Рішення № 103362714, 04.02.2022, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/682/22

Справа №754/9098/21

РІШЕННЯ

Іменем України

04 лютого 2022 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді Зотько Т.А.,

за участі секретаря судового засідання - Микитюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2021 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав. Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що її батьки ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 15.10.2004 року, який надалі рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20.04.2021 року № 2603/2217/12, було розірвано. Від даного шлюбу народилась спільна дитина - донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2011 року відповідач разом із ОСОБА_3 (матір`ю позивача) не проживали однією сім`єю, шлюб існував лише формально, оскільки відповідач будучи ще в зареєстрованому шлюбі почав будувати свої стосунки з іншою жінкою. Після розірвання шлюбу позивач залишилась проживати разом зі своєю мамою ОСОБА_3 . Батько позивачки самоусунувся від її виховання, не піклується про неї, не цікавиться її навчанням, життям та здоров`ям, не відвідує батьківські збори, абсолютно не бере участі в матеріальному забезпеченні доньки. Перший рік окремого проживання, відповідач за вимогою ОСОБА_3 іноді приділяв увагу доньці, допомагав їй матеріально. Після одруження відповідача вдруге та народження дитини вже в новому шлюбі, відповідач повністю забув про існування своєї доньки, аліменти не сплачував та не сплачує, бачився з позивачкою максиму 1 (один) - 2 (два) рази на рік. У 2016 році ОСОБА_3 (мати позивача) познайомилась з ОСОБА_4 та стала спільно проживати з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу та разом виховувати дитину ОСОБА_1 . Батьки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , сприйняли неповнолітню дитину ОСОБА_1 як рідну онуку, проводять з нею багато часу, відвідують музеї, театри, оздоровлювали дитину, постійні прогулянки містом та околицями, виїзди на природу і багато іншого. Коли у ОСОБА_3 виявили смертельну хворобу - рак, мати позивача ОСОБА_3 звернулась до сім`ї Правдивих з проханням не покинути її доньку ОСОБА_1 (Позивача), не забувати її, тому що бабуся ОСОБА_7 (мати ОСОБА_3 ) за станом свого здоров`я не зможе надати своїй онуці освіту, матеріально її повністю забезпечити та приділяти їй відповідний час для її виховання. З літа 2020 року за спільним рішенням, дитина ОСОБА_1 почала проживати разом із родиною ОСОБА_8 ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 38 років ОСОБА_3 померла. Після смерті матері відповідач жодного разу не поцікавився своєю неповнолітньою донькою, а 7 квітня 2021 року відповідач надав нотаріально посвідчену заяву за якою надав згоду на усиновлення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 його неповнолітньої доньки, ОСОБА_1 21.05.2021 відповідач надав заяву, згідно якої не заперечував щодо позбавлення його батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки -ОСОБА_1 . Таким чином, на підставі викладених обставин, позивачка звернулась до суду з позовом про позбавлення її батька батьківських прав.

Відповідно до розпорядження від 04.11.2021 року у зв`язку з прийняттям 19 жовтня 2021 року Вищою радою правосуддя рішення № 2087/0/15-21 про звільнення судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_9 , на виконання рішення Зборів суддів Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року та відповідно до пункту 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (зі змінами), п.2.3.40 Засад використання автоматизованої системи документообігу Деснянського районного суду міста Києва (зі змінами) призначено повторний автоматизований розподіл справи №754/9098/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.11.2021 року вище зазначена цивільна справа передана судді Зотько Т.А..

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 08.11.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

За приписами ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Позивач та її представник подали заяви про здійснення розгляду справи у їх відсутності та ухвалення рішення про задоволення позову.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи сповіщений належним чином, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштової кореспонденції суду. В ході розгляду справи від відповідача надійшла заява про визнання позову.

У судове засідання представник Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, не з`явився. 25.01.2022 від представника Служби через канцелярію суду надійшла заява з проханням здійснювати розгляд справи у відсутності представника третьої особи та ухвалення рішення. При цьому, надали суду Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20.04.2012 року, було розірвано.

