Рішення № 103355376, 17.02.2022, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/8/2022 Справа № 490/213/22

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року Центральним районний суд м. Миколаєва у складі

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі- Павленко Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

І.ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

11.01.2022 р. ОСОБА_1 звернувсядо суду з позовом до Головногоуправління Національної поліції у Миколаївській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 07.12.2021 р.

При цьому просив поновити строк оскарження постанови, оскільки в день складання постанови він її не отримав, в порушення вимог ст. 285 КУпАП, у триденний строк вона йому не направлена, і тільки 10.01.2022 року отримав її неофіційним шляхом.

Свої вимоги позивач обгрунтував наступним.

07.12.2021 року старшим інспектором 1 взводу роти поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Миколаївській області складено постанову ГАБ № 544924, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП.

Однак, дана постанова є незаконною через відсутність складу адміністративного правопорушення, та недотримання встановленого порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Дійсно, 07.12.2021 року вживав пиво, але при цьому не знаходився у п`яному вигляді, мав охайний вигляд та поведінка була пристойною.

Після незаконного затримання працівники поліції били його ногами, повалили на землю, в результаті чого був виваляний у багнюці, та в результаті цих дій був сильно забруднений та його вигляд став неохайним. Медичний огляд провадився о 06:17 год., тобто вже після незаконного затримання та застосування «кайданки», складання протоколу та ймовірної постанови про притягнення до відповідальності.

09.12.2021 року зареєстровано кримінальне провадження за фактом протиправних дій поліції.

Окрім того, відповідно до положень ст. 15 КУпАП, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. Вказаною нормою статті КУпАП не передбачено притягнення поліцейського до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 178 КУпАП на загальних підставах.

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЗУ « Про Дисциплінарний статут», за вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

На момент прийняття постанови, працівнику поліції, який її виносив, було достеменно відомо, що ОСОБА_1 є поліцейським, а саме слідчим СВ відділення поліції №3 МРУП ГУ НП в Миколаївській області, про що свідчить рапорт старшого інспектора взводу № 1 РПОП ГУНП в Миколаївській області.

Окрім того, були порушені приписи ст.ст. 268, 271 КУпАП, оскільки був позбавлений можливості подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою, хоча вимагав цього.

В порушення вимог ст.ст. 279, 280 КУпАП, не було роз`яснено права, не оголошено протокол, сам він не був заслуханий, не розглянуті його клопотання, не з`ясовані всі обставини справи.

ІІ. ХІД СПРАВИ.

Процесуальні дії суду.

Протоколом автоматизованого розподілу від 11.01.2022 року даний позов переданий на розгляд судді Черенковій Н.П., та отриманий останньою 17.01.2022 року ( нарадча кімната з 12.01.-17.01).

Ухвалою від 17.01.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з визначенням дати судового засідання 10.02.2022 року.

При цьому, в ухвалі зазначено, що позивач має 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на нього.

Також клопотання позивача задоволено, та витребувано у відповідача: постанову ГАБ № 544924 від 07.12.2021 року; протокол про вчинення адміністративного правопорушення; протокол адміністративного затримання; рапорт старшого інспектора взводу РПОП ГУНП в Миколаївській області; інші матеріали про адміністративне правопорушення, які містять докази вчинення такого та перебіг розгляду справи.

08.02.2022 року від відповідача надійшов відзив, у якому просив позов залишити без розгляду, посилаючись на наступне.

Матеріалами справи спростовано посилання ОСОБА_1 про те, що розгляд справи і постанова винесена без його участі та йому не надавався примірник, однак він відмовився від його отримання.

У відповідності до приписів ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано на протязі 10 днів з дня винесення постанови. Оскільки строк подачі позову сплив 17.12.2021 року, і просили залишити позов без розгляду.

При цьому, сам позивач в межах строку оскарження постанови про адміністративне правопорушення, активно займався діями щодо притягнення поліцейських, які приймали таке рішення до кримінальної відповідальності, про що свідчить його заява про вчинене кримінальне правопорушення відносно поліцейських 09.12.2021 року.

При цьому, відповідач проти позову заперечував по суті, вказавши таке.

У відповідності до приписів ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, в тому числі і щодо ст. 178 КУпАП на підставі приписів ст. 222 КУпАП.

Протоколи про адміністративні правопорушення не складаються у разі , якщо їх розгляд віднесено до компетенції Національної поліції на підставі ст. 258 КУпАП.

Склад адміністративного правопорушення також є доведеним, що підтверджується рапортом Барилко Д., та випискою з амбулаторної карти за результатом огляду ОСОБА_1 , щодо гострої алкогольної інтоксикації.

За протоколом адміністративного затримання вбачається , що під час складання постанови про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, та на захист (ст.ст. 56-63 Конституції України).

У зв`язку з надходженням відзиву, слухання справи відкладено на 17.02.2022 року.

11.02.2022 року адвокатом позивача Ярошевським Г.В. направлена відповідь на відзив, насупного змісту.

Відповідно до ст. 121 ч.1 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений строк, якщо визнає причини пропуску поважними.

Відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав.

Наполягає на тому, що в день складання постанова не вручалась, та в порушення вимог ст. 285 ч.1 КУпАп не надсилалась, отримана неофіційним шляхом та незавірена, лише 10 січня 2022 року, а тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду та наявні підстави для поновлення строку оскарження.

Ухвалою суду від 17.02.2022 року ОСОБА_1 поновлено строк на оскарження постанови.

Позивач та його представник до судового засідання не з`явились, позов підтримали та просили про його задоволення.

Представник відповідача , до судовогозасідання не з`явилась, про час та місце його проведення повідормлена належним чином під розписку.Заяв, клопотань від вівдповідача не надходило.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін, що відповідає приписам ст.ст.223,262 КАС України.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА НАЛЕЖНІ ЇМ ПРАВОВІДНОСИНИ.

Згідно протоколу серії АЗ № 170385\3 від 07 грудня 2021 року про адміністративне затримання за ч.1 ст. 178 КУпАП, складеного старшим інспектором взводу №1 РПОП ГУ НП в Миколаївській області капітаном поліції Барилко Д., ОСОБА_1 доставлений у службове приміщення ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області 07.12.2021 року о 2 год. 21 хв. у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 178 КУпАП для складання постанови про адміністративне правопорушення.

Про місце перебування його повідомлено матері ОСОБА_2 0 3 год. 30 хв.При цьому зазначено, що роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, можливість отримання безоплатної правової допомоги,однак його підпис відсутній з позначкою « відмовився».

При цьому, ОСОБА_1 вказано, що є сліди ушкоджень на руках від « кайданок», та є зауваження при незаконному затриманні: провели затримання без будь-яких пояснень та попереджень, нанесли тілесні ушкодження, наділи «кайданки» без порушень громадського порядку, посилаючись на скоєння адмінправопорушення. У протоколі також зазначено, що звільнений о 5 год. 20 хв.

За приписами ст.259 КУпАП, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення, в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником. Доставлення порушника з числа кадрових співробітників розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов`язків здійснюється тільки у присутності офіційного представника цього органу.

При вчиненні порушень правил користування засобами транспорту, правил щодо охорони порядку і безпеки руху, правил спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, правил пожежної безпеки, санітарних норм на транспорті порушника може бути доставлено уповноваженою на те особою в поліцію, якщо у нього немає документів, що посвідчують особу, і немає свідків, які б могли повідомити необхідні дані про нього.

При вчиненні лісопорушень, порушень правил полювання, правил рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу, якщо особу порушника не може бути встановлено на місці порушення, працівники державної лісової охорони, а в лісах колективних сільськогосподарських підприємств - працівники лісової охорони зазначених підприємств, уповноважені на те посадові особи органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохорони, посадові особи інших органів, які здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу, працівники служб охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також поліцейські можуть доставляти осіб, які вчинили ці правопорушення, у поліцію чи в приміщення виконавчого органу сільської, селищної ради. Доставлення порушника може провадитись також членами громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, громадськими інспекторами охорони природи, громадськими мисливськими інспекторами, громадськими інспекторами органів рибоохорони та громадськими лісовими інспекторами.

