Рішення № 103354912, 07.02.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2022 року Чернігів Справа № 620/12253/21

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

за участю представника позивача Бондаренка Ю.В., представника відповідача ТрубиА.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Державного підприємства «Чернігівторф» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання неправомірними дій та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Чернігівторф» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання неправомірними дій відповідача по нарахуванню філії Смолинський торфозавод ДП «Чернігівторф» боргу у розмірі 6826019,72грн.; скасування вимоги Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-27 до філії Смолинський торфозавод Державного підприємства «Чернігівторф» (структурованого підрозділу без права юридичної особи) в розмірі 6826019,72 грн., а саме скасувати вимогу про стягнення недоїмки у розмірі, який становить 3110657,00 грн., вимогу про стягнення штрафу у розмірі 295030,87 грн. та вимогу про стягнення пені у розмірі 3420331,85 грн. від 16.09.2021.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що всупереч вимогам Податкового кодексу України борги минулих років Державного підприємства «Чернігівторф» не списані, а поточні платежі продовжують зараховуватись у погашення заборгованості, а не за поточний період, що породжує виникнення ще більшої заборгованості.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що посилання позивача на норми Податкового кодексу України є не обґрунтованими, оскільки ним оскаржується дії та вимога по нарахуванню єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вказує, що строки давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів, та нарахованої пені не застосовуються.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що всупереч норм діючого законодавства, борги минулих років з Державного підприємства «Чернігівторф» не списані, а поточні платежі продовжують зараховуватись у погашення заборгованості, а не за поточний період.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 15.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; ухвалою суду від 28.01.2022 було продовжено позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив та долучено її до справи.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області відносно позивача було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2021 №Ю-27 в сумі 6826019,72 грн., в тому числі недоїмки 3110657,00 грн., штрафу 295030,87 грн., пені 3420331,85 грн.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки,порядкута за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 6 Закону).

Відповідно до частин п`ятої-сьомої статті 9 Закону сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному податковому органу. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Абзацом першим частини восьмої статті 9 Закону передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 1 частини десятої статті 9 Закону днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина одинадцята статті 9 Закону).

Таким чином, відповідно до Закону єдиний внесок вважається сплаченим у разі перерахування його платником на рахунок податкового органу.

Згідно частин другої, третьої статті 25 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Частиною четвертою статті 25 Закону передбачено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (частина шоста статті 25 Закону).

Частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до вимог частини тринадцятої статті 25 Закону нарахування пені, передбаченої цим законом починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Частиною чотирнадцятою статті 25 Закону передбачено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначенимиЗаконом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затвердженанаказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 тазареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі -Інструкція № 449).

Згідно пункту 1 розділу VII Інструкції № 449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Підпунктом 2 пунктом 2 розділу VII Інструкції № 449 передбачено, що згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4, 6 та 7 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції, зокрема, в таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)).

Пункт 3 розділу VII Інструкції № 449 передбачає, що податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Як було встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2021 №Ю-27 на підставі даних інтегрованої картки платника, філії Смолинський торфозавод ДП «Чернігівторф» (а.с. 51-63).

Міністерством фінансів України наказом від 12.01.2021 № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943, затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок).

Пунктом 2 Розділу І Порядку визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП)- форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення (пункт 1 підрозділ 1 Розділ ІІ Порядку).

Суд визнає, що належними, допустимими, достатніми доказами несвоєчасної сплати підприємством сум єдиного внеску у спірний період є дані інтегрованої картки платника, які внесені до неї контролюючим органом в результаті подання платником звітних документів та сплати єдиного внеску (за фактом надходження інформації органів Державної казначейської служби України про надходження сум єдиного внеску).

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом надано докази, які свідчать про правомірність та обґрунтованість винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме інтегровану картку платника.

У відповідності до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України платник податків має спростовувати ці доводи та навести свої, разом з тим, позивач, вказуючи на неправильність винесення податковим органом оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) не надав доводів щодо відсутності у нього недоїмки зі сплати єдиного внеску, відсутності порушення ним строків сплати єдиного внеску або іншого, правильного на його думку розрахунку штрафних санкцій та нарахування пені, та не зазначив на підставі чого вважає, що відповідач при здійсненні такого розрахунку допустив помилку.

Щодо посилання позивача на норми Податкового кодексу України, зокрема, на застосування строків давності нарахування податкового боргу та його списання, то суд зазначає, що згідно пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Крім того, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (частина шістнадцята статті 25 Закону).

Щодо посилання позивача на рішення судів про розстрочення товариству сплати податків, то суд враховує, що позивачем не було надано суду доказів існування таких судових рішень, не наведено ідентифікуючих ознак таких рішень (номер справи, дата прийняття, тощо), проте суд зазначає, що за наявності прийнятих рішень про розстрочення сплати податків, дана обставина не впливає на правомірність оскаржуваної вимоги.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на протиправність зарахування поточних платежів в рахунок погашення заборгованості, оскільки, як вже зазначалося судом, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Таким чином, проаналізувавши наведене та оцінивши підстави поданого у цій справі позову, суд робить висновок, що при винесенні вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головне управління ДПС у Чернігівській області діяло на підставі та у межах повноважень, визначених Законом, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача по нарахуванню філії Смолинський торфозавод ДП «Чернігівторф» боргу у розмірі 6826019,72 грн.; скасування вимоги Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-27 до філії Смолинський торфозавод Державного підприємства «Чернігівторф» (структурованого підрозділу без права юридичної особи) в розмірі 6826019,72 грн., а саме скасування вимоги про стягнення недоїмки у розмірі, який становить 3110657,00 грн., вимоги про стягнення штрафу у розмірі 295030,87 грн. та вимоги про стягнення пені у розмірі 3420331,85 грн. від 16.09.2021.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні позову Державного підприємства «Чернігівторф» необхідно відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Державного підприємства «Чернігівторф» (вул.Громадська, 35-а, м. Чернігів, 14037, код ЄДРПОУ 02968220) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124) про визнання неправомірними дій та скасування вимоги відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.02.2022.

Суддя Н.М. Баргаміна