Ухвала суду № 103374969, 16.02.2022, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/1840/21

Провадження № 1-кс/210/269/22

"16" лютого 2022 р.

Слідчий суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Чайкіна О.В., за участю секретаря судового засідання Перог Р.О.,

сторони та учасники кримінального провадження, які беруть участь у розгляді клопотання: прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури Марушкін С.І., підозрювана ОСОБА_1 , захисник підозрюваної - адвокат Садовников О.О., за участі старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Болотова Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Болотова Р.О., погодженого прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури Марушкіним С.І., в межах кримінального провадження внесеного 13 січня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017040000000028 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровськ, громадянка України, українка, освіта вища, офіційно не працевлаштована, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

Слідчому суддіДзержинського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської області10лютого 2022року надійшлоклопотання старшогослідчого СУГУНП вДніпропетровській областістаршого лейтенантаполіції БолотоваР.О.,погодженого прокуроромДніпропетровської обласноїпрокуратури МарушкінимС.І.,в межахкримінального провадженнявнесеного доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №42017040000000028від 13січня 2017року,за ознакамикримінальних правопорушеньпередбачених ч.3ст.190,ч.2ст.364КК Українипро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відносно: ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позиція учасників судового розгляду.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, з мотивів викладених у ньому. Вважає, що застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є доцільним та забезпечить неупереджене дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, надання їм належної правової оцінки, що має суттєве значення як під час досудового розслідування так і під час подальшого судового розгляду.

Підозрювана ОСОБА_1 просила застосувати відносно неї запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Зазначила, що не переховувалася від органів досудового розслідування, перебувала на лікуванні, є довідка. Крім того, зазначила, що вона не вчиняла жодних протиправних дій, оскільки до її повноважень входить лише присвоєння кадастрового номеру певній земельній ділянці на підставі технічної документації, виготовленої землевпорядною організацією та рішення органу місцевого самоврядування, селищної ради. Після внесення даних та координат вона лише перевіряя відповідність місця розташування земельної ділянки, та присвоюється відповідний кадастровий номер. Згідно витягів, які були нею надані, земля перебувала в комунальній власності. Реєстрація права власності, так само як і перехід права власності на певну земельну ділянки не належить до компетенції держземкадастру, а належить до відданя державних реєстраторів прав не нерухоме майно.

Захисник підозрюваної - адвокат Садовников О.О. заперечував щодо клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки підозра взагалі не обгрунтована. Необгрунтованість підозри викликана тим, що уповноважена особа держземкадастру не здійснює реєстраційних дій, пов"язаних з правом власності. В даному випадку, його підзахисна лише внесла дані про певні земельні ділянки до державного кадастру на підставі землевпорядної документації, виконаною спеціалізованою організацією, та у зв"язку з внесенням таких даних та координат визначено та присвоєно кадастрові номери. ОСОБА_1 не є державним реєстратором, до компетенції якого входить реєстрація прав власності на нерухоме майно, крім того, не є уповноваженою особою на перевірку законності рішень органу місцевого самоврядування, який видає рішення про передачу земельних ділянок в порядку приватизації.

Виклад обставин та правова кваліфікація

У провадженні відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017040000000028 від 13.01.2017.

За дорученням начальника СУ ГУНП в Дніпропетровській області до слідчої групи у даному кримінальному провадженні включені слідчі СУ ГУНП в Дніпропетровській області.

Нагляд за додержанням законів під час розслідування у формі процесуального керівництва забезпечується групою прокурорів (процесуальних керівників) першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Дніпропетровської обласної прокуратури.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до наказу №7-к від 29.09.2015 перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу державного земельного кадастру Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, являючись особою, яка постійно обіймає посаду в органі державної влади, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, тобто відповідно до примітки 1 до ст.364 КК України є службовою особою, та будучи працівником відділу, на який відповідно до п.10,11 ч.4 Положень Про управління(відділ) Держгеокадастру у районі, затверджених Наказом №14 від 03.02.2014 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, покладено обов`язки щодо здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг та видачі витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки, а отже виконуючи функції державного кадастрового реєстратора, вчинила кримінальне правопорушення в сфері службової діяльності при наступних обставинах.