У разі вчинення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини, якщо особу порушника неможливо встановити на місці вчинення порушення, уповноважені посадові особи органів охорони культурної спадщини, адміністрацій історико-культурних заповідників та історико-культурних заповідних територій можуть доставляти осіб, які вчинили ці правопорушення, до поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі вчинення порушень земельного законодавства, якщо особу порушника неможливо встановити на місці вчинення порушення, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель можуть доставляти осіб, які вчинили ці правопорушення, до поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення.

При вчиненні правопорушень, зв`язаних з посяганням на охоронювані об`єкти, інше майно, порушника може бути доставлено працівниками воєнізованої охорони у службове приміщення воєнізованої охорони або в поліцію для припинення правопорушень, встановлення особи порушника і складення протоколу про правопорушення.

При вчиненні правопорушень, пов`язаних із незаконним зберіганням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, порушника може бути доставлено до органів Служби безпеки України її працівником для встановлення особи порушника і складення протоколу про правопорушення.

Доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий строк.

Перебування доставленої особи у штабі громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадському пункті з охорони громадського порядку, приміщенні виконавчого органу сільської, селищної ради не може тривати більш як одну годину, якщо не встановлено інше.

У разі вчинення військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків правопорушень та в разі наявності обставин, зазначених у частині першій цієї статті, доставлення порушника уповноваженими на те посадовими особами здійснюється у підрозділи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

У разі порушення іноземцем або особою без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України, якщо особу порушника неможливо встановити на місці вчинення порушення, уповноважені посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, його територіальних органів і підрозділів можуть доставляти таких осіб у приміщення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, його територіальних органів і підрозділів, до поліції, до пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, для встановлення особи порушника і з`ясування обставин правопорушення.

Статтею 260 КУпАП зазначено,що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Порядок адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним застосуванням заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, проводиться в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 261 КУпАП, про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

За приписами ст. 262 КУпАП, адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законами України.

Адміністративне затримання провадиться:

1) органами внутрішніх справ (Національною поліцією) - при вчиненні дрібного хуліганства, вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису, порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, при поширюванні неправдивих чуток, вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх, публічних закликів до невиконання вимог поліцейського, при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, при прояві неповаги до суду, вчиненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, порушення правил про валютні операції, правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин, незаконного продажу товарів або інших предметів, дрібної крадіжки, торгівлі з рук у невстановлених місцях, при розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях чи появі у громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, у випадках, коли є підстави вважати, що особа займається проституцією, при порушенні правил дорожнього руху, правил полювання, рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу, при порушенні правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію України, а також в інших випадках, прямо передбачених законами України;

2) органами прикордонної служби - у разі незаконного перетинання або спроби незаконного перетинання державного кордону України, порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, порушення правил використання об`єктів тваринного світу в межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району, у територіальному морі, внутрішніх водах та виключній (морській) економічній зоні України, порушення правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію України, невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну, порушення порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього;

3) старшою у місці розташування охоронюваного об`єкта посадовою особою воєнізованої охорони - при вчиненні правопорушень, зв`язаних з посяганням на охоронювані об`єкти, інше майно;

4) посадовими особами Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - у разі вчинення військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків військових адміністративних правопорушень, дрібного хуліганства, злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, публічних закликів до невиконання вимог цієї особи, порушення правил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів, дрібного викрадення чужого майна, у разі розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях, появи у громадських місцях у п`яному вигляді, порушення правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин, а також у разі порушення правил дорожнього руху водіями чи іншими особами, які керують військовими транспортними засобами;

5) органами Служби безпеки України - при порушенні законодавства про державну таємницю або здійсненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, зберіганні спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а також при порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію;

6) посадовими особами органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів - у разі вчинення прихованої від огляду передачі або спроби передачі будь-яким способом особам, яких тримають у слідчих ізоляторах і установах виконання покарань, алкогольних напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання, а також інших заборонених для передачі предметів;

7) посадовими особами, уповноваженими на те центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, - при порушенні законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства і транзитний проїзд через територію України.

За постановою серії ГАБ № 544924 2100076від 07.12.2021 року, складеної старшим інспектором Барило Д., зазначено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працює слідчим ВВ №3 МРУП ГУНП, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 178 КУпАП, за скоєння якого йому винесено попередження.

У постанові зазначено, що 07.12.2021 року, о 2 год. 20 хв., біля будинку № 65 по проспекту Героїв України в м. Миколаєві, ОСОБА_1 знаходився у п`яному вигляді, мав неохайний вигляд, при ходьбі хитався, чим образив людську гідність та громадську мораль. У постанові зазначено, що від отримання примірника постанови відмовився.

Дана постанова ОСОБА_1 не направлялась.

За приписами ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи, копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

До матеріалів наданий рапорт ОСОБА_3 про те, що 07.123.2021 року о 2 год.20 хв.,біля будинку 65 по проспекту Героїв України знаходився громадянин, який мав неохайний вигляд, хитався при ходьбі, був запах алкоголю із ротової порожнини, знаходився у п`яному вигляді у публічному місці, чим ображав людську гідність та громадську мораль, за що був доставлений до ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області.

О 6 год.17 хв. ОСОБА_1 проведено медичний огляд, та за випискою 1522 від 07.12.2021 року були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння.

09.12.2021 року до Територіального управління ДБР надійшла заява ОСОБА_1 про те, що 07.12.2021 року співробітники взводу № 1 РПОП ГУНП в Миколаївській області перевищили свої службові повноваження та безпідставно спричинили йому тілесні ушкодження, після чого застосували відносно нього спеціальний засіб « Кайданки» та без складання відповідних протоколів затримали його та привели до приміщення ВП , де утримували до 8 години ранку, при цьому адвоката до нього не допустили, чим позбавили права на захист.

Дана заява внесена до ЄРДР 09.12.2021 року номер кримінального провадження 62021150010000450.

10.12.2021 року, 04.01.2022 року адвокатом Ярошевським Г.В. направлені запити на адресу Начальника відділення поліції №1, Командира Роти поліції особливого призначення, Начальника ГУ НП в Миколаївській області щодо надання копій протоколу адміністративного затримання, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, документів, які підтверджують факт сповіщення ОСОБА_1 про час та місце розгляду адміністративної справи, та документи, які послугували притягненню до адміністративної відповідальності.

Відповіді на дані запити не надані, в результаті чого при подачі позову до суду позивач просив про їх витребування судом.

Відповіді на запити не надані відповідачем і до суду.

Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов`язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи, та інше.

Частиною 1 ст. 178 КУпАП передбачено відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.06.2018 року у справі № 536/2056/16-а, роз`яснив, що об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у появі в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль (формальний склад). Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого та непрямого умислу.

Згідно статті 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони.

При цьому, згідно діючого законодавства, під появою в громадських місцях у нетверезому стані, що ображає людську гідність і громадську мораль, розуміється наступне: поведінка особи у стані сп`яніння, яка явно порушує загальновизнані норми (непристойні висловлювання або жести, грубі вигуки, нав`язливе ставлення до громадян тощо); коли порушник має непристойний зовнішній вигляд, що викликає відразу (брудний, мокрий, розстебнутий одяг тощо); через сп`яніння особа повністю чи значною мірою втратила орієнтування (безцільно стоїть чи безцільно пересувається з місця на місце, у неї порушена координація рухів, звідси - нестійкість, хитка хода); п`яний повністю безпорадний (у непритомному стані). До того ж не має значення вид ужитого напою, що містив алкогольну складову (це може бути пиво або інший слабоалкогольний напій), які не віднесені до спиртних напоїв. При цьому не можна притягувати до адміністративної відповідальності тільки за сам факт появи у п`яному вигляді у громадському місці, якщо поведінка особи при цьому є пристойною.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист суспільної моралі», суспільна мораль - система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов`язок, совість, справедливість.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності.

При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, які саме конкретні фактичні дії вчиняв позивач, що свідчили б про непристойність його поведінки та образу людської гідності і громадської моралі у громадському місці, що складають обов`язкові ознаки об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 14.02.2019 року у справі №127/163/17-а, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З огляду на ситуацію, яка слугувала передумовою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, беручи до уваги, що позивача притягнуто до відповідальності за перебування у п`яному вигляді в громадському місці, суд звертає увагу, що у випадку вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, повинні були бути присутні інші особи, які мали бути опитані відповідачем як свідки та ствердити, що позивач своїм зовнішнім виглядом ображав людську гідність та громадську мораль. Разом з тим, жодних пояснень свідків до матеріалів справи не надано.

