Ухвала суду № 103374027, 16.02.2022, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

16.02.2022 Суддя Бугера О. В..

Справа № 644/11493/21

Провадження № 4-с/644/1/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова

У складі: головуючого судді Бугери О.В.,

За участю секретаря судового засідання Демченко І.А., Кузьміної Ю.,

Заявниці Ольховської К.Г.,

представника заявниці адвоката Коссе Є.К.,

Заінтересованої особи державного виконавця Засядько А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність, постанову про відкриття провадження, постанову про арешт грошових коштів на рахунку, заінтересовані особи державний виконавець Індустріального ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Засядько А.В., АТ КБ «Приватбанк», -

УСТАНОВИВ:

Заявницею, 03.12.2021 року, через систему електронний суд, подано до суду скаргу на дії/бездіяльність, постанову про відкриття провадження, постанову про арешт грошових коштів на рахунку. Заявниця просить за скаргою: 1) визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М.Харків) Засядько Аліни В`ячеславівни в частині щодо накладання арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунку заробітної картки № НОМЕР_1 , яка оформлена в АТ «Райффайзен Банк Аваль», рахунок № НОМЕР_2 , 2) визнати протиправної та скасувати постанову державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М.Харків) Засядько Аліни В`ячеславівни у виконавчому провадженні №67388854 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться містяться на рахунку заробітної картки № НОМЕР_1 , яка оформлена в АТ «Райффайзен Банк Аваль», рахунок № НОМЕР_2 , у тому числі і на кошти, які будуть зараховуватись в якості заробітної плати з ТОВ «МЕНПАУЕР Україна», 3) скасувати постанову державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М.Харків) про арешт коштів від 11.11.2021 року на загальну суму 23186,23 гривні, винесену в межах виконавчого провадження №67388854, 4) скасувати постанову державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М.Харків) про арешт коштів від 11.11.2021 року винесену в межах виконавчого провадження №67388854 на суму 23186,23 гривні, 5) винести постанову про арешт коштів на залишок суми заборгованості із 20833,85 грн, а саме 15833,85 грн, 6) винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 1583,34 що складає 10% від залишку заборгованості, а саме 15833,85 грн.

В обґрунтування скарги посилалась на те, що на виконанні у державного виконавця перебуває виконавчий лист, виданий за рішенням суду, про стягнення з неї на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суми заборгованості в розмірі 20833,50 гривень, та судові витрати в розмірі 329,50 гривень. Одночасно із відкриттям виконавчого провадження №67388854, державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М.Харків) Засядько А.В. винесено постанову 11.11.2021 року про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку заробітної картки № НОМЕР_1 , яка оформлена в АТ «Райффайзен Банк Аваль», рахунок № НОМЕР_2 . Внаслідок незаконних дій державного виконавця заблоковано рахунок, вона залишилась без засобів до існування. Про те, що даний рахунок є зарплатним, вона повідомляла державного виконавця, направляла заяву про зняття арешту із вказаного рахунку, оскільки він використовується для отримання заробітної плати. Оскільки державним виконавцем не було знято арешт із відповідного рахунку, просила скасувати постанову відповідача про арешт коштів на її рахунку. Окрім того, зазначала, що 08.11.2021 року нею було здійснено добровільне часткове погашення боргу, внесено 5000 гривень, про що також було повідомлено державного виконавця, але остання відкрила провадження на повну суму, із розрахунку повної суми провела розрахунок виконавчого збору. Вважала, що оскільки арешт з рахунку не знятий, суму стягнення не перераховано, не враховано сплачену суму в 5000 гривень, державний виконавець порушує її права, а тому вона змушена звернутись до суду. Посилалась на те, що існування арешту на зарплатному рахунку позбавляє її можливості отримувати заробітну плату, у неї відсутні інші доходи.

21.01.2022 року заявницею подано уточнення вимог, а саме в частині вимог викладених в п.п.5,6 її резолютивної частини скарги, просила 5) зобов`язати державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М.Харків) винести постанову про арешт коштів на залишок суми заборгованості із 20833,85 грн, а саме 15833,85 грн, 6) зобов`язати державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М.Харків) винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 1583,34 що складає 10% від залишку заборгованості, а саме 15833,85 грн..

Заінтересованою особою державним виконавцем подано до суду відзив на скаргу. Просила у задоволенні скарги відмовити. Зазначала, що заявницею пропущено строк на оскарження постанов, визначений ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки заявниця ознайомилась із матеріалами виконавчого провадження 16.11.2021 року,та отримала постанову про відкриття провадження, однак відмітку про ознайомлення та отримання постанови ставити відмовилась, про що складений відповідний акт від 16.11.2021 року.

По суті скарги зазначала, що на виконанні перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в розмірі 20833,85 грн, провадження №64388854, яке відкрито відповідно до постанови від 11.11.2021 року. Також, 11.11.2021 року державним виконавцем було винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника. 22.11.2021 року винесено постанову про арешт майна боржника. За даними ДФС про джерела отримання доходів боржника було встановлено, що ОСОБА_1 має дохід від ТОВ «МАЛТЮРОП ЮКРЕЙН», ТОВ «МЕНПАУЕР УКРАЇНА». Винесено дві постанови про звернення стягнення на заробітну плату. На депозитний рахунок відділу надходили кошти по виконавчому провадженню в розмірі 3468,19 грн, з яких були перераховані 11.01.2022 року на користь ПАТ КБ «Приватбанк», виконавчий збір 319,91 грн, витрати виконавчого провадження 269 грн.. Також, ОСОБА_1 було надано квитанцію про сплату нею 5000 гривень, але оскільки в призначенні платежу не зазначено що саме було сплачено, тому ідентифікувати цей платіж та долучити квитанцію до матеріалів справи не виявляється можливим. Окрім того, посилалась на те, що стягувачем не подавалось будь-яких документів щодо самостійної сплати боржником частини боргу.

При здійсненні виконавчих дій було дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження», підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та зняття арешту з коштів, передбачених ст.59 відповідного закону не було, виконавчий збір був нарахований у відповідності до вимог ст.27 відповідного Закону, в розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню, просила врахувати судову практику з питання можливості звернення стягнення на грошові кошти, а саме постанову КЦС ВС від 03.02.2021 року у справі №756/1927/16-ц, постанови Великої Палати ВС у справі №905/361/19 від 19.05.2020 року, відповідно до яких арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця, або поштовим переказом, та такий арешт жодним чином не порушує право на отримання заробітної плати.

В судовому засіданні заявниця та її представник доводи скарги підтримали, просили її задовольнити.

Заінтересована особа державний виконавець Засядько А.В., проти задоволення скарги заперечувала, посилалась на те, що нею дотримано вимоги законодавства під час здійснення виконавчих дій, посилалась на те, що надана квитанція боржником про сплату 5000 гривень, дійсно нею не враховувалась, оскільки подана квитанція не містила даних про конкретне рішення, яке було виконано, просила враховувати поданий відзив.

Представник заінтересованої особи ПАТ «КБ Приватбанк» до судового засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, будь-яких пояснень до суду з приводу скарги не подавав.

