Рішення № 103353301, 16.02.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2022 року Справа № 480/9211/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9211/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), через представника - адвоката Кравченка Івана Олександровича звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач), в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Сумській області від 14.09.2020 №1015.

2. Визнати протиправною документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 18.02.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 27.12.2013 по 18.02.2019 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , яка проведена на підставі наказу ГУ ДФС у Сумській області від 14.09.2020 №1015.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомленя-рішеня №0004149/0709/386 від 28.12.2020, №0004125/0709/385 від 28.12.2020, №0004148/0709/388 від 28.12.2020, №0004124/0709/392 від 28.12.2020, №0004120/0709/387 від 28.12.2020, №0004127/0709/394 від 28.12.2020, №0004140/0709/395 від 28.12.2020, №0004146/0709/390 від 28.12.2020, №0004123/0709/393 від 28.12.2020, №0004147/0709/389 від 28.12.2020.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідачем з 06.05.2019 проводилась документальна позапланова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.12.2013 по 18.02.2019. За результатами перевірки було складено акт від 02.11.2020 № 753/18-28-07-09-15/3143604555/97, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає наказ ГУ ДФС у Сумській області від 14.09.2020 № 1015, висновки, викладені в акті перевірки незаконними та необгрунтованими, а прийняті на його основі податкові повідомлення-рішення протиправними. При цьому зазначає, що ОСОБА_1 припинив свою діяльність як фізична особа-підприємець 16.02.2019 та знятий з обліку у податковому органі 12.02.2019. Позивач вказує, що відповідачем порушено порядок проведення документальних позапланових перевірок, оскільки доказів направлення наказу ГУ ДФС у Сумській області від 14.09.2020 № 1015 та повідомлення від 18.09.2020 № 84 позивачу неможливо встановити, а також неможливо встановити які саме документи надсилались відповідачем листом від 18.12.2019, оскільки лист направлено без «опису вкладення». А тому відповідачем порушено положення ст. 42 Податкового кодексу України. Відповідачем протиправно було проведено перевірку, оскільки підстав для її призначення відповідно до вимог п. 78.1 ст. 78 та абз. 3 п. 82.2 ст. 82 ПК України не було.

Ухвалою суду від 06.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, зазначає, що підставою для проведення перевірки у відповідності до п.79.2 ст.79 ПК України став лист №868/ФОП/18-28-13-03 від 01.02.2019, який ОСОБА_1 отримав особисто, в якому було зазначено, щодо можливих порушень податкового законодавства з зазначенням перевищення суми доходу за період: -з 01.02.2017 по 31.01.2018 сума виторгу (переданих z-звітів) склала 1000338,50грн; -з 01.03.2017 по 28.02.2018 сума виторгу (переданих z-звітів) склала 1041117,40грн. Відповідач обгрунтовує правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень встановленими в ході проведення перевірки порушеннями податкового законодавства, допущеними позивачем.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Позивач згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 26.12.2013 був зареєстрований підприємцем.

За власним рішенням позивачем було припинено підприємницьку діяльність, відомості про що 16.02.2019 було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У зв`язку з припиненням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , відповідачем на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було прийнято наказ №1015 від 14.09.2020 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (а.с.180) та направлено позивачу повідомлення №84 від 18.09.2020, що з 20.10.2020 буде проведена за адресою: АДРЕСА_1 документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства; правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 16.02.2019 (а.с.185).

За результатами перевірки податковим органом складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 від 02.11.2020 №753/18-28-07-09-15/3143604555/97 (а.с.16-31).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 28.12.2020 було прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0004149/0709/386, яким у зв`язку з порушенням строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, зобов`язано сплатити штраф у сумі 1322,4 грн (а.с. 36),

№0004148/0709/388, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 82334,09 грн (а.с. 37),

№0004124/0709/392, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 6861,18 грн (а.с. 38),

№0004120/0709/387 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем акцизний податок на суму 4027,5 грн (а.с. 39),

№0004147/0709/389, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на суму 129496,25 грн (а.с. 44),

та рішення:

№0004125/0709/385 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 988,84 грн (а.с. 35),

№0004127/0709/394 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхуваня» у сумі 170 грн (а.с. 40),

№0004140/0709/395 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхуваня» у сумі 340 грн (а.с. 41),

№0004146/0709/390 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 22541,05 грн (а.с. 42),

№0004123/0709/393, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1020 грн (а.с.43).

Не погодившись з рішенням про проведення перевірки та прийнятими за наслідками її проведення рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно вимог п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.21 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому, порядок та особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені у статті 79 ПК України.

Згідно з пунктами 79.1 та 79.2 вказаної статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У той же час, абзацом 2 пункту 42.5 статті 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З аналізу вищенаведеного слідує, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вище вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.

Крім того, оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 520/8681/18).

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведеннядокументальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

На підставі п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо розпочато процедуру припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється відповідним наказом.

Згідно з Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 9 грудня 2011 року № 1588 (далі - Порядок № 1588) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

Підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (підпункт 1 пункту 11.18).

Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання (підпункт 4 пункту 11.18).

Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності. (підпункт 6 пункту 11.18).

Отже державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа-платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності і така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності та подати декларацію за останній базовий податковий (звітний) період.

Враховуючи вищенаведені норми Податкового кодексу України, суд зазначає, що вказані норми не обмежують право відповідача призначати документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Вказана позиція суду узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 23.04.2021 у справі № 480/2004/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №320/1375/19.

Зважаючи на те, що оскаржуваний наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за формою та змістом не суперечить вимогам чинного податкового законодавства, з огляду на те, що позивачем не наведено, а судом не встановлено інших підстав для визнання протиправним та скасування наказу від 14.09.2020 № 1015, суд вважає необгрунтованими заявлені позовні вимоги в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної на підставі вказаного наказу, а також визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених за наслідками перевірки, суд зазначає наступне.

Документальна невиїзна перевірка проводиться в приміщенні контролюючого органу без обов`язкової присутності платника податку, у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених цим Кодексом, зокрема у статті 78 ПК України.

Норми, що регулюють порядок та підстави проведення документальної невиїзної перевірки, не передбачають процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Так, позапланова невиїзна документальна перевірка проводиться на підставі рішення керівника податкового органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платникові податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про призначення перевірки та інформації про дату початку та місце проведення перевірки.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється без обов`язкової участі платника податків, проте платник податків має право брати участь під час її проведення, у зв`язку з чим повинен бути ознайомлений з наказом про перевірку, інформацією про дату початку та місце проведення перевірки, у встановлений законом спосіб до її початку.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що незалежно від того, чи проведена невиїзна документальна перевірка та чи прийнято як її наслідок податкове повідомлення-рішення, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та/або проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого податкового повідомлення-рішення. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу.

Водночас процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не можуть сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами документальної невиїзної перевірки. Вчинені контролюючим органом процедурні порушення під час призначення та проведення зазначеної перевірки підлягають оцінці і з огляду на те, наскільки вони вплинули на можливість платника податків захистити свої права, зокрема, щодо надання відомостей контролюючому органу задля правильного установлення обставин та обґрунтованості висновків, та чи призвели установлені процедурні порушення до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу.

Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 (провадження № К/9901/25669/19).

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у цій постанові сформулював правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Суд зазначив, що така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, після оцінки судами порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, на які вказує позивач, суди мають обов`язково оцінювати такі порушення з огляду на те, чи призвели вони до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу та чи є вони такими, що тягнуть протиправність податкового повідомлення-рішення. У разі, якщо установлені судом порушення щодо проведення перевірки не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, суди мають переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства, які слугували підставою для визначення платнику грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 1015 від 14.09.2020 та повідомлення № 84 від 18.09.2020 про проведення перевірки було направлено рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу реєстрації позивача (а.с. 183), проте лист повернувся без вручення «за закінченням терміну зберігання».

Отже у суду відсутні підстави для висновків про недотримання відповідачем вимог податкового законодавства щодо надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки та недотримання податковим органом формальних підстав для проведення перевірки.

Більше того, позивач фактично не вказує про те, що неотримання інформації про призначення перевірки позбавило його можливості висловити свою незгоду із правомірністю призначення щодо нього податкової перевірки до початку її проведення, а також реалізувати свої права, передбачені підпунктами 17.1.2, 17.1.6пункту17.1статті17 ПК, на представлення своїх інтересів в контролюючих органах,надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, тощо.

Отже, на думку суду, дії відповідача щодо проведення планової документальної перевірки ОСОБА_1 є правомірними та такими, що відповідають вимогам ч.2 ст.2 КАС України, тому в цій частині позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення з тих підстав, що наказ про проведення перевірки прийнято протиправно, оскільки відповідач не набув права призначити згідно з п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, абз. 3 п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України документальну позапланову невиїзну перевірку, проведена на підставі цього перевірка та складений за її результатами акт є незаконними.

Проте з огляду на встановлені судом в ході розгдяду справи обставини, зважаючи на зазначені позивачем підстави оскарження податкових повідомлень-рішень, а також на те, що позивачем не надано інших обґрунтувань стосовно того, яким чином вказані ним обставини впливають на правомірність та правильність висновків податкового органу, які були встановлені за наслідками невиїзної перевірки, з урахуванням того, що позивачем взагалі не спростовуються висновки податкового органу щодо суті виявлених порушень, суд з урахуванням викладеного дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Сумській області від 14.09.2020 №1015, визнання протиправною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної на підставі наказу ГУ ДФС у Сумській області від 14.09.2020 №1015 та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2020 №0004149/0709/386, №0004148/0709/388, №0004124/0709/392, №0004120/0709/387, №0004147/0709/389 та рішень про застосування штрафних санкцій від 28.12.2020 №0004125/0709/385, №0004127/0709/394, №0004140/0709/395, №0004146/0709/390, №0004123/0709/393 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Діска