Вирок № 103374117, 15.02.2022, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6160/17

Провадження № 1-кп/635/719/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року смт Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Бобко Т.В.,

секретар судового засідання - Полоз М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220770000388 від 01.06.2017 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, -

за участю прокурора Гелети О.О.,

захисника Дем`яненко О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої Зелінського П.Л.,

В С Т А Н О В И В :

30 травня 2017 року приблизно о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись на території домоволодіння потерпілої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , на грунті особистих неприязних стосунків, під час сварки з ОСОБА_2 , маючи злочинний намір на нанесення тілесних ушкоджень та реалізуючи його, діючи протиправно, підійшов до потерпілої ОСОБА_2 , та, взявши її на руки, кинув її на землю, яка була вкрита бетонним покриттям, в результаті чого спричинив останній закриту тупу травму грудної клітини з переламами 7,8 ребер справа по середньо-пахвовій лінії зі зміщенням відламків, яка відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило тривалий розгляд здоров`я.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує в межах пред`явленого обвинувачення за ч.1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя в момент заподіяння і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Допитаний у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 винним себе за висунутим обвинуваченням за ч.1 ст.122 КК України не визнав та дав наступні показання. Він разом з дружиною та ОСОБА_3 проживають у одному домоволодінні, яке поділено на частини, подвір`я також розділено парканом, його дружина та ОСОБА_4 мають тривалі неприязні стосунки з приводу спадщини, в день подій, зазначених в обвинувальному акті, ОСОБА_4 покликала дружину до себе на подвір`я, а він в цей час знаходився на своєму подвір`ї. Через деякий час він почув крики, прибігла його дружина, на її спині була гематома, як вона пояснила – її вдарили палкою. В цей же час ОСОБА_2 побігла по вулиці з криком «вбивають». Після чого, через 5-10 хвилин, ОСОБА_1 пішов до домоволодіння ОСОБА_2 з метою сказати їй, щоб вона більше до них не приходила. Розмова з ОСОБА_2 відбулась у неї на подвір`ї на підвищених тонах, потерпіла весь час стояла до нього обличчям, він накричав на неї та пішов додому, при цьому жодного фізичного контакту між ними не було. Потім до нього приїхали працівники поліції, які відмовили його дружину звернутись із заявою про вчинення злочину в зв`зку з отриманням нею тілесних ушкоджень у вигляді гематоми, враховуючи похилий вік ОСОБА_2 . Через два місяці ОСОБА_1 стало відому про наявність даного кримінального провадження, потерпіла просила в нього 15000 гривень, але він відмовився, оскільки не вважає себе винним, може охарактеризувати потерпілу як конфліктну людину. Також ОСОБА_1 зазначив, що по даному кримінальному провадженню проводився слідчий експеримент з його участю, але в матеріалах кримінального провадження відповідний протокол відсутній.

Не зважаючи не невизнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненому злочині в межах пред`явленого обвинувачення повністю доводиться наступними доказами, які були досліджені під час судового розгляду.

Показаннями в ході судового розгляду потерпілої ОСОБА_2 , яка пояснила суду, що 30 травня 2017 року близько 10 години вона прийшла до своєї сусідки ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , остання є інвалідм та вона допомагає їй по господарству. В цей час до неї на подвір`я також прийшла її племінниця ОСОБА_6 , яка проживає разом з ОСОБА_1 в іншій частині цього ж будинку, почала кричати на ОСОБА_2 та схопила її за волосся, але вона вирвалась та почала тікати. В цей час її почав наздоганяти ОСОБА_1 , вона забігла на подвір`я свого домоволодіння, але не встигла зачинити хвіртку, ОСОБА_1 вдарив по хвіртці, забіг до неї на подвір`я та почав її душити рукою. ОСОБА_2 закричала, після чого ОСОБА_1 підняв її на руки, повністю відірвавши від землі, та з достатньою силою кинув на землю, вона впала плазом більше на правий бік на бетонне покриття, ударилась, та їй стало погано. В цей же день ОСОБА_4 викликала поліцію, а ОСОБА_2 на наступний день звернулась в поліклініку за медичною допомогою, де у неї було діагностовано перелом ребра, від госпіталізації вона відмовилась. У подальшому вона декілька разів робила рентген та обстеження на томографі, в результаті якого було виявлено перелом другого ребра.

Виходячи з принципів загальності та диспозитивності кримінального провадження суд прийняв відмову сторони захисту від допита свідка ОСОБА_7 .

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину також повністю доводиться наступними документами та висновками експертиз, які були досліджені під час судового розгляду.

Витягом з кримінального провадження № 12017220770000388 від 01.06.2017, зі змісту якого вбачається, що від ОСОБА_2 01.06.2017 надійшла заява про спричинення їй за адресою: АДРЕСА_3 тілесних ушкоджень.

Змістом рапорту за повідомленням 102 лікаря БШМД про те, що 01.06.2017 до ХОКТЛ м.Харкова було доставлено ОСОБА_2 з діагнозом закритий перелом 9-го ребра справа, (зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопрушення та інші події Липецького ВП Харківського ВП ГУ НП в Харківській області 01.06.2017).

Змістом рапорту за повідомленням 102 лікаря БШМД про те, що до ХОКТЛ м.Харкова було доставлено ОСОБА_2 з діагнозом закритий перелом 9-го ребра справа, який вона отримала від ОСОБА_8 (зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопрушення та інші події Липецького ВП Харківського ВП ГУ НП в Харківській області 06.06.2017).

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.06.2017, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 звернулась із заявою, в якій, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве повідомлення про вчинення злочину за ст.383 КК України, зазначила, що особи на ім`я ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які проживають за адресою АДРЕСА_4 , 29 травня 2017 року близько 10.00 спричинили тілесні ушкодження.

Змістом виписки № 3217 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 , з якої вбачається, що з 06.06.2017 по 14.06.2017 ОСОБА_2 перебувала на лікуванні в КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» з діагнозом, у тому числі, закритий перелом 9-го ребра справа, зі слів хворої отримала травму від співмешканця сусідки, який її підняв та вдарив об землю.

Висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_2 № 2251-С/17 від 14.07.2017, згідно якого згідно наданої медичної документації, консультативного висновку лікаря-рентгенолога у ОСОБА_2 мається закрита тупа травма грудної клітини з переломами 7,8 ребер справа по середньої-пахвовій лінії зі зміщенням відламків, яка виникла від ударної дії тупих твердих предметів, індивідуальтні особливості яких у пошкодженні не відобразились, та могла бути отримана у термін, вказаний в постанові про призначення судово-медичної експертизи, по ступеню тяжкості – це середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило за собою тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 18.08.2017 за участю потерпілої ОСОБА_2 з фотоілюстраціями до нього, в ході якого ОСОБА_2 показала за участю статиста про обставини та механізм спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , що повністю відповідає її показанням в ході судового розгляду.

Висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_2 № 2759-С/17 від 21.08.2017, згідно якого у ОСОБА_2 мала місце закрита тупа травма грудної клітини з переломами 7,8 ребер справа по середньої-пахвовій лінії зі зміщенням відламків. Показання ОСОБА_2 , на які вона посилається під час проведення слідчого експерименту в цілому відповідають об`єктивним судово-медичним даним в частині механізму утворення встановлених у неї тілесних ушкоджень.

Суд не вбачає підстав для визнання вищезазначених висновків судово-медичних експертиз № 2251-С/17 від 14.07.2017 та № 2759-С/17 від 21.08.2017, недопустимими доказами по справі, про що зазначає сторона захисту, посилаючись на відсутність первісного висновку судово-медичної експертизи № 2005-С/17, який не був наданий до суду та відкритий стороні захисту, по відношенню до якого досліджені судом висновки є похідними. При цьому суд зазначає, що експертизи № 2251-С/17 від 14.07.2017 та № 2759-С/17 від 21.08.2017 були проведені в приміщенні відділу судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб ХОБСМЕ лікарями судово-медичними експертами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які були попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України.

Як вбачається з дослідницької частини висновку № 2251-С/17 від 14.07.2017, експерт дійшов висновку про наявність у потерпілої закритої тупої травми грудної клітини з переломами 7,8 ребер справа за результатами дослідження рентгенограм потерпілої від 15.06.2017, на яких були встановлені рентгенологічні ознаки перелому 7,8 ребер, а не на підставі висновку експерта № 2005-С/17, який має посилання лише на наявність у потерпілої перелому 9-го ребра, про що зазначено в медичній документації без посилання на дослідження експертом будь-яких рентгенограм. При цьому зазначена у висновку № 2005-С/17 медична документація була надана стороною обвинувачення, досліджена судом під час судового розгляду та не містила будь-яких даних, які б не узгоджувались з даними висновку судової експертизи №2251-С/17 від 14.07.2017, та ставили зазначений висновок під сумнів. Зазначені обставини були також підтверджені допитаним під час судового розгляду судово-медичним експертом ОСОБА_11 , який пояснив, що відсутність видимих тілесних ушкоджень не виключає можливості отримання тілесних ушкоджень у вигляді переламів ребер, наявність яких та давність їх отримання була встановлена експертом за результатами дослідження рентгенівських знімків. Спричинення обвинуваченим потерпілій тілесних ушкоджень у виді перелому 9-го ребра формулюваня обвинувачення не містить.

За таких обставин висновок експертизи № 2251-С/17 від 14.07.2017 не можна вважати похідним від висновку № 2005-С/17, та таким, що не може бути прийнятий судом у якості допустимого доказу за умови ненадання стороною обвинувачення висновку судово-медичної експертизи № 2005-С/17. Висновок судово-медичної експертизи № 2759-С/17 від 21.08.2017 взагалі не містить посилання на висновок № 2005-С/17.

Суд не погоджується з доводами захисника про наявність підстав для виправдання обвинуваченого, оскільки органом досудового розслідування не встановлений час вчинення обвинуваченим злочину, всі докази містять різні дати щодо вчинення злочину. Органом досудого розслідуваня зазначено про вчинення обвинуваченим злочину 30 травня 2017 року, що суд вважає доведеним стороною обвинувачення під час судового розгляду. Так, потерпіла в судовому засіданні наполягала, що їй було спричинено тілесні ушкодження обвинуваченим саме 30 травня 2017 року, оскільки ця дата пов`язана з певними обставинами, а саме знижкою для пенсіонерів у певні дні в магазині, а тому потерпіла добре її пам`ятає. Під час досудового розслідування вона зазначала лікарям та працівникам поліції саме цю дату, але чому останні помилково внесли до відповідних документів інші дати, їй не відомо.

Про те що тілесні ушкодження були спричинені потерпілій 30 травня 2017 року, остання також зазначає під час її допиту в ході досудового розслідування, що зазначено в протоколі її допиту та підтверджено потерпілою під час судового розгляду.

Обвинувачений в судовому засіданні пояснив, що не пам`ятає дату подій, але підтвердив, що під час досудового розслідування давав показання про те, що конфлікт з потерпілою мав місце 30 травня 2017 року.

Суд не приймає посилання захисника по показання свідка ОСОБА_13 під час досудового розслідування щодо дати вчинення інкримінованого злочину, оскільки свідок не був допитаний під час судового розгляду, а дослідження судом її показань під час досудового розслідування не відповідає принципу безпосередньості допиту свідка судом.

Зазначення різних дат вчинення злочину в досліджених судом документах, зокрема, рапортах, протоколу прийняття заяви про вчинений злочин, медичної документації – 29.05.2017, 31.05.2017, 01.06.2017, суд вважає технічною помилкою під час складання відповідних документів, оскільки такі дані у зазначені документи були внесені виключно зі слів потерпілої іншими особами, що з урахуванням пояснень потерпілої з цього приводу в судовому засіданні, та зверненні останньої до правоохоронних органів і за медичною допомогою лише 01 червня 2017 року, підтверджує висновок суду. Зазначені обставини не свідчать про недопустимість відповідних документів, оскільки не містять ознак суттєвого порушення вимог кримінального процесуального закону при їх складанні.