Від даного шлюбу народилась донька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві. Після розлучення донька залишилась проживати з матір`ю.

З 2016 року ОСОБА_3 почала спільно проживати з гр. ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_3 мати дитини, громадянка ОСОБА_3 , померла.

Останній рік, після виявлення хвороби у матері, неповнолітня ОСОБА_1 проживала в родині громадянина ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

З позовної заяви вбачається, що батько неповнолітньої ОСОБА_1 не приймає та не приймав участі у її вихованні, не цікавиться її життям та здоров`ям, не утримує матеріально.

В свою чергу відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі. В матеріалах справи міститься копія нотаріально посвідченої заяви про те, що відповідач не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно положень ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до вимог ч.7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з вимогами ст. 150 СК України, встановлено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, до яких, серед інших, належить і обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Працівники Служби при комісійному відвідуванні фактичного місця проживання неповнолітньої ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , встановили, що родина Правдивих спільно з неповнолітньою ОСОБА_1 проживає в трикімнатній квартирі, яка облаштована необхідними меблями та побутовим приладдям, в помешканні чисто, прибрано. Для неповнолітньої ОСОБА_1 облаштовано окрему кімнату, де створено належні умови для нормального проживання, навчання та розвитку.

Відповідно до інформації адміністрації КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Святошинського району міста Києва догляд за дитиною та рекомендації лікаря виконують громадяни ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Відповідно до інформації спеціалізованої школи № 254 Святошинського району міста Києва, де з 5-го до 9-го класу навчалася ОСОБА_1 , дитина регулярно відвідувала навчальні заняття, завжди мала охайний та доглянутий вигляд. Батько контакту зі школою не підтримував, жодного разу не приходив до навчального закладу. Контакт зі школою підтримувала бабуся, громадянка ОСОБА_7 . Громадянин ОСОБА_4 та його батьки також цікавились шкільними успіхами дитини.

На підставі зібраної інформації неповнолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік Служби як таку, що перебуває у складних життєвих обставинах, у зв`язку з ухиленням батька від виконання батьківських обов`язків.

Громадянка ОСОБА_10 надала до Служби заяву про те, що вона бажає залишити у своїй сім`ї неповнолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до прийняття рішення органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації. Відповідно до пункту 31 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Про порядок Провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини». Службою прийнято рішення про тимчасове влаштування неповнолітньої ОСОБА_1 , яка залишилася без батьківського піклування, до родини громадянки ОСОБА_10 .

Відповідно до положень п.п.2, 3 ст. 150 СК України, які кореспондуються з положеннями абзацу першого ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя.

Як вбачається з Висновку від 24.09.2021 № 107-40/5521, Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав батька ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Пунктом другим частини першої ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789- XII, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року роз`яснює, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, а ін.), що надані батьками до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи зокрема ставлення батьків до дітей.

Пункт 16 зазначеної Постанови роз`яснює, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Пункт 17 зазначеної Постанови роз`яснює, що не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

За таких обставин, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов`язків, суд приходить до висновку про необхідність позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як матеріали справи свідчать, що відповідач свідомо знехтував своїми батьківськими обов`язками. Також, при ухваленні рішення суд враховує те, що відповідачем було визнано позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно ч. 6 ст.164 СК України копія рішення після набрання ним законної сили підлягає направленню до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві для внесення відмітки до актового запису № 2408 від 20.09.2006 року про народження дитини.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 6, 150, 164, 165, 180 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", п. п. 15, 16, 18 Постанови пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" та, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-83, 89-90, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354-355, Розділом ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 2408, зроблений 20.09.2006 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві).

Після набрання рішенням законної сили його копію направити до Деснянського районного у м.Києві Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) для внесення відмітки до актового запису № 2408 про народження дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зробленому 20.09.2006 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 15.02.2022.

Суддя: