Вирок № 103377182, 17.02.2022, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2889/20

пр.№ 1-кп/464/75/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2022 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Дулебка Н.І.,

за участі: секретаря судового засідання Цуняк А.М.,

прокурора Сергієнка О.М.,

захисника Волкуна О.Р.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, з вищою освітою, який одружений, не працює, судимості не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_1 07.05.2020 приблизно о 13.20 год., перебуваючи на території мийки самообслуговування «Lux Wash», що на вул. Луганська, 9 у м. Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав рюкзак потерпілого ОСОБА_2 з написом «Sport Xiuxianxilie», вартістю 150 грн., в якому знаходились особисті речі потерпілого, а саме: грошові кошти в сумі 730 грн., ганчірки текстильні для прибирання в кількості 9 шт., вартістю 84 грн., паспорт громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_2 , НОМЕР_1 , який поклав в автомобіль марки «ВАЗ 21099», р.н. НОМЕР_2 , та покинув місце події, а викраденим розпорядився на власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватість у вчиненому не визнав та дав показання про те, що 07.05.2020 мав намір помити автомобіль, у зв`язку з чим приїхав своїм автомобілем «ВАЗ 21099» на автомийку, що на вул. Луганська у м. Львові. Рухаючись після миття автомобіля до виїзду з автомийки, у нього виникла необхідність поспілкуватись по телефону та він зупинився поблизу пилососів. Рухаючись заднім ходом до місця зупинки в дзеркало заднього виду побачив рюкзак. Вказаний рюкзак був розташований за територією мийки на траві, на відстані приблизно 5 см від бордюру проїжджої частини автомийки та був опертий на стовпчик огорожі автомийки. Через відчинене з лівої сторони автомобіля вікно запитав у присутніх на місці події незнайомих йому осіб про те, чи останні не знають, кому належить рюкзак. Оскільки дуже поспішав та з`ясувати інформацію про власника рюкзака не вдалось, взяв цей рюкзак та поїхав з території автомийки в напрямку свого місця проживання на вул. Антонича у м. Львові, маючи намір віддати це майно у бюро знахідок. Оскільки дружина йому повідомила, що під час карантинних обмежень бюро знахідок не працює, рюкзак залишався у нього. Приблизно о 18 год. до нього зателефонувала дружина та повідомила, що з ним хочуть зустрітись працівники поліції. Зустрівшись з працівником поліції Федьківим біля аптеки «Знахар», що неподалік пр. Червоної Калини у м. Львові, на його прохання віддав рюкзак та пішов у своїх справах. З цим працівником поліції зустрічався лише один раз та кілька разів розмовляв по телефону, а також в подальшому розмовляв по телефону з потерпілим, який йому повідомив, що з рюкзака зникли гроші та деякі речі. Зазначив, що умислу на крадіжку рюкзака не мав, у цьому випадку мала місце знахідка, а не крадіжка. ОСОБА_3 не відчиняв та жодних речей з нього не брав. Вважає, що рюкзак фактично знаходився не на території автомийки та в матеріалах справи про це відображено неправильно. Події, зафіксовані на відеозаписі з автомийки, не заперечив.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 винуватості у вчиненому, винуватість останнього повністю та об`єктивно підтверджується зібраними та безпосередньо дослідженими у ході судового розгляду доказами.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні надав показання про те, що обвинуваченого ОСОБА_1 вперше побачив під час перегляду запису з камери відеоспостереження, яка була розміщена на території мийки самообслуговування, що на вул. Луганська у м. Львові, де потерпілий час від часу допомагав мити автомобілі та виконувати іншу роботу, хоча офіційно працевлаштованим на мийці не був. В один з днів весни 2020 року приблизно в обідню пору потерпілий прийшов на територію автомийки, біля пилососів залишив свій рюкзак та розпочав працювати. В процесі роботи відходив від своєї сумки приблизно на 20 метрів та, повернувшись, побачив, що рюкзак зник. Один з відвідувачів автомийки сказав, що рюкзак хтось забрав. Після цього, за допомогою ОСОБА_4 записи відеокамери та з`ясували, що невідомий чоловік вийшов з автомобіля марки «ВАЗ 21099», чорного кольору, дуже швидко відчинив багажник, закинув туди рюкзак і поїхав. Після цього потерпілий викликав поліцію. У викраденому рюкзаку знаходились особисті документи, картки, гроші в сумі 730 грн., ключі, миючі засоби та ганчірки. Через деякий час працівники поліції знайшли ОСОБА_1 , розмовляли з ним по телефону та останній повернув рюкзак, однак грошей та деяких речей там не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надав показання про те, що працює адміністратором обладнання мийки самообслуговування «Lux Wash», що на вул. Луганська у м. Львові. Потерпілий ОСОБА_2 періодично приходив на територію мийки та допомагав у роботі. Під час огляду запису з відеокамери було виявлено, що в один з днів 2020 року приблизно в обідню пору до пилососа, який розташований на території автомийки, заднім ходом під`їхав автомобіль «ВАЗ 21099», чорного кольору. З автомобіля вийшов водій, кинув рюкзак потерпілого в багажник та поїхав. Цей рюкзак перед зникненням знаходився біля паркана, потерпілий ОСОБА_2 завжди його приносив з собою. Про крадіжку йому повідомив потерпілий.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дав показання про те, що з обвинуваченим підтримує дружні відносини, з потерпілим не знайомий. Зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що в один з днів 2020 року останній заїжджав на автомийку, де знайшов сумку. Також в цей день обвинувачений планував їхати з дружиною в лікарню. В цей день з обвинуваченим спілкувався біля 13 години, коли він був на мийці. Про сумку обвинувачений йому сказав біля 19-20 год., а також те, що йому телефонували з приводу цього з поліції.

Свідок ОСОБА_7 надав показання про те, що обвинуваченого не знає, а потерпілий надає добровільно за згодою клієнтів технічні послуги на території автомийки «Lux Wash» на вул. Луганська у м. Львові. Вказана автомийка перебуває в оренді його дружини ОСОБА_8 , яка є фізичною особою підприємцем. Про обставини справи йому нічого не відомо, він лише надав відео з камери відеоспостереження, оскільки допомагає дружині в роботі. Сторонні особи доступу до комп`ютера та сервера, на які здійснюється відеозапис, не мають, відповідний пароль відомий тільки йому, а приміщення серверної зачиняється. Після перегляду відеозапису потерпілий викликав працівників поліції. Запис на сервері зберігається лише протягом семи днів. На відеозаписі було зафіксовано, що на територію автомийки до місця, де розташований пилосос, під`їхав чорний автомобіль, з нього вийшла невідома особа та відчинила багажник, і після цього зник рюкзак потерпілого, який висів на паркані. При цьому, пилососом чи іншими послугами мийки, які розташовані біля пилососа, водій цього автомобіля не користувався. Зона мийки біля пилососа є тупиковою, наскрізний проїзд через неї неможливий. Тобто цей автомобіль заїхав та виїхав тією ж дорогою.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні надала показання про те, що є приватним підприємцем та здійснює діяльність на автомийці самообслуговування, що на вул. Луганська у м. Львові. Роботою мийки фактично займається її чоловік. З обвинуваченим не знайома, потерпілого візуально знає, останній добровільно надає послуги на автомийці за згодою клієнтів. Конкретні обставини справи їй невідомі. На території автомийки встановлені відеокамери. Комп`ютер, на який здійснюється запис, знаходиться в окремій кімнаті, так званій «операторській».

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надала показання про те, що обвинувачений ОСОБА_1 є її чоловіком, з потерпілим не знайома. 07.05.2020 після 13.30 год. разом з чоловіком їздила в лікарню. Коли ОСОБА_1 біля 13.30 год. приїхав додому, то повідомив, що на території автомийки знайшов рюкзак, який взяв, бо вирішив, що його хтось забув. Вирішили такий віддати в бюро знахідок. Біля 18 год. зателефонував працівник поліції ОСОБА_11 та розшукував ОСОБА_1 . Також зазначила, що у користуванні ОСОБА_1 перебуває автомобіль «ВАЗ 21099», чорного кольору. Чи вживав ОСОБА_1 заходів для розшуку власника рюкзака безпосередньо на місці виявлення такого майна, свідку не відомо.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні надав показання про те, що є оперуповноваженим відділу поліції та на час події злочину працював у Сихівському відділі поліції. 07.05.2020 перебував на службі та на лінію «102» надійшло повідомлення про викрадення на вул. Луганській, 9 у м. Львові сумки. На місці події до слідчо-оперативної групи з заявою звернувся ОСОБА_2 і повідомив про те, що невідома особа забрала його сумку та автомобілем поїхала в невідомому напрямку. В сумці знаходились гроші, документи, ганчірки. З запису камер відеоспостереження та оперативним шляхом було встановлено, що до вчинення злочину може бути причетний ОСОБА_1 , який прибути до Сихівського ВП відмовився, але сказав, що може приїхати до аптеки «Знахар», що на пр. Червоної Калини. В подальшому біля аптеки останній повідомив, що сумку викинув, гроші, які були в такій, витратив на власні потреби, але згодом може такі повернути. Про те, що мав намір знайти власника чи передати сумку в бюро знахідок, ОСОБА_1 нічого не говорив. При цьому, останній жодним чином не заперечував, що вчинив крадіжку. Ближче до вечора свідку зателефонував ОСОБА_1 та запропонував знову зустрітись біля аптеки «Знахар». Біля аптеки ОСОБА_1 , нічого не пояснюючи, кинув сумку та поїхав в невідомому напрямку. В сумці на той час були лише документи та ганчірки. Після цього слідчим були складені відповідні процесуальні документи.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні надав показання про те, що приблизно в обідню пору одного з днів весни 2020 року відвідував автомийку на вул. Луганська у м. Львові. На вказаній мийці бував часто та завжди бачив неподалік від стаціонарного пилососа біля паркана рюкзак темного кольору, який належав потерпілому, оскільки останній за плату надавав певні додаткові послуги на території мийки. Мав намір поставити свій автомобіль «Шкода Фабія», темного кольору, біля пилососа, однак на цьому місці знаходився автомобіль моделі «99», темного кольору, біля якого лежав на землі рюкзак потерпілого. В подальшому свій автомобіль поставив трохи далі та звідти бачив цей рюкзак, який знаходився на відстані приблизно 20 метрів від нього. Приблизно через 15 хвилин до нього звернувся потерпілий та запитав, чи він не бачив, який саме автомобіль був припаркований біля його рюкзака, оскільки рюкзак зник. Тоді свідок описав потерпілому цей автомобіль. Також зазначив, що автомобіль обвинуваченого моделі «99» перебував на території мийки від 5 до 10 хвилин, можливо обвинувачений його попередньо помив. Обвинуваченого чи іншої особи біля цього автомобіля не пригадує.

Крім цього, винуватість ОСОБА_1 підтверджується такими доказами:

-повідомленням зі служби «102», відповідно до якого заявник ОСОБА_2 заявив, що 07.05.2020 о 13.13. невідомі особи під`їхали на авто чорного кольору, (дев`яносто дев`ята на чорних дисках), р.н. НОМЕР_2 , на заправці та викрали синьо-чорного кольору рюкзак з документами та 730 грн., відеонагляд ведеться (а.с. 200);

-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 07.05.2020, згідно з яким ОСОБА_2 просив вжити заходів до невідомої йому особи, яка приблизно о 13.13 год. 07.05.2020 шляхом вільного доступу з боку заправки «Lux Wash» на вул. Луганська біля бордюру викрала його рюкзак, в якому знаходились його речі, серед яких документи, 730 грн., речі для автомобіля (а.с. 201).

-протоколом огляду місця події від 07.05.2020, згідно з яким оглянуто ділянку мийки самообслуговування «Lux Wash» на вул. Луганська у м. Львові, на якій зі слів потерпілого ОСОБА_2 знаходився рюкзак, який в нього викрали. Під час перегляду запису з камери відеоспостереження встановлено, що о 13.19 год. потерпілий залишає на місці, яке вказав останній, свою сумку та о 13.19.40 під`їжджає автомобіль чорного кольору, р.н. НОМЕР_2 , до місця, де знаходиться рюкзак, та о 13.22 викрав рюкзак та покинув місце події. Під час огляду місця події вилучено відеозапис (а.с. 202-204);

-оглянутим в судовому засіданні відеозаписом, наданим з автомийки на вул. Луганська, 9 у м. Львові, який визнано речовим доказом, на якому зафіксовано рюкзак, що був залишений потерпілим біля бордюру, а також автомобіль «ВАЗ 21099», р.н. НОМЕР_2 , чорного кольору, який заднім ходом заїхав на ділянку мийки, що поруч з пилососами та закрив видимість рюкзака. Через певний час з автомобіля вийшов ОСОБА_1 , відчинив та зачинив багажник, після чого одразу ж сів в автомобіль та залишив територію автомийки. Після виїзду вказаного автомобіля рюкзак зник. Також зафіксовано інші автомобілі, які перебувають в зоні пилососів (а.с. 227-229);

-рапортом від 07.05.2020 оперуповноваженого Сихівського ВП Федьківа В., у якому серед іншого зазначено, що після заяви ОСОБА_2 про крадіжку встановлено, що правопорушення міг вчинити ОСОБА_1 , який в ході подальшого спілкування телефоном повідомив, що відмовився прибути до Сихівського ВП, однак погодився зустрітись біля аптеки, що на пр. Червоної Калини у м. Львові. Приблизно о 16 год. останній прибув на автомобілі «ВАЗ 21099», р.н. НОМЕР_2 , та повідомив, що викрав сумку з автомийки «LuxWash»,після чогозабрав знеї грошовікошти тавикинув її,але маєнамір їїзнайти танадати працівникамполіції.Біля 19год. ОСОБА_1 зателефонував таповідомив,що знайшовсумку таперебуває білявказаної аптеки. В подальшому, ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції відмовився прибути в Сихівський ВП, кинув сумку та поїхав в невідомому напрямку. Про вищевказане було повідомлено Сихівський ВП та сумку вилучено (а.с. 205);

-протоколом огляду місця події від 07.05.2020, згідно з яким оглянуто прибудинкову ділянку на пр. Червоної Калини, 64 у м. Львові неподалік аптеки «Знахар», де знаходився оперуповноважений ОСОБА_11 , який повідомив про обставини вчинення крадіжки рюкзака, який з його вмістом було вилучено (камуфляжна сумка темного кольору з червоним відтінком, в якому знаходився паспорт НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , ганчірки, освіжувач повітря; виявлені та вилучені речі оглянуто та визнано речовими доказами (а.с. 206-210);

-висновком судової товарознавчої експертизи №16/532 від 27.05.2020, відповідно до якого ринкова вартість станом на 07.05.2020 наданого на дослідження рюкзака з маркувальними написами «SportXiuxianxilie»становила 150грн.,ганчірок текстильнихдля прибиранняу кількості9штук 84грн. (а.с. 211-219).

Таким чином, кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України є правильною, оскільки останній вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Суд критично оцінює показання обвинуваченого щодо невизнання ним винуватості у вчиненому, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 07.05.2020 залишив поряд з огорожею автомийки на вул. Луганська у м. Львові свій рюкзак, в якому були грошові кошти та інші речі.

