Рішення № 103354324, 15.02.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 560/16094/21

РІШЕННЯ

іменем України

15 лютого 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є донькою померлого в зоні проведення антитерористичної операції ОСОБА_3 . В травні 2021 року позивач звернулась до Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради із заявою про надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", однак отримала відмову, яку вважає протиправною.

Ухвалою суду від 9.11.2021 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що для отримання пільгового посвідчення «Члена сім`ї загиблого (померлого)» відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» необхідно було подати висновок судово-медичної експертизи про зв`язок смерті померлої особи з участю в антитерористичній операції.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 24.12.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Кам`янець-Подільському Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області.

Згідно довідки 5-го окремого батальйону Української добровольчої армії від 15.02.2017 №32, ОСОБА_3 з 16.11.2014 по 28.02.2015 перебував в складі 5-го окремого батальйону Української добровольчої армії. З 16.11.2014 по 28.02.2015 брав активну участь в бойових діях в зоні проведення АТО, в складі батальйону, позиції якого були розташовані в с. Піски, Ясинуватського району, Донецької області та Донецькому аеропорту. 28.02.2015 загинув при виконанні бойового завдання в с. Піски, Ясинуватського району, Донецької області.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №557 від 03.03.2015, виданого Комунальним закладом «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської області, смерть ОСОБА_3 настала в зоні АТО внаслідок вибухової травми під час військових дій.

Листом Департаменту соціального захисту Кам`янець-Подільської міської ради від 11.05.2021 №5948/0740, у відповідь на заяву позивача щодо надання статусу та видачі пільгового посвідчення «Члена сім`ї загиблого», позивачу відмовлено у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) та видачі пільгового посвідчення «Члена сім`ї загиблого». Зазначено, що для отримання пільгового посвідчення «Члена сім`ї загиблого (померлого)” відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» необхідно подати висновок судово-медичної експертизи про зв`язок смерті померлої особи з участю в антитерористичній операції.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлений Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі, - Положення №302).

Згідно з абзацом 2 пункту 7 Положення №302 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Правовий статус ветеранів війни визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України №3551-XII, дія цього закону розповсюджується на: сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

З аналізу даної норми права встановлено, що дія цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які:

1) загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або;

2) померли внаслідок виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків);

3) а також померли внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті;

4) померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби;

5) померли внаслідок захворювання на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Статтею 10 Закону №3551-XІІ також визначено, що до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Таким чином, системний аналіз статті 10 Закону України №3551-XII свідчить, зокрема, про те, що самостійними і достатніми умовами, за наявності хоча б однієї з яких, члена сім`ї померлого військовослужбовця (чи прирівняної до нього особи), можна віднести до осіб, на яких поширюється чинність цього Закону, є: 1) смерть, яка настала внаслідок виконання службових обов`язків, а також 2) смерть внаслідок захворювання, одержаного в період проходження служби.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_3 помер внаслідок вибухової травми внаслідок військових дій в зоні АТО Донецької області с. Піски, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними і допустимими доказами (довідка №32 від 15.02.2017, лікарським свідоцтвом про смерть №557 від 03.03.2015 виданим Комунальним закладом "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" Дніпропетровської обласної ради", довідкою про причину смерті від 03.03.2015), суд дійшов висновку, що Закон України №3551-XII поширює свою чинність на членів його сім`ї, зокрема доньку ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано до Департаменту висновок судово-медичної експертизи про зв`язок смерті померлої особи з участю в антитерористичній операції, не можуть бути підставою для позбавлення права особи на соціальний захист, оскільки вказані недоліки не змінюють суть фактичних обставин.

Таким чином, враховуючи встановлені в ході розгляду цієї справи обставини, суд дійшов висновку, що дії Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради щодо відмови в наданні ОСОБА_4 статусу "Члена сім`ї загиблого (померлого)" є протиправними.

Відповідно до вимог ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності прийнятої ним відмови, викладеної у листі №5948/07-40 від 11.05.2021, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими, підтвердженими належними, допустимими та достатніми доказами, а тому підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Департамент соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради надати ОСОБА_4 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни», суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, треба зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, суть наведених рішень зводиться до вимоги надати заявникові такі заходи правового захисту на національному рівні, які би дозволили компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб спосіб захисту був "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату, а ухвалення рішень, які безпосередньо не призводять до змін в обсязі прав, та до забезпечення їх примусової реалізації не відповідає змісту цього поняття та зазначеній нормі міжнародного права. Відсутність «бажаного» результату виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки «бажаний результат» встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах. Ефективний засіб захисту має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями треба розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями, оскільки вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, позаяк саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи із наданих частиною 4 статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання Департамент соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради надати ОСОБА_4 , статус «члена сім`ї загиблого», відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, за сукупністю встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки судовий збір не сплачувався позивачем, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради, які полягають у відмові надати ОСОБА_4 , статус «члена сім`ї загиблого», відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Департамент соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради надати ОСОБА_4 , статус «члена сім`ї загиблого», відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Департамент соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради (вул. Шевченка, 26, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, 32302 , код ЄДРПОУ - 03198570)

Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький