Ухвала суду № 103376151, 09.02.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/3437/21

У Х В А Л А

іменем україни

09.02.2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання Курбатова Д.Л.

з участю сторін кримінального провадження :

прокурора Толочко А.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Джуган Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальне провадження №308/3437/21, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020075030000448 від 12.09.2020 р. про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Ужгородського міськрайонного суду знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020075030000448 від 12.09.2020 р. про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України.

Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 25.03.2021 р. обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 23 травня 2021 року.

Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 20.05.2021 р. обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 16 липня 2021 року.

Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 13.07.2021 р. обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 10 вересня 2021 року.

Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 07.09.2021 р. обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 04 листопада 2021 року включно.

Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 27.10.2021 р. обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 24 грудня 2021 року включно.

Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 22.12.2021 р. обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 18 лютого 2022 року включно.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор всудовому засіданнізаявив клопотання,яке подаву письмовому вигляді пропродовження строку дії запобіжного заходуу виглядітримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартоюдодвохмісяців узв`язкуізнаявними ризиками передбаченими у п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України,а саме:переховуватися відсуду;незаконно впливатина потерпілого;вчинити інше кримінальне правопорушення.Вказав на те, що зазначені ним ризики, існувалина часобрання запобіжного заходу тане зменшилисьна часрозгляду справи.Просив врахувати, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який міцних соціальних зв`язків не має, офіційно ніде не працює, його майновий стан незадовільний.

Наголосив натому,що строк тримання обвинуваченого під вартою спливає 18.02.2022 року і завершити розгляд кримінального провадження до цього строку неможливо. Вважає, що наявнийризик незаконного впливу напотерпілого ОСОБА_2 , який не допитаний в судовому засіданні. Заперечив проти задоволення клопотання захисникапро змінузапобіжного заходу обвинуваченому. Прокурор зазначає, що останній скоїв тяжкий злочин, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбаченіст. 177 КПК Українита недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання прокурора.Вважає клопотаннянеобгрунтованим,просила відмовитиу задоволенні клопотання прокурора. Вказала,що доводипрокурора пронаявність ризиківє недоведеними, безпідставними, прокурор ненадав жодногодоказу напідтвердження навностіризиків.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого звернулася до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого у виді тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби, в якому також просила відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою. Мотивуючи клопотання тим, щовсупереч ст. 199 КПК України та Рішення Європейського суду з прав людини від 25 червня 2020 року по справі «Лаврик та інші проти України», клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою не містить обгрунтування та викладу обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, тим більше не містить викладу обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Вказує на те, що ризик впливу ОСОБА_1 на недопитаного потерпілого не підтверджений, оскільки явку потерпілого сторона обвинувачення не може забезпечити впродовж всього судового розгляду тому, що останній перебуває за кордоном і подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Інших ризиків прокурор не зазначає і вони відсутні, адже всі докази досліджені, інші потерпілі допитані, свідків немає, речові докази оглянуті.

Враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України», рішення «Лабіта проти Італії», захисник вказує на те, що порушення прав ув`язненого під час продовження строку його тримання під вартою до винесення обвинувального вироку не буде допущене, у разі, якщо окрім обгрунтованої підозри щодо нього будуть встановлені справжні вимоги громадських інтересів, які переважають над інтересами поваги до особистої свободи. Зазначає, що в даному випадку, не з вини ОСОБА_1 неможливо завершити справу, громадський інтерес у справі відсутній, а відтак відступ від правила поваги до особистої свободи є невиправданим, вважає,що прокурор жодним доказом не довів неможливість застосування менш суворого запобіжного заходу.

Крім того, зазначає, що посилання прокурора на відсутність міцних соціальних зв`язків у ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки у нього є мати, з якою він проживає, та яка на сьогоднішній день є тяжкохворою здіагнозом Кардіосклероз ателоресклеротичний, гіпертонічна хвороба та потребує стороннього догляду. Захисник вважає, що на підставі наведеного, враховуючи, що всі докази досліджені, нових ризиків прокурором не наведено, ОСОБА_1 тривалий час - 1 рік 2 місяці тримається під вартою, а відтак порушуються його права, повністю зневільовано принципи законності, верховенства права, за якимилюдина є найвищою цінністю держави і її діяльність повинна бути спрямована саме утвердження прав і свобод людини.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника заявлене в його інтересах та погодився з доводами захисника.

Потерпілі в судове засідання не зявились.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання та просив суд продовжити строки тримання обвинуваченому під вартою до двох місяців, оскільки підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді взяття під варту не відпали, а також з метою запобігти спробам ухилитися від суду, незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_2 , який не допитаний в судовому засіданні. Зокрема зазначив, що обвинувачений усвідомлює неминучість покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винним, а тому може ухилятись від суду.

Ознайомившись зподаними клопотаннями, заслухавши доводи учасників судового розгляду та заперечення учасників процесу щодо заявлених клопотань, суд приходить до наступних висновків.

До спливу строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно дост.331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 25.03.2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Як вбачається із змісту ухвали суду, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховано тяжкість інкримінованих злочинів, а також наявність ризиків передбачених п.п. 1,3,5 КПК України, той факт, що перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливатина свідків, потерпілих та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Під час судового розгляду, судом неодноразово було продовжено обвинуваченому строки тримання під вартою.

Зокрема, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 22.12.2021 р. обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою до 2-ох місяців - до 18 лютого 2022 року включно.

Строктриманняпідвартоюобвинуваченого ОСОБА_1 укримінальному провадженні закінчується 18 лютого 2022 року. Завершити судове провадження до спливу строку тримання під вартою не надалось можливим.

Відповіднодовимогп.9ч.2ст.131КПКУкраїни запобіжнийзахідєзаходом забезпечення кримінальногопровадження.Однієюзпідставдлязастосування заходу забезпечення кримінального провадженняєнаявністьобґрунтованоїпідозрищодо вчинення кримінального правопорушення відповідногоступенютяжкості.

При вирішенні заявлених сторонами кримінального провадження клопотань суд застосовує вимоги п.п.3,4ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Привирішенніклопотань слід враховувати вимоги статей177,178 КПКУкраїни, статей 5,6Конвенціїпро захист прав людиниі основоположних свободтаположень, встановлених у рішеннях Європейського суду зправ людини щодонеобхідності дотримання розумнихстроків триманняособи підвартою.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Так, запобіжні заходи загалом, в тому числі тримання під вартою як один з їх видів, застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Запобіжні заходи застосовуються за наявності обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії викладені вище.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам , передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків , зазначених у статті 177, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров`я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Тримання особи під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над правом особистої свободи, закріпленим устатті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на свободу і особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежено на підставах і в порядку, визначених законом. Обмеження конституційного права на свободу має переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним і обґрунтованим. Воно має забезпечити можливість оптимального досягнення легітимної мети.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу , судом враховано обставини передбачені ст. 178 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_1 обвинувачуєтьсяувчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України, два з яких за ч.2 ст.186 та ч.2 ст.289 КК України, відносяться докатегоріїтяжких злочинів, молодий вік обвинуваченого, наявність місця проживання, раніше не судимий. Крім того, у суду відсутні докази та такі не надані стороною обвинувачення, на підтвердження наявності достатніх підстав вважати що обвинувачений ОСОБА_1 буде намагатисяухилитися відсуду,перешкоджати кримінальномупровадженню абопродовжити кримінальнеправопорушення уякому обвинувачується.Відсутні доказина підтвердженнянаявного ризикувтечі обвинуваченого ОСОБА_1 та впливу на потерпілого ОСОБА_2 .

На даному етапі судового розгляду судом завершено дослідження доказів, проведено допит потерпілих, окрім потерпілого ОСОБА_2 , який за інформацією прокурора перебуває тривалий час за межами України і подав заяву про розгляд справи у його відсутності, обвинувачений показання суду надавав, що виключає мотивацію для незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого ОСОБА_2 або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином,а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою не відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на відсутній суспільний інтерес.

Суд враховує також, відсутність свідків сторони обвинувачення, а також тривалий час перебування обвинуваченого під вартою, а саме з 25 грудня 2020 року о 17 год. 40 хв. (протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 25.12.2020 року)

У даномукримінальному провадженні відсутнійсправжній суспільнийінтерес і не переважує інтереси забезпечення права на свободу.

При розгляді даного клопотання суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 в справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку».

Також у рішенні ЄСПЛ в справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

В обгрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор в судовому засіданні не довів реальність ризиків, що виправдовують подальше обмеження свободи обвинуваченого, не надав фактичних даних, котрі із певною вірогідністю давали підстави стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Твердження про те, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду , вчиняти тиск на потерпілого та вчиняти інші злочини, ґрунтується на припущеннях.

Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).

Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії"). Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Так само і подовження строку тримання під вартою не може застосовуватися через те, що вироком може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі (рішення у справі «Летельє проти Франції»; також див. справи «Панченко проти Росії», «Гораль проти Польщі», «Ілійков проти Болгарії»).

За висновками Європейського суду з прав людини питання чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Варто також зазначити, що у рішенні від 10.02.2011 року прийнятому у справі Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин про які йдеться в рішеннях національних судів, рівня переконливості аргументів заявника, викладених в його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Крім того, у п. 80 вказаного рішення зазначається, що згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.

У рішенні від 25 червня 2020 року «Лаврик та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що не оцінивши конкретні факти або не розглянувши можливість застосування інших запобіжних заходів як альтернативу триманню під вартою під час досудового слідства, та по суті постійно посилаючись на тяжкість обвинувачень, органи державної влади продовжують строк тримання під вартою під час провадження на підставах, які не можуть вважатися «достатніми» та «відповідними», щоб виправдати його тривалість.

У своєму рішенні у справі «Лабіта проти Італії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, попри належну повагу до принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення. При цьому існування розумної підозри, що заарештована особа вчинила правопорушення, є умовою sine qua non для тривалого тримання під вартою, але черездеякий час ця умова перестає бути достатньою. У таких випадках суд повинен встановити наявність інших підстав,що виправдовують подальше позбавлення свободи.

За таких обставин, оцінивши в сукупності всі обставини в тому числі відповідно до ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, враховуючи, що обвинувачений на даний час утримуються під вартою - 1 рік 2 місяці, з метоюзабезпечення обвинуваченомуадекватного захистувід свавілля,який єважливим елементом«законності» триманняпід вартоюв розумінніп.1ст.5Конвенції, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 та необхідність змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби без застосуванням спеціальних електронних засобів контролю.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання захисника , а відповідно у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, Рішенням Європейського суду з прав людини від 10.02.2011р. справа "Харченко проти України", ст.ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурораУжгородськоїокружноїпрокуратури Толочко А.О. про продовження строкудії запобіжногозаходу увиглядітриманняпід вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого Джуган Н.Б. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Змінити міру запобіжного заходу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби без застосуванням спеціальних електронних засобів контролю, що полягає в забороні обвинуваченому ОСОБА_1 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби, до двох місяців, а саме датою закінчення домашнього арешту є 08 квітня 2022 року, та покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки :

1.прибувати до суду на першу вимогу;

2.не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду;

3.повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4.здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Виконання даної ухвали доручити начальнику Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти негайно в порядку, передбаченому п. 2 ч. 3ст. 202 КПК Українита зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 невідкладно прибути до місця свого проживання.

Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручитиначальнику Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, якийперебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надатиуснічи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю. В разі невиконання вище вказаних зобов`язань відносно нього може бути застосований більш жорстокийзапобіжнийзахід.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Копію ухвали надіслати начальнику Закарпатської УВП №9.

Повний текст ухвали оголошено 11.02.2022 рокуо 14-00 год.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца