Ухвала суду № 103353621, 15.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про повернення позову

15 лютого 2022 р. справа № 520/28648/21 Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію ОСОБА_1 , -

встановив:

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.01.2022р. у справі №520/28648/21 позов було залишено без руху, зокрема, у зв`язку із зверненням до суду поза межами строку згідно з ч.2 ст.122 КАС України та невідповідністю положенням ч.6 ст.161 КАС України, а саме: відсутністю заяви про поновлення строку звернення до суду та відсутністю доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду.

14.02.2022р. до суду надійшла заява представника позивача про те, що позивачу у 2019р. було відмовлено у призначенні пенсії та усно зазначено про недостатність страхового стажу у 4 місяці. Після чергового звернення з приводу призначення пенсії у 2020р. заявнику також було відмовлено у призначенні пенсії без видання жодного рішення про це. У липні 2021р. заявник в особі представника в черговий раз звернувся за призначенням пенсії та отримав відмову від 30.07.2021р., з якої вбачалось, що рішенням від 12.12.2019р. позивачу було відмовлено у призначенні пенсії. Оскільки позивач не знав про наявність рішення від 12.12.2019р. про відмову у призначенні пенсії та отримував лише усні відмови, то строк звернення до суду належить обчислювати з 30.07.2021р. як із події отримання листа ГУ ПФУ в Харківській області, де згадано про прийняття рішення від 12.12.2019р. про відмову у призначенні пенсії. Разом із тим, у резолютивній частині поданого процесуального документа представником заявника викладено прохання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку позовної давності.

Вирішуючи питання належності оформлення позову та питання існування недоліків, котрі перешкоджають відкриттю провадження в адміністративній справі, суд виходить із таких підстав та мотивів.

Згідно з ч.2 ст.122 КАС України та у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. №240/12017/19 і постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020р. у справі 510/1286/16-а у спорах про призначення громадянам пенсії запроваджено шестимісячний строк звернення до суду.

Поданий заявником 31.12.2021р. позов пойменований "Позовна заява про визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України, зобов`язання вчинити певні дії".

Проте, жодних вимог про визнання протиправним та скасування правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень згаданий позов не містить.

Натомість, заявником було обрано такий спосіб захисту порушеного права як - визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови у призначенні пенсії.

Із тексту позову випливає, що вперше заявник звернувся за призначенням пенсії у 2019р. і за цим зверненням було прийнято рішення від 12.12.2019р. про відмову у призначенні пенсії.

У жовтні 2020р. заявник знов звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області з приводу призначення пенсії, але знов отримав відмову у призначенні пенсії.

У 2021р. заявник (але вже в особі представника) знов звернувся за призначенням пенсії, але отримав відмову від 30.07.2021р. у призначенні пенсії, з якої дізнався про прийняття рішення від 12.12.2019р. про відмову у призначенні пенсії за першим зверненням 2019р.

Посилаючись на те, що обізнаність з прийняттям рішення від 12.12.2019р. про відмову у призначенні пенсії настала - 30.07.2021р., заявник у поданому позові оскаржує управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації від 12.12.2019р.

З цього приводу суддя вважає за необхідне наголосити, що у силу ч.2 ст.44 та ч.1 ст.45 КАС України усі суб`єкти права повинні добросовісно опікуватись станом власних прав (інтересів) та обов`язків, для чого законодавцем запроваджено інститут давності (строку звернення до суду) та наслідків закінчення (збігу, спливу, завершення перебігу) процесуальних строків.

За правилом ч.2 ст.122 КАС України строк звернення до суду слід обраховувати з дати, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2021р. у справі №9901/267/21: 1) Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; 2) Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами; 3) За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; 4) Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Звідси слідує, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. №240/12017/19 і постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020р. у справі 510/1286/16-а листування між громадянином та терорганом системи ПФУ об`єктивно нездатне поновити строк або виправдати невчасне звернення до суду.

У даному конкретному випадку заявник не навів жодної причини, котра нездоланно та непереборно заважала зверненню до суду з 12.12.2019р. і не могла бути відвернута завдяки власним зусиллям фізичної особи - громадянина.

Також заявник не указав жодної причини, котра стала на заваді в задекларованій тривалій (більш двох років) необізнаності із станом вирішення власного звернення про призначення пенсії - 12.12.2019р.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.».

Отже, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначені заявником причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом не можуть бути віднесені до поважних, адже ці обставини не мали жодного впливу на фізичну можливість заявника вчинити процесуальну дію по зверненню до суду протягом проміжку часу з 12.12.2019р. до 31.12.2021р.

Той факт, що заявник протягом тривалого часу за власною волею обирав пасивний спосіб поведінки стосовно спірного питання не свідчить про наявність факторів, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, для своєчасного звернення до суду у строк, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України.

У даному конкретному випадку фізична свобода вчинення людиною діяння з приводу складання позову та вчасного звернення до суду мала абсолютний характер.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до висновку про неусунення недоліку позову в частині відсутності вмотивованого клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Керуючись ст.ст.8, 18, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 123, 169, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суддя -

ухвалив:

1.Клопотання про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.

2.Позов - повернути.

3.Роз`яснити, що повернення не позбавляє права повторного звернення.

4.Копію ухвали надіслати заявникові разом із усіма матеріалами позову.

5.Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України (негайно після підписання).

Суддя Сліденко А.В.