Обвинувачений ОСОБА_1 взяв цей рюкзак та ствердив суду, що мав намір такий віддати у бюро знахідок. Також зазначив, що, побачивши рюкзак, запитав про його власника у присутніх на автомийці осіб, однак, не виявивши власника та через те, що поспішав, поїхав з території автомийки.

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису встановлено, що автомобіль ОСОБА_1 «ВАЗ 21099», чорного кольору, рухаючись територією автомийки, призупинився та в подальшому заднім ходом заїхав на ділянку мийки, що поруч з пилососами, і закрив видимість рюкзака. Через певний час з автомобіля вийшов ОСОБА_1 , відчинив та зачинив багажник, після чого одразу ж сів в автомобіль та залишив територію автомийки. Після виїзду вказаного автомобіля виявилось, що рюкзак зник.

Вказане у відомій йому частині підтвердив свідок ОСОБА_12 , який також перебував в той час на території автомийки.

Суд дійшов висновку, що майно потерпілого фактично не вийшло з володіння власника, а було ним залишене на певний час. В свою чергу обвинувачений мав підстави припускати, де може перебувати власник речі та усвідомлював те, що останній може за своїм майном повернутися. Таким чином, дії обвинуваченого необхідно розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.

При цьому, на відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що таке вибуло з володіння власника; місцезнаходження цього майна власнику не відоме; між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

Також судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 , який ствердив, що дуже поспішав до дружини для візиту в лікарню, під час виїзду з автомийки зупинив автомобіль, в подальшому заднім ходом паркувався неподалік рюкзака та ще кілька хвилин перебував в автомобілі. Крім цього, достатніх дій для виявлення власника майна останній не вчинив, взявши рюкзак потерпілого, одразу ж поїхав з території автомийки, що свідчить про те, що наміру його повертати він не мав та віддав такий лише на вимогу працівника поліції.

Вищевказані обставини вказують на вчинення саме крадіжки, а твердження сторони захисту про знахідку не є достатньо обґрунтованими.

Також не заслуговують на увагу доводи про те, що рюкзак потерпілого знаходився не на території автомийки, оскільки такий був залишений біля огорожі автомийки, де потерпілий виконував певну роботу.

Показання свідків сторони захисту вищевказаних висновків суду не спростовують.

Достатніх підстав для визнання доказів недопустимими не встановлено.

Незначні розбіжності у часових значеннях, кольорах предметів у процесуальних документах та показаннях допитаних осіб вищевказаних висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що невизнання винуватості спрямоване на спотворення фактичних обставин справи для уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом враховано те, що ним вчинено кримінальний проступок, особу обвинуваченого, який одружений, на медичних обліках не перебуває, не працює, судимості не має, а також те, що завдана кримінальним правопорушенням шкода не відшкодована.

Враховуючи усі вищевказані обставини в сукупності, суд дійшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді громадських робіт у межах санкції інкримінованої йому статті КК України.

Вищевказане покараннявідповідатиме загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст. 65 КК України, та є необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових злочинів.

Крім цього, з ОСОБА_1 в дохід держави необхідно стягнути судові витрати на проведення судової експертизи у розмірі 1307,60 грн. (а.с. 212).

Питання речових доказів необхідно вирішити у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді громадських робіт на строк двісті годин.

Речові докази у справі, а саме:

-оптичний диск з відеозаписом, який долучений до матеріалів кримінального провадження, залишити у таких матеріалах;

-рюкзак з камуфляжним візерунком червоно-чорних кольорів, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 НОМЕР_1 , освіжувач повітря, ганчірки, які передані на зберігання потерпілого ОСОБА_2 , залишити у власності останнього.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судової експертизи у розмірі 1307 (одна тисяча триста сім) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий Дулебко Н.І.