Відповідно до п. 2 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого постановою Кабінетуміністрів України№ 1051від 17.10.2012 (далі - Порядок) в редакції від 16.09.2016, державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. Документи в паперовій формі, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, витяги з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру, довідки, що містять узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), кадастрові плани земельних ділянок та інші документи створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Відповідно до п.4 Порядку ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Відповідно до п. 5 Порядку до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у несенні або наданні відомостей. Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора і власну печатку, форми та опис яких визначаються Мінрегіоном. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Відповідно до п. 6 Порядку передбачено, що до повноважень Державного кадастрового реєстратора Держгеокадастру належать:

1) внесення до Державного земельного кадастру:

- геодезичної, картографічної основи та відомостей про них (змін до них), індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них), індексної кадастрової карти кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць (змін до неї) та відомостей про кадастрове зонування земель в межах території України (змін до них);

- відомостей (змін до них) про землі в межах державного кордону, територій Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, про інші об`єкти Державного земельного кадастру, розташовані за межами адміністративно-територіальних одиниць, а також надання відмови у їх внесенні;

2) здійснення реєстрації:

- заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

- заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

- заяв про надання відомостей з Державного земельного кадастру;

3) проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства;

4) узагальнення відомостей про землі в межах державного кордону, територій Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

5) надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об`єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні;

6) виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, допущених у відомостях щодо об`єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;

7) оприлюднення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на офіційному веб-сайті Держгеокадастру:

відомостей щодо об`єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;

дати та номера реєстрації заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, їх стислого змісту та інформації про результати розгляду;

8) надання та отримання інформації про об`єкти Державного земельного кадастру в порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами.

Відповідно до п.110 Порядку для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, даються:

1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22;

2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації);

3) електронний документ.

Відповідно до п. 111 Порядку передбачено, що Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє:

- відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 Порядку;

- електронний документ відповідно до пункту 74 Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:

1) здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

- за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;

- відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);

- робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2пункту 75 цього Порядку;

- надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;

2) приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених упункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Таким чином, 24.10.2016 в робочий час, більш точного часу встановити не виявилося можливим, перебуваючи на своєму робочому місці, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , будучи уповноваженою на самостійне прийняття рішень щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру, здійснення реєстрації заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства, формування поземельної книги на земельні ділянки, надання витягів з Державного земельного кадастру України, на яку покладено обов`язок здійснювати перевірку відповідності наданих електронних документів наявним даним Державного земельного кадастру та встановленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик щодо розроблення такого документа, шляхом використання свого службового становища, на підставі поданих заяв невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, яка представилася ОСОБА_3 , №ЗВ-1204772392016 від 23.09.2016 року про реєстрацію земельної ділянки площею 0,08 га та №ЗВ-1204772482016 від 23.10.2016 про реєстрацію земельної ділянки площею 0,15 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , та технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) від 19.09.2016 (ФОП ОСОБА_4 ), в яких міститься правовстановлюючий документ, а саме: Рішення Виконавчого комітету Кіровської селищної ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області №83 від 16.07.1997 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування» (далі Рішення №83), відповідно до якого згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15-92 за заявою гр. ОСОБА_3 Кіровська селищна рада народних депутатів вирішила передати безкоштовно гр. ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку розміром 1500 кв.м. по догляду за будинком по АДРЕСА_3 , та для ведення особистого підсобного господарства 800 кв.м., з явними ознаками підробки, оскільки відповідно до п.1 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №15-92 сільським, селищним, міським Радам народних депутатів необхідно було забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України, здійснила державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок за адміністративно-територіальною одиницею АДРЕСА_3 , яким були присвоєні кадастровий номер 1221455400:02:010:0501 площею 0,08 га та кадастровий номер 1221544500:02:010:0502 площею 0,15 га, а також, в подальшому, в спосіб формування відповідного електронного документу в єдиній державній геоінформаційній системі з відомостей про землі - Державному земельному кадастрі, склала, а саме виготовила, шляхом роздрукування електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру витяг №НВ-1203983932016 та витяг №НВ-1203984002016 про державну реєстрацію на земельні ділянки, які відповідно до ст.38Закону України«Про Державнийземельний кадастр» містять усі відомості про земельні ділянки, внесені до Поземельної книги, та є обов`язковим при вчиненні правочинів щодо земельних ділянок, надавши таким документам необхідних реквізитів офіційних документів, шляхом посвідчення вказаних офіційних документів своїм особистим підписом та відтиском печатки «Державна служба України з питань геодезії картографії та кадастру. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області. Державний кадастровий реєстратор. ОСОБА_1 », та видала вказані витяги, що надають право на внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та підтверджують державну реєстрацію земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, невстановленій слідством особі.

