Рішення № 103372820, 08.02.2022, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 211/4090/21

Провадження № 2/191/1210/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Костеленко Я.Ю.

за участю секретаря Омельченко К.В.

представника відповідача Деянкова С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» про стягнення недоплаченої частки матеріальної допомоги на оздоровлення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченої частки матеріальної допомоги на оздоровлення. В обґрунтування вимог зазначив, що він працює машиністом електровоза у структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» (ТЧ-2 Кривий Ріг) регіональної філії «Придніпровська залізниця».

З 12.10.2017 по 15.11.2017, з 03.08.2018 по 10.09.2018, з 12.12.2019 по 31.12.2019, з 15.05.2020 по 24.06.2020, з 01.01.2021 по 26.01.2021 роках йому надавалась щорічна графікова тарифна відпустка . З цього приводу він звертався кожного разу при наданні відпустки до керівника з проханням надати матеріальну допомогу на оздоровлення відповідно до п.3.1.5 колективного договору Криворізького локомотивного депо на 2011-2012, який є чинним на даний час, яка повинна складати не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.

З урахуванням розміру мінімальної заробітної плати за 2017-2021 роки та розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, встановленого п.3.1.5 Колективного договору «Криворізького локомотивного депо», за 2017 рік він фактично отримав 2128,48 грн., недоплата складає 1071,52 грн.; за 2018 рік отримав 2301,25 грн., недоплата - 1421,75 грн.; за 2019 рік отримав 2986,17 грн., недоплата 1186,83 грн.; за 2020 рік фактично отримав 2995,12 грн., недоплата 2004,88 грн. та за 2021 отримав 2991,00 грн., недоплата 3009,00 грн. Таким чином, загальна сума недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення становить 8693,98 грн.

04.06.2021 ППО ВПЗУ КЛД, членом якої він є, своїм поданням № 40 «Про усунення порушення законодавства про працю (колективного договору)» звернулося до начальника СП «Криворізьке локомотивне депо» Тисленка В.П.

На вищезазначене подання ППО ВПЗУ КЛД отримано лист від 08.06.2021 за № 510 за підписом начальника депо Тисленка В.П., яким керівник відмовив виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення у повному розмірі, посилаючись на спільну Постанову керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017, якою постановлено застосувати з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат, передбачених колективними договорами, величину 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом.

Позивач не погоджується з вказаним рішенням, оскільки пунктом 3.1.5 Колективного договору на 2011-2012 роки встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, а згідно з п.1.4 Колективного договору зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників депо, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а всі інші - на конференції трудового депо.

Вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено йому у відшкодуванні недоплаченої суми матеріальної допомоги. У зв`язку з чим він змушений звернутись до суду за захистом своїх трудових прав.

У зв`язку з вищенаведеним просить стягнути з відповідача на його користь 10250,69 грн., з яких 8693,98 грн. - недоплачена матеріальна допомога на оздоровлення за 2017-2021 роки, 1144,81 грн. - інфляційні витрати, 411,90 грн. - 3% річних.

17.01.2022 представником відповідача Деянковим С.А. подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнав та просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву вказав, що зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є вирішення питання про порушення законних прав та інтересів позивача через недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі, не менше мінімальної заробітної плати, як це було раніше передбачено Колективним договором, тобто цей спір виник з підстав виконання (невиконання) колективного договору, а тому відповідно до п.«в» ч.1ст.2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», цей спір є колективним трудовим спором, а справа взагалі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, пунктом 3.1.5 Колективного договору на 2011-2012 роки (надалі - Колдоговір), укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів в особі їх виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. В подальшому, відповідно до п.п.3, 5розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06.12.2016встановлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, передбачених колективним договором усіх рівнів.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Зокрема, у пункті 5розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06.12.2016зазначено: «установити, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб». Відповідно до вищезазначеного спільною вказівкою голови правління ПАТ «Укрзалізниця» В. Бальчуна, члена Правління та голови Профспілки залізничників і транспортних будівельників України Бубняка В.М. від 29.03.2017 № Ц/6-25/713-17 та спільною постановою керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017, постановлено застосовувати з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат, передбачених колективними договорами, величину 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.

Таким чином, вимога щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі не менше мінімальної заробітної плати не відповідає вимогам п.п.3, 5розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06.12.2016. Не внесення до теперішнього часу відповідних змін до колективного договору не надає права вимагати виплат, які суперечать Закону, оскільки, як вказувалось вище, п.5розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06.12.2016чітко зазначено, що до внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб».

Зазначає про те, що колективний договір, укладений між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів, в особі їх виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011 в частині виплати матеріальної допомоги у розмірі не менше мінімальної заробітної плати є недійсним, оскільки прямо суперечить положенням п.п.3,5 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Таким чином, з моменту прийняттяЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06.12.2016умови п.3.1.5 Колективного договору, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів, в особі їх виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011, в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі не менше мінімальної заробітної плати не створюють юридичних наслідків для відповідача у вигляді обов`язку виплачувати матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі не менше мінімальної заробітної плати.

Крім того, вказує у позовній заяві позивач стверджує, що відповідачем начебто погіршуються умови договору про працю виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 125% прожиткового мінімуму, а не в розмірі не менше ніж мінімальна заробітна плата по Україні. Однак, після набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016фактичний розмір матеріальної допомоги на оздоровлення не змінювався, а змінилась лише розрахункова величина. Тобто,Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06.12.2016змінено підхід до визначення розмірів посадових окладів і заробітної плати працівників, а також інших виплат (наприклад, для розрахунку розміру плати за надання адміністративних послуг, у колективних договорах та угодах усіх рівнів). Тобто цим Законом запроваджено нову розрахункову величину для визначення розмірів тих чи інших виплат шляхом заміни мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум.

Крім того, застосовуючи розрахунковий розмір матеріальної допомоги на оздоровлення у вигляді 125 % прожиткового мінімуму відповідачем не порушується будь-який інший Закон, а навпаки - вбачається саме дотримання вимогЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06.12.2016.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, вказує, що позивачем розрахунок інфляційний витрат та 3% річних здійснено без посилання на будь-яку норму закону на власний розсуд. Однак зазначає, щоКЗпП Українистягнення інфляційних витрати та відсотків за користування грошовими коштами у разі виплати (або невиплати) матеріальної допомоги на оздоровлення не передбачено. Оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані трудовим законодавством, а відповідач не є кредитором по відношенню до позивача у цивільно-правових відносинах, вважає, що ці вимоги є безпідставними і не можуть бути задоволенню.

Крім того, вказує, що у випадку задоволення позовних вимог стягненню може підлягати лише сума зменшена на 277 грн. 00 коп. (правильно обрахований розмір невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення), 1144 грн. 81 коп. (інфляційні збитки) та 411 грн. 90 коп. (3% річних), а саме: 10250 грн. 69 коп. - 277 грн. 00 коп. - 1144 грн. 81 коп. - 411 грн. 90 коп. = 8416 грн.

У зв`язку з вищевикладеним вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, тому просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, але надав заяву, в якій просив справу розглядати без його участі. Позовні вимоги підтримує повністю та просить задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав. У задоволені позовних вимог просив відмовити.

Суд, заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює машиністом електровоза у структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» (ТЧ-2 Кривий Ріг) регіональної філії «Придніпровська залізниця», що не оспорювалося сторонами та підтверджено копією посвідчення №64/ТЧ-2 (а.с.11).

З 12.10.2017 по 15.11.2017, з 03.08.2018 по 10.09.2018, з 12.12.2019 по 31.12.2019, з 15.05.2020 по 24.06.2020 та з 01.01.2021 по 26.01.2021 позивачу надавалась щорічна тарифна відпустка, згідно графіку, що підтверджується довідками про надання відпустки працівникам депо, які є членами ППО ВПЗУ КЛД (а.с.16-20).

Як зазначав в позові позивач та ці доводи ніким та нічим не спростовані, з цього приводу він кожного разу при наданні відпустки з особовою заявою звертався до керівника з проханням надати йому матеріальну допомогу на оздоровлення відповідно до п.3.1.5. Колективного договору, яка повинна складати не менше мінімальної заробітної плати по Україні.

Відповідно наданих суду розрахунків заробітної плати позивачу була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення: 2017 рік - 2128,48 грн., 2018 рік - 2301,25 грн., 2019 рік 2986,17 грн., 2020 рік 2995,12 грн., 2021 рік 2991,00 грн. (а.с.17-20).

04.06.2021 Первинна профспілкова організація Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо, членом якої є позивач, надала подання №40 «Про усунення порушення законодавства про працю (колективного договору)» до начальника СП «Криворізьке локомотивне депо» Тисленка В.П. (а.с. 21-23).

На вищезазначене подання ППО ВПЗУ КЛД отримано відповідь від ОСОБА_3 від 08.06.2021 за № 510, у якій начальник депо повідомив, що донарахування матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017-2021 роки неможливо з посиланням на те, що структурний підрозділ «Криворізьке локомотивне депо» не є юридичною особою, а є структурним підрозділом РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», і здійснює свою діяльність у межах доведених контрольних завдань з основних фінансово-економічних показників, розпоряджень, вказівок тощо органів товариства - відповідно спільної вказівки голови правління ПАТ «Укрзалізниця» В. Бальчуна, члена правління ОСОБА_4 та Голови профспілки залізничників і транспортних будівельників України Бубняка В.М. від 29.03.2017 № Ц/6-25/713-17, прийнято спільну постанову керівництва РФ «Придніпровська залізниця» та президії Дорпрофсожу від 31.03.2017 № Н32/20, П-4-5г щодо застосування в діючому колективному договорі з 01.04.2017 замість величини «Мінімальна заробітна плата» розрахункової величини «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб» (а.с.24).

Згіднозі ст.10 КЗпП Україниколективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно дост.13 КЗпП Українитаст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди»зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП Українивизначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі ст.18 КЗпП Україниположення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч.2ст.97 КЗпП Україниформи і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 3.1.5. Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів в особі їх виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011, який є чинним станом на 2021 рік, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги (а.с.12-15).

Відповідно до спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 постановлено застосовувати з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» (а.с.24).

Згідно з п.1.4. Колективного договору, зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників депо, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а всі інші на конференції трудового депо.

Відповідно доЗакону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», тобто на момент прийняття спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік»прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2017 року був встановлений на рівні 1600,00 грн., з 01 травня 2017 року був встановлений на рівні 1684,00 грн., з 01 грудня 2017 року - 1762,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2000,00 грн., 2105,00 грн., 2202,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік»прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2018 року був встановлений на рівні 1762,00 грн., з 01 липня 2018 року був встановлений на рівні 1841,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2202,50 грн. та 2301,25 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3723,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік»прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 липня 2019 року був встановлений на рівні 2007,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2508,75 грн., мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 4173,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 липня 2020 року був встановлений на рівні 2197,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 746,25 грн., мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2020 року була встановлена на рівні 4723,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік»прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2021 року був встановлений на рівні 2270,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2837,50 грн., мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2021 року була встановлена на рівні 6000,00 грн.

Таким чином, прийняття 31.03.2017 спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» є діями, що погіршували становище працівників порівняно із законодавством та вказана постанова повинна була прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а на конференції трудового депо, оскільки на момент прийняття вказаної постанови, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн., отже вказана сума є більшою за 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, така різниця між вказаними величинами має місце і в наступних роках, тому суд вважає, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення не підлягає застосуванню спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017, яка погіршує становище працівників, а п. 3.1.5. Колективного договору.

Відповідно дост.9 КЗпП Україниумови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Стаття 9 КЗпПне вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагає судової процедури визнання їх недійсними.

Також в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.

Суд вважає, що прийняттяЗакону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» № 1774-УІІІ від 06.12.2016не створює юридичних наслідків щодо застосування п.3.1.5. Колективного договору, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» та спільним представницьким органом залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011, в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в даному випадку, колективним договором, п.3.1.5. якого визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, а прийнята 31.03.2017 спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом», прийнята з порушенням вимог Колективного договору, отже, не підлягає застосуванню при визначені розміру матеріальної допомоги на оздоровлення.

Згідно частин 1-3статті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК Українивстановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами пунктів 1,2,3 частини першоїстатті 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Приймаючи до уваги, що відповідно до положень п.3.1.5. Колективного договору матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні саме на момент виплати допомоги, а виплата матеріальної допомоги позивачу відбувалася у відповідні роки, суд вважає за необхідне при визначенні розміру недоплаченої частини вказаної допомоги виходити з розміру мінімальної заробітної плати по Україні, встановленої на 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік відповідно, тому суд приходить висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017-2021 роки та з відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача підлягає стягненню недоплачена матеріальна допомога в розмірі 8416,98 грн., що складається з недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2017 рік в розмірі 1071,52 грн. (3200,00 грн. 2128,48 грн.), недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2018 рік в розмірі 1421,752 грн. (3723,00 грн. 2301,25 грн.) , недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2019 рік в розмірі 1186,83 грн.(4173,00 грн. 2986,17 грн.) , недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2020 рік в розмірі 1727,88 грн.(4723 грн. 2995,12 грн.), недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2021 рік в розмірі 3009,00 грн.(6000,00 грн. 2991,00 грн.)

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних суд виходить з наступного.

Як вбачається, у позові позивач розрахунок інфляційних витрат та 3% ручних здійснив без посилання на будь-яку норму закону, на власний розсуд, про що також зазначав у відзиві на позовну заяву представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог.

Стаття 625 ЦК Українирозміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 цьогоКодексуі визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Частиною другоюстатті 625 ЦК Українивстановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбаченустаттею 625 ЦК Українивідповідальність за порушення грошового зобов`язання слід з`ясувати: чи існує зобов`язання між сторонами, чи це зобов`язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбаченастаттею 625 ЦК Українинорма не застосовується до трудових правовідносин, зокрема, і щодо стягнення недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, оскільки вони регулюються спеціальним законодавством -Кодексом законів про працю України.

Аналогічний правовий висновок містить у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 2-2011/11 та у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року в справі № 753/10967/16-ц.

Оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані трудовим законодавством, а відповідач не є кредитором по відношенню до позивача у цивільно-правових відносинах, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних є безпідставними, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.

Відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позивач на підставістатті 5 Закону України «Про судовий збір»звільнений від сплати судового збору, на підставістатті 141 ЦПК Українивін підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі у сумі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст.10-13,81,259,263,265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути зАкціонерного товариства«Українська залізниця»(м.Київ вул.Єжи Гедройця,5код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 8416 (вісім тисяч чотириста шістнадцять) грн. 98 коп.

В задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних відмовити.

Стягнути з Акціонерноготовариства «Українськазалізниця» (м.Київвул.Єжи Гедройця,5код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави (отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Кодза ЄДРПОУ:37993783 Банк отримувача:Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA90899998031311125600002600, код класифікації доходів бюджету:22030106) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

На рішення протягом 30 (тридцяти) днів з дня його повного складення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 14.02.2022.

Суддя Я. Ю. Костеленко