Вирок № 103373700, 17.02.2022, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/4992/21

Номер провадження 1-кп/623/132/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року місто Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.,

за участю: секретаря судового засідання Ткаченко Ю.Ю.,

прокурорів Кравчука В.В., Масельського О.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021221070000344 від 30 червня 2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця села Левківка, Ізюмського району, Харківської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, не працюючого, із середньою технічною освітою, не одруженого, малолітніх дітей на утриманні не має, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2021 року, близько 13 години 14 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи технічно справним мотоциклом JIANSHE JS 150-3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Центральній в селі Левківка, Ізюмського району, Харківської області, в бік села Іванівка, Ізюмського району, Харківської області, виявивши на проїжджій частині дороги неповнолітніх та малолітніх пішоходів, що рухалися у попутному з ним напрямку, не врахував наявну небезпеку та не обрав безпечну швидкість свого подальшого руху, чим порушив вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

пункт 12.3 – у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди,

внаслідок чого в момент проїзду повз неповнолітніх та малолітніх пішоходів не зміг безпечно знизити швидкість руху свого мотоцикла та допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в момент проїзду мотоцикла раптово почала свій рух.

Внаслідок дорожньо-транспортної події малолітня ОСОБА_3 отримала закритий перелом лівої велокогомілкової кістки, що відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що викликає довгостроковий розлад здоров`я, забійну рану лоба, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що викликає короткочасний розлад здоров`я, підшкірну гематому потиличної області справа, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та її наслідками.

Технічна можливість запобігання даної дорожньо-транспортної події для водія ОСОБА_1 визначалися виконанням ним вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 286 КК України, вину свою визнав повністю, повідомив, що коли він їхав на мотоциклі по вулиці Центральній в селі Левківка, малолітня дівчинка раптово почала перебігати дорогу, він різко загальмував та мотоцикл впав на дитину. При призначенні покарання ОСОБА_1 просив не позбавляти його права керування. Цивільний позов прокурора визнав у повному обсязі.

Допитана в судовому засіданні законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_2 пояснила, що їй зателефонувала донька і повідомила, що на її молодшу доньку ОСОБА_4 впав мотоцикл, дитина отримала тілесні ушкодження. ОСОБА_2 приїхала на місце та її разом з дитиною забрала швидка допомога і вони поїхали до лікарні в місто Харків. Цивільний позов прокурора підтримала в повному обсязі.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити ОСОБА_1 основне покарання у виді 1 року обмеження волі та додаткове покарання у виді позбавлення права керування строком на 1 рік, відповідно до статті 75 КК України звільнити від призначеного основного покарання з іспитовим строком на 1 рік, цивільний позов задовольнити в повному обсязі.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 , законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_2 та прокурор Кравчук В.В. правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, законного представника малолітньої потерпілої суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною 1 статті 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило малолітній потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, характеризується за місцем проживання формально нейтрально, про що також свідчать: довідки лікарів, довідка АРМОР, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості та його свідчення.

Згідно висновку органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінено як низькі, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб).

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Кримінальне правопорушення, яке вчинив обвинувачений ОСОБА_1 , передбачене частиною 1 статті 286 КК України, відповідно до статті 12 КК України, віднесене до нетяжких злочинів.

Обставинами, які згідно статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений визнав свою провину, щиро розкаявся, за місцем проживання характеризується формально нейтрально, не працює, враховуючи доповідь органу пробації, яким визначено на низькому рівні ризики повторного вчинення правопорушення та небезпеки для суспільства, то суд вважає, що ОСОБА_1 має бути призначене покарання в межах санкції статті у виді обмеження волі.

На думку суду інші альтернативні види покарань не стануть дієвими для досягнення мети щодо виправлення обвинуваченого.

Враховуючи щире каяття, той факт, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, в цілому позитивна посткримінальна поведінка обвинуваченого, який визнав себе винним на досудовому розслідуванні і в подальшому сприяв органам досудового розслідування, з урахуванням наведених вище обставин справи, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливо без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе призначити основне покарання з застосуванням статті 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Відповідно до пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 і статті 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку. Однак призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.

Санкція частини 1 статті 286 КК України передбачає як основні покарання, так і додаткове покарання, як позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, тому при призначенні основного покарання за частиною 1 статті 286 КК України суд призначає ОСОБА_1 додаткове покарання, передбачене санкцією статті у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Прокурором Ізюмської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради 10542 гривні 96 копійок витрат на лікування малолітньої потерпілої ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Згідно частини 3 даної статті, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності АРК або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Судом встановлено, що з приводу отриманих тілесних ушкоджень малолітня потерпіла ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні в відділенні дитячої нейрохірургії Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради з 29 червня 2021 року по 09 липня 2021 року, вартість проведених в стаціонарі 10 ліжко-днів становить 10542 гривні 96 копійок.

З огляду на ці обставини, те, що обвинувачений визнав цивільний позов у повному обсязі, прокурором надано докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, то наявні правові підстави для його задоволення.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирати.

Судові витрати згідно частини 2 статті 124 КПК України за проведення судових автотехнічних експертиз та експертизи технічного стану транспортного засобу на загальну суму 7551 гривня 28 копійок підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Арешт, накладений згідно ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 01 липня 2021 року по справі №623/2500/21 у відповідності до частини 4 статті 174 КПК України підлягає скасуванню, а відповідний речовий доказ після набрання вироком законної сили слід повернути ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 50, 65-67, 75, 76, частиною 1 статті 286 КК України, статтями 100, 124, 349, 368-370, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 286 КК України, та призначити основне покарання у виді 1 (ОДНОГО) року обмеження волі із застосуванням додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами на строк - 1 (ОДИН) рік.

Застосувати до ОСОБА_1 вимоги статті 75 КК України і звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк - 1 (ОДИН) рік.

На підставі статті 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Задовольнити цивільний позов прокурора Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради 10542 (десять тисяч п`ятсот сорок дві) гривні 96 копійок в рахунок компенсації витрат на лікування малолітньої потерпілої ОСОБА_3 (розрахунковий рахунок UA318999980314060544000020649, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача: Казначейство України, отримувач – ГУК Харків обл./МТГ Харків, код класифікації бюджету 24060300.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/121- 21/15113-ІТ від 03 серпня 2021 року в розмірі 1372 гривні 96 копійок, судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-21/17243-ІТ від 30 серпня 2021 року в розмірі 2059 гривень 44 копійки, судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-21/17240-1Т від 10 вересня 2021 року в розмірі 2059 гривень 44 копійки, судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-21/17239-ІТ від 08 жовтня 2021року в розмірі 2059 гривень 44 копійки, а всього 7551 гривню 28 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 01 липня 2021 року по справі №623/2500/21 на мотоцикл JIANSHE JS 150-3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2013 року випуску, номер шасі: НОМЕР_3 .

Речові докази – мотоцикл JIANSHE JS 150-3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2013 року випуску, номер шасі: НОМЕР_3 , після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, законному представнику малолітньої потерпілої та прокурору.

Головуючий суддя М.П. Одарюк