В подальшому, 26.10.2016 на підставі поданих невстановленою в ході досудового розслідування особою документів, а саме: витягу з Державного земельного кадастру №НВ-1203983932016 від 24.10.2016 та Рішення Виконавчого комітету Кіровської селищної ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області №83 від 16.07.1997 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування» державним реєстратором Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області ОСОБА_5 було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:02:010:0501, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , за гр. ОСОБА_3 з одночасним відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна.

Аналогічно,26.10.2016 на підставі поданих невстановленою в ході досудового розслідування особою документів, а саме: витягу з Державного земельного кадастру №НВ-1203984002016 від 24.10.2016 та Рішення Виконавчого комітету Кіровської селищної ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області №83 від 16.07.1997 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування» державним реєстратором Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області ОСОБА_5 було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:02:010:0502, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , за гр. ОСОБА_3 з одночасним відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи №4510/4511/4512/4513-19 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:02:010:0501, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , складає 120338 грн., а земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:02:010:0502, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , складає 307928 грн., що в сукупності становить 428266 грн. та складає 621 неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфікуються за ч. 2 ст. 364 КК України, як зловживання службовимстановищем,тобто умисне,з метоюодержання будь-якоїнеправомірної вигодидля самоїсебе чиіншої фізичноїабо юридичноїособи використанняслужбовою особоюслужбового становищавсупереч інтересамслужби, що спричинило тяжкі наслідки.

Також за твердженням сторони обвинувачення, підозрювана продовжуючи свою злочинну діяльність, 24.10.2016 в робочий час, більш точного часу встановити не виявилося можливим, перебуваючи на своєму робочому місці, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , будучи уповноваженою на самостійне прийняття рішень щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру, здійснення реєстрації заяв про знесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства, формування поземельної книги на земельні ділянки, надання витягів з Державного земельного кадастру України, на яку покладено обов`язок здійснювати перевірку відповідності наданих електронних документів наявним даним Державного земельного кадастру та встановленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик щодо розроблення такого документа, шляхом використання свого службового становища, на підставі поданих заяв невстановленою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, яка представилася ОСОБА_6 , №ЗВ-1204772302016 від 23.09.2016 року про реєстрацію земельної ділянки площею 0,15 га та №ЗВ-1204774142016 від 23.10.2016 про реєстрацію земельної ділянки площею 0,1 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , та технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) від 19.09.2016 (ФОП ОСОБА_4 ), в яких міститься правовстановлюючий документ, а саме: Рішення Виконавчого комітету Кіровської селищної ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області №78 від 16.07.1997 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування» (далі Рішення №78), відповідно до якого згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15-92 за заявою гр. ОСОБА_6 Кіровська селищна рада народних депутатів вирішила передати безкоштовно гр. ОСОБА_6 у приватну власність земельну ділянку розміром 1500 кв.м. по догляду за будинком по АДРЕСА_4 , та для ведення особистого підсобного господарства 1000 кв.м.,з явними ознаками підробки, оскільки відповідно до п.1 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №15-92 сільським, селищним, міським Радам народних депутатів необхідно було забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України, здійснила державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок за адміністративно-територіальною одиницею АДРЕСА_4 , яким були присвоєні кадастровий номер 1221455400:02:010:0503площею 0,15 га та кадастровий номер 1221544500:02:010:0504 площею 0,1 га, а також, в подальшому, в спосіб формування відповідного електронного документу в єдиній державній геоінформаційній системі з відомостей про землі - Державному земельному кадастрі, склала, а саме виготовила, шляхом роздрукування електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру витяг №НВ-1203984062016 та витяг №НВ-1203984122016 про державну реєстрацію на земельні ділянки, які відповідно до ст.38Закону України«Про Державнийземельний кадастр» містять усі відомості про земельні ділянки, внесені до Поземельної книги, та є обов`язковим при вчиненні правочинів щодо земельних ділянок, надавши таким документам необхідних реквізитів офіційних документів, шляхом посвідчення вказаних офіційних документів своїм особистим підписом та відтиском печатки «Державна служба України з питань геодезії картографії та кадастру. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровськійобласті. Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області. Державний кадастровий реєстратор. ОСОБА_1 » та видала вказані витяги, що надають право на внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та підтверджують державну реєстрацію земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, невстановленій слідством особі.