Так, твердження позивача на підтвердження того, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані, хоча обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладено саме на відповідача.

Що ж до посилань відповідача на рапорт старшого інспектора Барилко Д., і саме це стало підставою для притягнення позивача до адмінвідповідальності, суд відхиляє, оскільки такий доказ, як свідчення/покази особи, якою прийняте рішення, що є предметом спору у даній справі, не може вважатися належним та достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем з огляду на те, що спостереження, переконання, судження та висновки, навіть суб`єкта владних повноважень, мають суб`єктивний характер і у розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 77 КАС України не є доказами.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом ч.1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці та поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. Адміністративну відповідальність на загальних підставах військовослужбовці несуть лише за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію (ст. 212-5 КУпАП).

Як вбачається з постанови, ОСОБА_1 є слідчим ВП №3 МРУП ГУНП.

Частина 1 ст. 15 КУпАП не містить у переліку правопорушень (за які поліцейські несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах) складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 178 КУпАП.

За ст. 19 Закону України «Про національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь , поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Затверджений Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту визначають, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Зі змісту ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту випливає, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції

За приписами абз. абз. 1, 2, 6, 8 п. 1 розд. ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Частиною 1 ст. 222 КУпАП встановлено перелік адміністративних правопорушень, справи про які розглядаються органами Національної поліції, зокрема і передбачені частиною першою статті 178 КУпАП. За правилом ч.2 цієї статті, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Диспозиція ч. 1 ст. 178 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Об`єктивна сторона правопорушення виражається, в тому числі, в появі в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль. Суб`єкт адміністративного правопорушення - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого та непрямого умислу.

Із зазначеного слідує, що сам факт появи або перебування особи у п`яному вигляді не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Для притягнення особи до такої відповідальності за вказаною статтею необхідно, щоб такі дії ображали людську гідність і громадську мораль, та були вчинені у громадському місці.

Визначення поняття «громадське місце» міститься у Законі України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», у ст. 1 якого вказано, що це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони.

За змістом статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію", полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.

Виходячи з викладеного, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Суд зазначає, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, оскаржувана постанова не може бути беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не є належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Постанова по своїй природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Об`єктивних доказів, необхідних для вирішення справи про наявність обставин вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.178 КУпАП, уповноваженою посадовою особою відповідача, зібрано не було.

Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.178 КУпАП не підтверджується належними та допустимими доказами.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП є недоведеним.

Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Структура складу адміністративного правопорушення містить:

1) об`єкт правопорушення суспільні відносини в тій чи іншій сфері, на нормальний розвиток яких посягає правопорушення;

2) об`єктивну сторону конкретні дії, що виразилися в порушені встановлених правил;

3) суб`єкт правопорушення конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку;

4) суб`єктивну сторону складу ставлення особи до вчиненого нею діяння, тобто вину у формі умислу чи необережності.

Всі перераховані ознаки визначають у сукупності склад адміністративного правопорушення.

IV.ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява №926/08), слід зазначити, що суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, в діях ОСОБА_1 не встановлено ознак складу адміністративних правопорушення, передбаченого ч.1 ст.178 КУпАП, встановлено порушення порядку розгляду справи суб`єктом владних повноважень, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, відповідно якого провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

V. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

Правила розподілу судових витрат визначено статтею 139 КАС України.

Відповідно до частини першої ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при подачі позову, згідно квитанції №0.0.2409296504.1 від 10.01.2022 року, сплачено судовий збір у розмірі 496,20 грн.

За такого, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 496,20 грн.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 1, 7, 9, 13, 178 ч. 1 КУпАП, 245, 247, 251, 252, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, ст. 139 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Скасувати постанову ГАБ № 544924 від 07 грудня 2021 року, винесену старшим інспектором 1 взводу Роти поліції особливого призначення головного управління Національної поліції, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.178 КУпАП.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 178 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 496,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 17 лютого 2022 року.

Суддя : Н.П. Черенкова