Вислухавши доводи учасників, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог ст.449 ЦПК України визначено строки для звернення із скаргою, а саме у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Аналогічний строк закріплений у ст.74 Закону України «Про виконавче провадження». З досліджених матеріалів копії виконавчого провадження, що надані суду разом із відзивом, не вбачається даних про отриманні боржником копії постанови про відкриття провадження, про накладання арешту, про звернення стягнення на грошові кошти. Державний виконавець посилався на те, що боржниця особисто з`явилась до відділу та 16.11.2021 року нібито особисто ознайомилась із матеріалами провадження, але від підпису відмовилась. До суду не було надано копії відповідного акту, а перше звернення до державного виконавця від боржника щодо прийняття заяви до розгляду та скасування постанови датовано та отримано 23.11.2021 року. Тому, суд вважає, що строк для звернення до суду дотриманий. Скарга датована 02.12.2021 року, надійшла до суду 03.12.2021 року, про порушення свого права боржник фактично дізналась 24.11.2021 року, тобто з наступного дня після подачі відповідної заяви та допущення бездіяльності щодо не проведення перерахунку та зняття арешту з грошових коштів. Заява від представника АТ КБ «Приватбанк» про відкриття виконавчого провадження, датована 29.10.2021 року, надійшла до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М.Харків) 11.11.2021 року. До заяви було долучено виконавчий лист виданий 28.10.2021 року на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 10.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ПАТ КБ «Приватбанк», суми заборгованості за кредитним договором б/н від 20.04.2010 року в сумі 20833 гривні 85 копійок. 11.11.2021 року було відкрито виконавче провадження, зобов`язано боржника подати протягом 5 робочих днів декларацію про доходи, майно, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Також, 11.11.2021 року одночасно із відкриттям провадження державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, загальна сума мінімальних витрат склала 269 грн., постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 2083,38 грн, який визначений відповідно до вимог ст.ст.3, 27, 40 Закону України «Про виконавчий збір», постанову про арешт коштів боржника в межах суми звернення стягнення 23186,23 грн.. Копії постанов направлені боржнику 11.11.2021 року, відповідно до копії наданого супровідного листа. 18.11.2021 року здійснено виїзд державного виконавця за місцем проживання боржника та у зв`язку із не потраплянням до оселі, провести перевірку наявності майна не стало можливим. 22.11.2021 року винесено постанову про арешт майна боржника. За даними ДФС про джерела отриманні доходів боржника було встановлено, що ОСОБА_1 має дохід від ТОВ «МАЛТЮРОП ЮКРЕЙН», ТОВ «МЕНПАУЕР УКРАЇНА». 22.11.2021 року державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Відповідно до даної постанови звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід в ТОВ «МЕНПАУЕР Україна», борг складає 23186,23 гривні, відрахування здійснювати на користь стягувача ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 23186,23. Як вбачається з розпорядження, на депозитний рахунок відділу надходили кошти по виконавчому провадженню в розмірі 3468,19 грн, з яких були перераховані 11.01.2021 року на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 2879,28 грн, виконавчий збір 319,91 грн, витрати виконавчого провадження 269 грн.. 23.11.2021 року ОСОБА_1 було подано заяву з проханням скасувати постанову про арешт коштів від 11.11.2021 року на загальну суму 23186,23 гривні, винесену в межах виконавчого провадження №67388854, а також скасувати постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 2083,38 грн, також просила винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 1583,39 грн, що складає 10% від залишку суми заборгованості. 25.11.2021 року ОСОБА_1 було подано заяву про зняття арешту з зарплатного та/або соціального рахунку, з посиланням на те, що постановою від 11.11.2021 року було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на її рахунку № НОМЕР_2 , який відкритий в АТ «Райффайзен Банк Аваль». На відповідний відкритий картковий рахунок здійснюється виплата заробітної плати ТОВ «МЕНПАУЕР Україна». Посилалась на те,що спеціальний режим рахунку, а також здійснення зарахувань заробітної плати на вищевказаний рахунок підтверджується довідкою про зарахування заробітної плати, що надана банківською установою. Посилалась на вимоги ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», ст.25 Закону України «Про оплату праці» відповідно до яких забороняється обмежувати будь-яким способом працівника вільно розпоряджатись своєю заробітною платою. Посилалась на Правову позицію викладену в Постанові ВС від 10.10.2019 року по справі №916/1572/19, в Постанові ВС від 27.06.2019 року у справі №916/73/19, відповідно до якої рахунок із виплати заробітної плати є рахунком із спеціальним режимом, на які виконавчою службою арешт не накладається. Відповідно до довідки АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 24.11.2021 року ОСОБА_1 , дійсно 11.08.2021 року, відкрито картковий рахунок фізичної особи № НОМЕР_2 , для зарахування заробітної плати та інших платежів відповідно до законодавства України, до вказаного рахунку випущено платіжну картку, з терміном дії до 31.08.2025 року. Станом на 24.11.2021 року залишок коштів по рахунку складає 7900,72 гривні. Відповідно до довідки про рух коштів по рахунку з 20.08.2021 року по 15.01.2021 року на відповідний рахунок зараховується заробітна плата. Як вбачається з змісту квитанції від 08.11.2021 року о 09.31 годині ОСОБА_1 було внесено через термінал самообслуговування 5000 гривень, з описом погашення заборгованості за позовами, в призначенні платежу зазначено договір б/н від 20.04.2010 року. В ході розгляду скарги судом за клопотанням заявниці було витребувано інформацію у стягувача ПАТ КБ «Приватбанк» щодо отримання відповідної суми в рамках виконання судового рішення про стягнення заборгованості. Суду було надано витяг з рахунку, з якого вбачається, що 09.11.2021 року грошові кошти в сумі 5000 гривень надійшли та зараховані, як погашення заборгованості. Окрім того, заявницею надано інформації з руху коштів по картці, із змісту якої вбачається, що 10.11.2021 року зараховано на рахунок НОМЕР_3 погашення заборгованості 5000 гривень, тобто кошти внесені особисто заявницею боржником по виконавчому провадження, а також на цей же рахунок НОМЕР_3 проведено зарахування 2879,28 грн, відповідно до розпорядження державного виконавця. Тобто, дійсно, відповідно до поданої квитанції заявницею державному виконавцю нею, ще до відкриття провадження, добровільно, 08.11.2021 року, було проведено виплату суми заборгованості в розмірі 5000 гривень на погашення заборгованості за рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 10.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ПАТ КБ «Приватбанк», суми заборгованості за кредитним договором б/н від 20.04.2010 року в сумі 20833 гривні 85 копійок, які були фактично зараховані виходячи із змісту витягу з рахунку наданого стягувачем на ухвалу суду, відповідно до довідки наданої заявницею боржником у провадженні. Відповідно до вимог ч.,1 2 ст.27 Закону України «Про виконавчий збір», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Відповідно до ч.6 даної норми, у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. Відповідно до п.8 розділу III. Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження. Суд вважає, що в даному випадку державним виконавцем було неправомірно не враховано надану боржником квитанцію та не проведено відповідний перерахунок, оскільки саме в поданій квитанції було зазначено про оплату заборгованості за рішенням суду, квитанція також містить посилання на договір б/н від 20.04.2010 року, так само, як і зміст виконавчого листа, наявного у державного виконавця. Окрім того, стягувачем надано рахунок, на якій підлягає зарахуванню сума заборгованості, відповідний рахунок аналогічний рахунку зазначеному у квитанції. Оцінюючи доводи заявника в частині визнання протиправними дії державного виконавця та скасування постанов про арешт грошових коштів боржника, на рахунку заробітної картки № НОМЕР_1 , яка оформлена в АТ «Райффайзен Банк Аваль», рахунок № НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.

В постановах ВС/КЦС у справі № 756/1927/16-ц від 03.02.2021, ВС/КЦС у справі № 711/841/14-ц від 02.08.2021, в яких викладені відповідні правові позиції з означеного питання, обов`язкові для виконання, касаційним судом вказано, що за положеннями ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах. При цьому, нормами ст. 48 вказаного Закону визначено низку рахунків на які арешт не накладається. До вказаного переліку банківські рахунки, які належать фізичним особам та які використовуються останніми для отримання заробітної плати, соціальних платежів не відносяться. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Наявна у матеріалах справи довідка банку про те, що арештований рахунок використовується боржником для отримання заробітної плати, не свідчить про віднесення зазначеного рахунку до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання. Крім того, остання не містить підтвердження, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника, заборонено звертати стягнення згідно із чинним законодавством України, а також зазначено, що на вказану картку може бути зарахована будь-яка виплата (переказ). Отже рахунок, відкритий на ім`я боржника в установі банку та на який державним виконавцем накладений арешт, не є рахунком зі спеціальним призначенням, оскільки до таких рахунків належать лише рахунки, які призначені для виплат заробітної плати та податків та які належать виключно юридичним особам або фізичним особам-підприємцям, а не рахунки фізичних осіб, на які надходять такі виплати.

Також, відповідно до постанови Великої Палати ВС у справі №905/361/19 від 19.05.2020 року, арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця, або поштовим переказом, та такий арешт жодним чином не порушує право на отримання заробітної плати.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстав для визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця в частині не скасування арешту на рахунки, та скасування такого арешту, не вбачається. Державний виконавець в частині вирішення питання про застосування такого заходу, як арешт рахунку, діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до вимог ч.2, 3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Окрім цього, відповідно правової позиції викладеної в постанові ВС/КЦС у справі №2-751/2007 від 13.01.2021р., суд має повноваження зобов`язувати державного виконавця вчиняти певні дії, оскільки це не є втручанням у повноваження державного виконавця, а узгоджується із положенням ч.2 ст.451 ЦПК, згідно з яким у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Враховуючи наведене, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню. З боку державного виконавця була допущена бездіяльність в частині не проведення перерахунку розміру заборгованості за судовим рішенням та виконавчого збору на підставі поданої заявником квитанцією на суму 5000 (п`ять тисяч) гривень та підстави для зобов`язання державного виконавця усунути відповідне порушення, як наслідок, підлягає перерахунку визначений розмір виконавчого збору та розмір загальної суми заборгованості. В іншій частині доводи скарги не обґрунтовані.

Керуючись ст.ст.260, 353, 447-451, 453 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016№ 2832/5), суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність, постанову про відкриття провадження, постанову про арешт грошових коштів на рахунку, заінтересовані особи державний виконавець Індустріального ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Засядько А.В., АТ КБ «Приватбанк», - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Засядько Аліни В`ячеславівни в частині не проведення перерахунку розміру заборгованості за судовим рішенням та виконавчого збору на підставі поданої заявником боржником у виконавчому провадженні ОСОБА_1 квитанцією про погашення заборгованості за позовом від 08.11.2021 року на суму 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Зобов`язати державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Засядько Аліну В`ячеславівну усунути порушення прав заявника боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_1 шляхом врахування виконання боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме, оплати 5000 (п`яти тисяч) гривень на погашення заборгованості за судовим рішенням, та проведення перерахунку суми заборгованості, що підлягає стягненню, а також проведення перерахунку розміру виконавчого збору.

В іншій частині в задоволенні скарги відмовити. Повний текст ухвали виготовлений 16.02.2022 року.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Головуючий: суддя О.В.Бугера