Рішення № 103353570, 15.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

15.02.2022 р. справа №520/28180/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки провизнання протиправною та скасування постанови №302715 від 07.12.2021р., -

встановив:

Матеріали позову були отримані судом 28.12.2021р. Позов був прийнятий до розгляду 10.01.2022р. Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 10.02.2022р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра» (далі за текстом заявник, перевізник, ТОВ, Товариство), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправною та скасування постанови Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №302715 від 07.12.2021р.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що штраф застосовано за відсутності події вчинення правопорушення, адже вимірювальний пристрій знаходився на нерівній ділянці дороги, результати зважування фіксувались без документального відображення ідентифікуючих ознак вимірювального пристрою, відбулось окреме зважування кожної осі із складу здвоєної осі.

Відповідач, Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі за текстом - владний суб`єкт, контролюючий орган, адміністративний орган, ГУ, Управління, орган публічної адміністрації), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що вчинене управлінське волевиявлення з приводу застосування штрафу цілком узгоджується як із положеннями закону, так і з обставинами фактичної дійсності у вигляді скоєння правопорушення у сфері автомобільних перевезень (прямування вантажного автомобіля перевізника із перевищенням максимально дозволених вагових параметрів). Наголошував на дотриманні процедури застосування штрафу.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб`єкта господарювання - юридичної особи приватного права, у якості резидента України значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 30150670, у розумінні Закону України від 05.04.2001р. №2344-III "Про автомобільний транспорт" є перевізником.

26.10.2021р. о 07:59год. відповідно до копії роздруківки талону зважування №365 від 26.10.2021р. відбулось зважування автомобілю державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , за результатами якого навантаження на вісь №1 склало - 7.280,00кг., навантаження на вісь №2 склало - 12.200,00кг., навантаження на вісь №3 склало - 7.550,00кг.

Зважування здійснювалось пристроєм із ідентифікаційним номером - 2059.

Ці ж обставини відображені у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0022383 від 26.10.2021р., в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №038755 від 26.10.2021р., в акті про проведення перевірки №284898 від 26.10.2021р.

Текст акту перевірки №284898 від 26.10.2021р. містить власноручний запис водія наступного змісту - «ознайомлиний. такого більше не повтореця».

Сам акт перевірки №284898 від 26.10.2021р. підписаний водієм - працівником ТОВ «Терра» без жодних зауважень.

Доказів проведення зважування іншим пристроєм матеріали справи не містять. Доказів неправильного розміщення вимірювального пристрою у просторі на підтвердження власно сформульованих у текст позову доводів заявник до суду не подав.

Виданим ДП «Дніпропетровський регіональний державний центр науково-технічного центру стандартизації, метрології та сертифікації» №09-0/21195-3 від 27.09.2021р. (чинне до 27.09.2022р.) Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки засвідчені обставини того, що ваги автомобільні для зважування у русі 20ВА-Д-2-1WWS-0,9 заводський номер - 2059 виробництва ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи» відповідають вимогам ДСТУ OIML R 134-1.

Доказів оскарження у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу призначення заходу державного нагляду (контролю) учасниками спору до суду не подано.

Доказів оскарження дій органу публічної адміністрації з приводу проведення заходу державного нагляду (контролю) матеріали справи не містять.

07.12.2021р. із посиланням на означений Акт перевірки владний суб`єкт прийняв постанову №302715 про застосування 34.000,00грн. штрафу.

Як з`ясовано судом, у якості правової підстави для прийняття означеної постанови владним суб`єктом були обрані положення абз.16 ч.1 ст.60 Закону України від 05.04.2001р. №2344-III "Про автомобільний транспорт", а фактичною підставою послугувало судження владного суб`єкта про порушення перевізником вимог ст.48 Закону України від 05.04.2001р. №2344-III "Про автомобільний транспорт" та п.22.5 Правил дорожнього руху.

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу застосування міри юридичної відповідальності у зв`язку із недоведеністю події вчинення правопорушення (за епізодами: 1) розміщення вимірювального пристрою на нерівній ділянці дороги; 2) непред`явлення працівником Укртрансбезпеки документу про державну метрологічну атестацію вимірювального пристрою та документу про проведення повірки вимірювального пристрою; 3) відсутність в матеріалах перевірки характеристик використаного зважувального обладнання; 4) зважування навантаження на здвоєну вісь шляхом зважування кожної з осей), заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Суд відзначає, що суспільні відносини з приводу здійснення перевезень автомобільним транспортом регламентовані приписами Закону України від 05.04.2001р. №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі за текстом - Закон № 2344-III), Закону України від 08.09.2005р. №2862-IV "Про автомобільні дороги", Закону України від 30.06.1993р. "Про дорожній рух", Правил дорожнього руху (затверджені постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306), Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (затверджені постановою КМУ від 18.01.2001р. №30; далі за текстом - Правила №30); Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджений постановою КМУ від 27.06.2007р. №879; далі за текстом - Порядок №879), Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363; далі за текстом - Правила перевезення №363).