В подальшому, 26.10.2016 на підставі поданих невстановленою в ході досудового розслідування особою документів, а саме: витягу з Державного земельного кадастру №НВ-1203984062016 від 24.10.2016 та Рішення Виконавчого комітету Кіровської селищної ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області №78 від 16.07.1997 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування» державним реєстратором Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області ОСОБА_5 було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:02:010:0503, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , за гр. ОСОБА_6 з одночасним відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна.

Аналогічно, 26.10.2016 на підставі поданих невстановленою в ході досудового розслідування особою документів, а саме: витягу з Державного земельного кадастру №НВ-1203984122016 від 24.10.2016 та Рішення Виконавчого комітету Кіровської селищної ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області №78 від 16.07.1997 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування» державним реєстратором Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області ОСОБА_5 було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:02:010:0504, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , за гр. ОСОБА_6 з одночасним відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи №4510/4511/4512/4513-19 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:02:010:0503, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , складає 307 928 грн., а земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:02:010:0504, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , складає 150 423 грн., що в сукупності становить 458 351 грн. та складає 665 неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, дії ОСОБА_1 , кваліфікуються за ч. 2 ст. 364 КК України, як зловживання службовимстановищем,тобто умисне,з метоюодержання будь-якоїнеправомірної вигодидля самоїсебе чиіншої фізичноїабо юридичноїособи використанняслужбовою особоюслужбового становищавсупереч інтересамслужби, що спричинило тяжкі наслідки.

За сукупністю дії ОСОБА_1 , кваліфікуються за ч. 2 ст. 364 КК України, як зловживання службовимстановищем,тобто умисне,з метоюодержання будь-якоїнеправомірної вигодидля самоїсебе чиіншої фізичноїабо юридичноїособи використанняслужбовою особоюслужбового становищавсупереч інтересамслужби, що спричинило тяжкі наслідки.

Обґрунтування клопотання.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Дніпропетровська, громадянка України, українка, освіта вища, офіційно не працевлаштована, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима.

За твердженням сторони обвинувачення підозра ОСОБА_1 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- витягами з ДЗК про земельну ділянку №НВ-1203983932016, №НВ-1203984002016,№НВ-1203984062016,№НВ-1203984122016;

- технічною документацією на земельні ділянки з кадастровими номерами 1221455400:02:010:0501,1221455400:02:010:0502,1221455400:02:010:0503,1221455400:02:010:0504;

- висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи №4510/4511/4512/4513-19 від 01.07.2020;

- листом №Г-435-2016 від 04.11.2016;

- актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки №312-ДК/368/АП/09/01/-18 від 21.06.2018;

- протоколом допиту ОСОБА_6 від 11.06.2018;

- листом №1054/11-18 від 07.05.2018;

- протокол допиту ОСОБА_3 від 12.05.2018;

- висновком експерта №28/1.1/368 від 22.06.2018;

- рішеннями Виконавчого комітету Кіровської селищної ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області №83 та №78 від 16.07.1997 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування»;

- іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

ОСОБА_1 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, за вчинення якого санкцією ч.2 ст.364 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..

У вказаному кримінальному провадженні 09 лютого 2022 року ОСОБА_1 в порядку ст.ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.364 КК України.

Свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу, немає.

В ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлена наявність ризиків, передбачених пп. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрювана ОСОБА_1 може переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду,оскільки останній на підставі достатніх вагомих доказів повідомлено про підозру у скоєнні умисного, тяжкого злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Підозрювана ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також впливати на свідків та експертів у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки працюючи досить тривалий час в Управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області має велику кількість знайомих в Держгеокадастрі та зможе мати реальну можливість впливу на працівників Держгеокадастру; знищити, сховати або спотворити документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки пропрацювавши в Держгеокадастрі достовірно знає порядок документообігу.

Будучи обізнаною у доказах, які на теперішній час наявні в матеріалах кримінального провадження, своїми порадами та вказівками підозрювана ОСОБА_1 може допомогти особам, яких органами досудового розслідування ще не встановлено та до кримінальної відповідальності не притягнуто, ухилитися від притягнення до кримінальної відповідальності, що, як наслідок, потягне за собою можливість отримання підозрюваною ОСОБА_1 більш м`якого покарання.

Тримання підозрюваної ОСОБА_1 під вартою у даному провадженні є виправданим, оскільки з боку сторонніх наглядачів наявний суспільний інтерес до розгляду цього провадження, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом «Поваги до свободи особистості», що знайшло своє відображення в п. 79 Рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.

Встановлені досудовим розслідуванням обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти настанню вказаних ризиків.

Також, в ході досудового розслідування встановлено майновий стан підозрюваної, у власності ОСОБА_1 перебуває квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31,6 м.кв.

Зважаючи на тяжкість та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу підозрюваної, та беручи до уваги, що сума завданих збитків складає 886 617 грн., а також з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, є необхідним визначити розмір застави у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України,тобто такий, що перевищує 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та визначити її спів розмірно зі збитками завданими кримінальним правопорушенням у розмірі 886 617 грн., оскільки внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною ОСОБА_1 покладених на неї обов`язків.

Беручи до уваги викладене, вважає, що доцільно застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і таким чином запобігти спробам підозрюваної ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, у якому підозрюється.

Положення закону, якими керувався слідчий суддя при вирішенні клопотання.

У відповідності до ст.12КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

З метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження., до яких віднесені також запобіжні заходи.

Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 176КПК України запобіжними заходами є, зокрема: тримання під вартою.

У відповідності до ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного, тобто до особи, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279КПК України повідомлено про підозру, або особи, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Згідно статті 183Кримінального процесуальногокодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінальним провадження.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

Крім того, згідно з пунктом 4 частини 2 статті 183 КПК України не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років;

В той же час, санкція частини 2 статті 364КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Згідно з положеннями статті 194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, стаття 178КПК України закріплює перелік обставин, які на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, повинні бути оцінені в сукупності.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:

- чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;

- чи наявні ризики кримінального провадження;

- чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною 1 статті 176КПК України може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам;

- індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України.

За таких умов слідчому судді належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.

Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви, із яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.

Згідно з статтею 8КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, тому враховуючи статті 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Дослідивши надані слідчому судді докази причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, які були надані стороною обвинувачення, а також доводи та докази сторони захисту про недоведеність ризиків та відсутність обгрунтованої підозри, суд виходить з наступного.

В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, за ознаками зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Досліджені матеріали у взаємному зв`язку з обставинами кримінального правопорушення, не в повній мірі дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри про те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України.

Статтею 364 КК України передбачена кримінальна відповідальность за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби.

Так за матеріалами кримінального провадження встановлено, що орган досудового розслідування встановлює обставини правомірності набуття права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1221455400:02:010:0501, 1221455400:02:010:0502, 1221455400:02:010:0503, 1221455400:02:010:0504.

На стадії розгляду клопотання слідчому судді надано здобуті стороною обвинувачення докази тих фактів та обставин, що реєстрація права приватної власності на вказані земельні ділянки відбулася за підробними документами, про що свідчать висновки почеркознавчих експертиз.

В той же час, підозрювана не здійснювала дії по реєстрації права власності, оскільки це не входить в коло її посадових обов"язків на час вчинення дій, що їй інкримінуються.

Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, підозрювана ОСОБА_1 за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоїла кадастрові номера чотирьом земельним ділянкам на підставі поданих невстановленою особою заяв про державну реєстрацію земельної ділянки за встановленою формою, оригіналів погоджених відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки та електронних документів.

При цьому, земельні ділянки, яким внаслідок реєстраційних дій ОСОБА_1 присвоєні кадастрові номери 1221455400:02:010:0501, 1221455400:02:010:0502, 1221455400:02:010:0503, 1221455400:02:010:0504. залишилися перебувати в комунальній власності.

В той же час, витяги про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, сформовані ОСОБА_1 , в подальшому були використанні для проведення державної реєстрації права власності та зміни форми власності з комунальної на приватну.

На стадії розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінетуміністрів України№ 1051від 17.10.2012 (далі - Порядок) в редакції від 16.09.2016, передбачено прийняття рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту.

В той же час, на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема що ОСОБА_1 всупереч своїх посадових обов"язків здійснила присвоєння кадастрових номерів без дотримання Порядку, та що остання зобов"язана була відмовити в проведенні такої реєстрації, а подані документи для присвоєння кадастрових номерів не відповідали встановленим вимогам.

Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначиє лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Слідчий суддя, враховуючи те, що стороною обвинувачення доведено, що під час Так, підставою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчинені злочину за ознаками зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364 КК України), а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України, про що 09 лютого 2022 року їй повідомлено про підозру.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення представлено достатньо доказів, які формують переконання, що реєстрація права власності на земельні ділянки, яким підозрюваною присвоєно 1221455400:02:010:0501, 1221455400:02:010:0502, 1221455400:02:010:0503, 1221455400:02:010:0504, враховуючи висновки експертів та покази свідків, проведено не в законний спосіб, тому причетність ОСОБА_1 до вчинення злочинів не виключається. Обґрунтованість підозри у вчинені кримінального правопорушення в даному провадженні підтверджується: технічною документацією на земельні ділянки з кадастровими номерами 1221455400:02:010:0501, 1221455400:02:010:0502, 1221455400:02:010:0503, 1221455400:02:010:0504, висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи №4510/4511/4512/4513-19 від 01.07.2020, листом №Г-435-2016 від 04.11.2016, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки №312-ДК/368/АП/09/01/-18 від 21.06.2018, протоколом допиту ОСОБА_6 від 11.06.2018, листом №1054/11-18 від 07.05.2018, протокол допиту ОСОБА_3 від 12.05.2018, висновком експерта №28/1.1/368 від 22.06.2018, висновками почеркознавчої експертизи від 22.06.2018 року, які підтверджують, що підписи від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в нотаріальних довіреностях та інших заявах виконані іншими особами.

Стороною захисту не спростовано в достатній мірі пред"явлену підозру.

Однак, слідчий суддя не погоджується з доводами прокурора в тому, що інший запобіжний захід, обраний підозрюваній, не зможе запобігти ризикам, на які посилається прокурор, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 має соціальні зв`язки, офіційно працевлаштовна, має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувала та несудима.

Слідчому судді не надано доказів того, що ОСОБА_1 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, оскільки, на момент виклику останньої до органу поліції для пред`явлення повідомлення про підозру, являлася самостійно за викликом прокурора і від явки не ухилялася. Крім того, в рамках даного кримінального провадження було проведено тимчасові доступи до речей і документів.

Крім того, слідчий суддя критично відноситься до доводів прокурора з приводу того, що вина підозрюваної ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними доказами, можливості підозрюваною ОСОБА_1 впливати експертів інших на даний час не встановлених осіб, з якими ОСОБА_1 можливо діяла у змові, знаходячись на свободі може інформувати та скеровувати дії та показання осіб, які також причетні до його вчинення, однак на даний час не допитані, з огляду на наступне.

По-перше, вина особи у вчиненні злочину встановлюється лише рішенням (вироком )суду, який набрав законної сили. По-друге, відповідно до матеріалів, наданих прокурором, потерпілі у кримінальному провадженні, відсутні. По-третє, згідно змісту повідомлення про підозру ОСОБА_1 не зазначено інших невстановлених осіб, за попередньою змовою з якими, останнія вчинила вказане кримінальне правопорушення. Тому, такі доводи прокурора, є необґрунтованим та безпідставними.

Окрім того, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, а саме ч.2 ст.364 КК України відповідно до ст.12 КК України відносить до категорії тяжких злочинів, однак за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 вперше підозрюється у вчиненні злочину, нижня межа якого передбачає покарання у виді позбавлення волі від трьох років, в силу пункту 3 частини 2 статті 182 КПК України прокурор, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, повинен довести, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

Взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до мотивувальної частини Рішення КонституційногоСуду Українивід 8липня 2003року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваної під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Згідно статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі приписи: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якшого запобіжного заходу» (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 р. у справі «Хайредінов проти України»).

Відповідно до п. «с» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення, за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити її належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Крім того, доводи прокурора про тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 мають місце, але самі по собі не можуть бути безумовною підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та враховуються у сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні.

Щодо ризиків кримінального провадження

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

Достатнього обґрунтування ризиків, передбачених пунктом 2 та 3 частини 1 статті 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні не встановлено.

Підозрювана з 2018 року не працює в установах Державного земельного кадастру, а технічна документація, на підставі якої здійснювалося присвоєнне кадастрових номерів перебуває в розпоряджені органу досудового розслідування, проіедено почеркознавчі експертизи, особи, які подавали технічну документацію не встановлені, хоча орган досудового розслідування має в розпорядженні нотаріальні довіреності, які використовувались для реєстрації права власності на земельні ділянки.

Крім того, з моменту вчинення дій, які інкримінуються ОСОБА_1 минуло більш ніж 6-ть років, а провадження зареєстровано в 2017 році, тому орган досудового розслідування мав достатньо часу для збору необхідних доказів та встановлення всіх обставин кримінального провадження.

Перевіривши доводи прокурора, викладені у клопотанні на предмет наявності ризиків, а також заперечення підозрюваної та її захисника, вважаю, що одного лише зазначення в клопотанні про застосування запобіжного заходу про те, що підозрювана може здійснити дії, передбачені п.п. 1-3 ч.1 ст.177 КПК України, без достатнього обґрунтування, є недостатнім.

Слідчий суддя лише погоджується з тим, що існує ризик переховування, оскільки з моменту пред"явлення підозри, орган досудового розслідування обмежений в часі для завершення досудового розслідування.

За таких обставин, необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, а тому, враховуючи дані про особу підозрюваної в їх сукупності, з урахуванням вище вказаних обставин, за своїм внутрішнім переконанням, вважаю за необхідне, застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, який в повній мірі забезпечить запобіганню ризику переховування, на який посилається прокурор і який є доведеним.

Враховуючи вищевикладене, на думку слідчого судді, є правові підстави для часткового задоволення зазначеного клопотання, а саме, у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід відмовити та за необхідне обрати менш суворий запобіжний захід, у вигляді особистого зобов`язання, з покладанням на підозрювану обов`язків, передбачених п.п. 1-3, 8 ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Болотова Р.О., погодженого прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури Марушкіним С.І., в межах кримінального провадження, внесеного 13 січня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017040000000028 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 задовольнити частково.

Обрати відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України, , запобіжний захід у вигляді особистого зобов"язання.

Покласти на підозрювану ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту в якому вона зареєстрована, проживає (м. Дніпро) , без дозволу слідчого, прокурора або суду (в залежності від стадії кримінального провадження)

- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, суду (в залежності від стадії кримінального провадження);

- повідомляти слідчого, прокурора, суд (в залежності від стадії кримінального провадження) про зміну місця проживання або реєстрації;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов"язків - до 09 квітня 2022 року (в межах строку досудового розслідування).

Роз`яснити ОСОБА_9 , що в разі невиконання вказаних обов`язків до неї може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ознайомити та вручити підозрюваній ОСОБА_1 під розпис, копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов"язання.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено та проголошено 16 лютого 2022 року.

Слідчий суддя: О. В. Чайкіна