Рішення № 103363173, 10.02.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/58362/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань - Трубінській І.С.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Литвина А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що в акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк», Банк) на її ім`я відкрито рахунок для отримання заробітної плати.

12 липня 2021 року через мобільний додаток «Ощад24/7» вона замовила випуск дублікату її картки, проте помилково обрала вид додаткової картки - Mastercard Platinum Debit Pay Pass. В цей же день з її зарплатної картки було списано 1500 грн.

В той же час згідно з п. 3.14.2 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 05 серпня 2015 року №694, клієнт має право відмовитись від отримання послуг, шляхом інформування банку у спосіб, визначений умовами договору (зокрема, але не виключно шляхом особистого звернення до установ Банку, що здійснює безпосереднє обслуговування такого клієнта із заявою за встановленою Банком формою про відмову від надання послуги що пропонується, зокрема кредитної, або із використанням дистанційних каналів обслуговування, якщо така можливість буде передбачена Банком, зокрема в момент пропонування Послуги).

15 липня 2021 року вона звернулась до відділення АТ «Ощадбанк» та подала письмову заяву про скасування випуску зазначеної додаткової картки. Відповідно до інформації з мобільного застосунку «Ощад24/7» на момент подання заяви про відмову від послуги додаткова картка випущена не була.

15 липня 2021 року випуск додаткової картки було скасовано, що підтверджується листом АТ «Ощадбанк» від 03 серпня 2021 року.

06 вересня 2021 року позивач звернулась до АТ «Ощадбанк» з проханням повернути списані кошти в розмірі 1500 грн, комісії за випуск додаткової картки, яка Банком не випускалась, проте в своєму листі від 14 вересня 2021 року АТ «Ощадбанк» повідомив про відмову повернути кошти без будь-яких роз`яснень.

При цьому, згідно з Тарифами АТ «Ощадбанк», які були чинні з 10 червня 2021 року та розміщені на офіційному сайті відповідача комісії за випуск додаткової картки передбачено не було.

Таким чином, АТ «Ощадбанк» додаткової картки позивачу не випускав, не здійснював розрахунково-касове обслуговування цієї картки, тощо. Тобто Банк не надав жодної банківської послуги позивачу. Таким чином на підставі ст. 1212 ЦК України, Банк повинен повернути позивачу списані із зарплатної картки кошти в сумі 1500 грн.

При цьому, своєю протиправною поведінкою Банк заподіяв позивачу моральну шкоду, яку вона оцінює в 5 000 грн.

Ухвалою судді від 08 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

01 лютого 2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що стягнення оплати за розрахунково-касового обслуговування відбулось відповідно до визначеного клієнтом та банком порядку дій в разі оформлення додаткової платіжної картки згідно з п. 3.1 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та п. 2.2 тарифного пакету «Зарплатний».

Пунктом 2.2 тарифного пакету «Зарплатний» (в редакції від 10 червня 2021 року) визначено, що розрахунково-касове обслуговування карки сплачується при її оформленні, надалі - до останнього робочого дня кожного місяця, з якого починається наступний рік дії основної картки; вартість розрахунково касового обслуговування додаткової картки Mastercard Platinum Debit становить 1500 грн.

14 липня 2021 року замовлена позивачем послуга з випуску додаткової картки була виконана банком повністю, картка виготовлена.

В подальшому ОСОБА_1 направила до АТ «Ощадбанк» заяву про закриття додаткової картки. На той час виготовлена додаткова картка була направлена до відділення банку №10026/0104 (м. Київ, вул. Хорива, 27а).

Як вбачається із журналу операцій випуску платіжної картки, 19 липня 2021 року були змінені параметри по картці, внаслідок її закриття, та 27 липня 2021 року відбулось знищення картки відповідно до актів від 27 липня 2021 року №16, 18.

Визначене свідчить про безпідставність наведених у позові ОСОБА_1 висновків про відсутність надання їй Банком банківських послуг, відсутність випуску додаткової картки, її фізичне неіснування, натомість підтверджує вчинення АТ «Ощадбанк» дій щодо випуску додаткової картки клієнту та стягнення оплати за таку послугу відповідно до вимог договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Тарифів Банку.

При цьому, закриття позивачем додаткової картки в подальшому на підставі заяви клієнта не свідчить про безпідставність її оформлення та пов`язаним з цим стягненням грошових коштів.

Будь-яких порушень зі сторони банку договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб зі сторони Банку після замовлення позивачем додаткової картки не існувало, Банком в повному обсязі виконувались свої зобов`язання по випуску картки, що підтверджується журналом операцій випуску платіжної картки.

Отже, вимоги позивача про витребування безпідставно набутого майна є неправомірним способом захисту у спірних правовідносинах, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, тому позов є необґрунтованим.

Разом з тим, вимоги позивача про відшкодування Банком моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 не зазначила у своєму позові, на чому ґрунтуються її вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. Крім того, позивач не надала доказів протиправності дій Банку та причинного зв`язку таких дій і завданої шкоди.

10 лютого 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що твердження відповідача про те, що додаткова картка була випущена та підготовлено пакет для направлення до регіонального управління, а згодом знищена за заявою позивача є необґрунтованими, оскільки позивач вказану картку не отримувала та жодного дня нею не користувалась.

Відповідач пояснює, що списав з рахунку позивача комісію за виготовлення ним додаткової платіжної картки, яка не передбачена існуючою між сторонами угодою. Щодо розрахунково-касового обслуговування, то позивач відмовилася від банківської послуги, яку дійсно перед цим замовила, відповідно правовідносини між сторонами зазнали трансформації і за відсутності зустрічного еквівалентного виконання зі сторони Банку, останній мав повернути отримані кошти, оскільки правова підстава, на якій ці кошти знаходяться у Банку, відпала.

На підставі викладеного, наявні підставі для задоволення позову у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, просила задовольнити з викладених у позові підстав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеноїв позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Суд установив, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ «Ощадбанк» та має рахунок № НОМЕР_1 .

12 липня 2021 року через мобільний додаток «Ощад24/7» ОСОБА_1 замовила випуск додаткової картки Mastercard Platinum Debit Pay Pass.

Згідно з випискою по рахунку № НОМЕР_1 списано кошти в сумі 1500 грн.

В цей же день за випуск картки без ПІН-коду з її рахунку Банк списав комісію в сумі 1500 грн.

15 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Голови правління АТ «Ощадбанк» Наумова С.В. із заявою, в якій просила закрити (припинити випуск) карти Master Сard Platinum Debit Pay Pass, яка є додатковою до її зарплатної картки Master Сard World Debit Pay Pass (поточний рахунок НОМЕР_1 ). Повідомити її про закриття (припинення випуску) карти Master Сard Platinum Debit Pay Pass в письмовому вигляді на її адресу.

03 серпня 2021 року від АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 отримала відповідь про те, що за випуск додаткової картки Master Сard Platinum Debit Pay Pass з неї було утримано комісію за обслуговування додаткової картки, яка становить 1500 грн. на рік. За її зверненням до ТВБВ 15 липня 2021 року додаткову картку було закрито, СМС-повідомлення - відключено.

06 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Голови правління АТ «Ощадбанк» Наумова С.В. із заявою, в якій просила повернути списану Банком комісію в розмірі 1500 грн на її зарплатну картку, відкриту в АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 .

Пунктом 3.14.2 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затвердженого постановою правління «АТ «Ощадбанк» від 05 серпня 2015 року №694 в редакції від 22 червня 2021 року №411, клієнт має право відмовитись від отримання послуг, шляхом інформування Банку, у спосіб, визначений умовами договору (зокрема, але не виключно, шляхом особистого звернення до Банку, що здійснює безпосереднє обслуговування такого Клієнта із заявою за встановленою Банком формою про відмову від надання Банком формою про відмову від надання послуги що пропонується, зокрема Кредитної, або із використанням Дистанційних каналів обслуговування, якщо така можливість буде передбачена Банком, зокрема, в момент пропонування послуги) про відмову від надання послуги, що пропонується Банком.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 рокуу справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторонив порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Тлумачення положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

У той самий час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 лютого 2021 року у справі № 912/2601/19.

Суд установив, що між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 виникли правовідносини за договором про надання банківських послуг від 20 вересня 2017 року.

Також встановлено, що позивачка не отримала послуг щодо обслуговування картки, за надання яких з її рахунку стягнуто 1500 грн.

Згідно з вимогами статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначала, що додаткової картки вона не отримувала, карткою не користувалась, що підтверджує і сам відповідач.

Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Отже, наявні всі обов`язкові умови для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення: набуття або збереження майна; набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою); відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Таки чином, оспорювана позивачем сума коштів в розмірі 1 500 грн вважається отриманою відповідачем безпідставно у розумінні статті 1212 ЦК України та є такою, що підлягає поверненню.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач має довести факт заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, яка за змістом ст. 1167 ЦК України завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а також відповідно до того, яких саме втрат немайнового характеру він зазнав, обґрунтувати розмір відшкодування моральної шкоди. Недоведеність позивачем зазначених обставин по справі є підставою для відмови у задоволенні позову .

Разом з тим, позивач не довела, що внаслідок списання Банком з її рахунку комісії в сумі 1500 грн їй завдано моральну шкоду, а також причинного зв`язку між шкодою і діями Банку.

На підставі викладеного, позов в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1-16, 509, 526, 1212 ЦК України, ст.ст. 1, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 1-18, 76 81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 1500 грн. стягнутих коштів.

У задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, 12-г, м. Київ, ЄДРПОУ 00032129).

Повний текст судового рішення складено 16 лютого 2022 року.

Суддя О.Л. Бусик