Ухвала суду № 103362262, 14.02.2022, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа №710/1151/19

провадження № 1-кс/694/103/22

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про відвід судді

14.02.2022 року м. Звенигородка

Суддя Звенигородськогорайонного судуЧеркаської областіСакун Д.І.з участюсекретаря судовогозасідання МатвієнкоА.А.,розглянувши ввідкритому судовомузасіданні взалі судум.Звенигородка,заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ватутінського міського суду Черкаської області Линдюку Віталію Степановичу у кримінальному провадженні № 12019250300000267 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 246 КК України,

в с т а н о в и в:

25.01.2022року,обвинуваченим ОСОБА_1 до підготовчогосудового засіданняподано черезканцелярію Ватутінськогоміського судуЧеркаської областізаяву провідвід судді Линдюка В.С. у кримінальному провадженні №710/1151/17.

Відповідно до змісту вказаної заяви, в провадженні судді Ватутінського міського суду Черкаської області Линдюка В.С. перебуває кримінальне провадження № 12019250300000267 по його обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України. ОСОБА_1 заявляє відвід судді Линдюку В.С., який на його думку, призначаючи вказане кримінальне провадження №710/1151/17до підготовчогосудового засідання,своєю ухвалоювід 14.12.2021незаконно призначивсаме одноособовийсудовий розглядданого кримінальногопровадження,чим створивсаме незаконнийсклад судупо йогорозгляду, чим порушив конституційні та процесуальні права останнього, що є підставою для його відводу.

Згідно ухвали Черкаського апеляційного суду від 02.02.2022 р. матеріали заяви про відвід судді Ватутінського міського суду Черкаської області Линдюка В.С. були надіслані до Звенигородського районного суду Черкаської області для розгляду відповідно до положень ст.34 КПК України.

Суддя Линдюк В.С. у судове засідання для дачі пояснень не з`явився, подав заяву, відповідно до якої просить розглядати заяву про відвід у його відсутність, підстав для задоволення відводу не вбачає.

Прокурор та обвинувачений ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглядати відвід у відсутність осіб, які не з`явилися.

Відповідно до ч.1,4ст.107 КПК України, за відсутності клопотань сторін, під час ухвалення даного рішення, фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Дослідивши заяву про відвід та перевіривши викладені в заяві доводи, приходжу до наступних висновків.

У відповідності дост.80 КПК України, за наявності підстав, передбаченихстаттями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.

Стаття 75КПК України містить вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.

Недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні передбачена у ст.76 КК України.

Як вбачаєтьсяз заявипро відвід ОСОБА_1 ,її змістфактично зводитьсядо незгодиз процесуальнимидіями тарішенням,ухваленим суддеюЛиндюком В.С.,зокрема винесеннямухвали проприйняття справидо провадженнята призначенняпідготовчого засідання від 14.12.2021.

Відповідно до ч.1ст.7Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Пунктом 1статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має

визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 р. (заява № 16695/04).

В п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 р. (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності».

Згідно зі ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Відповідно до п. 1.1 Бангалорських принципів поведінки судді, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

Водночас, слід враховувати, що особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи, адже відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади»процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом (п.10). Відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Разом з тим, заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких підстав для відводу, що передбачені зазначеними вище нормами КПК України, подана заява фактично зводиться до незгоди заявника з процесуальними діями та рішенням суду, що відповідно до вимогКПК Українине є підставою для відводу головуючому судді, а незгода із такими рішеннями реалізується шляхом їх оскарження до вищестоящої судової інстанції.

Наведені у клопотанні про відвід факти не є обставинами, які в розумінніст.75 КПК України, виключають участь судді Линдюка В.С. в кримінальному провадженні і не свідчать про те, що ним проявлено несправедливість чи упередженість. Таким чином, не підтверджені припущення заявника щодо наявності сумнівів в об`єктивності судді Линдюка В.С., з наведених у заяві мотивів, такі побоювання заявника не є об`єктивно обґрунтованими.

За таких обставин суд приходить до висновку, що доводи, які наведені обвинуваченим ОСОБА_1 про відвід судді Линдюка В.С. не доведені, не ґрунтуються на вимогахКПК Українита не можуть бути підставою для відводу судді, а відтак заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.75,76,80,81,107,369-372 КПК України, суд,

постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ватутінського міського суду Черкаської області Линдюку Віталію Степановичу у кримінальному провадженні № 12019250300000267 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст.246КК України - відмовити.

Копію ухвали направити до Ватутінського міського суду Черкаської області та заявнику.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Д.І.Сакун