Так, відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з ч.ч.1 і 4 ст.48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005р. №2862-IV передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч.2 ст.29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993р. №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого (далі за текстом - Порядок №879).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №30 затверджені Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі за текстом - Правила №30), згідно з п.3 яких транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з п.4 Правил №30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

У силу положень п.22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Отже, з приписів п.22.5 Правил дорожнього руху слідує, що заборонено: 1) рух автомобільними дорогами загального користування місцевого значення транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т; 2) рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів із подільними вантажами з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т; 3) рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів із подільними вантажами з навантаженням на здвоєні осі - понад 16 т (для контейнеровозів - понад 18 т); 4) рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів із подільними вантажами з навантаженням на строєні осі - понад 22 т (для контейнеровозів понад 24 т); 5) рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів із подільними вантажами фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т).

При цьому, у будь-якому разі за спеціальними правилами здійснюється рух транспортних засобів та їх составів у разі перевезення небезпечних вантажів та у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т).

Відповідно до п.п.2 п.2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

За визначенням п.п.4 п.2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до п.12 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з п.13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

У відповідності до п.18 Порядку №879 за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Як то указано у п.23 Порядку №879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

За застереженням п.21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Згідно з п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

При цьому, окрема міра юридичної відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт запроваджена також і положеннями абз.16 ч.1 ст.60 Закону №2344-III у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Оскільки отримані результати зважування засвідчили, що вагові параметри транспортного засобу (показник навантаження на здвоєну вісь у 19,750,00т. співвідносно з максимально дозволеним 16т.) перевищують нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 2%, то цей транспортний засіб слід відносити до категорії великовагових, для руху яких, за правилами ч.4 ст.48 Закону №2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл.

Така позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 24.07.2019р. у справі №803/1540/16.

У постанові Верховного Суду від 22.12.2021р. у справі №420/3371/21 указано, що відсутність документів (зокрема, у даному випадку дозволу на участь у дорожньому русі транспортного засобу, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документу про внесення плати за проїзд такого транспортного засобів), а також непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст.60 Закону № 2344-ІІІ.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

До того ж і у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що обрані заявником доводи слід визнати помилковими, а подію вчинення перевізником правопорушення у галузі автомобільної справи - доведеною, адже показник навантаження на здвоєну вісь у 19,750т. перевищує показник нормативно допустимої ваги транспортного засобу у 16,00т. більш як на 20%.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів.

Матеріалами справи доведено, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини фактичної дійсності з`ясував з достатньою повнотою, дав вірну оцінку істотним юридично значимим факторам, правильно кваліфікував суть діяння приватної особи, помилки у тлумаченні належної норми закону не припустився, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення цілком узгоджується як і з нормативним регламентуванням, так і із змістом та характером спірних відносин.

Довід заявника про неправомірність окремого зважування органом публічної адміністрації навантаження на 2 вісь транспортного засобу та навантаження на 3 вісь транспортного засобу і подальше сумування отриманих арифметичних значень на увагу суду не заслуговує, є юридично неспроможним, позаяк заявником не доказано, що одночасне зважування навантаження на 2 вісь та 3 вісь як елементів єдиної здвоєної осі призвело б до отримання іншого результату.

Суд вважає, що у розумінні п.12 Порядку №879 та п.13 Порядку №879 Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки є достатнім письмовим документом про належну працездатність вагів і тому додаткового підтвердження цієї ж самої обставини Сертифікатом про відповідність та Декларацією про відповідність не вимагається.

Доказів неналежного розміщення органом публічної адміністрації вимірювального пристрою, а також проведення зважування іншим пристроєм, ніж указаний у роздруківці чеку від 26.10.2021р. о 07:59год. відносно транспортного засобу із державним реєстраційним номером - НОМЕР_1 , заявник до суду не подав.

Тому у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 самі лише ці доводи без підтвердження об`єктивними даними фактичної дійсності не можуть бути кваліфіковані у якості підстави для скасування оскарженого правового акту індивідуальної дії.

До того ж, у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 20.12.2019р. у справі №820/3914/17: 1) саме по собі порушення процедури прийняття акту адміністративного органу може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення; 2) певні дефекти адміністративного акту можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі); 3) саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом; 4) виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття; 5) дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним; 5) стосовно процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність; 6) у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості; 7) ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; 8) межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття; 9) така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі №804/639/18.

У ході розгляду справи судом не виявлено дії життєвих або юридичних чинників, котрі б призвели (або хоча б були здатні до цього) до викривлення, спотворення, перекручення або недостовірності отриманих даних про фактичне навантаження на здвоєну вісь вантажного транспортного засобу.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; у достатньому поза розумним сумнівом обсязі виклав власні міркування та мотиви з приводу тлумачення змісту норм права, оцінки обставин спору та доводів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко