Ухвала суду № 103366717, 10.02.2022, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-58/11

Провадження № 4-с/185/3/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровській області в складі головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря Авджи А.Д., заявника ОСОБА_1 , представника заявника адвоката Савченко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи: Старший державний виконавець Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Соул»

В С Т А Н О В И В

Заявник звернувся до суду з даною скаргою у якій просить суд:

1. Поновити строк на подання скарги.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Стражник Галини Іванівни від 28.05.2021 року щодо закінчення виконавчих проваджень №№ 37751899, 37755018, та № 37754227 від 26.03.2021 року.

3. Визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Стражник Галини Іванівни від 28.05.2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 108309,22 грн. та на залишок виконавчого збору.

4. Зобов`язати старшого державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Стражник Галину Іванівну закінчити виконавчі провадження №№ 37751899, 37754227, 37755018 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», зняти з нього та з його майна будь-які заборони, обтяження, арешти тощо у зв`язку з виконавчими провадженнями №№ 37751899, 37754227, 37755018, припинити стягнення з нього виконавчого збору.

5. Стягнути з старшого державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Стражник Галини Іванівни витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Обґрунтовуючи своївимоги заявникзазначив, на виконанні Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро), знаходиться виконавче провадження № 37751899, 37754227, 37755018 про стягнення з нього на користь ПАТ «ВТБ Банк» боргу на загальну суму 1535878.84 грн. з 18.04.2018 року.

Заявник вважає дії державного виконавця протиправними і тому звернувся до суду з даною скаргою.

Заявник та його представник, кожен окремо, в судовому засіданні свої вимоги підтримали і просили їх задовольнити.

Державний виконавець та заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч.2 ст.454 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено наступне.

04 листопада 2011 року рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 2-58/11 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" заборгованість за кредитом у сумі сто п`ятдесят дві тисячі двісті сорок вісім доларів США 28 центів, що еквівалентно 1213296 /один мільйон двісті тринадцять тисяч двісті дев`яносто шість/ грн. 99 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 36069,26 доларів США /тридцять шість тисяч шістдесят дев`ять доларів США 26 центів/, що еквівалентно 287 443 /двісті вісімдесят сім тисяч чотириста сорок три/ грн. 15 коп., відсотки за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 1351,46 доларів США /одну тисячу триста п`ятдесят один долар США 46 центів/ , що еквівалентно 10770 /десять тисяч сімсот сімдесят/ грн. 06 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за користування кредитом у сумі 35138 /тридцять п`ять тисяч сто тридцять вісім/ грн. 70 коп., судові витрати у сумі 1820 /одну тисячу вісімсот двадцять/ грн., судовий збір у сумі 1123 /одну тисячу сто двадцять три/ грн.

На підставі зазначеного судового рішення 12 грудня 2011 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області видані виконавчі листи № 2-58/11 та 18 квітня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції, правонаступником якого Павлоградський МВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального УМЮ (м. Дніпро), відкриті виконавчі провадження № 37754227, 37751899, 37755018.

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 16 серпня 2019 року № 17-РБ, ПАТ «ВТБ Банк» відступило новому кредитору ТОВ «ФК «СОУЛ» усі права вимоги за кредитним договором від 03 жовтня 2007 року № 06.19./07-СК та за іпотечним договором від 04 жовтня 2007 року № 06.19/07-ДІ.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду від 09.09.2020 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2-58/11 було задоволено. Було замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» у виконавчих провадженнях №37754227, №37751899, №37755018, які знаходяться на виконанні в Павлоградському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОУЛ».

12 травня 2021 року ТОВ «ФК «Соул» звернулось до державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Стражник Г.І. з заявою про повернення стягувачу ТОВ «ФК «Соул» всіх виконавчих листів у виконавчих провадженнях №37754227, №37751899, №37755018 на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

28 травня 2021 року державним виконавцем Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Стражник Г.І. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На відміну від позовного провадження, у якому суд вирішує існуючий між сторонами цивільно-правовий спір, скарги на дії (бездіяльність), рішення державних (приватних) виконавців мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за їх належним виконанням. Згідно з чинним процесуальним законодавством, здійснення такого судового контролю відбувається за правилами спеціального виду провадження у цивільному судочинстві.

ОСОБА_1 , як сторона виконавчого провадження, у порядку статті 447 ЦПК України, звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Павлоградського МВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального УМЮ (м. Дніпро) Стражник Г. І., посилаючись на те, що незважаючи на подану стягувачем заяву про повернення виконавчих листів по виконавчим провадженням №37754227, №37751899, №37755018 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження держвиконавцем було закрите з інших підстав, а саме на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), що розроблена відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 20 розділу ІІІ «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» Інструкції, визначено що, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди. Постанова про повернення виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, отримується стягувачем за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження в рамках інформаційної взаємодії. У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючись частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.

У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючись частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.

З правомірністю зазначених дій державного виконавця, суд погодитися не може, оскільки у випадку встановлення наявності, визначених пунктом п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для закінчення виконавчих проваджень та повернення виконавчих документів, державному виконавцю належало вирішити питання про закінчення таких виконавчих проваджень саме згідно з відповідною заявою стягувача про повернення виконавчих документів, а не з інших підстав,

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1403-VIII).

Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Згідно з положеннями пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Відповідно до пункту 6 Порядку для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.

Аналіз наведених вище норм Порядку свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Згідно довідок про розміри утриманої заборгованості Управління з питань виплати пенсії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача не відбувалось, а відбувалось лише стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року по справі № 2540/3203/18 вважає вмотивованими висновки суду першої інстанції про те, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Згідно довідки заступника начальника управління з питань виплати пенсій начальника відділу з питань підрахунку пенсій Олени Молодцової з пенсії боржника ОСОБА_1 на користь стягувача за 2014 2020 років перераховано 0,00 грн.

Але вимоги скаржника підлягають частковому задоволенню, бо суд не може скасовувати постанови державного виконавця, а лише може зобов`язати їх скасувати.

Витрати на правову допомогу не підлягають стягненню із-за відсутності документів, що підтверджують їх надання.

Відповідно до викладеного та керуючись ст. ст. 258-260, 442 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Поновити строк на подання скарги ОСОБА_1 .

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, визнати протиправними постанови старшого державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Стражник Галини Іванівни від 28.05.2021 року щодо закінчення виконавчих проваджень №№ 37751899, 37755018, та № 37754227 від 26.03.2021 року та зобов`язати останню скасувати їх.

Зобов`язати старшого державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Стражник Галину Іванівну закінчити виконавчі провадження №№ 37751899, 37754227, 37755018 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», та зобов`язати зняти з ОСОБА_1 та з його майна будь-які заборони, обтяження, арешти тощо у зв`язку з виконавчими провадженнями №№ 37751899, 37754227, 37755018, припинити стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

В іншій частині залишити скаргу без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається на адресу Дніпровського апеляційного суду.

Cуддя: В. О. Головін