продовженодо трьохроків.Відповідно доп.1ч.1,частин 2,3ст.23Закону України«Про виконавчепровадження» від21.04.1999у (чинногона часпред`явленнялистів довиконання)строки пред`явленнявиконавчого документадо виконанняперериваються пред`явленнямвиконавчого документадо виконання.Після перериваннястроку пред`явленнявиконавчого документадо виконанняперебіг строкупоновлюється.Час,що минувдо перериваннястроку,до новогостроку незараховується.У разіповернення виконавчогодокумента стягувачуу зв`язкуз неможливістюв повномуобсязі абочастково виконатирішення строкпред`явлення виконавчогодокумента довиконання післяпереривання встановлюєтьсяз дняйого повернення. Таким чином, з дня повернення виконавчого листа 27 листопада 2015 року відраховується строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, який дорівнює 3 роки. При цьому, представник відповідача вказує, що на даний час виконавчий документ не визнаний таким, що не підлягає до виконання, не отриманий відповідачем оскільки відсутні докази його повернення, а наведені позивачкою обґрунтування про закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є підставою зняття арешту, оскільки такі підстави не передбачені чинним Законом України «Про виконавче провадження». Відтак, представник відповідача вважає, що у даному випадку відсутні підстави, визначені частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» для скасування арешту майна. Також, представник відповідача не погоджується із доводами позивачки про те, що відповідачем пропущено строки пред`явлення вимог до спадкоємців, оскільки відповідач дізнався про смерть боржника лише під час розгляду даної цивільної справи №607/4461/21 та до часу відкриття провадження у справі не було повідомлено про смерть боржника, в такому випадку Банк має право звернутись протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1281 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. За вказаних обставин просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Молинь Р.П. подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що у зв`язку із смертю боржника у виконавчому провадженні виникла ситуація при якій неможливо усунути обставини, які стали підставою для накладання арешту на спадкове майно, тобто неможливо стягнути борг з боржника у зв`язку з його смертю і в даному випадку це є перешкодою для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Таким чином, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту, накладеного на спадкове майно, спадкоємиця померлого позбавлена змоги у повному обсязі реалізувати свої спадкові права з метою подальшого користування та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Відтак, вважає, що оскільки іншого способу захисту та реалізації спадкових справ, ніж зняття арешту з нерухомого майна у позивачки немає, обраний спосіб захисту права власності позивача в даному випадку є правильним, таким що не порушує інтереси сторін та третіх осіб в даному провадженні, а також не суперечить закону. За вказаних обставин просив позов задовольнити.

02 грудня 2021 року судом закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду по суті, про що постановлено ухвалу суду, занесену до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Молинь Р.П. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - адвокат Паньков О.П. заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Судом установлено:

Згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого 29 грудня 1994 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації на підставі розпорядження (наказу) №9598 від 26 грудня 1994 року, квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що складено актовий запис №145 Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), яким 22 січня 2020 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

Як убачається із Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №62012395 від 09 жовтня 2020 року Першою тернопільською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №583/2020 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Згідно викладених у позові обставин, при оформленні спадкових прав після померлого ОСОБА_2 було виявлено наявність обтяжень на майно спадкодавця, а саме постановою Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №29866032 від 18 листопада 2011 року було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 .

Відповідно до відповіді Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) №14117 від 04 березня 2021 року, на виконанні у Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) не перебувають виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_2 , однак, перебували виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_2 , а саме: НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №2-2263/11 від 28 вересня 2011 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства «ПриватБанк» 18435,98 гривень заборгованості за кредитним договором та 204,36 гривень в повернення сплачених судових витрат.

Як убачається із Витягу з реєстру виконавчих проваджень ВП-спецпідрозділ, при виконанні виконавчого листа №2-2263/11 у виконавчому провадженні №29866032 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Фіялка Оленою Володимирівною 18 листопада 2011 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №235403054, сформованої 04 грудня 2020 року слідує, що на підставі постанови державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Фіялка Олени Володимирівни від 18 листопада 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 27 грудня 2011 року реєстратором Тернопільської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України внесено у Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна (тип обтяження арешт майна), реєстраційний номер обтяження 12015152, яким накладено арешт на все майно ОСОБА_2 .

27 листопада 2015 року державним виконавцем винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу виконавчий лист №2-2263/11 про стягнення із ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства «ПриватБанк» 18435,98 гривень заборгованості за кредитним договором та 204,36 гривень в повернення сплачених судових витрат.

Згідно відповіді Першої тернопільської державної нотаріальної контори за №2552/01-16 від 19 жовтня 2021 року, відповідно до відомостей, які містяться у спадковій справі №583/2020, спадкоємцем за законом на все майно після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є його матір ОСОБА_1 . Інші спадкоємці за законом заяви про прийняття спадщини не подавали. Станом на 19 жовтня 2021 року жодних документів від кредиторів щодо заборгованостей ОСОБА_2 в нотаріальну контору не надходило.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4 ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 2 постанови від 3 червня 2016 року N 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» (далі - постанова) відповідно до яких позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставізаконучи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Отже, з позовом до суду про визнання права власності та зняття арешту з майна може звернутися власник/володілець майна, якщо він вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не боржникові.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу положень ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно статтей 1268-1270 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який у встановлений шестимісячний строк подав заяву про прийняття спадщини з часу її відкриття, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 статті 1268) тобто з дня смерті спадкодавця (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_2 , та подала у Першу тернопільську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини.

Спадщиною є перехід прав та обов`язків від спадкодавця до спадкоємця.

Таким чином у зв`язку зі смертю спадкодавця у позивачки виникло право на прийняття спадщини за законом, відтак, у даній справі вона є належним позивачем у спорі про зняття арешту з майна, що належало померлому ОСОБА_2 .

Наявність арешту, накладеного на майно померлого ОСОБА_2 перешкоджає позивачці у визначений законом спосіб реалізувати своє право на оформлення спадкових прав.

Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про відсутність підстав для зняття арешту з майна, оскільки виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження, в межах якого винесена постанова державного виконавця про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження, не визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчий документ не повернутий належним чином та не отриманий стягувачем АТ КБ «ПриватБанк», відтак, строки пред`явлення його до виконання не сплинули.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

При цьому, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із п. 5 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Як убачається із матеріалів цивільної справи, постановою державного виконавця від 27 листопада 2015 року повернуто стягувачу виконавчий лист №2-2236/11 про стягнення із ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства «ПриватБанк» 18435,98 гривень заборгованості за кредитним договором та 204,36 гривень.

Таким чином, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа перервався, та вказаний виконавчий лист міг бути пред`явлений протягом трьох років після повернення виконавчого документа стягувачу.

Проте, вказаний виконавчий лист стягувачем у виконавчу службу повторно не пред`являвся.

Крім цього, представник відповідача стверджує, що виконавчий документ стягувачем АТ КБ «ПриватБанк» не отримано, разом із цим, суду не надано жодних доказів щодо того, що стягувач вчиняв передбачені законом дії щодо отримання дубліката вказаного виконавчого листа, у зв`язку із його втратою.

Також, як слідує із відповіді Першої тернопільської державної нотаріальної контори за №2552/01-16 від 19 жовтня 2021 року у матеріалах спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відсутня інформація від кредиторів щодо наявності у ОСОБА_2 заборгованості, що свідчить про те, що відповідач АТ КБ «ПриватБанк» не скористався своїм правом на пред`явлення вимоги до спадкоємця боржника.

За вказаних обставин, беручи до уваги те, що виконавчий лист №2-2236/11 про стягнення із ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства «ПриватБанк» 18435,98 гривень заборгованості за кредитним договором та 204,36 гривень повернуто стягувачу згідно постанови державного виконавця від 27 листопада 2015 року та в органах державної виконавчої служби відсутні відкриті виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_2 , оскільки позивачка ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_2 та позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, у зв`язку із наявністю накладеного обтяження у виді арешту нерухомого майна ОСОБА_2 , враховуючи те, що позивачка позбавлена в інший спосіб захистити свої порушені права, окрім звернення до суду зі вказаним позовом, суд доходить висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення шляхом скасування арешту майна, що належить на праві власності ОСОБА_2 , накладений постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Фіялка Оленою Володимирівною від 18 листопада 2011 року ВП №29866032 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження та вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна (тип обтяження арешт майна), внесений реєстратором Тернопільської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України від 27 грудня 2011 року, реєстраційний номер обтяження 12015152.

Вимогами ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 89,141, 264, 265,268, 352,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молинь Роман Петрович до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про зняття арешту, накладеного на майно задовольнити.

Скасувати арешт майна, що належить на праві власності ОСОБА_2 , накладений постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Фіялка Оленою Володимирівною від 18 листопада 2011 року ВП №29866032 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.

Вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна (тип обтяження арешт майна), внесений реєстратором Тернопільської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України від 27 грудня 2011 року, реєстраційний номер обтяження 12015152.

Стягнути із Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави 1816 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення 14 лютого 2022 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ , 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) адреса місцезнаходження вул. Князя Острозького,14, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40330167.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка