Рішення № 103368076, 16.02.2022, Міловський районний суд Луганської області

Справа № 418/4659/21

2-о/418/8/22

РІШЕННЯ

іменем України

"16" лютого 2022 р. Міловський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Чехова С.І.

за участю секретаря Кірічевої К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Мілове цивільну справу за заявою представника заявника ОСОБА_1 , головного юриста відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2021 року представник заявника ОСОБА_2 , який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 звернувся до Міловського районного суду Луганської області з заявою у якій просить встановити факт перебування заявника ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Довжанськ, Луганської області.

Свою заяву представник заявника ОСОБА_2 мотивує тим, що 1972 року заявник ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_3 та прожила разом з ним у законному шлюбі 46 років у будинку АДРЕСА_1 , де вели спільне господарство, будували сімейні відносини. За весь час перебування у шлюбі заявник ОСОБА_1 постійно перебувала на матеріальному утриманні свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Довжанськ (колишній Свердловськ) Луганської області Україна.

Чоловік заявника ОСОБА_1 при житті був пенсіонером як і вона та разом з нею перебували на обліку у Відділі обслуговування громадян № 1 (Сервісний центр) смт. Мілове ГУПФУ в Луганській області. Отриману пенсію чоловік заявника ОСОБА_1 , за своє життя повністю віддавав своєї дружині ОСОБА_1 , а вона витрачала її на оплату будинку, комунальні послуги, придбання одягу, продуктів харчування, ліків та інші потреби. Заявник ОСОБА_1 та її чоловік за своє життя знаходилися на обліку як внутрішньо переміщені особи, і фактично мешкали разом але були зареєстровані за різними адресами, чоловік ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 , а його дружина ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 .

Разом із втратою чоловіка заявник ОСОБА_1 втратила основне джерело існування, бо розмір пенсії померлого чоловіка був значно більшим ніж розмір мінімальної пенсії призначеної заявнику ОСОБА_1 за віком. Зазначена допомога була для неї постійним і основним джерелом до існування. З метою оформлення пенсії зв`язку з втратою годувальника вона звернулась 29.10.2021рокуписьмово до Головного управління пенсійного фонду України у Луганській області з метою переходу на пенсію померлого чоловіка. Однак їй було відмовлено в переході на пенсію померлого чоловіка у зв`язку з тим, що не був наданий документ встановленої форми про перебування на утриманні померлого годувальника, що є підставою для переходу на пенсію померлого чоловіка. А тому факт перебування непрацездатного члена сім`ї, яка є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території на утриманні померлого годувальника, який зареєстрований за іншою адресою ніж непрацездатний член сім`ї встановлюється в судовому порядку.

Заявник ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась передала свої повноваження по справі своєму представнику ОСОБА_2 .

Представник заявника ОСОБА_2 до судового засідання не з`явися, однак просив у своєї заяві розглядати справу без його участі та без участі заявника ОСОБА_1 , заяву підтримує.

Представник заінтересованої особи від Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак повідомив суд про можливість розгляду справи без його участі. Крім того було надано відзив з запереченнями у якому просив у задоволенні вимог представнику заявника відмовити пославшись на ст. ст. 10, 36, 37, 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, Постанову правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, ст. 4, ст. 9 Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII, Постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України» від 31.03.1995 року № 8 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», абзац 3 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 року № 2268-VIII. З огляду на вище означені Закони представник заінтересованої особи вважає, що факт перебування непрацездатного члена сім`ї, який є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованих території, на утриманні померлого годувальника підтверджується довідками виданими згідно з Порядком № 509, що засвідчує перебування непрацездатного члена сім`ї та померлого годувальника на обліку за однією адресою, як внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, про можливе задоволення заяви з наступних підстав:

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 2 частини 1 статті 315ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Частиною 1 статті 38 цього Закону передбачено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

На підставі статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається: непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу виданого 03.06.1972 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». /а.с. 14/

Відповідно до копії паспорта громадянина України серія НОМЕР_2 , виданого 25.06.1997 року Свердловським МВ УМВС України в Луганській області, заявник ОСОБА_1 є громадянкою України, має реєстра цію за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 7)

Згідно із копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_3 виданого 24.03.2000 року Свердловським МВ УМВС України в Луганській області, померлий ОСОБА_3 за життя був громадянином України, та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 15)

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 , виданого 28.02.2019 року Біловодським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 97 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Довжанськ Луганської області, Україна. (а.с. 19)

Як слід з довідки № 926-868 виданої 21.11.2014 року Управлінням соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації заявник ОСОБА_1 була взята на облік як внутрішньо переміщена особа її фактично місце проживання /перебування є АДРЕСА_4 , місце реєстрації за паспортом: АДРЕСА_1 .(а.с. 9)

Згідно з довідки яка була витребувана судом згідно заяви представника заявника, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, ОСОБА_3 знаходився на обліку і всього отримав пенсію за віком з грудня 2017 року по грудень 2018 року у розмірі 143657 гривень 19 копійок.

Як слід з копії домової книги для прописки громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_5 слід, що заявник та її чоловік були зареєстровані в цьому будинку після Договору купівлі продажу від 12.06.2001 року (а.с.21-22)

Як слід з довідки про фактичне місце проживання з померлою особою на день його смерті № 82 від 02.11.2021 року який складено на окупованої території України слід, що ОСОБА_1 дійсно на час смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходилась на його утриманні, вони проживали разом за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 20)

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Суд приймає до уваги висновки ЄСПЛ з яких слід, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Згідно Постанови Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17 також були застосовані висновки ЄСПЛ де було звернена увагу на позицію Європейського суду з прав людини, який розвиває цей принцип у своєї практиці.

Суд оцінює надану довідку яка була представлена установою так званої Луганської народної республіки як докази які містять інформацію, щодо предмету доказування на підставі якого можливо встановити наявність факту сумісного проживання та знаходження на утриманні чоловіка у відповідні періоди часу цю довідку необхідно прийняти як виключний випадок оскільки відмова від визнання таких актів порушує право заявника.

Згідно з додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» м. Довжанськ колишнє Свердловськ внесено до переліку населених пунктів у яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободупересування тавільний вибірмісця проживанняв Україні»слід,щогромадянам України,а такожіноземцям таособам безгромадянства,які назаконних підставахперебувають вУкраїні,гарантуються свободапересування тавільний вибірмісця проживанняна їїтериторії,за виняткомобмежень,які встановленізаконом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже сумнів представника заінтересованої особи про те, що як заявник так і її чоловік були зареєстровані на різних адресах як внутрішньо переміщені особи не є підставою для сумніву, що це подружжя не вели сумісного господарства та не мали спільного сімейного бюджету і це не є умовою для позбавлення заявником реалізації свого права, передбаченого Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для його обмеження.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстровану шлюбі з 03.06.1972 року, проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 з 03.06.1972 року по день смерті ОСОБА_3 , про що свідчать відмітки у паспорті, вели господарство та мали спільний бюджет. Оскільки розмір пенсії померлого ОСОБА_3 значно перевищує розмір пенсії його дружини ОСОБА_1 , то суд приходить до висновку, що пенсія померлого була постійним та основним джерелом засобів до існування даної сім`ї. Заявник ОСОБА_1 , будучи непрацездатною особою, яка досягла пенсійного віку, перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_3 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає необхідним задовольнити заяву представника заявника ОСОБА_2 та встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні свого чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , за його життя.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 247, 258-259, 263-265, 268, 293, 315, 319, 352, 354ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника заявника ОСОБА_2 , який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Довжанськ, Луганської області.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду, який розташований у м. Сєвєродонецьк Луганської області, шляхом направлення скарги через Міловський районний суд.

Учасник справи,якому повнерішення небули врученіу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І. Чехов