Зазначення неправильної дати отримання тілесних ушкоджень потерпілою в медичних документах жодним чином не спростовує висновки суду про встановлення дати вчинення обвинуваченим злочину 30 травня 2017 року, оскільки допитаний під час судового розгляду судово-медичний експерт ОСОБА_11 пояснив, що встановлені експертом тілесні пошкодження у потерпілої могли бути отримані нею також 30 травня 2017 року, виходячи з відсутності на рентгенівських знімках слідов консолідації перелому (утворення кісткової мозолі).

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо отримання тілесних ушкоджень потерпілою за інших невідомих йому обставин, суд вважає неспроможними, оскільки вони повністю спростовуються висновками судово-медичних експертиз, показаннями судово-медичного експерта в судовому засіданні, показаннями потерпілої як в судовому засіданні, так і під час проведення слідчого експерименту за участю потерпілої, які є стабільними та послідовними, повністю узгоджуються як між собою та і з іншими доказами обвинувачення по справі.

Доводи захисника щодо недопустимості зазначеного протоколу проведення слідчого експерименту суд вважає безпідставними, оскільки під час слідчого експерименту було проведено саме відтворення показань потерпілої за участю статиста, потерпілої було продемостровано розташування потерпілої і обвинуваченого та дії кожного з них, показання потерпілої, надані під час проведення слідчого експерименту, які крім того зафіксовані за допомогою фотознімків, не мають суттєвих розбіжностей з її показаннями в ході судового розгляду. Учасникам слідчого експерименту, у тому числі понятим, роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки, потерпіла попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих пояснень.

Щодо доводів захисника про посилання в обвинувальному акті на висновок експерта № 2386-С/17 від 21.07.2017 та слідчий експеримент від 13.07.2017, які не мають жодного відношення до даного кримінального провадження, то суд приймає доводи прокурора про суто технічну помилку при складанні обвинувального акта та зазначає, що вказані відомості не є відомотями, які мають бути зазначені при викладенні фактичних обставин інкримінованого злочину та відповідно до вимог кримінального процесуального закону не мають обов`язково бути зазначені у обвинувальному акті.

Отже, доводи сторони захисту в ході судового розгляду жодним чином не спростовують висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.

Вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, за результатами оцінки досліджених в ході судового розгляду доказів суд вважає доведеною.

Обставин, які відповідно до ст.ст. 66 та 67 КК України пом`якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що він відповідно до ст.89 КК України не судимий, не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, негативної характеристики не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має ряд захворювань, пов`язаних з порушенням функції хребта, перенесеними травмою лівого ока та черепно-мозковими травмами, потребує нагляду лікаря непропатолога.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до статті 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого.

З урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів, призначити покарання, передбачене санкцією статті кримінального закону у виді обмеження волі в межах санкції статті кримінального закону.

Враховуючи, що обвинувачений судимості не має, за місцем проживання характеризується задовільно, негативної характеристики не має, а також враховуючи стан здоров`я обвинуваченого, який має ряд захворювань та потребує нагляду лікаря невропатолога, суд вважає, що його виправлення можливе без відбуваня покарання за умови застосування до нього звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.ст.75, 76 КК України.

Стосовно позовних вимог потерпілої ОСОБА_2 за цивільним позовом про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 3315,54 гривень та моральної шкоди у розмірі 50000 гривень, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, при цьому цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно вимогами ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Цивільний позов потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3315,54 гривень, що складається з витрат, викликаних необхідністю придбання ліків та проходження діагностики у зв`язку з отриманими травмами, підлягає задоволенню в зв`язку з визнанням розміру спричиненої матеріальної шкоди обвинуваченим.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Оскільки судом встановлено, що в результаті вчинення злочину, потерпіла отримала тілесні ушкодження, що безумовно спричинило їй фізичний біль, суттєві душевні страждання та моральні переживання, потерпіла проходила лікування, тому суд вважає що потерпіла має право на відшкодування моральної шкоди, яка з урахуванням усіх вищевказаних обставин у їх сукупності на засадах розумності, виваженості та справедливості, складає 27000 тисяч гривень і позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати та речові докази по даному кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України та призначити покарання у виді одного року обмеження волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного за даним вироком покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3315,54 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 27000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя Т.В. Бобко